"25" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/208/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Бондар О.Р.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Саєвська Т.П.,
від відповідача: не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства ,,Морський торговельний порт ,,Чорноморськ» до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг» про стягнення 33636,50 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2025 р.: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 916/208/25; призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження на 04.03.2025 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2025 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 25.03.2025 р.
Представник відповідача з невідомих причин у жодне засідання суду, в т.ч. те, в якому ухвалено рішення, не з'явився. Про дату, час та місце їх проведення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, телефонограмою керівнику та доказами вручення ухвали, направленої на електронну адресу, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено представнику позивача можливість участі у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням онлайн сервісу відеозв'язку ,,EASYCON».
Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 25.03.2025 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Державне підприємство ,,Морський торговельний порт ,,Чорноморськ» (далі - ДП ,,МТП ,,Чорноморськ») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг» (далі - ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг») заборгованість у розмірі 11525,31 грн основного боргу, 20118,83 грн пені, 259,48 грн 3% річних, 926,11 грн інфляційного збільшення та 806,77 грн 7% штрафу за прострочення оплати, що разом складає 33636,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано на невиконання відповідачем умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 08.09.2016 р. №16/489-о/д в частині оплати виставлених рахунків за обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна в період з жовтня 2023 р. до серпня 2024 р. включно.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, з огляду на що розгляд справи здійснено за наявними у ній доказами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
08.09.2016 р. між Державним підприємством ,,Іллічівський морський торговельний порт» (перейменовано на ДП ,,МТП ,,Чорноморськ») (Балансоутримувач) та ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг» (Орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 16/489-о/д (Договір), відповідно до п.1.1 якого Балансоутримувач виконує обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна, а саме частини виробничого майданчику на території 5-го терміналу, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул.Північна, 4, площею 120,00 кв.м, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цьому приміщенні, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.
Орендар зобов'язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок Балансоутримувача за обслуговування прибудинкової території та утримання приміщення згідно з додатком № 1 (Розрахунок), який є невід'ємною частиною Договору. Розмір вищезгаданих витрат та послуг може бути переглянуто Балансоутримувачем в односторонньому порядку. Додаткова угода при цьому не укладається (п.2.2.3 Договору).
Даний Договір набуває чинності від дня його укладання сторонами та діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна № 5/75 від 28.09.2015 р... (п.6.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.
З метою отримання оплати за Договором (вартості експлуатаційних послуг, електроенергії) Балансоутримувачем оформлено акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31.10.2023 р. № Пр/2364 на суму 1023,42 грн, від 30.11.2023 р. № Пр/2594 на суму 1127,72 грн, від 31.12.2023 р. № Пр/2918 на суму 1012,99 грн, від 31.01.2024 р. № Пр/425 на суму 1036,20 грн, від 29.02.2024 р. № Пр/743 на суму 1046,93 грн, від 31.03.2024 р. № Пр/1107 на суму 1033,91 грн, від 30.04.2024 р. № Пр/1468 на суму 1054,79 грн, від 31.05.2024 р. № Пр/1899 на суму 971,28 грн, від 30.06.2024 р. № Пр/2230 на суму 1100,20 грн, від 31.07.2024 р. № Пр/2579 на суму 1030,30 грн, від 31.08.2024 р. № Пр/3008 на суму 1087,57 грн та відповідні рахунки, які направлено на поштову та електронну адреси Орендаря, доказом чого є скріншоти, списки відправлень, поштові описи, чеки та накладні.
Вказуючи на те, що Орендар 11525,31 грн вартості витрат на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг не оплатив, Балансоутримувач подав позов у рамках провадження у даній справі.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)…
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір про надання послуг з обслуговування та експлуатації державного нерухомого майна.
При цьому ДП ,,МТП ,,Чорноморськ» виконано належним чином взяті на себе обов'язки за Договором та надано обумовлені ним послуги з утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг на загальну суму 11525,31 грн, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг).
В свою чергу ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг» як Замовником в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,901,903 ЦК України, ст.193 ГК України, умов Договору вартість спожитих послуг не оплачено, не дивлячись на те, що строк виконання зобов'язань згідно з ч.1 ст.530 ЦК України та п.2.2.3 Договору настав.
Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення 11525,31 грн основного боргу підлягає задоволенню.
При цьому господарський суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Так, відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи з наведеного, потрібно зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.
Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права, які враховуються за правилами ч.4 ст.236 ГПК України, зроблено в постанові Великої Палати Верховного суду від 21.06.2023 р. по справі № 916/3027/21.
Таким чином, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів (актів з підписами відповідача) не усуває обов'язок останнього заперечувати проти доводів про виконання позивачем Договору, однак ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг», знаючи про розгляд справи, ніяким чином не спростувало твердження ДП ,,МТП ,,Чорноморськ» щодо безпідставної неоплати вартості наданих послуг, тому, виходячи з матеріалів справи, господарський суд вважає більш вірогідним те, що Балансоутримувач надав обумовлені послуги, а Орендар умови Договору протиправно не виконує.
В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За несвоєчасні розрахунки за надані послуги Орендар сплачує пеню у розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів Орендар сплачує штраф у розмірі 7% від розміру заборгованості (п.4.5 Договору).
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, те, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, господарський суд дійшов висновку, що ДП ,,МТП ,,Чорноморськ» має право на стягнення з ТОВ ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг»:
- 259,48 грн 3% річних, з яких: 35,83 грн нараховано на суму 1023,42 грн за період з 16.11.2023 р. по 15.01.2025 р.; 36,70 грн - на суму 1127,72 грн за період з 16.12.2023 р. по 15.01.2025 р.; 30,39 грн - на суму 1012,99 грн за період з 16.01.2024 р. по 15.01.2025 р.; 28,36 грн - на суму 1036,20 грн за період з 16.02.2024 р. по 15.01.2025 р.; 26,26 грн - на суму 1046,93 грн за період з 16.03.2024 р. по 15.01.2025 р.; 23,31 грн - на суму 1033,91 грн за період з 16.04.2024 р. по 15.01.2025 р.; 21,19 грн - на суму 1054,79 грн за період з 16.05.2024 р. по 15.01.2025 р.; 17,04 грн - на суму 971,28 грн за період з 16.06.2024 р. по 15.01.2025 р.; 16,60 грн - на суму 1100,20 грн за період з 16.07.2024 р. по 15.01.2025 р.; 12,92 грн - на суму 1030,30 грн за період з 16.08.2024 р. по 15.01.2025 р.; 10,88 грн - на суму 1087,57 грн за період з 16.09.2024 р. по 15.01.2025 р.;
- 926,11 грн інфляційних втрат, з яких: 114,70 грн нараховано на суму 1023,42 грн за період з 16.11.2023 р. по 15.01.2025 р.; 117,67 грн - на суму 1127,72 грн за період з 16.12.2023 р. по 15.01.2025 р.; 101,24 грн - на суму 1012,99 грн за період з 16.01.2024 р. по 15.01.2025 р.; 100,15 грн - на суму 1036,20 грн за період з 16.02.2024 р. по 15.01.2025 р.; 95,48 грн - на суму 1046,93 грн за період з 16.03.2024 р. по 15.01.2025 р.; 92,04 грн - на суму 1033,91 грн за період з 16.04.2024 р. по 15.01.2025 р.; 87,04 грн - на суму 1054,79 грн за період з 16.05.2024 р. по 15.01.2025 р.; 57,52 грн - на суму 971,28 грн за період з 16.06.2024 р. по 15.01.2025 р.; 65,15 грн - на суму 1100,20 грн за період з 16.07.2024 р. по 15.01.2025 р.; 54,51 грн - на суму 1030,30 грн за період з 16.08.2024 р. по 15.01.2025 р.; 40,61 грн - на суму 1087,57 грн за період з 16.09.2024 р. по 15.01.2025 р.;
- 806,77 грн 7% штрафу, з яких: 71,64 грн нараховано на суму 1023,42 грн; 78,94 грн - на суму 1127,72 грн; 70,91 грн - на суму 1012,99 грн; 72,53 грн - на суму 1036,20 грн; 73,29 грн - на суму 1046,93 грн; 72,37 грн - на суму 1033,91 грн; 73,84 грн - на суму 1054,79 грн; 67,99 грн - на суму 971,28 грн; 77,01 грн - на суму 1100,20 грн; 72,12 грн - на суму 1030,30 грн; 76,13 грн - на суму 1087,57 грн.
Відтак, позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та штрафу також підлягають задоволенню.
В ст.ст.1,3 Закону України ,,Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань'' передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приймаючи до уваги встановлення законодавцем максимально можливого розміру пені, господарський суд дійшов висновку про те, що визначений в п.4.5 Договору розмір пені слід обмежити подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а, відтак, задовольняє позовну вимогу про стягнення пені у загальній сумі 1498,36 грн, з яких: 152,31 грн нараховано на суму 1023,42 грн за період з 16.11.2023 р. по 16.05.2024 р.; 163,13 грн - на суму 1127,72 грн за період з 16.12.2023 р. по 15.06.2024 р.; 146,53 грн - на суму 1012,99 грн за період з 16.01.2024 р. по 16.07.2024 р.; 142,10 грн - на суму 1036,20 грн за період з 16.02.2024 р. по 16.08.2024 р.; 141,02 грн - на суму 1046,93 грн за період з 16.03.2024 р. по 14.09.2024 р.; 136,64 грн - на суму 1033,91 грн за період з 16.04.2024 р. по 15.10.2024 р.; 137,96 грн - на суму 1054,79 грн за період з 16.05.2024 р. по 14.11.2024 р.; 126,35 грн - на суму 971,28 грн за період з 16.06.2024 р. по 15.12.2024 р.; 144,05 грн - на суму 1100,20 грн за період з 16.07.2024 р. по 14.01.2025 р.; 112,97 грн - на суму 1030,30 грн за період з 16.08.2024 р. по 15.01.2025 р. (позивач в розрахунку помилково вказав 2024 р.); 95,30 грн - на суму 1087,57 грн за період з 16.09.2024 р. по 15.01.2025 р.
Таким чином, позовна вимога про стягненні пені задовольняється судом частково.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позов задоволено частково, сплачений за його подачу судовий збір у розмірі 2422,40 грн покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у т.ч. на відповідача у сумі 1081,41 грн.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст.7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2025 рік» …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2025 року складає 3028,00 грн…
В ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України ,,Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як встановлено судом, за подачу через підсистему ,,Електронний суд» позовної заяви у даній справі слід було сплатити 2422,40 грн судового збору, натомість позивач сплатив 3028,00 грн, у зв'язку з чим вправі заявити клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Південний Дьюті Фрі Трейдінг» (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Європейська, буд.115, код 39404607) на користь Державного підприємства ,,Морський торговельний порт ,,Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код 01125672) заборгованість у розмірі 11525/одинадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять/ грн 31 коп. основного боргу, 1498/одну тисячу чотириста дев'яносто вісім/грн 36 коп. пені, 259/двісті п'ятдесят дев'ять/грн 48 коп. 3% річних, 926/дев'ятсот двадцять шість/грн 11 коп. інфляційного збільшення, 806/вісімсот шість/грн 77 коп. штрафу за прострочення оплати, 1081/одну тисячу вісімдесят одну/грн 41 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 31 березня 2025 р.
Суддя Л.В. Лічман