"21" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5495/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Христенко А.О.
розглянувши справу за позовом: Приватного підприємства "ЛИНЭКО" (вул. Горького, 13, м. Херсон, 73000)
до відповідача: Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (вул. Чикаленка, 42/4, м. Київ, 01024)
про стягнення 2052264,53 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Кізима І.В.;
від відповідача: Максименко В.О.
Приватне підприємства "ЛИНЭКО" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", в якій, з урахуванням поданої до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 108-125, т.1), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 2052264,53 грн, з яких: 1820000,00 грн основного боргу; 3% річних та інфляційні втрати в загальній сумі 232264,53 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 10.01.2020 №1 в частині повної та своєчасної оплати за користування нерухомим майном у період грудень 2022 року-січень 2025 року.
У відзиві на позовну заяву (а.с. 53-92, т.1) відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з таких підстав: 01.04.2022 між сторонами, шляхом обміну електронною поштою, був укладений додатковий договір, за умовами якого сторони зменшили місячний розмір орендної плати до 17500,00 грн, замість 70000,00 грн; відповідач сплачував орендні платежі згідно з умовами додаткового договору, які позивачем приймались буз зауважень, що також свідчить про погодження сторонами зменшення розміру цих платежів; на підставі укладеного між сторонами кредитного договору від 12.05.2021 № 109/4096290 за позивачем рахувався борг перед банком, у зв'язку з чим відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 315000,00 грн, про що позивачу було направлено відповідну заяву, а залишок заборгованості за кредитом був стягнутий згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 у справі № 916/3965/24.
Далі відповідачем був поданий відзив на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 126-136, т.1), в якому відповідач додаткового повідомив, що представники банку 09.01.2025 прибули за адресою місцезнаходження об'єкту оренди, з метою передачі приміщення позивачу, у зв'язку з закінчення строку дії договору. Разом з цим, як повідомив відповідач, позивач для прийняття об'єкту оренду у зазначену дату не з'явився.
29.01.2025 позивачем були подані суду додаткові пояснення у справі (а.с. 160-164, т.1), а відповідачем 30.01.2025 заперечення на ці пояснення (а.с. 165-174, т.1). Пояснення позивача та заперечення відповідача не були прийняті судом до розгляду, про що у судовому засіданні 31.01.2025 було постановлено відповідну протокольну ухвалу з проголошенням мотивів суду згідно з ч. 10 ст. 240 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені до відповідача вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача, у свою чергу, проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 позовну заяву Приватного підприємства "ЛИНЭКО" було залишено без руху із встановленням позивачу п'ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 30.12.2024 позовну заяву Приватного підприємства "ЛИНЭКО" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5495/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 09.01.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 31 січня 2025 року о 12:00.
Ухвалою суду від 16.01.2024 позовну заяву на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України було залишено без руху.
Ухвалою суду від 21.01.2025 судом було постановлено продовжити розгляд справи № 916/5495/24.
Ухвалами суду від 29.01.2025 судом були задоволені клопотання позивача та відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Далі судом оголошувались перерви у судовому засіданні: 31.01.2025 - до 11 лютого 2025 року о 10:30; 11.02.2025 - до 04 березня 2025 року о 14:00; 04.03.2025 - 14 березня 2025 року о 10:10; 14.03.2025 - до 21 березня 2025 року о 10:10.
У зв'язку зі збільшенням позивачем позовних вимог, судом у судовому засіданні 21.03.2025 було постановлено протокольну ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. За заявою обох сторін судом 21.03.2025 було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення судового засідання для розгляду справи по суті у цьому ж засіданні.
У судовому засіданні 21 березня 2025 року судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи
10.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укржитлоексплуатація» (орендодавець) та Акціонерним товариством "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 1 (а.с. 15-23, т.1), посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. за реєстровим № 70, за умовами п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування частину нежитлових офісних приміщень, розташованих за адресою: місто Херсон, вулиця Театральна, 13 (далі - об'єкт оренди).
Відповідно до п. 1.2., 1.3. договору об'єкт оренди перебуває в управлінні орендодавця на підставі договору управління, посвідченого 04.01.2019 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Годованним О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2 та договору про внесення змін (додатковий договір) до договору управління, посвідченого 04.12.2019 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Годованним О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1379, укладеного з ПП «Линэко», код ЄДРПОУ 32725888 (далі - власник майна). Право власності на об'єкт оренди належить ПП «Линэко» на підставі свідоцтва про право власності від 13.10.2014 № 28030200, виданого Реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції м. Херсон.
Згідно з п. 1.7. договору строк оренди встановлюється з моменту державної реєстрації права користування об'єктом оренди в порядку, передбаченому чинним законодавством, та підписання сторонами акту прийому-передачі в оренду об'єкту оренди по 09 січня 2025 року.
За умовами п. 2.1. договору передача об'єкта оренди орендареві відбувається в строк, визначений в договорі, та підтверджується актом прийому-передачі об'єкта оренди в оренду, який складається за формою, викладеною у додатку № 2 до договору, та підписується уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до підп. 6.2.2. п. 6.2. договору загальна сума орендної плати на місяць становить 60000,00 грн без ПДВ.
Згідно з п. 6.7. договору орендна плата сплачується щомісячно у безготівковому порядку шляхом банківського переказу на зазначений у розділі 12 цього договору поточний рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі цього договору.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення та діє протягом строку оренди об'єкту оренди, визначеного в п. 1.7. цього договору, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Право користування об'єктом оренди, яке виникає на підставі договору, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
За умовами підп. 10.3.1. п. 10.3. договору у випадку припинення дії, в тому числі у випадку дострокового розірвання, з будь-яких підстав договору управління, укладеного між ПП «Линэко», як установником управління та ТОВ «Укржитлоексплуатація», як управителем, ПП «Линэко», як власник об'єкту оренди, зобов'язаний не пізніше наступного дня з дати припинення вказаного договору управління укласти напряму від свого імені договір оренди з орендарем на тих самих умовах, встановлених цим договором.
Відповідно до п. 10.5. договору зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, якщо інше не вказано в договорі, і оформлюються згідно з п. 11.4. цього договору.
Згідно з п. 11.4., 11.5. договору якщо інше не вказано в договорі, всі зміни, доповнення і додатки до даного договору підлягають оформленню в письмовій нотаріальній формі, підписанню уповноваженим представником сторін. Всі зміни, доповнення і додатки до даного договору, підписані в порядку, встановленому п.11.4. договору, є його невід'ємною частиною і обов'язкові для сторін в рівній мірі.
28.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укржитлоексплуатація» та Акціонерним товариством "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" був укладений договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 1 (а.с. 24-25, т.1), посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. за реєстровим № 1114, яким підп. 6.2.2. п. 6.2. договору викладено у новій редакції та збільшено суму оренди на місяць до 70000,00 грн.
24.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укржитлоексплуатація» (старий орендодавець), Акціонерним товариством "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (орендар) та Приватним підприємством «Линэко» (новий орендар) був укладений договір про внесення змін № 2 до договору оренди нерухомого майна № 1 (а.с. 26-27, т.1), посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. за реєстровим № 2319, за умовами якого старий орендар передав, а новий орендар прийняв на себе всі права, зобов'язання та відповідальність старого орендодавця відповідно до умов договору. Сторони, керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, визначили, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, а саме з 15.07.2020.
24.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укржитлоексплуатація», Акціонерним товариством "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та Приватним підприємством «Линэко» був підписаний акт прийому-передачі об'єкту оренди (а.с. 27-зворотна сторінка - 29, т.1), згідно з яким відповідач прийняв приміщення у користування відповідно до умов договору про внесення змін від 24.07.2020.
Як наголошує позивач, відповідач не виконував належним чином умови договору в частині сплати орендних платежів у період з грудня 2022 року по січень 2025 року, внаслідок чого позивачем заявлена до стягнення з відповідача в межах цієї справи заборгованість з орендної плати в сумі 182000,00 грн (з урахуванням уточнень) (а.с. 179, т.1). Окрім цього, позивач заявив до стягнення з відповідача, згідно з прохальною частиною заяви про збільшення розміру позовних вимог, інфляційні та 3% річних в загальній сумі 232264,53 грн, долучивши до справи розрахунок (а.с. 179-183, т. 1) інфляційних втрат на суму 175896,31 грн (по кожному місяцю окремо за загальний період з 11.12.2022 до 13.01.2025) та 3% на суму 56388,25 грн (по кожному місяцю окремо за загальний період з 11.12.2022 до 06.01.2025).
Водночас, не погоджуючись з позицією позивача, відповідач наголошує на тому, що сторони домовились зменшити розмір орендної плати за місяць, починаючи з 01.04.2022 та протягом дії в Україні воєнного стану, з 70000,00 грн до 17500,00 грн. Також відповідач повідомив про здійснення ним зарахування зустрічних однорідних вимог - часткової заборгованості позивача за кредитним договором на суму 315000,00 грн.
На підтвердження власних доводів щодо погодження між сторонами умови про зменшення розміру орендної плати відповідачем до матеріалів справи долучено копію договору про внесення змін від 01.04.2022 № 3 (а.с. 58-59, т.1), який містить дані щодо його підписання між позивачем та відповідачем та яким погоджено, що орендна плата, починаючи з 01.04.2022 та протягом періоду на території України воєнного стану, становить 17500,00 грн. Цей договір згідно з його змістом підписаний 01.04.2022 у м. Херсон, в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.
Щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем надано суду:
- копію укладеного 12.05.2021 між Акціонерним товариством “Креді Агріколь Банк» ( банк) та Приватним підприємством “ЛИНЭКО» (клієнт) договору про надання банківських послуг № 109/4096290 (а.с. 60-73, т.1), за умовами якого банк зобов'язався надати на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт прийняти банківську послугу та виконати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату послуг банку. Згідно з договором сторонами погоджено дату набрання чинності лімітом банківської послуги - 12.05.2021 та дату припинення чинності лімітом банківської послуги - 11.05.2023;
- кредитну заявку № 1 (а.с. 76, т.1), якою погоджено надання позивачу банком кредиту у розмірі 1000000,00 грн шляхом безготівкового переказу Товариству з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Атлант-М», код 41310873, поточний рахунок НОМЕР_1 відповідно до умов договору купівлі-продажу автомобіля від 30.04.2021 № 11006106/2021. Згідно з заявкою погоджено проценту ставку у розмірі 5,79%, дата повернення траншу - 11.05.2023, графік (порядок) повернення траншу визначений шляхом проведення позивачем платежів кожного 12 числа місяця з 12.06.2021 по 12.04.2023 у розмірі 41667,00 грн та одного платежу у розмірі 41659,00 грн - 11.05.2023;
- платіжну інструкцію від 13.05.2021 № 109/409629 (а.с. 82, т.1), згідно з якою банком був проведений платіж на суму 1000000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний дім Атлант-М», код 41310873, рахунок НОМЕР_1 , з вказанням призначення платежу: «оплата відповідно до договору купівлі-продажу авто від 30.04.2021 № 11006106/2021 за авто Volkswagen, п-к ПП «ЛИНЭКО»;
- розрахунок заборгованості Приватного підприємства "ЛИНЭКО" перед Акціонерним товариством "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", станом на 21.06.2024 (а.с. 77-79, т.1), згідно з яким борг позивача перед банком за кредитним договором становив 711422,91 грн, з яких борг по кредиту 624997,00 грн;
- банківську виписку по рахунку позивача (а.с. 80-81, т.1);
- складений відповідачем розрахунок заборгованості за договором оренди (а.с. 83, т.1), згідно з яким остання становила, станом на червень 2024 року, 315000,00 грн;
- заява відповідача, направлена позивачу засобами поштового зв'язку 25.06.2024, в якій відповідач повідомив про здійснення ним зарахування зустрічних вимог банку за договором оренди на суму 315000,00 грн в рахунок часткового погашення заборгованості позивача за кредитним договором (а.с. 84-86, т.1).
Як пояснює відповідач, після зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 315000,00 грн, банк звернувся до суду з позовом до позивача про стягнення решти заборгованості. Так, з пояснень сторін та даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» судом було встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 у справі № 916/3965/24 стягнуто солідарно з Приватного підприємства “ЛИНЭКО», фізичної особи ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Укржитлоексплуатація» на користь Акціонерного товариства “Креді Агріколь Банк» борг по кредиту в сумі 394346 грн 59 коп, прострочені проценти в сумі 2710 грн 76 коп, поточні проценти в сумі 998 грн 15 коп та судовий збір в сумі 5970 грн 83 коп. Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.
У судовому засіданні представники позивача та відповідача визнали обставину того, що банком було здійснено зарахування суми у розмірі 315000,00 грн в рахунок часткового погашення боргу позивача перед банком за кредитним договором.
До матеріалів справи відповідачем було долучено копію акту прийому-передачі щодо повернення об'єкта з оренди, складеного відповідачем 09.01.2025 о 18:00 (а.с. 130-131, т.1) за відсутністю представника позивача. Між цим, 09.01.2025 працівниками відповідача був складений акт (а.с. 128-129, т.1) про те, що 09.01.2025 протягом періоду з 09:00 до 18:00 представник позивача не прибув для підписання акту приймання-передачі об'єкта з оренди. В засіданні суду позивач визнав обставину повернення відповідачем об'єкту оренди за актом від 09.01.2025.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частиною 3 ст. 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції станом на 01.04.2022, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в редакції станом на даний час, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 45.2. ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» територію Херсонської міської територіальної громади віднесено з 01.03.2022 до 11.11.2022 - до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Згідно з ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позиція суду
Як встановлено судом, між сторонами у справі на підставі договору оренди нерухомого майна від 10.01.2020, з урахуванням внесених змін шляхом укладення договору про внесення змін № 1 від 28.04.2020 та договору про внесення змін від 24.07.2020 № 2, виникли договірні правовідносини, за умовами яких позивач зобов'язався передати у тимчасове користування відповідача об'єкт оренди, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався використовувати об'єкт оренди відповідно до умов до договору та сплачувати позивачу орендну плату у встановленому сторонами розмірі.
На вирішення суду у цій справі переданий спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати, яка рахується позивачем за період грудень 2022 року - січень 2025 включно, виходячи з погодженої сторонами у договорі про внесення змін до договору оренди № 1 ставки орендної плати у розмірі 70000,00 за кожний місяць оренди. Судом встановлено, що вищевказані договір оренди та договори про внесення змін № 1 та № 2 були укладені між сторонами у письмовій формі і нотаріально посвідчені. Так, відповідно до умов п. 10.5., 11.4. договору сторони погодили, що всі зміни та доповнення до договору підлягають оформленню в письмовій нотаріальній формі. Крім цього, згідно з статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, додатковий договір про внесення змін № 3, який поданий відповідачем та передбачає зменшення розміру орендної плати, також підлягав нотаріальному посвідченню, проте був укладений у простій письмовій формі. Отже, з огляду на недодержання сторонами форми щодо нотаріального посвідчення вищевказаного договору про внесення змін № 3, яким зменшено розмір орендної плати, цей договір є нікчемним в силу закону і не створюють прав та обов'язків для сторін (ст. 220 ЦК України). При цьому матеріали справи не містять доказів ухилення позивача або відповідача від нотаріального посвідчення договору про внесення змін № 3, листів щодо такого посвідчення тощо. Окрім цього, суд зауважує, що на час укладення договору про внесення змін № 3, територія Херсонської міської території громади, де зареєстрований позивач, відносилась до переліку територій тимчасово окупованих Російською Федерацію, але навість після деокупації сторони не забезпечили додержання форми щодо цього правочину. Додатково, суд зауважує, що в межах цієї справи позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати за період з грудня 2022 року, тобто спірний період не охоплює періоду тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження сторонами іншого розміру орендної плати за договором, ніж погоджено сторонами у договорі, в редакції договору про внесення змін № 1, а тому суд виснує, що здійснення позивачем нарахування орендних платежів виходячи зі ставки 70000,00 грн на місяць є правомірним. При цьому, як було встановлено судом, строк дії договору між сторонами був погоджений до 09.01.2025, а тому суд вважає, що нарахування позивачем орендної плати за повний місяць січня 2025 року є безпідставним.
Між цим, як було встановлено судом, між сторонами у справі існували договірні правовідносини, за умовами яких відповідач надав позивачу у користування кредитні кошти, які позивач зобов'язався повернути відповідачу до 11.05.2023 включно, а також сплатити проценти за користування коштів. Судом було встановлено, що відповідачем було здійснено зарахування зустрічних вимог у спірних відносинах, а саме зараховано заборгованість позивача перед банком в рахунок часткового погашення заборгованості за договором оренди, про що відповідач направив відповідну заяву засобами поштового зв'язку 25.06.2024.
Так, з огляду на положення чинного законодавства, зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків, у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку. Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
Приймаючи до уваги, що у спірних правовідносинах відповідачем здійснено зарахування однорідних зустрічних вимог, а також з урахуванням пояснень сторін та того, що судовим рішенням від 16.12.2024 у справі № 916/3965/24, яке не оскаржувалось сторонами цієї справи та набрало законної сили, суд вирішив спір за участі сторін цієї справи та стягнув з позивача заборгованість на користь відповідача з урахуванням здійсненого банком зустрічного зарахування, суд дійшов висновку, що позивач в межах цієї справи безпідставно не врахував при здійсненні розрахунку боргу по орендній платі зарахованих банком зустрічних однорідних вимог на суму 315000,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати підлягають задоволенню у розмірі 1453064,52 грн.
Водночас, приймаючи до уваги, що бездіяльність відповідача у виді несплати коштів за користування об'єктом оренди у спірному періоді суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати. Водночас, при перевірці здійсненого позивачем розрахунку судом було встановлено його часткову невірність, яка зумовлена тим, що позивачем по деяким періодам не були враховані положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також не зменшено суму нарахування, з урахуванням проведеного відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог. За цих обставин судом був здійснений власний розрахунок спірних сум, яким встановлено, що вірними сумами інфляційних втрат та 3% річних є 139300,00 грн та 49463,66 грн відповідно.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "ЛИНЭКО" до Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 1453064,52 грн, інфляційні втрати в сумі 139300,00 грн та 3% річних в сумі 49463,66 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 19701,94 грн.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (вул. Чикаленка, 42/4, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 14361575) на користь Приватного підприємства "ЛИНЭКО" (вул. Горького, 13, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 32725888) борг в сумі 1453064 грн 52 коп, інфляційні втрати в сумі 139300 грн 00 коп, 3% річних в сумі 49463 грн 66 коп та судовий збір в сумі 19701 грн 94 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 31 березня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля