ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2025Справа № 910/853/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства «Київський завод «Радар»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий радник ЛТД»
про стягнення 824.612,70 грн
Представники сторін: не викликались
24.01.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий радник ЛТД.» про стягнення 824.612,73 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди № 555 від 18.05.2020 позивачем згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди від 17.11.2021 було передано відповідачу нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35, корп. 36, загальною площею 229,7 кв. м. За умовами п. 3.1 договору відповідач має сплачувати орендну плату наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця. Також орендар зобов'язався відшкодовувати вартість експлуатаційних та інших послуг щодо утримання майна згідно з додатками до договору № 4 та № 5, а саме до 10 числа кожного місяця. Згідно додаткової угоди від 17.11.2021, у зв'язку з невиконанням орендарем умов договору в частині сплати орендних та комунальних платежів, та у зв'язку з не застрахуванням майна у строк передбачений договором, сторони дійшли згоди про те, що договір оренди припиняє свою дію з 17.11.2021 шляхом його розірвання. Згідно акту приймання-передавання орендованого майна від 17.11.2021 відповідач повернув позивачу з оренди нежитлове приміщення. Позивач на адресу відповідача направив вимогу № 386 від 26.06.2024 про сплату заборгованості, яка виникла за період з 01.09.2020 по 17.11.2021. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 824.612,70 грн, з яких 347.737,89 грн боргу з орендної плати, 96.156,68 грн боргу за експлуатаційні послуги, 47.294,38 грн пені, 48.201,61 грн 3% річних та 285.222,17 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 відкрито провадження у справі № 910/853/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.01.2025 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610228626638 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
27.02.2025 судом отримано конверт разом з ухвалою від 30.01.2025 (номер відправлення 0610228626638), який повернуто поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 24.02.2025 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 30.01.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
18.05.2020 між Акціонерним товариством «Київський завод «Радар» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовий радник ЛТД» (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сосновою І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 555 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: частину нежитлових приміщень корпусу № 36 (літ. Б - 5) - 2 поверх - площею 134,7 кв. м; 3 поверх - площею 95 кв. м, загальною площею 229,7 кв. м, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35.
Спір виник в зв'язку з тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором виникла заборгованість, а саме: 347.737,89 грн боргу з орендної плати, 96.156,68 грн боргу за експлуатаційні послуги. Також позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нараховані 47.294,38 грн пені, 48.201,61 грн 3% річних та 285.222,17 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно п. 10.1 договору оренди цей договір вступає в дію з моменту його укладення та діє до 01.05.2027 в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцю, виконання грошових зобов'язань, відповідальності за порушення - до повного виконання.
Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у користування майном з дати підсипання сторонами акту приймання-передавання майна, який підписується сторонами у строк до 1 (одного) місяця з дати підписання цього договору і стає невід'ємною частиною договору.
Згідно акту приймання-передавання орендованого майна від 18.05.2020 вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв в користування частину нежитлових приміщень корпусу № 36 (літ. Б - 5) - 2 поверх - площею 134,7 кв. м; 3 поверх - площею 95 кв. м, загальною площею 229,7 кв. м, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35, корп. 36.
17.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди нерухомого майна, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сосновою І.В. та зареєстрованого в реєстрі від 18.05.2020 № 555 (далі - додаткова угода).
Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди сторони за взаємною згодою, в зв' 1язку із невиконанням орендарем умов договору оренди нежитлового приміщення, в частині сплати орендної плати та комунальних платежів, та у зв'язку з не застрахуванням майна у строк передбачений договором (п.п. 5.2, 5.7 договору) на підставі претензії № 936 від 13.10.2021 розривають договір оренди нежитлового приміщення від 18.05.2020, який зареєстровано в реєстрі за № 555.
Згідно з п. 1.2. додаткової угоди сторони прийшли до спільної згоди про те, договір припиняє свою дію з 17.11.2021, шляхом його розірвання.
Відповідно до п. 1.3. додаткової угоди орендар зобов'язується повернути, а орендодавець прийняти орендоване нежиле приміщення по договору оренди не пізніше 17.11.2021.
17.11.2021 згідно акту приймання-передавання орендованого приміщення орендар передав, а оренда прийняв нежитлове приміщення загальною площею 229,7 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35, корп. 36.
Для приведення об'єкту оренди до стану, придатного для нормального функціонування за призначенням згідно з метою оренди, перед початком експлуатації орендодавець надає орендарю орендні канікули строком на 1 (один) місяць, з дати підписання акту приймання-передавання майна, протягом яких орендар проводитиме ремонт. Протягом орендних канікул орендар сплачує повну вартість послуг за утримання нерухомого майна (експлуатаційні, комунальні платежі та компенсаційні платежі за землекористування) та не сплачує вартість оренди (пп. 2.2., 2.3. договору).
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до п. 3.4. договору орендна плата (без урахування плати за землю) за базовий місяць оренди становить 23.429,40 грн з ПДВ.
Згідно з п. 3.5. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяця. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100,0% розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.
Відповідно до п. 3.6. договору уразі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) орендна плата розраховується щодобово і сплачується за фактичну кількість днів оренди майна.
Позивачем здійснено наступні нарахування орендної плати за період з вересня 2020 року по листопад 2021 року на загальну суму 368.737,89 грн:
Вересень 2020 року - 23.735,06 грн;
Жовтень 2020 року - 23.853,74 грн;
Листопад 2020 року - 24.092,28 грн;
Грудень 2020 року - 24.405,48 грн;
Січень 2021 року - 24.625,13 грн;
Лютий 20201 року - 24.945,25 грн;
Березень 2021 року - 24.945,25 грн;
Квітень 2021 року - 25.872,47 грн;
Травень 2021 року - 25.802,38 грн;
Червень 2021 року - 26.137,81 грн;
Липень 2021 року - 26.190,08 грн;
Серпень 2021 року - 26.216,29 грн;
Вересень 2021 року - 26.216,29 грн;
Жовтень 2021 року - 26.530,88 грн;
Листопад 2021 року - 15.169,48 грн (з 01.11.2021 по 17.11.2021).
Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору орендар зобов'язується сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця. Орендар зобов'язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності.
Згідно з п. 3.14. договору у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату включно до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передавання. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що експлуатаційні та інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати. Орендар зобов'язаний відшкодовувати (сплачувати) зазначені витрати (послуги) на підставі та відповідно до додатків до договору № 4 та № 5.
18.05.2020 сторонами укладено додаток № 4, відповідно п. 1.1 якого орендодавець забезпечує виконання послуг, визначених п. 1.2. даного додатку до договору, а орендар зобов'язується сплачувати (компенсувати) вартість цих послуг в порядку визначеному договором та додатками до договору.
Згідно з п. 1.2. додатку № 4 орендар зобов'язується оплатити (компенсувати) наступні експлуатаційні та інші послуги, обов'язкові платежі:
- виконання орендодавцем робіт, з утримання території заводу;
- утримання орендодавцем групи працівників ДСНС;
- відшкодування податку на землю відповідно до грошової оцінки в частині (пропорції) щодо майна;
- відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- витрати на утримання та обслуговування інженерних мереж та інші послуги;
- витрати на забезпечення послугами з отримання електроенергії, теплової енергії, води та водовідведення в межах заявленої потужності, дозволеної до використання відповідними нормативами.
Відповідно до п. 1.3.2. додатку № 4 орендодавець зобов'язаний щомісяця виставляти рахунок на оплату (компенсацію) експлуатаційних та інших послуг, обов'язкових платежів. Сплата ПДВ здійснюється відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідно до додатку № 5 від 18.05.2020 (розрахунок експлуатаційних витрат) вартість експлуатаційних послуг з ПДВ становить 6.940,62 грн.
Позивачем подано наступні рахунки на оплату експлуатаційних витрат за період з вересня 2020 року по листопад 2021 року на загальну суму 96.156,68 грн, отримання яких відповідач не заперечив:
№ 611205 від 30.09.2020 за вересень на суму 6.116,45 грн;
№ 611403 від 30.10.2020 за жовтень на суму 6.116,45 грн,
№ 611550 від 30.11.2020 за листопад на суму 6.116,45 грн;
№ 611616 від 24.12.2020 за грудень на суму 6.116,45 грн,
№610066 від 29.01.2021 за січень на суму 6.116,45 грн,
№ 610217 від 26.02.2021 за лютий на суму 6.116,45 грн.,
№ 610439 від 31.03.2021 за березень на суму 6.940,62 грн,
№ 610553 від 30.04.2021 за квітень на суму 6.940,62 грн,
№ 110 від 31.05.2021 за травень на суму 6.940,62 грн,
№ 278 від 30.06.2021 за березень на суму 6.940,62 грн,
№ 485 від 30.07.2021 за липень на суму 6.940,62 грн,
№ 611 від 31.08.2021 за серпень на суму 6.940,62 грн,
№ 788 від 30.09.2021 за вересень на суму 6.940,62 грн,
№ 960 від 29.10.2021 за жовтень на суму 6.940,62 грн,
№ 1185 від 30.11.2021 за листопад (за 17 днів) на суму 3.933,02 грн.
Згідно з п. 1.4.3. додатку № 4 орендар зобов'язаний до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, вносити на поточний рахунок орендодавця плату (компенсацію) за надання ним орендарю експлуатаційних та інших послуг, обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 5.2. договору орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість експлуатаційних та інших послуг щодо утримання майна згідно з додатками до договору № 4 та № 5. Самостійно сплачувати не передбачені договором та додатками до договору витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати платежів за договором, в результаті чого виникла заборгованість, яка не заперечена відповідачем та загалом становить 347.737,89 грн боргу з орендної плати та 96.156,68 грн боргу за експлуатаційні послуги.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті орендної плати та інших платежів у повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 443.894,55 грн заборгованості.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки платежі не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 9.6 договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором орендар зобов'язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірів подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати платежів.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 47.294,38 грн, нарахованої заборгованість по орендній платі із застосування подвійної облікової ставки НБУ.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 27.271,78 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 27.271,78 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений без врахування наведених вище вимог. Крім цього, позивачем при підрахунку загальної суми пені допущено помилку, оскільки згідно його розрахунків загальна сума пені становить 27.312,38 грн, а не 47.294,38 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати платежів позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 48.201,61 грн 3% річних (37.534,49 грн нарахованих на борг по орендній платі та 10.667,12 грн нарахованих на борг за експлуатаційні послуги) та 285.222,17 грн інфляційних втрат (223361,91 грн нарахованих на борг по орендній платі та 61.860,26 грн нарахованих на борг за експлуатаційні послуги).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних на борг по орендній платі становить 38.953,81 грн.
Оскільки у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), тому суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних в сумі 37.534,49 грн нарахованих на борг по орендній платі.
За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних на борг за експлуатаційні послуги становить 10.654,59 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в загальному розмірі 48.189,08 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду № 910/13071/19 від 20.11.2020.
За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір інфляційних втрат на борг по орендній платі становить 206.489,94 грн, а за експлуатаційні послуги становить 57.649,86 грн, що загалом складає 264.139,80 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню
В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення, а саме не враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовий радник ЛТД» (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 42А; код ЄДРПОУ 38185957) на користь Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 35; код ЄДРПОУ 14307274) 347.737 (триста сорок сім тисяч сімсот тридцять сім) грн 89 коп. боргу з орендної плати, 96.156 (дев'яносто шість тисяч сто п'ятдесят шість) грн 68 коп. боргу за експлуатаційні послуги, 27.271 (двадцять сім тисяч двісті сімдесят одну) грн 78 коп. пені, 48.189 (сорок вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн 08 коп. 3% річних, 264.139 (двісті шістдесят чотири тисячі сто тридцять дев'ять) грн 80 коп. інфляційних втрат, 9.401 (дев'ять тисяч чотириста одну) грн 94 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова