ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
м. Київ
31.03.2025Справа № 910/3322/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до боржника фізичної особи-підприємця Арушанян Тіграна Гарегіновича про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором №490438-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 19.02.2024 в розмірі 24 081,45 грн, з яких: 9 615,60 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 14 465,85 грн сума прострочених платежів по процентах, а також сплачений заявником судовий збір у розмірі 242, 24 грн.
Заявник, ТОВ «Бізнес Позика», звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором №490438-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 19.02.2024 в розмірі 24 081,45 грн, з яких: 9 615,60 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 14 465,85 грн сума прострочених платежів по процентах, а також сплачений заявником судовий збір у розмірі 242,24 грн, з боржника, фізичної особи-підприємця Арушанян Тіграна Гарегіновича .
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на порушення боржником зобов'язань за договором №490438-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 19.02.2024, в частині повернення наданих кредитних коштів та сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 24 081,45 грн.
Ухвалою від 19.03.2025 суд здійснив запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо отримання відомостей про виконання боржником військового обов'язку.
28.03.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла відповідь на запит щодо перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 ГПК України.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 148 ГПК України).
Вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 150 ГПК України.
Відповідно до пп. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За приписами ч. 1 ст. 152 ГПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема: заяву про видачу судового наказу подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу (п. 1); із поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу (п. 8).
Тобто, вирішуючи питання щодо наявності підстав для видачі судового наказу, суд має здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів (у даному випадку договору про надання кредиту), інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.
Обґрунтовуючи заяву про видачу судового наказу заявник посилається на порушення боржником зобов'язань за договором від 19.02.2024 № 490438-КС-001 про надання кредиту, укладеним, як зазначає заявник, шляхом обміну електронними повідомленнями (підписаний одноразовим ідентифікатором) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
У відповідності до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст. 64 ЦПК України, ст. 36 ГПК України та ст. 79 КАС України (ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронне повідомлення - інформація, представлена в електронній формі, надана учасником відносин у сфері електронної комерції з використанням інформаційно-комунікаційних систем (п. 4); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6); одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12).
В якості підтвердження укладення договору заявником надані паперові копії договору №490438-КС-001 від 19.02.2024, пропозицію укласти договір (оферта) та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору.
Однак належних та допустимих доказів укладення з боржником договору про надання кредиту, із застосуванням відповідних сервісів та/або КЕП в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», суду не надано.
В матеріалах заяви відсутні документи, які надають можливість перевірити факт підписання в електронному вигляді боржником договору кредиту та прийняття пропозиції.
Всупереч вимог п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України заявником до заяви про видачу судового наказу не надано доказів на підтвердження укладення договору №490438-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 19.02.2024 та доказів про те, що вказаний договір був укладений саме із особою, яку заявником визначено як боржника.
До того ж, матеріали заяви не містять ані відповідної платіжної інструкції про здійснення переказу суми кредиту боржнику, що свідчить про відсутність належних доказів, передбачених ст.ст.40-43 Закону "Про платіжні послуги", які підтверджують перерахування суми кредиту у заявленому розмірі, ані договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020, що ставить під сумнів наявність партнерських відносин з ТОВ «ПрофітГід». Також, не надано ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.
Крім того, з візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається що, заявником мали б бути подані (1) формування інформаційного повідомлення про успішне підписання договору (2) відправка документів на електронну пошту та (3) відображення документів у особистому кабінеті. Проте, вказані документи у матеріалах заяви також відсутні.
Суд також зауважує, що у відповідності до ст. 49 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.
Таким чином, відсутність у матеріалах заяви належних доказів ініціювання переказу та його завершення (зарахування на рахунок боржника) не дає можливості формально переконатися у наявності прав вимоги у заявника, та відповідно, наявності відповідного обов'язку у боржника.
Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку у задоволенні заяви про видачу судового наказу відмовити, на підставі п.1 ч.1 ст.152 ГПК України.
Керуючись ст.ст.12, 150, 152 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Товариству з додатковою відповідальністю «Бізнес Позика» у задоволенні заяви про видачу судового наказу.
Роз'яснити заявникові, що частиною 1 ст. 153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набрала законної сили 31.03.2025 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.03.2025.
Суддя Ігор Курдельчук