65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про вжиття заходів забезпечення позову
"28" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1198/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
за позовом: Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси (код ЄДРПОУ/умовний код 0352855224, 65003, м.Одеса, вул. Отамана Головатого, 89) в інтересах держави
до відповідача-1: Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, 65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1)
до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Мельник Алли Михайлівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про припинення права оренди, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору
Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м.Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави до відповідачів Одеської міської ради та фізичної особи-підприємця Мельник Алли Михайлівни, в якій просить суд:
- усунути перешкоди територіальній громаді міста Одеси у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 0,0175 га, за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 36-А (кадастровий номер 5110137600:14:001:0010), шляхом припинення володіння фізичною особою - підприємцем Мельник А.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) правом приватної власності на магазин продтоварів з кафетерієм, загальною площею 143,5 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 36-А, з одночасним закриттям реєстраційного розділу об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером: 1711279451101.
- усунути перешкоди територіальній громаді міста Одеси у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 0,0175 га, за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 36-А (кадастровий номер 5110137600:14:001:0010), шляхом зобов'язання фізичної особи - підприємця Мельник А.М. за власний рахунок привести земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:14:001:0010 до попереднього стану, шляхом приведення самочинно реконструйованого об'єкта нерухомості до стану, що існував на момент реєстрації Комінтернівським БТІ 20.06.2006 права приватної власності за Мельник А.О. на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.04.2005, серія та номер: НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, на об'єкт нерухомості, загальною площею 52,9 кв.м., який складається з : літ "А" - магазину, літ "Б" - вбиральні, літ "В" - навісу.
- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради №1964-VIIІ від 21.02.2024 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0175 га, за адресою: АДРЕСА_2 , та надання її в оренду ФОП Мельник А.М.".
- визнати недійсним договір оренди землі № 619 від 18.04.2024, укладений між Одеською міською радою та фізичною особою - підприємцем Мельник А.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:14:001:0010.
- припинити речове право оренди фізичної особи - підприємця Мельник А.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:14:001:0010, площею 0,0175 га, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2921735151101) шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право: 72731956 від 22.04.2024).
- зобов'язати фізичну особу - підприємця Мельник А.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,0175 га, за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110137600:14:001:0010).
Одночасно з позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої прокурор просить накласти арешт на магазин продтоварів з кафетерієм, загальною площею 143,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову прокурор зазначає, що підставою для пред'явлення позову є здійснення відповідачем-2 самочинної реконструкції об'єкта нерухомості на земельній ділянці комунальної власності за відсутності будь-якого речового права на неї, та наявність у діях забудовника ознак самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці; а також передача відповідачем-1 спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів.
Прокурор зазначає, що 20.06.2005 за Мельник А.М. було зареєстровано право власності на магазин продтоварів з кафетерієм, загальною площею 52,9 кв.м., розташований в АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: САА416718 від 18.04.2005.
В подальшому, за Мельник А.М. було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - магазин продтоварів з кафетерієм, загальною площею 143,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Підставою для реєстрації права власності на вказану нежитлову будівлю у державному реєстрі речових прав державним реєстратором зазначені наступні документи: розпорядження про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна, серія та номер: 722р, виданий 22.11.2018, видавник: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 18.04.2005, видавник: виконавчий комітет Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області; довідка, серія та номер: б/н, виданий 17.04.2018, видавник: Інженер з інвентаризації нерухомого майна Циклінський С.В.; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 21.03.2018, видавник: ТОВ "ЕНЕРГОКОНСАЛТ ГРУПП"; декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ОД141180790125, видана 20.03.2018, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
Рішенням Одеської міської ради №1964-VIII від 21.02.2024 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0175 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 36-А, та надано її в оренду фізичній особі - підприємцю Мельник А.М.
На підставі рішення Одеської міської ради №1964-VIII від 21.02.2024 укладено договір оренди від 18.04.2024 між Одеською міською радою та ФОП Мельник А.М., згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку, площею 0,0175 га, кадастровий номер 5110137600:14:001:0010 за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому прокурор зауважує, що зазначений об'єкт нерухомого майна (магазин продтоварів з кафетерієм) утворився внаслідок проведеної ФОП Мельник А.М. незаконної реконструкції належного їй на праві приватної власності об'єкта нерухомого майна, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.04.2005, серії САА № 416718.
Так, в результаті співставлення технічного паспорту б/н від 21.03.2018, виготовленого ТОВ "ЕНЕРГОКОНСАЛТ ГРУПП" та документів технічної інвентаризації від 20.09.2004, виготовлених Комінтернівським РБТІ, встановлено, що нежитлове приміщення літ. "А" внаслідок проведеної реконструкції змінило свої геометричні розміри за рахунок земельної ділянки, яка належить територіальній громаді м. Одеси.
За твердженням прокурора, забудовником ФОП Мельник А.М. усупереч вимогам законодавства, здійснено реконструкцію магазину продтоварів з кафетерієм та збільшено площу об'єкта з 52,9 кв.м. до 143,5 кв.м. за рахунок зайняття земельної ділянки територіальної громади міста Одеси, за відсутності речового права на земельну ділянку.
В свою чергу, Одеською міською радою на час самочинної реконструкції на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси об'єкту нерухомого майна - магазину продтоварів з кафетерієм, площею 143,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 36-А, не приймалось рішення щодо надання її у власність/користування ФОП Мельник А.М., отже остання не мала законного права проводити будівельні роботи та реєструвати за собою право власності на самочинно реконструйований спірний об'єкт нерухомого майна.
На підставі наявності зареєстрованого права власності на самочинно реконструйований об'єкт нерухомості - магазин продтоварів з кафетерієм, загальною площею 143,5 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 36-А, ФОП Мельник А.М. подала до Одеської міської ради заяву про відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,0175 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Рішенням Одеської міської ради від 11.12.2019 № 15528-VII ФОП Мельник А.М. в позаконкурентному порядку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовної площі 0,0175 га, за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 36-А, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
В подальшому, рішенням Одеської міської ради від 21.02.2024№ 1964-VIIІ на підставі ст.134 Земельного кодексу України затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137600:14:001:0010), площею 0,0175 га (категорія земель - землі житлової та громадської забудови) за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 36-А, та надано її ФОП Мельник А.М. в оренду на 15 років, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
На підставі вказаного рішення 18.04.2024 Одеська міська рада уклала з ФОП Мельник А.М. договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстраційним номером 619.
Отже, підставою для надання ФОП Мельник А.М. в оренду в позаконкурентному порядку спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5110137600:14:001:0010 слугувала наявність зареєстрованого права власності на самочинно реконструйований об'єкт нерухомого майна, який розташований на вказаній земельній ділянці.
Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про здійснення самочинної реконструкції на земельній ділянці за відсутності будь-якого речового права на неї, та наявність у діях забудовника ознак самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці.
На переконання прокурора, з огляду на наведені порушення, порушені права та охоронювані законом інтереси територіальної громади міста Одеси підлягають захисту шляхом визнання незаконним рішення Одеської міської ради №1964-VIIІ від 21.02.2024 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0175 га, за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 36-А, та надання її в оренду ФОП Мельник А.М.", визнання недійсним договору оренди № 619 від 18.04.2024, укладеного між Одеською міською радою та ФОП Мельник А.М., та повернення територіальній громаді міста Одеси земельної ділянки площею 0,0175 га, за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 36-А (кадастровий номер 5110137600:14:001:0010).
При цьому, на даний час, власником об'єкта нерухомості - магазину продтоварів з кафетерієм, загальною площею 143,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 36-А. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1711279451101) є Мельник А.М.
Враховуючи, що існує не скасована реєстрація права власності на спірну будівлю, на думку прокурора, Мельник А.М. має можливість у будь-який час здійснити її відчуження, що призведе до подальшої реєстрації прав на інших осіб.
Отже, за твердженням прокурора, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади міста Одеси.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Водночас суд зауважує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 16.11.2023 у справі №921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22.
При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Також слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20).
Так, предметом позовних вимог у цій справі є вимоги прокурора про припинення права володіння майном, приведення об'єкта до попереднього стану, визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору оренди землі, припинення речового права оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку, які обґрунтовані порушенням відповідачем-2 інтересів територіальної громади міста Одеси, а саме здійснення на земельній ділянці комунальної власності самовільного будівництва, реконструкції та перебудови існуючого об'єкту нерухомості без достатніх правових підстав, ухвалення відповідачем-1 рішення про передачу в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів, та укладення між відповідачами на підставі спірного рішення органу місцевого самоврядування договору оренди землі.
При цьому суд приймає до уваги, що у даній справі позовні вимоги прокурора спрямовані на поновлення права територіальної громади міста Одеси на землю, яка згідно зі ст.14 Конституції України є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави.
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020).
Враховуючи наведені висновки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 ще раз підкреслила, що ключовим при застосуванні заходів забезпечення позову є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Щодо вимоги в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на магазин продтоварів з кафетерієм, загальною площею 143,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Марсельська, 36-А, то суд погоджується з доводами прокурора про те, що застосування такого заходу забезпечення унеможливить вчинення дій щодо передачі прав на нього третім особам, які, у свою чергу, зможуть отримати права на спірну земельну ділянку.
Суд зауважує, що положення ч. 1 ст. 319 ЦК України надають власникові майна право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі здійснювати його відчуження на користь третіх осіб.
Тобто, до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту ухвалення/виконання рішення розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, у зв'язку з чим таке майно може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача на момент виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
Разом з тим, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний об'єкт нерухомості не призведе до невиправданого обмеження майнових прав фізичної особи-підприємця Мельник А.М. та не порушить ведення господарської діяльності, оскільки нерухоме майно залишається у володінні та користуванні останньої, а можливість розпоряджатись спірним майном (у тому числі відчужувати) обмежується на певний час, отже, має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду даної справи по суті.
За наведеного суд констатує, що прокурором у заяві наведено достатньо переконливі та мотивовані підстави, які свідчать про реальну імовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав територіальної громади міста Одеси, за захистом яких прокурор звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.
Суд також зазначає, що заходи забезпечення позову стосуються виключно предмету позову та за цією ознакою є такими, що відповідають критеріям адекватності.
По суті, такі заходи спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей і є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що предметом позову є вимоги немайнового характеру.
При цьому, такими заходами забезпечення позову не вирішується спір по суті, а необхідність їх застосування покликана насамперед наявністю права власності на спірне нерухоме майно, під час розгляду якого відповідачем можуть бути вчинені дії, які можуть призвести до відчуження його на користь третіх осіб.
Зазначені у заяві прокурора заходи забезпечення позову не несуть для відповідача фізичної особи-підприємця Мельник А.М. негативних наслідків матеріального або нематеріального характеру від можливого вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту, не призведуть до втручання у звичайну діяльність відповідача, а лише запровадять тимчасові обмеження щодо розпорядження нерухомим майном, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновленні порушеного права у разі задоволення позовних вимог.
Тобто, вказані заходи лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав територіальної громади міста Одеси, в інтересах якої прокурор звернувся із цим позовом, в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.
З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи суд вважає, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, та за даних фактичних обставин справи є співрозмірними із заявленими вимогами, за наявності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав територіальної громади міста Одеси, а тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
Наразі судом не розглядається питання щодо зустрічного забезпечення, оскільки частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Розгляд судом першої інстанції заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням вимог ст.141 ГПК України та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування судового рішення, яким вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Наведена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.07.2018 у справі №916/2851/17, від 26.11.2018 у справі №904/2925/18, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 24.06.2019 у справі №916/2933/18, від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 16.12.2021 у справі №911/1658/21, від 23.12.2021 у справі №927/762/21.
Частиною 6 ст.140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт на магазин продтоварів з кафетерієм, загальною площею 143,5 кв.м., що розташований за адресою: м.Одеса, вул.Марсельська, 36-А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1711279451101).
Стягувачем за даною ухвалою є: Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси (код ЄДРПОУ/умовний код 0352855224, 65003, м.Одеса, вул. Отамана Головатого, 89)
Боржником за даною ухвалою є: Фізична особа-підприємець Мельник Алла Михайлівна (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Суддя Сулімовська Марина Богданівна
Ухвала є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", може бути пред'явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено у строки та в порядку, визначені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалу складено і підписано 28.03.2025.