ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2025Справа № 910/1182/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕМ-ЦЕНТР»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича Компанія Ардіс»
про стягнення 162 728, 84 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕМ-ЦЕНТР» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича Компанія Ардіс» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 162 728, 84 грн.
Позовні вимоги з посиланням на ст. 525, 526, 610, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст. 193, 222, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки №0320 від 15.01.2020, в частині своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/1182/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 58.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 05.02.2025 був повернутий з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/1182/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет в системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.01.2020 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 0320 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник на умовах та в порядку, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупця цемент (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього постачальнику грошову суму в повному розмірі відповідно рахунків-фактури та інших видаткових документів.
Згідно з п. 1.2. договору, партією товару вважається погоджена сторонами кількість товару, яка передана покупцю постачальником, що підтверджується видатковою накладною.
Загальна сума договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що виписується постачальником під час дії цього договору (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною визначеною в рахунку-фактурі.
Згідно з п. 2.2. договору, кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється, вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що надаються постачальником, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару проводиться покупцем шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати товару, але не пізніше, встановленого діючим законодавством строку.
Згідно з п. 5.2. договору, покупець зобов'язаний розрахуватись з постачальником (оплатити товар) на умовах передплати згідно рахунку-фактури який постачальник надсилає покупцю електронною поштою або іншим засобом комунікації.
Пунктом 5.3. договору визначено, що у випадку виникнення заборгованості у покупця перед постачальником, покупець зобов'язується погасити її в день отримання товару.
Відповідно до п. 8.2. договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Якщо сторони за 2 тижня до кінцевого терміну договору не виявили бажання про розірвання відносин, договір вважається пролонгованим з 1 січня на кожен наступний рік на тих самих умовах.
Так, на виконання умов договору, за загальний період з березня 2020 року по жовтень 2021 року, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 429 728, 84 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 400 від 17.03.2020 на суму 168 205, 80 грн (а.с. 36), № 629 від 14.04.2020 на суму 73 080, 00 грн (а.с. 37), № 772 від 12.05.2020 на суму 85 260, 00 грн (а.с. 38), № 1115 від 30.06.2020 на суму 164 300, 40 грн (а.с. 39), № 1368 від 23.07.2020 на суму 67 680, 00 грн (а.с. 40), № 1578 від 12.08.2020 на суму 160 063, 20 грн (а.с. 41), № 1684 від 03.09.2020 на суму 156 340, 80 грн (а.с. 42 грн), № 177 від 09.03.2021 на суму 56 119, 80 грн (а.с. 43), № 453 від 14.04.2021 на суму 62 705, 76 грн (а.с. 44), № 493 від 20.04.2021 на суму 59 969, 34 грн (а.с. 45), № 529 від 22.04.2021 на суму 62 705, 76 грн (а.с. 46), № 563 від 26.04.2021 на суму 59 783, 82 грн (а.с. 47), № 1603 від 27.07.2021 на суму 57 255, 36 грн (а.с. 48), № 1519 від 03.08.2021 на суму 60 294, 60 грн (а.с. 49), № 1602 від 10.08.2021 на суму 62 402, 46 грн (а.с. 50), № 2382 від 29.10.2021 на суму 73 561, 74 грн (а.с. 51).
Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.
Відповідачем, у свою чергу, за загальний період з травня 2020 року по грудень 2021 року, здійснено часткову оплату поставленого товару в загальному розмірі 1 267 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (а.с. 6-35).
Отже, неоплаченим залишився поставлений товар на суму 162 728, 84 грн (1 429 728, 84 грн (поставлено позивачем) - 1 267 000, 00 грн (оплачено відповідачем).
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 162 728, 84 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Як слідує із матеріалів справи позивач у період з березня 2020 року по жовтень 2021 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 429 728, 84 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 400 від 17.03.2020, № 629 від 14.04.2020, № 772 від 12.05.2020, № 1115 від 30.06.2020, № 1368 від 23.07.2020, № 1578 від 12.08.2020, № 1684 від 03.09.2020, № 177 від 09.03.2021, № 453 від 14.04.2021, № 493 від 20.04.2021, № 529 від 22.04.2021, № 563 від 26.04.2021, № 1603 від 27.07.2021, № 1519 від 03.08.2021, № 1602 від 10.08.2021, № 2382 від 29.10.2021.
Суд зазначає, що видаткові накладні підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару проводиться покупцем шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах попередньої оплати товару, але не пізніше, встановленого діючим законодавством строку.
Згідно з п. 5.2. договору, покупець зобов'язаний розрахуватись з постачальником (оплатити товар) на умовах передплати згідно рахунку-фактури який постачальник надсилає покупцю електронною поштою або іншим засобом комунікації.
Пунктом 5.3. договору визначено, що у випадку виникнення заборгованості у покупця перед постачальником, покупець зобов'язується погасити її в день отримання товару.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що строк оплати отриманого товару в період з березня 2020 року по жовтень 2021 року за видатковими накладними настав.
Відповідачем, у свою чергу, за загальний період з травня 2020 року по грудень 2021 року, здійснено часткову оплату поставленого товару в загальному розмірі 1 267 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (а.с. 6-35).
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткові оплати відповідача як визнання ним основного боргу.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором поставки в розмірі 162 728, 84 грн (1 429 728, 84 грн (поставлено позивачем) - 1 267 000, 00 грн (оплачено відповідачем), доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 162 728, 84 грн основного боргу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича Компанія Ардіс» (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 58, ідентифікаційний код 40726399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕМ-ЦЕНТР» (02121, місто Київ, вулиця Вербицького, будинок 16, офіс 1, ідентифікаційний код 37257792) 162 728 (сто шістдесят дві тисячі сімсот двадцять вісім) грн 84 коп. основного боргу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань