65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4093/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
за участі секретаря судового засідання Кафланової А.С.,
розглянувши справу № 916/4093/24 в порядку загального позовного провадження
за позовом: акціонерного товариства "Укртрансгаз" /ЄДРПОУ 30019801, адреса - 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1/
до відповідача: комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" /ЄДРПОУ 34674102, адреса - 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-б/
про стягнення 20 749 690,67 грн
за участі представників сторін:
від позивача: адвокат Пахомова О.А. на підставі довіреності від 29.08.2024 №1-4047;
від відповідача: Малявкін А.Б. в порядку самопредставництва юридичної особи;
17.09.2024 акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 4195/24/ до комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення 20 749 690,67 грн, з яких:
17 643 232,74 грн - заборгованість, що складається із 34/72 частини щомісячних платежів від суми компенсації вартості відібраних без номінацій у жовтні, листопаді, грудні 2016 року та січні, лютому, березні 2017 року природного газу в обсязі 4 236,369 тис. куб. м.;
- 765 673,09 грн - три проценти річних;
- 2 340 784,84 грн інфляційні втрати.
Позов пред'явлено на підставі ст. ст. 4, 11, 509, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 173, 174 ГК України, Закону України "Про ринок природного газу", Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
Ухвалою суду від 25.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4093/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2024 р. на 11:00.
15.10.2024 КП «Теплопостачання м. Одеси» через систему «Електронний суд» подало відзив на позовну заяву /вх.№37538/24/.
22.10.2024 АТ «Укртрансгаз» через систему «Електронний суд» подало відповідь на відзив /вх.№38343/24/.
В підготовчому судовому засіданні 23.10.2025 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні та призначено розгляд справи на 13.11.2024 на 11.00.
13.11.2024 КП «Теплопостачання м. Одеси» через систему «Електронний суд» подало додаткові пояснення у справі /вх.№40958/24/.
В підготовчому судовому засіданні 13.11.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання та призначення розгляду справи на 04.12.2024 на 11:40.
У підготовчому засіданні 04.12.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті на 18.12.2024 на 14:00 год.
18.12.2024 об 14:00 год судове засідання у справі № 916/4093/24 не відбулося у зв'язку із знаходженням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 11.12.2024.
Ухвалою суду від 23.12.2024 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.01.2025 на 11:00.
В судовому засіданні 29.01.2025 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні, призначено розгляд справи на 11.02.2025 на 12:40.
В судовому засіданні 11.02.2025 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні та призначено розгляд справи на 28.02.2025 на 14:30.
В судовому засіданні 28.02.2025 в зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судом постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 12.03.2025 до 14:00.
В судовому засіданні 12.03.2025 судом здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що скорочене судове рішення буде оголошено 18.03.2025 о 10:40. При цьому в судовому засіданні представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а представник відповідача просив суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовної заяви.
В позовній заяві АТ «Укртрансгаз» посилається на те, що у період до 31 грудня 2019 року Акціонерне товариство «Укртрансгаз» здійснювало господарську діяльність із транспортування природного газу магістральними трубопроводами відповідно до Ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП № 211 від 28.02.2013 та виконувало функції Оператора газотранспортної системи, який в цей період в порядку приписів ст. 20 Закону України «Про ринок природного газу» на виключних засадах відповідав за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу.
При цьому Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» є Споживачем природного газу та водночас є підприємством, що виробляло, транспортувало та постачало теплову енергію, надавало послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, на якого поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII, у відносинах із врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, зокрема, у жовтні, листопаді, грудні 2016 року та січні, лютому, березні 2017 року.
Позивач зазначає, що відповідач, без поданих постачальником газу номінацій, у жовтні - грудні 2016 року та у січні - березні 2017 року здійснив відбір природного газу в обсязі 4 236,369 тис. куб. м, на які у нього відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів.
Внаслідок здійснення відповідачем у жовтні, листопаді, грудні 2016 року та січні, лютому, березні 2017 року відбору природного газу з газотранспортної системи в обсязі 4 236,369 тис. куб. м без поданих постачальником газу номінацій, на які у нього відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, та на підставі частини 2 статті 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», у відповідача 29.08.2021 (дата набрання чинності ст. 8 Закону України № 1730) виникли зобов'язання перед позивачем протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати вартість відібраних ним обсягів природного газу, що становить 37 362 139,78 гривень.
З метою врегулювання заборгованості відповідача перед позивачем, згідно положень ч.2 ст.8 Закону України №1730, на офіційному сайті АТ «Укртрансгаз» за посиланням https://utg.ua/utg/psg/do-vidoma.html було оприлюднено проект договору про організацію взаєморозрахунків. Також позивачем на адресу відповідача було направлено листи від 26.10.2021 №1001ВИХ-21-7961, від 27.07.2022 №1001ВИХ-22-2437 про необхідність здійснити компенсацію вартості відібраного в тому числі у січні 2018 року природного газу в обсязі 4 236,369 тис. куб. м, власником яких є позивач. Проте, відповідач не вжив визначених ч. 2 ст.8 Закону України № 1730 заходів із врегулювання зазначеної заборгованості та не здійснив починаючи з 1 жовтня 2021 року оплати рівними частинами вартості відібраних ним обсягів природного газу без номінацій у період з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 року.
Позивач зазначає, що на момент звернення із позовом до суду, відповідач в порушення покладених на нього згідно приписів ч. 2 ст. 8 Закону України №1730 обов'язків перед позивачем, оплати щомісяця рівними частинами відібраних без номінацій обсягів природного газу починаючи із 01.10.2021 протягом 34 місяців не виконав, чим порушує права та законні інтереси позивача.
У відзиві на позов КП «Теплопостачання м. Одеси» посилається на те, що всупереч вимогам пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК України (в частині необхідності зазначення ціни позову та її обґрунтованого розрахунку), заявлені позивачем суми стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат не відповідають сумам цих стягнень, розрахованих самим же позивачем у відповідному додатку до позову.
Також відповідач зазначає, що позовні вимоги АТ «Укртрансгаз» по цій справі ґрунтуються на приписах частини 2 статті 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII від 03.11.2016. Відповідач наголошує, що Закон № 1730-VIII було доповнено статтею 8 лише згідно із Законом № 1639-IX від 14.07.2021 та згодом частина 2 статті 8 Закону № 1730-VIII була викладена у новій редакції Законом № 2479-IX від 29.07.2022.
Відповідач звертає увагу суду на те, що жодним законом не було внесено відповідні зміни у Податковий кодекс України та не визначено постачальником (продавцем) товару (природного газу) АТ «Укртрансгаз» в розумінні цього Кодексу. Таким чином, у разі задоволення позову АТ «Укртрансгаз» по цій справі - відповідачем не можуть бути сформовані податкові накладні з дотриманням вимог Податкового кодексу України. А з огляду на це, відповідач не зможе зарахувати до свого податкового кредиту сплачену суму податку на додану вартість, яка включена до ціни природного газу, що призведе до покладення на КП «ТМО» надмірного тягаря сплати податку, а також можливе застосування до відповідача певних штрафних санкцій з боку фіскальних органів.
Враховуючи наведене, відповідач вважає за необхідне зазначити, що положення частини 2 статті 8 Закону № 1730-VIII у редакції Закону № 2479-IX фактично порушують конституційні права КП «ТМО» та не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Більш того, АТ «Укртрансгаз» заявлено позов про стягнення з відповідача компенсації вартості природного газу, відібраного без номінацій у жовтні-грудні 2016 року та у січні-березні 2017 року на підставі частини 2 статті 8 Закону № 1730-VIII. Натомість, вищезгаданий Закон № 1639-IX від 14.07.2021 (яким Закон № 1730- VIII було доповнено статтею 8) набрав чинності лише 29.08.2021. Тобто, у даному випадку позивач вимагає застосувати до спірних правовідносин правову норму, яка набула чинності більш, ніж через чотири роки.
Відповідач наголошує на тому, що спірні правовідносини виникли у жовтні 2016 року та скінчилися у березні 2017 року, і позивач був обізнаним про наявність зазначених обставин, проте звернувся із позовом до відповідача лише 17.09.2024, тобто у даному випадку має місце сплив позовної давності.
На підставі викладеного відповідач просить застосувати позовну давність до вимог Акціонерного товариства «Укртрансгаз» у цій справі про стягнення з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» 20 749 690, 67 грн. та в задоволенні позову Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення 20 749 690, 67 грн. - відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач звертає увагу суду на те, що у відзиві відповідач не навів будь-яких заперечень щодо обсягів 4 236,369 тис. куб. м природного газу, відібраних ним із газотранспортної системи у період жовтня 2016 - березня 2017 року за відсутності поданих будь-яким постачальником номінацій та підписаних із постачальником актів приймання-передачі, а також категорії їх споживання, що має значення для визначення розміру компенсації вартості такого природного газу позивачу у відповідності до приписів ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон № 1730). Таким чином, обставини відбору, період, розмір та категорія споживачів природного газу відповідачем не заперечуються.
Позивачем до відповіді на відзив додано коректний розрахунок заборгованості, що відповідає заявленим позовним вимогам. Також позивачем зазначено, що розмір 34 щомісячних платежів, які відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу за період починаючи із 01.10.2021 по 31.07.2024, складає 17 643 232,74 грн (а не 17 464 181,60 грн, як помилково вказано в розрахунку, що доданий до позовної заяви). Виходячи із наведеного, за порушення строків виконання грошових зобов'язань, відповідач також зобов'язаний сплатити позивачу три відсотки річних в розмірі 765 673,09 грн та 2 340 784,84 грн інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення із 01.10.2021 по 26.08.2024, про що правильно зазначено в позовній заяві. Натомість власного контррозрахунку відповідачем до відзиву на позовну заяву не надано.
Позивач вказує, що сторони є платниками ПДВ на загальних підставах, а природний газ є товарною продукцією (пункт 31 ст. 1 Закону України «Про природний газ»). З огляду на викладене, позивач, отримавши у порядку частини 2 ст. 8 Закону України №1730 від відповідача кошти компенсації (оплати) спожитого без номінацій природного газу відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України зобов'язаний зареєструвати податкову накладну та сформувати податкове зобов'язання з ПДВ. Зазначене вказує про відсутність будь-яких проблем у відповідача для фінансового, бухгалтерського обліку та виконання податкових зобов'язань під час виконання обов'язків, які виникли у нього починаючи із 01.10.2021 на підставі ч. 2 ст. 8 Закону № 1730. В контексті зазначеного, слід зауважити, що положення ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730 жодним чином не порушують конституційних прав відповідача, а ним самим не вживались заходи визнання цієї норми неконституційною, що свідчить про безпідставність зазначених у відзиві на позов міркувань відповідача.
Також позивач звертає увагу суду на наявність висновків Верховного Суду щодо застосування як частини 2 статті 8 Закону України № 1730, так і ст. 58 Конституції, наведених в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 914/1940/22, оскільки в силу ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В додаткових поясненнях представник відповідача зазначає, що до прийняття спеціальної норми Закону (а саме - до 29.08.2021) діяв загальний порядок обчислення, погашення та відповідного списання даної категорії кредиторської заборгованості Відповідача (у разі її прострочення), обмежений загальною позовною давністю, яка встановлена статтею 257 ЦК України тривалістю у три роки. Як вже також зазначалося у нашому відзиві на позов, спірні правовідносини між сторонами виникли ще у жовтні 2016 року та скінчилися у березні 2017 року.
Таким чином, перебіг позовної давності за заявленими позивачем вимогами щодо стягнення компенсації за природний газ, спожитий Відповідачем у жовтні, листопаді, грудні 2016 року, а також частково - у січні 2017 року розпочався (щодо кожного із зобов'язань за цими періодами) - у листопаді, грудні 2016 року, та січні, лютому 2017 року відповідно. А сплив строків позовної давності у даному випадку відбувся через три роки, тобто - у листопаді, грудні 2019 року, та січні, лютому 2020 року відповідно. Враховуючи наведене, вищевказана заявлена до стягнення у цій справі основна заборгованість КП «ТМО» у розмірі 17 643 232,74 грн. даними бухгалтерського обліку Відповідача прямо не підтверджується, оскільки була списана повністю ще у березні 2020 року як така, за якою (на момент її списання) минула загальна позовна давність (встановлена статтею 257 ЦК України тривалістю у три роки).
Відповідач вказує, що списання відповідачем у березні 2020 року вищезазначеної безнадійної кредиторської заборгованості, по якій на той час минув строк, документ сформований в системі «Електронний суд» 13.11.2024 5 позовної давності, було здійснено КП «ТМО» у належний строк і спосіб, та згідно з чинним на той момент законодавством. І навіть із набранням чинності 29.08.2021 новою статтею 8 Закону № 1730-VIII (положеннями якої позивач і обґрунтовує свої вимоги у цій справі), списання відповідачем у березні 2020 року безнадійної на той час кредиторської заборгованості усе одно є законним.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, у період до 31 грудня 2019 року Акціонерне товариство «Укртрансгаз» здійснювало господарську діяльність із транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» є Споживачем природного газу та водночас є підприємством, що виробляло, транспортувало та постачало теплову енергію, надавало послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Суд зазначає, що обставини фактичного відбору природного газу КП «Теплопостачання міста Одеси» без номінацій у період жовтня, листопада, грудня 2016 року та січня, лютого, березня 2017 року, а також фактичні обставини укладення між відповідачем та НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу та натомість відсутність підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальником на обсяги 4 236,369 тис. куб. м підтверджуються документально, зокрема:
1) Звітами (алокацією) АТ «Одесагаз» про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ «Одесагаз», між замовниками послуг транспортування в розрізі їх контрагентів (споживачів) за жовтень, листопад, грудень 2016 року та січень, лютий, березень 2017 року - підтверджується загальний обсяг відбору відповідачем природного газу 175 201,445 тис. куб. м, зокрема: у жовтні 2016 - 8 445,380 тис. куб. м, у листопаді 2016 року 28 263,056 тис. куб. м, у грудні 2016 року - 38 202,205 тис. куб. м, у січні 2017 - 43 366,107 тис. куб. м, у лютому 2017 - 33 148,194 тис. куб. м, у березні 2017 року - 23 776,503 тис. куб. метрів.
2) Наданими підтверджуючими документами АТ «НАК «Нафтогаз України» у відповіді № 14/6-536-24 від 11.07.2024 на адвокатський запит, підтверджується, що між КП «Теплопостачання міста Одеси» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» були укладені договори постачання природного газу, а саме:
- № 3520/1617-ТЕ-23 від 30.09.2016, за яким природний газ використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, на виконання якого між Відповідачем та постачальником підписані акти приймання-передачі природного газу в обсягах: 7 644,051 тис. куб. м - у жовтні 2016, 25 211,255 тис. куб. м - у листопаді 2016, 33 628,450 тис. куб, м - у грудні 2016, 38 295,404 тис. куб. м - у січні 2017, 28 809,951 тис. куб. м - у лютому 2017, 20 907,774 тис. куб. м - у березні 2017 року;
- № 3251/1617-БО-23 від 27.10.2016, за яким природний газ постачається для використання споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями на виконання якого між Відповідачем та постачальником підписані акти приймання-передачі природного газу в обсягах: 670,321 тис. куб. м - у жовтні 2016, 2 506,832 тис. куб. м - у листопаді 2016, 3 691,007 тис. куб, м - у грудні 2016 3 708,595 тис. куб. м - у січні 2017, 3 510,063 тис. куб. м - у лютому 2017, 2352,002 тис. куб. м - у березні 2017 року;
- № 3522/1617-РО-23 від 30.09.2016, за яким природний газ постачається для використання споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій, на виконання якого між відповідачем та постачальником підписані акти приймання-передачі природного газу в обсягах: 0,045 тис. куб. м - у жовтні 2016, 0,189 тис. куб. м - у листопаді 2016, 0,251 тис. куб, м - у грудні 2016, 0,224 тис. куб. м - у січні 2017, 8,993 тис. куб. м - у лютому 2017, 19,669 тис. куб. м - у березні 2017 року.
3) Реєстрами реалізації природного газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» теплопостачальним підприємствам у жовтні 2016 - березні 2017 року - підтверджується відсутність постачання природного газу споживачу КП «Теплопостачання міста Одеси» для виробництва теплової енергії за категорією споживачів підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ та організацій).
На спростування встановлених обставин стороною відповідача належних та допустимих в сенсі ст. ст. 76, 77 ГПК України доказів не надано. Також у відзиві на позов та в додаткових поясненнях відповідачем вказані обставини не заперечуються.
Суд зазначає, що правові засади функціонування ринку природного газу України визначено Законом України «Про ринок природного газу», положення якого застосовуються до правовідносин усіх суб'єктів ринку природного газу, якими є, зокрема, оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, постачальник та споживач.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про ринок природного газу», правову основу ринку природного газу, зокрема, становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про трубопровідний транспорт», «Про природні монополії», «Про нафту і газ», міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України. Водночас на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730, виконання якого є обов'язковим для суб'єктів ринку природного газу у випадках та в порядку, визначених цим Законом.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, на НАК «Нафтогаз України» покладено обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 16-17 цього Положення.
Відповідно до п. 16 Положення № 758, НАК «Нафтогаз України» у період з 1 травня 2016 по 31 березня 2017 (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942 гривні за 1000 куб. метрів, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій - в розмірі 2471 гривня за 1000 куб. метрів. Ціна на природний газ, який постачається для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, повинна відповідати ціні на природний газ, що постачається НАК «Нафтогаз України» такій самій категорії споживачів за таких самих умов постачання за ціною, встановленою НАК «Нафтогаз України».
Згідно із пунктом 17 Положення № 758, постачання природного газу НАК «Нафтогаз України» виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.
Відповідно до відомостей постачальника НАК «Нафтогаз України» (Інформації про ціни на природний газ для виробників теплової енергії № 23/4-1305-21 від 22.11.2021) ціна реалізації природного газу за категоріями споживачів теплової енергії, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», без ПДВ за 1 тис. куб. м для надання послуг з опалення та постачання гарячої води іншим організаціям (окрім бюджетних та населення) складає: у період жовтня 2016 року - 5 916,00 грн, без ПДВ, листопада 2016 року - 6 819,00 грн, грудня 2016 року - 7 148,00 грн, у січні 2017 року - 6 979,00 грн, у лютому 2017 року - 8 451,00 грн, у березні 2017 року - 7 866,00 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
За визначенням положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).
Відповідно до пунктів 1-2 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС, для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку. Номінація повинна визначати обсяг природного газу по кожній точці входу та виходу (що може бути як фізичною, так і віртуальною), які замовляються замовником послуг транспортування. При цьому, якщо замовником послуг транспортування є постачальник, подана номінація повинна містити планові (замовлені) обсяги постачання природного газу у розрізі його споживачів та їх точок комерційного обліку (за необхідності) з визначенням їх ЕІС-кодів.
Згідно із абзацом 1 пункту 2 глави 2 розділу XI Кодексу ГТС, Замовник послуг транспортування має право подати по точці (точках) входу та точці (точках) виходу місячну номінацію на період не більше одного місяця в розрізі кожної доби. Місячна номінація на наступний газовий місяць приймається оператором газотранспортної системи в період з 15 по 20 число місяця (включно), що йде перед газовим місяцем транспортування. Якщо замовник послуг транспортування надає більше ніж одну місячну номінацію по одній і тій самій точці входу/виходу в строк до 20 числа місяця, що йде перед газовим місяцем транспортування, оператор газотранспортної системи розгляне місячну номінацію, яка була одержана останньою.
Водночас, відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про ринок природного газу», Оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про ринок природного газу», а також приписами Кодексу ГТС на позивача, як на суб'єкта, що здійснював функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року, також покладено обов'язок здійснення фізичного балансування, чим є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).
В ході судового розгляду справи встановлено, що поданими стороною позивача доказами підтверджується загальний обсяг 175 201,445 тис. куб. м відбору природного газу відповідачем у період жовтня 2016 - березня 2017 року із газотранспортної системи, натомість здійснення закупівлі природного газу у постачальника газу - АТ «НАК «Нафтогаз України» в обсягах 170 965,076 тис. куб. м та відсутність у відповідача підписаних постачальником актів приймання-передачі газу на обсяг 4 236,369 тис. куб. м.
Щодо вказаних обставин стороною відповідача також не було наведено жодних заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону № 1730, в редакції, яка набрала чинності 29.08.2021, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов'язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
19.08.2022 набрала чинності нова редакція частини 2 та доповнено частиною 3 ст. 8 Закону України №1730 (згідно Закону № 2479-IX від 29.07.2022), відповідно до яких: підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість: відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів; послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Відповідно до ч. 3. ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.
З урахуванням викладеного, спірні обсяги 4 236,369 тис. куб. м відібраного відповідачем природного газу для виробництва теплової енергії, спожитої підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ та організацій) у жовтні - грудні 2016 року та у січні - березні 2017 року, позивачем визначено як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів оператора газорозподільних систем (що становить 175 201,445 тис. куб. м) та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/ постачання природного газу та підписаних постачальником актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним організаціям та релігійним організаціям (170 965,076 тис. куб. м).
Вказані обставини підтверджуються, зокрема, номінаціями НАК Нафтогаз України» за спірний період, у яких відсутні спірні обсяги постачання для Споживача, яким є відповідач.
На підставі викладеного, суд погоджується з доводами сторони позивача, що за фактичними обставинами у спірний період наявні усі складові, визначені приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», зокрема:
1) здійснення відповідачем відбору природного газу з газотранспортної системи в жовтні 2016 - березні 2017 року в обсягах 175 201,445 тис куб. м, що включають 4 236,369 тис. куб. м без поданих постачальником газу номінацій для виробництва теплової енергії за категорією споживачів - підприємства, організації та інші споживачі (крім бюджетних установ та організацій);
2) відсутність підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальником щодо обсягів 4 236,369 тис. куб. м;
3) обставини укладення між відповідачем та НАК «Нафтогаз України» договорів постачання природного газу: № 3520/1617-ТЕ-23 від 30.09.2016, № 3251/1617-БО-23 від 27.10.2016, № 3522/1617-РО-23 від 30.09.2016 та постачання природного газу в обсягах 170 965,076 тис. куб. м та відсутність на 4 236,369 тис. куб. м договору та підписаних постачальником актів приймання передачі газу, що підтверджували би постачання природного газу споживачу КП «Теплопостачання міста Одеси» для виробництва теплової енергії за категорією споживачів підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ та організацій).
Таким чином, на підставі частини 2 статті 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», у відповідача 29.08.2021 виникли зобов'язання протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, рівними частинами щомісяця по 518 918,61 грн компенсувати (оплатити) позивачу 37 362 139,78 грн вартості відібраних обсягів природного газу.
27.07.2022 листом №1001ВИХ-22-2437 АТ «Укртрансгаз» повідомило КП «Теплопостачання міста Одеси», що 29.08.2021 набрав чинності Закон України від 14.07.2021 №1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», яким серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII, зокрема доповнено статтею 8.
В листі зазначено, що за даними АТ «Укртрансгаз» КП «Теплопостачання міста Одеси», яке підпадає під дію вказаного Закону, в період 2016, 2017 років було здійснено відбір природного газу обсягом 4 236,369 тис. куб. м без наявності постачальника та номінацій, тобто незаконно здійснено відбір природного газу, власником якого є АТ «Укртрансгаз».
З метою реалізації вищезазначених положень Закону №1730-VIII АТ «Укртрансгаз» було розроблено проект договору про організацію взаєморозрахунків, який розміщено на офіційному сайті АТ «Укртрансгаз». Крім того, для організації врегулювання вказаної заборгованості, яка виникла внаслідок відборів природного газу без наявності постачальника та номінацій, АТ «Укртрансгаз» було надіслано лист на адресу підприємства з пропозицією укласти договір про організацію взаєморозрахунків.
Водночас, станом на дату надсилання вказаного листа КП «Теплопостачання міста Одеси» договір про організацію взаєморозрахунків з АТ «Укртрансгаз» не укладено.
З метою виконання та додержання вимог Закону №1730-VIII, а також недопущення завдання збитків АТ «Укртрансгаз» як підприємству, що має стратегічне значення для держави, товариство в листі просило негайно вжити заходів для погашення зазначеної заборгованості.
Також в зазначеному листі було повідомлено, що у випадку неврегулювання зазначеної заборгованості АТ «Укртрансгаз» буде змушене звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
На вищевказане звернення позивача КП «Теплопостачання міста Одеси» 08.08.2022 надало відповідь №05/08-148, якою повідомило, що КП «Теплопостачання міста Одеси» у відповідності до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII, із змінами, внесеними згідно із Законом №1639-ІХ від 14.07.2021:
- включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 24.11.2021 №304;
- погоджено Засновником обсяг кредиторської заборгованості в сумі 5 675 742,98 гривень і строки її погашення на 72 календарні місяці (рішення Одеської міської ради від 08.12.2021 №842);
- укладено Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий газ, послуги його розподілу та транспортування, теплову енергію від 16.02.2022 за №2202000049 в обсягах і на термін, узгоджених Засновником;
- виконує Графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, теплову енергію, достроково за 11 місяців 2022 року в сумі 867 127,36 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2. ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. З ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один
суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) абоутриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Таким чином, виходячи з вказаних норм права, в силу вимог Закону України № 1730 у відповідача виникло зобов'язання компенсувати позивачу вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу.
Відповідно до Розрахунку боргу КП «Теплопостачання міста Одеси» через відсутність компенсації вартості спожитого газу без номінацій згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII всього станом на 26.08.2024 прострочена сума компенсації складає 17 643 232,74 грн /а.с.79/.
Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок та встановлено його правильність та відповідність встановленим обставинам справи.
Положення ст. 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення відтворені в абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України , відповідно до якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч 1. ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості з оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у розмірі 17 643 232,74 грн відповідач, згідно приписів ст. ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги акціонерного товариства "Укртрансгаз" в частині стягнення основного боргу цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Внаслідок прострочення оплати вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у розмірі 17 643 232,74 грн позивач нарахував відповідачу 3 % річних у розмірі 765 673,09 грн та інфляційні збитки у розмірі 2 340 784,84 грн /а.с.80-84/. Судом перевірено правильність наданих розрахунків та встановлено їх відповідність матеріалам справи.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги в частині стягнення вищевказаних штрафних санкцій.
Щодо доводів сторони відповідача про застосування строків позовної давності суд приймає до уваги правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 914/1940/22, в якій Касаційний господарський суд дійшов наступних висновків.
« 8.30. Суд виходить з того, що закріплений у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі "lex ad praeterian non valet" полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
8.31. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
8.32. Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
8.33. Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).
8.34. Суд також враховує, що за вимогами частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
8.35. Таким чином у контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає про те, що внесення змін до законодавства шляхом його доповнення щодо особливостей врегулювання відносин підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) на ринку природного газу, свідчить про те, що по-перше, такі зміни поширюються на правовідносини, що виникли з 01.12.2015 по 31.12.2019, тобто підлягають обов'язковому застосуванню виключно до правовідносин які виникли до набрання ними законної сили; по-друге, що до їх запровадження, ці відносини не були врегульовані таким чином.
8.36. Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
8.37. Отже, виходячи із загально-дозвільного принципу, який закріплений у частині першій статті 19 Конституції України висновки судів першої та апеляційної інстанції про на явність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ та про наявність підстав для задоволення позову відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.»
На підставі вищевикладеного, враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності. Доводи сторони відповідача в цій частині суд відхиляє в зв'язку з їх недоведеністю та необгрунтованістю.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень та доказів на їх підтвердження від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги акціонерного товариства "Укртрансгаз" підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 248 996,29 грн., що вбачається із платіжних інструкцій № 23208 від 16.09.2024 та № 22230 від 30.08.2024.
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог акціонерного товариства "Укртрансгаз" у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги акціонерного товариства "Укртрансгаз" до комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення у розмірі 20 749 690,67 грн - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" /ЄДРПОУ 34674102, адреса - 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 1-б/ на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" /ЄДРПОУ 30019801, адреса - 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, e-mail: forletter@utg.ua/ заборгованість, що складається із 34/72 частини щомісячних платежів від суми компенсації вартості відібраних без номінацій у жовтні, листопаді, грудні 2016 року та січні, лютому, березні 2017 року природного газу в обсязі 4 236,369 тис. куб. м у розмірі 17 643 232,74 грн /сімнадцять мільйонів шістсот сорок три тисячі двісті тридцять дві гривні 74 копійки/, три проценти річних в розмірі 765 673,09 грн /сімсот шістдесят п'ять тисяч шістсот сімдесят три гривні 09 копійок/, інфляційні втрати в розмірі 2 340 784,84 грн /два мільйони триста сорок тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 84 копійки/; а також судовий збір у розмірі 248 996,29 грн /двісті сорок вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень 29 копійок/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду, з урахуванням відпустки головуючого з 24.03.2025 по 28.03.2025 включно, складено 31 березня 2025 р.
Суддя Н.Д. Петренко