Номер провадження: 33/813/781/25
Номер справи місцевого суду: 522/9970/24
Головуючий у першій інстанції Лагода К. О.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
21.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Олександра Миколайовича на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2024 року,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 905213 від 28.05.2024 року, водій ОСОБА_1 , 28 травня 2024 року, о 19 годині 50 хвилин, в порушення п.2.9а Правил дорожнього руху, керував автомобілем «SSANGYONG KYRON», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Сегедській, 14 у м. Одесі, у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР №001741 від 28.05.2024р., за що відповідальність передбачена статтею 130 ч.1 КУпАП.
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Олександра Миколайовича подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме: наявність/відсутність повного, безперервного відеозапису подій від моменту поліцейським вчинення дій у порядку ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію» до моменту складання (підписання/вручення) протоколу щодо діючого військовослужбовця Збройних Сил України не з'ясовано; наявність/відсутність факту руху транспортного засобу та факту керування транспортним засобом у період часу, що передував моменту поліцейським вчинення дій у порядку ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію»(19:50 від 28.05.2024); наявність/відсутність цифрового показника більше 0,2 проміле алкоголю в крові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не з'ясовано; обставини поліцейськими невиконання судового рішення (постанови суду від 04.07.2024 щодо повернення УПП в Одеській області для дооформлення з підстав, вказаних в мотивувальній частині постанови суду (а.с. 10-14) не з'ясовано; обставини нескладання направлення на огляд водія та порушення п. 8 р. І інструкції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735. Направлення по протоколу не долучалося, що у сукупності та нерозривному зв'язку підтверджується записом портативного відеореєстратора поліцейського та матеріалами провадження; обставини нескладання акту огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння та порушення п. 10 р. П інструкції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України Від 09.11.2015 № 1452/735. Акт огляду не складався, моєму клієнтку не вручався та у поліцейського не залишався, до протоколу не долучався, що у сукупності та нерозривному зв'язку підтверджується записом портативного відео реєстратора поліцейського та матеріалами провадження; наявність/відсутність у поліцейських об'єктивного прагнення до мети огляду - встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. У порядку п. 10 р. 2 інструкції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 роздрукований на папері показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові спеціального технічного засобу (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) під час огляду мого клієнта в закладі охорони здоров'я не складався, моєму клієнтку не вручався та у поліцейського не залишався, до протоколу не долучався, що у сукупності та нерозривному зв'язку підтверджується записом портативного відеореєстратора поліцейського та матеріалами провадження У порядку п. п. 12, 15-16 р. 3 інструкції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 М 1452/735 біологічне середовище мого клієнта предмету дослідження не було, що у сукупності та нерозривному зв'язку підтверджується записом портативного відеореєстратора поліцейського та матеріалами провадження. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями діагноз не встановлювався та до акта медичного огляду не вносився. Законний висновок у порядку п. 16 окресленої інструкції - на підставі акта медичного огляду, не видавався.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 21.03.2025 року на 11:00 год., ОСОБА_1 та його адвокат Михайлов О.М. судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились.
17.03.2025 року на адресу суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_1 адвоката Михайлова Олександра Миколайовича про відкладення розгляду справи, в якому просить: взяти до уваги та врахувати, що у призначений час календарної дати захищає потерпілу Доброславську селищну раду Одеського району Одеської області Трояндівська сільська рада Лиманського району Одеської області у судовому засіданні справи № 504/1192/20 (кримінальне провадження № 4201916130000014 від 13.03.2019), що є загальновідомою,- доступною інформацією сайту Комінтернівського районного суду Одеської області (02897773) за URL-посиланням https://km.od.court.gov.ua/sud1515/. Окремо, у призначений час календарної дати перебуває на робочому місці у військовій частині та скромною роботою сприятиму обороноздатності нашої Країни. З цих підстав просить відкласти судове засідання.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Також, ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Проаналізувавши подане клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, так як належним чином не обґрунтоване, оскільки як вбачається з судової повістки у справі № 504/1192/20, в якій адвокат Михайлов О.М. є представником потерпілої сторони у кримінальному провадженні, справу призначено до розгляду на 21.03.2025 року о 09:30 год., розгляд даної справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , призначено на 21.03.2025 року о 11:00 год. При цьому, згідно відомостей з ЄДРСР, ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.03.2025 у справі № 504/1192/20, клопотання представника потерпілої особи - адвоката Михайлова О.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено та судове засідання, яке призначено на 21 березня 2025 року о 09:30 годині та всі наступні судові засідання проводити в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за участі адвоката Михайлова О.М. з особистого кабінету підсистеми «Електронний суд». Таким чином, причини зазначенні адвокатом Михайловим О.М., в клопотанні про відкладення розгляду справи, належним чином не підтвердились, існування об'єктивно обумовлених труднощів чи перешкод для участі у судовому засіданні даної справи в режимі відеоконференції, не вказано, як і не зазначено поважних причин неявки у судове засідання ОСОБА_1 .
За таких підстав, а також враховуючи, що апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні працівниками поліції у підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 905213 від 28.05.2024 року, водій ОСОБА_1 , 28 травня 2024 року, о 19 годині 50 хвилин, в порушення п.2.9а Правил дорожнього руху, керував автомобілем «SSANGYONG KYRON», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Сегедській, 14 у м. Одесі, у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР №001741 від 28.05.2024р., за що відповідальність передбачена статтею 130 ч.1 КУпАП.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданого 28 травня 2024 року лікарем КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001741, складеному о 20 год. 35 хв. 28 травня 2024 року відносно ОСОБА_1 . Згідно даних цього висновку ОСОБА_1 направлений на огляд 28 травня 2024 року о 20 год. 15 хв. З висновку огляду вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно письмовим поясненням ОСОБА_1 , наданих працівнику поліції на місці події вбачається, що ОСОБА_1 стояв на вул. Сегедській 14, слухав музику - українські пісні, до нього під'їхали поліцейський патруль, який обвинувачував його, що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Він пройшов алкотест на драгері, який не виявив. Автомобіль стояв на обочині, фото і відео надасть в суді. Патруль завіс на Воробьева в нарко - диспансер, де також не підтвердилось, але потім якимось чином з'явився показник.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, дослідженням яких встановлено, що під час спілкування з працівником поліції, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, та запропоновано останньому пройти такий огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою пристрою Драгер. ОСОБА_1 було надано запакований мундштук для здійснення відповідної процедури, роз'яснено правила користування даним пристроєм. ОСОБА_1 намагався пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою пристрою Драгер декілька разів, проте в нього не виходило, через недостатньо кількість повітря, що видихається у пристрій, після чого працівником поліції було попереджено останнього, що такі дії будуть розцінені як ухилення від проходження огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 наполегливо попросив, пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, на що працівники поліції погодились його доставити. Проте, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 відсторонено від права керування транспортним засобом, про що працівниками поліції було декілька разів попереджено, останній сів за кермо транспортного засобу, ввімкнув двигун та здійснив на автомобілі заїзд з проїжджої частини дороги на узбіччя. В подальшому, ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу.
При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З положень ст. 266 КУпАП вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з більш детальним врегулюванням дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положення п. 2, 3, 5 Порядку № 1103 встановлюють, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Положенням п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
За приписами п. 3 - 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026) передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 28.05.2024 року ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, про те що судом першої інстанції не було з'ясовано наявність/відсутність повного, безперервного відеозапису подій від моменту поліцейським вчинення дій у порядку ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію» до моменту складання (підписання/вручення) протоколу щодо діючого військовослужбовця Збройних Сил України, а також наявність/відсутність факту руху транспортного засобу та факту керування транспортним засобом у період часу, що передував моменту поліцейським вчинення дій у порядку ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію», апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
При цьому апеляційний суд ураховує, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, крім іншого, є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Послідовність викладення в диспозиціях правових норм наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків. При цьому невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
Досліджуючи відеозапис з ПВР встановлено, що такий відеозапис не містить деяких фрагментів подій, що мали місце 28.05.2024 року, таких як доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу та подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення і його вручення. Проте, відеозапис, який долучений до матеріалів справи сам по собі є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою та засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій працівників поліції, з моменту зупинки транспортного засобу, спроба пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки ОСОБА_1 , його згода на огляд на стан сп'яніння в медичному закладі та факт керування останнім автомобілем, не зважаючи на його відсторонення. При цьому проведене дослідження відеозапису як доказу дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та пройшов огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, так як будь-який обґрунтований сумнів спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, внаслідок чого доводи апеляційної скарги з цих підстав є необґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі щодо не з'ясування судом першої інстанції наявність/відсутність цифрового показника більше 0,2 проміле алкоголю в крові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не обґрунтоване, оскільки перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння підтверджується медичним висновком від 28 травня 2024 року.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини невиконання поліцейськими судового рішення (постанови суду від 04.07.2024 щодо повернення УПП в Одеській області для дооформлення з підстав, вказаних в мотивувальній частині постанови суду, апеляційний суд ставиться критично, враховуючи положення ч. 2 ст. 251 КУпАП, де обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейських, а згідно супровідного листа Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП від 05.08.2024 року, в якому зазначено, що після доопрацювання матеріалів справи, додано усі наявні відеозаписи з ПВР по даній події, інших відеозаписів в управлінні патрульної поліції в Одеській області відсутні, таким чином суд першої інстанції приймаючи матеріали справи вважав, що постанова від 04.07.2024 року в даному випадку виконана, оскільки наявність події і складу адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується доказами в сукупності.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини нескладання направлення на огляд водія та порушення п. 8 р. І інструкції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735. Направленя по протоколу не долучалося, що у сукупності та нерозривному зв'язку підтверджується записом портативного відеореєстратора поліцейського та матеріалами провадження, спростовуються змістом медичного висновку від 28 травня 2024 року, з якого встановлено, що огляд ОСОБА_1 здійснений, у зв'язку з направленням поліцейського 28.05.2024 року о 20 год. 35 хв. Крім того п. 1 розділу ІІ Інструкції від 07.11.2015 року не вимагає обов'язкового долучення до протоколу про адміністративне правопорушення направлення на огляд до медичного закладу. Слід зазначити, що відсутність в матеріалах справи направлення на огляд до медичного закладу не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.9а Правил дорожнього руху України та не тягне за собою безумовного скасування прийнятого судового рішення. Будь яких доказів про незгоду доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу матеріали справи не містять.
Всупереч доводам апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини нескладання акту огляду, оскільки він складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння та порушення п. 10 р. 2 інструкції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України Від 09.11.2015 № 1452/735, апеляційний суд зазначає, що такі доводи не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки вищевказаною інструкцією, а саме пунктом п. 10 р. 2 вказано про обставини складання акту огляду у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського, у разі проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів поліцейським, проте огляд ОСОБА_1 був проведений у закладі охорони здоров'я, і в такому разі акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я(п. 19, 20 розділу ІІІ). Оскільки захисником не заявлялось клопотання щодо витребування відповідного акту ані в суді першої, ані в апеляційної інстанціях, зважаючи на заборону збирати докази, суд позбавлений був можливості зробити відповідне витребування без спрямованого клопотання.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Олександра Миколайовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе