79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.03.2025 Справа № 914/2381/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В. Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Кам'янка-Буської міської ради Львівського району Львівської області, м. Кам'янка-Буська, Львівська обл.,
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,
про: усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки
за участю представників сторін:
від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Телічак Ю.В.;
встановив:
Керівник Жовківської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Кам'янка-Буської міської ради Львівського району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалою суду від 02.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.11.2024.
Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи. Зокрема, ухвалою від 18.02.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 18.03.2025.
В судове засідання 18.03.2025 прокурор з'явилася, дала пояснення по суті спору. Позовні вимоги підтримала.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, дала пояснення по суті спору. Заперечила проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 18.03.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція прокурора та позивача.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у результаті державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га порушено вимоги ЗК України щодо визначення цільового призначення земельної ділянки, водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг, а землі водного фонду в межах прибережної захисної смуги протиправно перенесено до категорії земель сільськогосподарського призначення. Вказує, що за результатами вивчення даних Публічної кадастрової карти України, зокрема накладенням аналітичного шару «Умовна прибережна захисна смуга» на базовий шар «Ортофотоплан» в кадастровому поділі прокурором установлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4622110100:19:000:0060 площею 3, 1795 га розташована впритул до річки Західний Буг та їй присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення; Також зазначає, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг.
Посилаючись на ч.1 ст.58 ЗК України та ст.4 ВК України, зазначає, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок. Крім цього, звертає увагу, що за наявності у Технічній документації відомостей про те, що земельна ділянка, яка формується, безпосередньо межує з річкою Західний Буг і включає її прибережну захисну смугу, незаконне формування земельної ділянки кадастровий номер 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га за категорією - землі сільськогосподарського призначення, яка включає прибережну захисну смугу та подальша наявність відомостей про неї у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей.
Разом з тим, вважає ефективним обраний спосіб захисту, оскільки, внаслідок вчинення оспорюваної державної реєстрації земельної ділянки порушено водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг, а землі в межах прибережної захисної смуги сформовано як землі сільськогосподарського призначення, що беззаперечно створює перешкоди власнику (територіальній громаді, в інтересах якої і від імені якої діє прокурорё) щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою як землями водного фонду, а без усунення перешкод власнику саме шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки землі водного фонду будуть обліковуватись як землі сільськогосподарського призначення, а отже на них не буде поширюватись режим обмеженої господарської діяльності.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Правова позиція відповідача.
Відповідач не погоджується з позовними вимогами прокурора та вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зазначає, що Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га була здійснена відповідно до чинного законодавства на підставі належно оформленої технічної документації із землеустрою. Під час реєстрації були дотримані всі вимоги Закону України “Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051.
У відзиві на позовну заяву відповідач акцентує, зокрема, на тому, що Кам'янка-Буська міська рада як власник спірної земельної ділянки не позбавлена можливості в порядку положень статті 20 Земельного кодексу України, статті 28 Закону України "Про Державний земельний кадастр", статті 47 Закону України "Про землеустрій" на встановлення обмежень та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки у випадку наявності таких підстав; вчинення ГУ Держгеокадастру перешкод у прийнятті рішення органом місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки у наведеному випадку не доведено.
Крім того вказує, що прокурором не надано доказів наявності перешкод з боку Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо прийняття рішення органом місцевого самоврядування про зміну цільового призначення земельної ділянки. Жодного рішення уповноваженого органу з цього питання не приймалося. Крім того, позивач має можливість змінити цільове призначення ділянки в позасудовому порядку відповідно до норм Земельного кодексу України.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
За результатами вивчення Жовківською окружною прокуратурою даних Публічної кадастрової карти України, зокрема накладенням аналітичного шару «умовна прибережна захисна смуга» на базовий шар «ортофотоплан» у кадастровому поділі, виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га розташована впритул до ріки Західний Буг і має категорію - землі сільськогосподарського призначення.
Встановлено, що 15.08.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області був виданий наказ №13-4361/16-18-СГ «Про надання згоди на поділ земельних ділянок» (далі - Наказ), яким надано згоду Львівській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» на поділ земельних ділянок, зокрема земельної ділянки площею 19,4521 га (кадастровий номер 4622110100:19:000:0045), розташованої на території Кам'янка-Бузької міської об'єднаної територіальної громади.
На підставі цього Наказу Львівською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» була розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема щодо земельної ділянки кадастровий номер 4622110100:19:000:0045 (далі - Технічна документація).
З пояснювальної записки до Технічної документації вбачається, що передбачено здійснити поділ на 13 земельних ділянок, зокрема земельної ділянки площею 19,4521 га (кадастровий номер 4622110100:19:000:0045), з подальшим присвоєнням земельним ділянкам кадастрових номерів, внесенням відомостей до автоматизованої системи Державного земельного кадастру та державною реєстрацією прав на земельні ділянки відповідно до вимог законодавства.
Як вбачається з переліку обмежень і сервітутів, долученого до Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Кам'янка-Бузької міської об'єднаної територіальної громади Кам'янка-Бузького району Львівської області, на земельну ділянку площею 19,4521 га встановлено наступні обмеження: код 05.02 - прибережно захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах, що охоплює площу 3,1795 га.
За результатами поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0045 площею 19,4521 га утворено дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, відомості про які внесено до Державного земельного кадастру, а саме: кадастровий номер 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га; кадастровий номер 4622110100:19:000:0059 площею 16,2726 га.
З інформації із системи «Автоматизована система Державного земельного кадастру» вбачається, що вищезазначена земельна ділянка з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га розташована в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг. Такі відомості є загальновідомими, тому не потребують додаткового доказування відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4607796952018 від 26.09.2018, державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 було здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 13.08.2018, розробленої Львівською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру», виробничим відділом під керівництвом Ривака Романа Ярославовича. Реєстрацію земельної ділянки здійснив Відділ у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 26.09.2018.
Відомості щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку кадастровий номер 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні (інформаційна довідка №394968543 від 16.09.2024).
Окрім того, прокурором зазначається, що відповідно до інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну (лист №09/1615 від 10.11.2023), паспорт річки Західний Буг не був розроблений. Згідно з статтею 79 Водного кодексу України, річка Західний Буг відноситься до категорії середніх річок. Відповідно до статті 88 цього ж Кодексу, прибережні захисні смуги на берегах середніх річок (у меженний період) встановлюються шириною 50 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Це підтверджується даними Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА (лист №31-3129/0/2-23 від 09.11.2023) та Державного агентства водних ресурсів України (лист №680/ВЛ/21-23 від 13.11.2023).
Також, вказані обставини підтверджуються інформацією Кам'янка-Бузької міської ради №1234/03-15 від 29.08.2024, з якої вбачається, що міською радою не приймались рішення щодо надання дозволу на розробку та затвердження технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га.
У позові прокурор зазначає, що у результаті державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га було порушено водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг, а землі в межах прибережної захисної смуги були сформовані як землі сільськогосподарського призначення. Це створило перешкоди для власника у ефективному використанні зазначеної ділянки як земель водного фонду, оскільки землі в межах прибережної захисної смуги були сформовані як землі сільськогосподарського призначення, що є порушенням вимог статей 61 Земельного кодексу України та 89 Водного кодексу України, відповідно до яких землі прибережних захисних смуг віднесені до природоохоронних територій з обмеженою господарською діяльністю.
Прокурор також вказує, що без скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки вона буде обліковуватися як земля сільськогосподарського призначення, на яку не поширюється режим обмеженої господарської діяльності. В результаті цього неможливо буде здійснити розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж водогосподарських зон та прибережної захисної смуги.
Прокурор підкреслює, що відповідно до статей 16 та 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастровий номер скасовується лише в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. У разі скасування реєстрації також закривається відповідна Поземельна книга.
Враховуючи наведене, зважаючи на порушення правової регламентації щодо використання земель прибережних захисних смуг, прокуратура звернулася до суду з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 для відновлення належного правового статусу цієї ділянки та усунення порушень природоохоронного законодавства.
Оцінка суду.
Щодо звернення прокурора.
Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
До позовної заяви долучено листування прокуратури та позивача. Зокрема, листом № 14.53/05-38-3042вих-24 від 30.07.2024 окружною прокуратурою в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» повідомлено Кам'янка-Бузьку міську раду про виявлені порушення.
За результатами розгляду вказаного листа окружної прокуратури Кам'янка-Бузькою міською радою надано відповідь № 1234/03-15 від 29.08.2024, згідно з якою міська рада не приймала рішення щодо надання дозволу на розробку та затвердження технічної документації щодо земельної ділянки кадастровий №4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га.
В подальшому, прокурором направлено позивачу лист №14.53/05-38-4020вих-24 від 26.09.2024, у якому повідомлено про звернення до суду із позовною заявою в інтересах держави.
Враховуючи наведене, прокурор вживав заходів щодо забезпечення позивачу можливості самостійного здійснення своїх функцій та стягнення заборгованості в судовому порядку, проте, такі вчинено не було. Тому у цій справі прокурор не виступає як альтернативний суб'єкт звернення до суду, а правомірно та відповідно до закону захищає інтереси держави. Позивач підтримує позовні вимоги, заявлені керівником Жовківської окружної прокуратури Львівської області.
Щодо позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч.1 ст.13 Конституції України).
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч.ч.1,2 ст.79 ЗК України).
Відповідно до ст.6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч.1 ст.58 ЗК України, ст.4 ВК України).
Відповідно до ст.88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: - для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Відповідно до ст.204 ЗК України ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.
Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст.1 ЗУ “Про Державний земельний кадастр»).
Згідно з ст.9 вказаного Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
В силу ч.ч.1-5 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; - шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; - за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); - за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до ч.ч.1,2,6 ст.16 ЗУ “Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Частиною 2 ст.21 ЗУ “Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: щодо категорії земель на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються.
Як вбачається з інформації Державного земельного кадастру та технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Кам'янка-Бузької міської об'єднаної територіальної громади Львівської області, розробленої Львівською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» у 2018 році, спірна земельна ділянка площею 3,1795 га з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 належить до земель сільськогосподарського призначення, незважаючи на те, що фактично розташована в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг.
Пунктом 24 Розділу X “Перехідні положення» ЗК України передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у т.ч. земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Згідно з Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-4361/16-18-СГ від 15 серпня 2018 року, було надано згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0045, розташованої на території Кам'янка-Бузької міської об'єднаної територіальної громади, що призвело до утворення земельної ділянки з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га.
Суд вважає, що надані документи та матеріали справи не підтверджують наявність порушень прав територіальної громади Кам'янка-Бузької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га. Не надано доказів, які б свідчили про існування будь-яких перешкод у користуванні чи розпорядженні цією земельною ділянкою органами місцевого самоврядування або іншими органами.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зважаючи, що правопорушення є таким, що триває у часі, власник майна може звернутися за захистом свого права протягом всього часу, поки воно триває.
Негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.
Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). Відповідачем у негаторному позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірне користування чи розпорядження майном.
Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.
Згідно з ст.18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Відповідно до ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Відповідно до ст.20 ЗК України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
Отже, право змінювати цільове призначення земельних ділянок у цьому спорі належить Кам'янка-Буській міській раді.
Слід зазначити, що зміна цільового призначення земель комунальної форми власності є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, яка проводиться на підставі відповідних проектів землеустрою, що мають затверджуватись рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку. Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.
Суд звертає увагу на те, що прокурором не доведено існування будь-яких правових або фактичних перешкод з боку відповідача щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, що підтверджується наданими доказами та матеріалами справи. Зокрема, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про порушення прав територіальної громади Кам'янка-Бузької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, суд, дослідивши всі докази, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на недоведеність порушення прав територіальної громади. щодо користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності площею 4622110100:19:000:0060 площею 3,1795 га.
Судові витрати.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на прокурора.
Керуючись ст.ст. 10, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 129, 238, 240 ГПК України, господарський суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 31.03.2025.
Суддя Запотічняк О.Д.