ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2025Справа № 910/9998/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солом Трейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Державна податкова служба України
2) Головне управління ДПС у місті Києві
про стягнення 1 589 775,39 грн
Суддя Гумега О. В.
секретар судового засідання
Піскунова О.Ю.
Представники:
від позивача - Здоренко В.Є.
від відповідача - Остринська А.К.
від третьої особи - 1 - не з'явився
від третьої особи - 2 - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солом Трейд" (далі - позивач, ТОВ "Солом Трейд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" (далі - ТОВ "Київський БКК") про стягнення боргу за Договором на перевезення вантажів № 01-01/06/18 від 01.06.2018 в розмірі 1 589 775,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов зазначеного договору не здійснив повну оплату наданих йому позивачем послуг з перевезення вантажу, а саме: не сплатив борг в розмірі сум ПДВ, визначених у податкових накладних, які були притримані відповідачем до виплати у зв'язку з масовим блокуванням податковими органами податкових накладних, після їх розблокування та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/9998/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Київський БКК" на користь ТОВ "Солом Трейд" 1 589 775,39 грн боргу та 23 846,64 грн витрат зі сплати судового збору.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 заяву представника позивача про прийняття додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Київський БКК" на користь ТОВ "Солом Трейд" 40 250,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції; у задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/9998/23 заяву ТОВ "Солом Трейд" про ухвалення додаткового рішення судом задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Київський БКК" на користь ТОВ "Солом Трейд" витрати на правничу допомогу в розмірі 55 500,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" від апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024 у справі № 910/9998/23; закрито апеляційне провадження у справі № 910/9998/23 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2024; ухвалено повернути матеріали справи до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 910/9998/23 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/9998/23 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, що є заборгованістю із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складених у 2018 році. Справу № 910/9998/23 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/9998/23 залишено без змін. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/9998/23 скасовано.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 справу № 910/9998/23 передано на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 (суддя Гумега О.В.) прийнято справу № 910/9998/23 до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі на 17.02.2025 о 10:00 год.
27.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження справ № 910/543/25 та № 910/9998/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об'єднання в одне провадження справ № 910/543/25 та № 910/9998/23.
30.01.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі по суті заявлених позовних вимог станом на час нового розгляду справи з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 910/9998/23.
11.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву станом на час нового розгляду справи з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 910/9998/23. Згідно поданого відзиву відповідач просив суд: поновити відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву; прийняти відзив до розгляду та врахувати його при прийнятті рішення у справі №910/9998/23; відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог станом на час нового розгляду справи в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати; стягнути з позивача на користь відповідача грошові кошти в поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/9998/23.
14.02.2025 до суду від позивача надійшла відповідь відзив, згідно якої позивач надав заперечення проти наведених відповідачем у відзиві заперечень.
У підготовче засідання, призначене на 17.02.2025, з'явились представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб-1, 2 не з'явились.
У підготовчому засіданні, призначеному на 17.02.2025, суд поновив ТОВ "Київський БКК" строк на подання відзиву.
У підготовчому засіданні, призначеному на 17.02.2025, суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору та з процесуальних питань.
У підготовчому засіданні, призначеному на 17.02.2025, представник відповідача заявив усне клопотання про надання додаткового часу для подання заперечень на відповідь на відзив. Клопотання судом задоволене.
У підготовчому засіданні, призначеному на 17.02.2025, судом оголошено перерву на 10.03.2025 о 10:40 год.
19.02.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач заявив, зокрема, що бажає подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів з дня винесення рішення у даній справі.
07.03.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
10.03.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 10.03.2025, з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи-2. Представник третьої особи-1 не з'явився.
Суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору та процесуальних питань, подані представниками учасників справи.
У підготовчому засіданні 10.03.2025 представник відповідача повідомив, що не підтримав заяву про застосування строків позовної давності, подану при первісному розгляді справи.
У підготовчому засіданні 10.03.2025 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у заявах по суті справи.
У підготовчому засіданні, призначеному на 10.03.2025, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.03.2025 о 11:40 год.
17.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
У судове засідання, призначене на 24.03.2025, з'явились представники позивача, відповідача. Представники третіхї осіб-1, 2 не з'явились.
21.03.2025 до суду від позивача надійшла заява щодо застосування норм податкового законодавства.
24.03.2025 до суду від відповідача надійшли додткові пояснення, які відповідач просив врахувати як доповнення до відзиву на позовну заяву.
У судовому засіданні 24.03.2025 здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 24.03.2025 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в частині, переданій на новий розгляд, у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив позовні вимоги в частині, переданій на новий розгляд, у повному обсязі.
У судовому засіданні 24.03.2025 здійснювалось з'ясування обставини справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, у яких представники позивача та відповідача виступили з промовою (заключним словом).
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення рішення.
У судовому засіданні 24.03.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд
Постановою Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 910/9998/23 рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/9998/23 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості за Договором на перевезення вантажів № 01-01/06/18 від 01.06.2018 (далі - Договір), що є заборгованістю із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складених у 2018 році. Справу № 910/9998/23 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 05.09.2024 у справі № 910/9998/23 дійшов таких висновків:
- суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку положенням, закріпленим в абзаці 3 пункту 4.19. Договору, що стосуються, зокрема, випадків та наслідків несвоєчасної реєстрації податкових накладних з урахуванням того, що у спірних правовідносинах цей факт (несвоєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН) є встановленим судами;
- суд апеляційної інстанції при проведенні системного аналізу положень пункту 4.19. Договору фактично ототожнив випадки, передбачені в абзацах 1 та 2 цього пункту договору, що стосуються зменшення податкового кредиту, коли такий був уже сформований відправником, з випадками, передбаченими в абзаці 3 пункту 4.19. Договору, що стосуються, зокрема несвоєчасної реєстрації перевізником податкових накладних, внаслідок яких відправник не може реалізувати своє право на формування податкового кредиту;
- суди попередніх інстанцій не встановили, чи має передбачене абзацом 3 пункту 4.19. Договору право відправника на зменшення в односторонньому порядку свого розрахункового обов'язку перед перевізником своїм наслідком зміну ціни послуги, погодженої сторонами в договорі, для перевізника на розмір зобов'язання зі сплати сум ПДВ до бюджету, чи внаслідок реалізації відправником цього права ціна послуги змінюється лише для відправника. Тобто, іншими словами, чи змінюється для перевізника ціна послуги, погоджена сторонами у договорі, на розмір зобов'язання зі сплати сум ПДВ до бюджету за вчиненими по договору операціями, у разі реалізації відправником права на зменшення в односторонньому порядку свого розрахункового обов'язку перед перевізником, передбаченого абзацом 3 пункту 4.19. Договору;
- суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин, у тому числі і в частині стягнення заборгованості з ПДВ, що виникла на підставі податкових накладних, складених у 2018 році, положення Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01 січня 2022 року, та дійшли висновку про те, що відповідач не втратив права на податковий кредит, зокрема за податковими накладними, складеними у 2018 році;
- суди попередніх інстанції не здійснили порівняльний аналіз положень Податкового кодексу України у редакціях, чинних до 01 січня 2022 року та після цієї дати, не врахували правила дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, залишили поза увагою, те, що спірні правовідносини сторін у цій справі в частині стягнення заборгованості з ПДВ за податковими накладними, складеними у 2018 році, виникли з моменту складення таких податкових накладних та регулювалися Податковим кодексом України у редакції, чинній до 01 січня 2022 року. У зв'язку з цим суди не з'ясували з достовірністю, чи сплинув станом на 01 січня 2022 року встановлений попередньою редакцією Податкового кодексу України (чинною до 01 січня 2022 року) строк для формування відповідачем податкового кредиту - 1095 календарних днів з дати складення у 2018 році кожної окремої податкової накладної та, якщо сплинув, то коли саме, тобто не з'ясували, чи припинилося у відповідача станом на 01 січня 2022 року право на формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними у 2018 році. Не встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій передчасно застосували до спірних правовідносин в частині, що стосується стягнення за податковими накладними, складеними у 2018 році, положення Податкового кодексу України, в редакції, чинній з 01 січня 2022 року, та дійшли передчасного висновку про те, що відповідач не втратив право на податковий кредит за цими податковими накладними та про те, що положення, визначені сторонами в абзаці 3 пункту 4.19. Договору, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;
- суди попередніх інстанцій передчасно послалися на факт здійснення відповідачем оплати сум ПДВ за трьома податковими накладними № 3 від 10 липня 2018 року, № 11 від 31 липня 2018 року та № 13 від 10 серпня 2018 року, як на факт визнання відповідачем наявності у нього обов'язку зі сплати сум ПДВ після розблокування та реєстрації податкових накладних, оскільки, встановивши ці обставини, суди не з'ясували з достовірністю, коли саме були зареєстровані зазначені податкові накладні в ЄРПН та чи сплив станом на дату їх фактичної реєстрації в ЄРПН встановлений Податковим кодексом України у редакції, чинній до 01 січня 2022 року, строк для формування податкового кредиту - 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних;
- з огляду на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі в частині позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, що складається із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складених у 2018 році, неправильно застосували та порушили норми матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у цій справі підлягають скасуванню в частині задоволення позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, а справа № 910/9998/23 в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Новий розгляд справи № 910/9998/23 здійснювався судом з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 910/9998/23.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Оцінивши подані учасниками справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Обставини справи, встановлені по матеріалам справи в частині, переданій на новий розгляд.
01 червня 2018 року між ТОВ "Солом Трейд", як перевізником (позивач), та ТОВ "Київський БКК", як відправником (відповідач), був укладений Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01-01/06/18 (далі також - Договір), за умовами пункту 1.1. якого Перевізник зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим договором, надати послуги з перевезення автомобільним транспортом ввіреного Відправником вантажу, а саме: хлібобулочних виробів, кондитерських виробів, сухарно-бараночних виробів, іншої продукції, яка зазначається в товарно-транспортних документах (далі - вантаж) з місця відправлення до місця (пункту) призначення (відвантаження), і видати вантаж уповноваженій на отримання особі (вантажоодержувачу), а Відправник бере на себе зобов'язання прийняти надані послуги та сплатити обумовлену договором плату за перевезення вантажу.
Згідно з пунктом 3.2. Договору за результатами здійснення перевезень Перевізник в кінці кожної декади (10 календарних днів) впродовж 2 (двох) робочих днів складає в двох примірниках акт наданих послуг і передає їх для підписання Відправнику, але не пізніше 5-го числа наступного місяця за звітним. Погоджений сторонами акт наданих послуг є підставою для оплати Відправником наданих йому послуг.
У пункті 4.19. Договору сторони погодили, що:
"У разі:
- зменшення податкового кредиту Відправника з податку на додану вартість по операціях із Перевізником, що є предметом цього Договору, що підтверджується судовим рішенням, яке вступило в законну силу, та/або
- зменшення валових витрат Відправника на вартість поставки, отриманої від Перевізника по цьому Договору, що підтверджується судовим рішенням, яке вступило в законну силу, усі донараховані Відправнику податки, збори, обов'язкові платежі, штрафні санкції, доходи стягнуті у державний бюджет Перевізник зобов'язується протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту направлення Відправником вимоги Перевізнику за його місцем знаходження (вказаного у Договорі) сплатити Відправнику штраф у розмірі суми, яка дорівнює сумі зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість Відправника, відповідного зменшення витрат Постачальника, донарахованих податків, зборів, обов'язкових платежів, нарахованих штрафних санкцій, які належить сплатити у дохід держави.
У випадку не виконання Перевізником своїх обов'язків визначених цим пунктом Договору, Відправник має право на стягнення суми Виплат у судовому порядку.
При неналежному або несвоєчасному оформленні (реєстрації) податкової накладної перевізником - платником податку на додану вартість, відправник має право зменшити суму платежу на суму податку на додану вартість за такою неналежно або несвоєчасно оформленою (зареєстрованою) податковою накладною. Така сума вважається притриманою відправником до моменту усунення перевізником вказаного порушення. Якщо в результаті такого порушення відправник втрачає право на віднесення суми до податкового кредиту, відправник має право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов'язок перед перевізником на суму податку на додану вартість. В цьому випадку ціна послуги вважається відповідно зміненою ТОВ "Солом Трейд".
Отже, у абзаці 3 пункту 4.19. Договору закріплені положення, які стосуються випадків неналежного або несвоєчасного оформлення (реєстрації) податкових накладних перевізником - платником податку на додану вартість (внаслідок яких відправник не може реалізувати своє право на формування податкового кредиту), та наслідки таких випадків: (1) у відправдника виникає право зменшити суму платежу на суму податку на додану вартість за несвоєчасно оформленою (зареєстрованою) податковою накладною; (2) така сума вважається притриманою відправником до моменту усунення перевізником вказаного порушення; (3) якщо в результаті такого порушення відправник втрачає право на віднесення суми до податкового кредиту, відправник має право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов'язок перед перевізником на суму податку на додану вартість; в цьому випадку ціна послуги вважається відповідно зміненою".
На виконання умов Договору перевізник надав відправнику послуги з перевезення автомобільним транспортом вантажу, а саме:
1. У червні 2018 року за результатами наданих послуг, зокрема були складені та погоджені сторонами договору:
- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 1 від 16 червня 2018 року на загальну суму 354 339,00 грн (у т.ч. ПДВ 59 056,50 грн) та податкова накладна № 3 від 16 червня 2018 року на загальну суму 354 339,00 грн (у т.ч. ПДВ 59 056,50 грн), яка 04 липня 2018 року була надіслана на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН);
- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 2 від 20 червня 2018 року на загальну суму 373 320,00 грн (у т.ч. ПДВ 62 220,00 грн) та податкова накладна № 6 від 20 червня 2018 року на загальну суму 373 320,00 грн (у т.ч. ПДВ 62 220,00 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 04 липня 2018 року;
- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 3 від 30 червня 2018 року на загальну суму 376 209,00 грн (у т.ч. ПДВ 62 701,50 грн) та податкова накладна № 8 від 30 червня 2018 року на загальну суму 376 209,00 грн (у т.ч. ПДВ 62 701,50 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 09 липня 2018 року.
Зазначені податкові накладні (складені у червнві 2018 року) були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 30 січня 2023 року на підставі рішення адміністративного суду.
2. У серпні 2018 року за результатами наданих послуг, зокрема, були складені та погоджені:
- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 7 від 10 серпня 2018 року на загальну суму 348 633,00 грн, (у т.н. ПДВ 58 105,50 грн) та податкова накладна № 12 від 10 серпня 2018 року на загальну суму 348 633,00 грн (у т.ч. ПДВ 58 105,50 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 31 серпня 2018 року;
- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 20 серпня 2018 року: № 444-м на загальну суму 17 259,00 грн (у т.ч. ПДВ 2 875,50 грн), № 445-м на загальну суму 261 747,84 грн (у т.ч. ПДВ 43 624,64 грн), акт № 446-м на загальну суму 95 666,20 грн (у т.ч. ПДВ 15 944,37 грн) та зведена податкова накладна № 16 від 20 серпня 2018 року на загальну суму 374 673,04 грн (у т.ч. ПДВ 62 445,51 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 10 вересня 2018 року;
- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 9 від 31 серпня 2018 року на загальну суму 466 606,90 грн (у т.ч. ПДВ 77 767,82 грн) та податкова накладна №18 від 31 серпня 2018 року на загальну суму 466 606,90 грн (у т.ч. ПДВ 77 767,82 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 10 вересня 2018 року;
- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 31 серпня 2018 року: № 448-м на загальну суму 414 900,00 грн (у т.ч. ПДВ 69 150,00 грн), №449-м на загальну суму 112 867,72 грн (у т.ч. ПДВ 18 811,29 грн) та зведену податкову накладну № 20 від 31 серпня 2018 року на загальну суму 527 767,72 грн (у т.ч. ПДВ 87 961,29 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 10 вересня 2018 року.
Зазначені податкові накладні (складені у серпні 2018 року) були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 31 січня 2023 року на підставі рішення адміністративного суду.
3. У вересні 2018 року за результатами наданих послуг, зокрема, були складені та погоджені:
- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 10 вересня 2018 року: № 451-м на загальну суму 14 955,24 грн (у т.ч. ПДВ 2 492,54 грн), № 452-м на загальну суму 217 244,28 грн (у т.ч. ПДВ 36 207,38 грн), № 453-м на загальну суму 92 826,97 грн (у т.ч. ПДВ 15 471,16 грн) та зведена податкова накладна № 1 від 10 вересня 2018 року на загальну суму 325 026,49 грн (у т.ч. ПДВ 54 171,08 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 26 вересня 2018 року, однак була заблокована податковими органами та її фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 31 січня 2023 року на підставі рішення адміністративного суду;
- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 10 від 10 вересня 2018 року на загальну суму 169 479,26 грн (у т.ч. ПДВ 28 246,54 грн) та податкова накладна № 2 від 10 вересня 2018 року на загальну суму 169 479,26 грн (у т.ч. ПДВ 28 246,54 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 26 вересня 2018 року, однак була заблокована податковими органами та її фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 21 липня 2022 року на підставі рішення адміністративного суду;
- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 11 від 20 вересня 2018 року на загальну суму 209 157,26 грн (у т.ч. ПДВ 34 859,54 грн) та податкова накладна № 3 від 20 вересня 2018 року на загальну суму 209 157,26 грн (у т.ч. ПДВ 34 859,54 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 04 жовтня 2018 року, однак була заблокована податковими органами та її фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 22 липня 2022 року на підставі рішення адміністративного суду;
- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 30 вересня 2018 року: № 460-м на загальну суму 2 160,34 грн (у т.ч. ПДВ 360,06 грн), № 459-м на загальну суму 86 028,62 грн (у т.ч. ПДВ 14 338,10 грн), № 458-м на загальну суму 266 742,00 грн (у т.ч. ПДВ 44 457,00 грн), № 457-м на загальну суму 17 736,00 грн (у т.ч. ПДВ 2 956,00 грн) та зведена податкова накладна № 10 від 30 вересня 2018 року на загальну суму 372 666,96 грн (у т.ч. ПДВ 62 111,16 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 12 жовтня 2018 року, однак була заблокована податковими органами та її фактична реєстрація відбулася 22 липня 2022 року на підставі рішення адміністративного суду;
- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 12 від 30 вересня 2018 року на загальну суму 209 727,00 грн (у т.ч. ПДВ 34 954,50 грн) та податкова накладна № 11 від 30 вересня 2018 року на загальну суму 209 727,00 грн (у т.ч. ПДВ 34 954,50 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 30 вересня 2018 року, однак була заблокована податковими органами та її фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 22 липня 2022 року на підставі рішення адміністративного суду.
4. У листопаді 2018 року за результатами наданих послуг, зокрема, були складені та погоджені:
- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 16 від 10 листопада 2018 року на загальну суму 261 051,84 грн (у т.ч. ПДВ 43 508,64 грн) та податкова накладна № 1 від 10 листопада 2018 року на загальну суму 261 051,84 грн (у т.ч. ПДВ 43 508,64 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 28 листопада 2018 року;
- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 10 листопада 2018 року: № 471-м на загальну суму 18 837,90 грн (у т.ч. ПДВ 3 139,65 грн), №472-м на загальну суму 340 292,82 грн (у т.ч. ПДВ 56 715,47 грн), № 473-м на загальну суму 80 409,96 грн (у т.ч. ПДВ 13401,66 грн) та зведена податкова накладна № 2 від 10 листопада 2018 року на загальну суму 439 540,68 грн (у т.ч. ПДВ 73 256,78 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 28 листопада 2018 року;
- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 20 листопада 2018 року: № 474-м на загальну суму 16 276,92 грн (у т.ч. ПДВ 2 712,82 грн), № 475-м на загальну суму 274 392,30 грн (у т.ч. ПДВ 45 732,05 грн), № 476-м на загальну суму 69 325,88 грн (у т.ч. ПДВ 11 554,31 грн) та зведена податкова накладна № 6 від 20 листопада 2018 року на загальну суму 603 813,50 грн (у т.ч. ПДВ 100 635,58 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 07 грудня 2018 року;
- акт №477-м від 30.11.2018 на загальну суму 54 019,67 грн (у т.ч. ПДВ 9 003,28 грн), акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 30 листопада 2018 року: № 478-м на загальну суму 327 232,50 грн (у т.ч. ПДВ 54 538,75 грн), № 479-м на загальну суму 2 755,66 грн (у т.ч. ПДВ 459,28 грн) та зведена податкова накладна № 7 від 30 листопада 2018 року на загальну суму 489 321,15 грн (у т.ч. ПДВ 81 553,53 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 07 грудня 2018 року.
Зазначені податкові накладні (складені у листопаді 2018 року) були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулась 25 листопада 2022 року на підставі рішення адміністративного суду.
5. У грудні 2018 року за результатами наданих послуг, зокрема, були складені та погоджені:
- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 480-м від 10 грудня 2018 року на загальну суму 257 728,26 грн (у т.ч. ПДВ 42 954,71 грн) та податкова накладна № 4 від 10 грудня 2018 року на загальну суму 257 728,26 грн (у т.ч. ПДВ 42 954,71 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 27 грудня 2018 року;
- акт виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів № 482-м від 20 грудня 2018 року на загальну суму 307 844,88 грн (у т.ч. ПДВ 51 307,48 грн) та податкова накладна № 11 від 20 грудня 2018 року на загальну суму 307 844,88 грн (у т.ч. ПДВ 51 307,48 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 09 січня 2019 року;
- акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів від 31 грудня 2018 року: № 485-м на загальну суму 403 168,80 грн (у т.ч. ПДВ 67 194,80 грн), № 487-м на загальну суму 4 221,60 грн (у т.ч. ПДВ 703,60 грн) та акт № 486-м від 31 грудня 2018 року на загальну суму 96 054,82 грн (у т.ч. ПДВ 16 009,14 грн) та зведена податкова накладна № 19 від 31 грудня 2018 року на загальну суму 503 445,22 грн (у т.ч. ПДВ 83 907,54 грн), яка була надіслана на реєстрацію в ЄРПН 14 січня 2019 року.
Зазначені податкові накладні (складені у грудні 2018 року) були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулася 25 листопада 2022 року на підставі рішення адміністративного суду.
Вищезазначені акти виконаних робіт по транспортно-експедиторським послугам з перевезення кондитерських виробів (за червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2018 рік) підписані та скріплені печатками сторін, а також у них зазначено, що роботи виконані у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.
Позивачем зазначено, що у зв'язку із масовим блокуванням податкових накладних, зважаючи на тривалі господарські відносини, між керівництвом ТОВ "Солом Трейд" та керівництвом ТОВ "Київський БКК" було досягнуто домовленості про те, що оплата за надані послуги буде здійснена в повному обсязі за виключенням сум ПДВ, визначених у податкових накладних, які заблоковані податковими органами. Борг в розмірі сум ПДВ, визначених у податкових накладних, які в подальшому будуть розблоковані, - буде сплачуватись негайно після розблокування/фактичної реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
17.12.2020 відправник - ТОВ "Київський БКК" сплатив на користь перевізника - ТОВ "Солом Трейд" частину боргу у розмірі 182 909,97 грн, що є сумами ПДВ за податковими накладними № 3 від 10 липня 2018 року (сума ПДВ 62 172,00 грн); № 11 від 31 липня 2018 року (сума ПДВ 56 658,00 грн) та № 13 від 10 серпня 2018 року (сума ПДВ 61 079,97 грн), які були складені за результатами наданих послуг за Договором та які були зареєстровані в ЄРПН 04.12.2020 на підставі рішення адміністративного суду.
Рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2021 у справі № 640/15033/19, від 06.01.2021 у справі №640/2006/19, від 21.10.2020 року у справі №640/25358/19, від 04.11.2020 року у справі № 640/20003/19, від 13.10.2021 у справі №640/24595/19, від 05.08.2022 у справі №640/8615/20, 02.02.2021 у справі №640/8619/20 визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову у реєстрації податкової накладної.
У вищезазначених рішеннях встановлено, що ТОВ "Солом Трейд" на виконання вимог Податкового кодексу України було складено відповідні податкові накладні, які були направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Документи були прийняті, але реєстрація була зупинена. Зупинення реєстрації податкових накладних, поданих ТОВ "Солом Трейд", не мало правового підґрунтя.
У зв'язку з розблокуванням реєстрації частини податкових накладних та їх реєстрацією у ЄРПН, ТОВ "Солом Трейд" 07 грудня 2022 року звернулося до ТОВ "Київський БКК" з вимогою про сплату заборгованості за Договором.
ТОВ "Київський БКК" листом № 49 від 08 лютого 2023 року повідомило ТОВ "Солом Трейд" про те, що його вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки зазначена у вимозі сума не є заборгованістю ТОВ "Київський БКК", а є погодженою в договірному порядку сумою компенсації його втрат. При цьому ТОВ "Київський БКК" у зазначеному листі послалось на те, що реєстрація перевізником (ТОВ "Солом Трейд") податкових накладних, за якими він просить сплатити борг із сум ПДВ, відбулась значно пізніше ніж на 1095 календарний день з дати їх складання, внаслідок чого відправник (ТОВ "Київський БКК") втратив право на віднесення сум ПДВ за накладними до податкового кредиту, з огляду на що він згідно з пунктом 4.19. Договору № 01-01/06/18 від 01 червня 2018 року має право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов'язок перед перевізником (ТОВ "Солом Трейд") на суму ПДВ.
У зв'язку з відмовою ТОВ "Київський БКК" сплатити заборгованість за Договором № 01-01/06/18 від 01 червня 2018 року у розмірі сум ПДВ ТОВ "Солом Трейд" у червні 2023 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Київський БКК" про стягнення заборгованості за Договором в розмірі 1 589 775,39 грн (з яких 1 161 725,20 грн - заборгованість із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складених у 2018 році).
Зазначені вимоги були предметом первісного розгляду у справі № 910/9998/23.
Постановою Верховного Суду від 05.09.2024 справу № 910/9998/23 в частині позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, що є заборгованістю із сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, складених у 2018 році, передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі укладеного між ними Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01-01/06/18 від 01.06.2018 та стосуються, зокрема стягнення з відправника (відповідача) на користь перевізника (позивача) заборгованості за надані послуги перевезення вантажів, що складається з сум ПДВ, визначених у податкових накладних, складених у 2018 році, після їх реєстрації в ЄРПН.
Відповідач заперечує факт наявності у нього зобов'язання з оплати заборгованості з сум ПДВ, визначених у податкових накладних, складених у 2018 році, у розмірі 1 161 725,20 грн, після їх реєстрації в ЄРПН та, зокрема зазначає про те, що він на підставі пункту 4.19. Договору має право на зменшення в односторонньому порядку суми своїх зобов'язань перед позивачем на цю суму ПДВ, оскільки податкові накладні, складені позивачем у 2018 році, фактично були зареєстровані позивачем в ЄРПН несвоєчасно: у 2022 та 2023 роках, тобто після спливу встановленого пунктом 198.6. Податкового кодексу України строку на включення сум ПДВ до податкового кредиту, після втрати відповідачем права на податковий кредит, що відповідно до пункту 4.19 Договору є підставою для зміни (зниження) ціни послуг.
Враховуючи наведені заперечення відповідача у межах спірних правовідносин підлягає вирішенню питання щодо наявності у відповідача за умовами Договору зобов'язання з оплати заборгованості з сум ПДВ, визначених у податкових накладних, складених у 2018 році, після їх реєстрації в ЄРПН, та щодо наявності у відповідача права на податковий кредит за цими накладними після їх реєстрації в ЄРПН.
Законодавство, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 628 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01-01/06/18 від 01.06.2018 свідчить про те, що даний договір є договором перевезення вантажу. Отже, права та обов'язки сторін визначають умови даного договору та відповідні положення статей глави 64 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів урегульовані Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакціях, чинних станом на дати складання позивачем у 2018 році податкових накладних, за якими стягується заборгованість у цій справі, до 01 січня 2022 року) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
За змістом підпункту "б" пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пунктів 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України чинного на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Верховний Суд у постанові від 05.09.2024 у цій справі дійшов таких висновків:
"Аналіз наведених положень закону, зокрема статті 201 Податкового кодексу України, свідчить про те, що саме на надавача послуг (у спірних правовідносинах - на перевізника (позивача)) покладений обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні. Зазначені норми закону не передбачають здійснення реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг (у спірних правовідносинах - відправником (відповідачем)).
Зазначена обставина зумовлює обґрунтоване сподівання контрагента (відправника) на те, що зобов'язання зі складання та реєстрації податкових накладних буде виконано надавачем послуг (перевізником), оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Крім того, Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Отже, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю (у спірних правовідносинах - відправнику) включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом (у спірних правовідносинах - перевізником) у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від постачальника (продавця, перевізника), який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем (відправником) майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник, перевізник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій".
Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту встановлені у статті 198 Податкового кодексу України.
За змістом пунктів 198.1., 198.3. статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01 січня 2022 року) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01 січня 2022 року) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу (абз. 1 пункту 198.6. статті 198).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 3 пункту 198.6. статті 198).
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування (абз. 4 пункту 198.6. статті 198).
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод (абз. 5 пункту 198.6. статті 198).
Отже, підставою для формування покупцем (у спірних правовідносинах - відправником (відповідачем)) податкового кредиту є зареєстровані продавцем (у спірних правовідносинах - перевізником (позивачем)) в ЄРПН податкові накладні. При цьому, відповідно до наведених положень Податкового кодексу України покупець до 01 січня 2022 року міг реалізувати своє право на формування податкового кредиту (на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН) з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН, але не пізніше, ніж через 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної. При цьому, положення Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01 січня 2022 року не містили положень, які б передбачали зупинення чи переривання перебігу зазначеного строку. За таких обставин відповідно до правил податкового законодавства, чинного до 01 січня 2022 року, покупець після спливу 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної втрачав право на формування податкового кредиту. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у цій справі.
З 01 січня 2022 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" № 1914-IX від 30 листопада 2021 року (далі - Закон України № 1914-IX від 30.11.2021), яким, зокрема до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України були внесені зміни, а саме: в абзацах четвертому - шостому цифри "1095" були замінені цифрами "365" та після абзацу шостого пункт 198.6. статті 198 був доповнений новим абзацом такого змісту: "У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".
Крім того, згідно із Законом України № 1914-IX від 30.11.2021, підрозділ 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України був доповнений пунктом 80, за змістом якого суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" протягом 1095 календарних днів з дати їх складення не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних (абз. 1 п. 80).
У разі зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зазначених в абзаці першому цього пункту, в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строку 365 календарних днів зупиняється на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз. 2 п. 80).
Отже, з 01 січня 2022 року податкове законодавство передбачало можливість реалізації покупцем права на формування податкового кредиту (на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН) протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, а не 1095 календарних днів, як було передбачено в попередній редакції. При цьому, норми Податкового кодексу України з 01 січня 2022 року передбачали переривання перебігу зазначеного строку.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2024 у цій справі, положення, закріплені у пункті 80 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, стосуються випадків, якщо станом на 01 січня 2022 року не сплив встановлений попередньою редакцією Податкового кодексу України строк для формування податкового кредиту - 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. До правовідносин, в яких станом на 01 січня 2022 року зазначений строк сплинув, положення пункту 80 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не застосовуються. Таке тлумачення положень пункту 80 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України узгоджується з правилами дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, закріпленими у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України.
Встановивши обставини даної справи (в частині стягнення заборгованості з ПДВ, що виникла на підставі податкових накладних, складених у 2018 році), суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01 січня 2022 року.
Судом встановлено, що позивач у 2018 році за операціями з постачання у 2018 році послуг за укладеним між ним та відповідачем у цій справі Договором склав та надіслав на реєстрацію 19 (дев'ятнадцять) податкових накладних, а саме: № 3 від 16 червня 2018 року, № 6 від 20 червня 2018 року, № 8 від 30 червня 2018 року, № 12 від 10 серпня 2018 року, № 16 від 20 серпня 2018 року, № 18 та № 20 від 31 серпня 2018 року, № 1 та № 2 від 10 вересня 2018 року, № 3 від 20 вересня 2018 року, № 10 та № 11 від 30 вересня 2018 року, № 1 та № 2 від 10 листопада 2018 року, № 6 від 20 листопада 2018 року, № 7 від 30 листопада 2018 року, № 4 від 10 грудня 2018 року, № 11 від 20 грудня 2018 року, № 19 від 31 грудня 2018 року. Однак, ці податкові накладні не були своєчасно зареєстровані в ЄРПН, були заблоковані податковими органами та їх фактична реєстрація в ЄРПН відбулася у 2022 та 2023 роках.
На підтвердження дат фактичної реєстрації в ЄРПН спірних податкових накладних, відповідачем долучено до матеріалів справи лист Державної податкової служби України лист №1285/ЗПІ/99-00-12-02-02-10 від 06.06.2024 з доданими до нього квитанціями про реєстрацію податкових накладних (а.с. 56-80 т. 5).
Здійснивши порівняльний аналіз положень Податкового кодексу України у редакціях, чинних до 01 січня 2022 року та після цієї дати, врахувавши правила дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, суд візначає, що спірні правовідносини сторін у цій справі в частині стягнення заборгованості з ПДВ за податковими накладними, складеними у 2018 році, виникли з моменту складення таких податкових накладених та регулювалися Податковим кодексом України у редакції, чинній до 01 січня 2022 року.
У зв'язку з цим, при новому розгляді справи, на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 05.09.2024, суд з'ясував, що станом на 01 січня 2022 року встановлений попередньою редакцією Податкового кодексу України (чинною до 01 січня 2022 року) строк для формування відповідачем податкового кредиту - 1095 календарних днів з дати складення у 2018 році кожної окремої спірної податкової накладної, сплинув, а саме:
16.06.2021 - за податковою накладною № 3 від 16.06.2018 (сума ПДВ 59 056,50 грн);
20.06.2021 - за податковою накладною № 6 від 20.06.2018 (сума ПДВ 62 220,00 грн);
30.06.2021 - за податковою накладною № 8 від 30.06.2018 (сума ПДВ 62 701,50 грн);
10.08.2021 - за податковою накладною № 12 від 10.08.2018 (сума ПДВ 58 105,50 грн);
20.08.2021 - за податковою накладною № 16 від 20.08.2018 (сума ПДВ 62 445,51 грн);
31.08.2021 - за податковою накладною № 18 від 31.08.2018 (сума ПДВ 77 767,82 грн);
31.08.2021 - за податковою накладною № 20 від 31.08.2018 (сума ПДВ 87 961,29 грн);
10.09.2021 - за податковою накладною № 1 від 10.09.2018 (сума ПДВ 54 171,08 грн);
10.09.2021 - за податковою накладною № 2 від 10.09.2018 (сума ПДВ 28 246,54 грн);
20.09.2021 - за податковою накладною № 3 від 20.09.2018 (сума ПДВ 34 859,54 грн);
30.09.2021 - за податковою накладною № 10 від 30.09.2018 (сума ПДВ 62 111,16 грн);
30.09.2021 - за податковою накладною № 11 від 30.09.2018 (сума ПДВ 34 954,50 грн);
10.11.2021 - за податковою накладною № 1 від 10.11.20218 (сума ПДВ 43508,64 грн);
10.11.2021 - за податковою накладною № 2 від 10.11.2018 (сума ПДВ 73256,78 грн);
20.11.2021 - за податковою накладною № 6 від 20.11.2018 (сума ПДВ 100635,58 грн);
30.11.2021 - за податковою накладною № 7 від 30.11.2018 (сума ПДВ 81553,53 грн);
10.12.2021 - за податковою накладною № 4 від 10.12.2018 (сума ПДВ 42 954,71 грн);
20.12.2021 - за податковою накладною № 11 від 20.12.2018 (сума ПДВ 51 307,48 грн);
31.12.2021 - за податковою накладною № 19 від 31.12.2018 (сума ПДВ 83 907,54 грн).
Оскільки вищенаведений строк для формування відповідачем податкового кредиту сплинув, відтак станом на 01 січня 2022 року відповідач втратив право на формування податкового кредиту за наведеними податковими накладними, складеними у 2018 році, відповідно до положень Податкового кодексу України в редакції, чинній до 01 січня 2022 року.
Враховуючи, що в результаті несвоєчасної реєстрації позивачем податкових накладних в ЄРПН відповідач втратив право на податковий кредит за податковими накладними, складеними у 2018 році, у відповідача виникло погоджене сторонами в абзаці 3 пункту 4.19. Договору право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов'язок перед позивачем на суму податку на додану вартість у розмірі 1 161 725,20 грн.
Так як станом на 01.01.2022 року наведені податкові накладні не були зареєстровані в ЄРПН та строк в 1095 календарних днів з дати складення цих податкових накладних сплинув, то положення Закону України № 1914-IX від 30.11.2021 року, які вступили в силу з 01.01.2022 року, не можуть бути застосовані до правовідносин між відповідачем і позивачем по спірним податковим накладним. Доводи позивача щодо протилежного судом відхиляються як безпідствні.
При новому розгляді справи, на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 05.09.2024, суд встановив, що у разі реалізації відправником (відповідачем) права на зменшення в односторонньому порядку свого розрахункового обов'язку перед перевізником (позивачем), передбаченого абзацом 3 пункту 4.19. Договору, для перевізника змінюється ціна послуги, погоджена сторонами у Договорі, на розмір зобов'язання зі сплати сум ПДВ до бюджету за вчиненими по Договору операціями, що безпосередньо передбачено абзацом 3 пункту 4.19. Договору.
При новому розгляді справи, на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 05.09.2024, щодо податкових накладних № 3 від 10 липня 2018 року (сума ПДВ 62 172,00 грн), № 11 від 31 липня 2018 року (сума ПДВ 56 658,00 грн) та № 13 від 10 серпня 2018 року (сума ПДВ 61 079,97 грн) (за якими відповідачем здійснено оплату сум ПДВ) суд встановив, що зазначені податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН 04.12.2020 (а.с. 81-83 т. 5), тобто в межах строку, встановленого Податковим кодексом України у редакції, чинній до 01 січня 2022 року, для формування податкового кредиту - 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних. Оскільки такі податкові накладні за рішенням суду були зареєстровані в межах 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної, у відповідача були підстави для включення сум ПДВ по цим податковим накладним до складу податкового кредиту, та, відповідно, ТОВ "Київський БКК" 17.12.2020 сплатило на користь ТОВ "Солом Трейд" за Договором суму в розмірі 182 909,97 грн (а.с. 247 т. 1), яка складалася з сум ПДВ по цим трьом податковим накладним, та була притримана ТОВ "Київський БКК" відповідно до положень абз. 3 п. 4.19. Договору.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що в результаті несвоєчасної реєстрації спірних податкових накладних, складених у 2018 році, відповідач втратив право на формування податкового кредиту за такими податковими накладними, що відповідно до абз. 3 п. 4.19 Договору надає йому право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов'язок перед позивачем на суму податку на додану вартість за цими податковими накладними на загальну суму 1 161 725,20 грн. При цьому судом враховано, що про застосування такого свого права згідно з абз. 3 п. 4.19 Договору та відсутність у ТОВ "Київський БКК" підстав для сплати спірної заборгованості за Договором, відповідач повідомив позивача листом № 49 від 08.02.2023. Судом також досліджено, що відповідач надсилав позивачу претензію №935 від 01.07.2019, в якій, з урахуванням п. 4.19 Договору, повідомляв відповідача про зменшення в односторонньому порядку свого розрахункового обов'язку на суму податку на додану вартість. Відтак, спросовуються доводи позивача про те, що відповідач не повідомляв позивача про зменшення свого розрахункового обов'язку. Отже, відповідач був повідомлений позивачем про наявне у нього право на одностороннє зменшення свого розрахункового обов'язку на суму податку на додану вартість у випадку несвоєчасної реєстрації податкових накладних, які були складені ТОВ "Солом Трейд" у 2018 році.
Доводи позивача про те, що положення п. 4.19. Договору не можуть застосовуватись у спірному випадку, оскільки ТОВ "СОЛОМ ТРЕЙД" порушень податкового законодавства та положень Договору не допускало, судові рішення на підтвердження порушень відсутні, судом відхиляються як безпідставні з огляду на встановлені судом обставини несвоєчасної реєстрації спірних податкових накладних, складених у 2018 році, у зв'язку з чим відповідач втратив право на формування податкового кредиту за такими податковими накладними, що відповідно до абз. 3 п. 4.19 Договору надало останньому право в односторонньому порядку зменшити свій розрахунковий обов'язок перед позивачем на суму податку на додану вартість за цими податковими накладними.
Матеріалами справи підтверджується, що реєстрація спірних податкових накладних була неправомірно зупинена податковим органом, проте такі обставини не спростовують факту несвоєчасної реєстрації позивачем спірних податкових накладних, що мало наслідком для відповідача втрати права на формування податкового кредиту за спірними податковими накладними.
З огляду на наведене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача заборгованості за Договором в сумі 1 161 725,20 грн.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову повністю у задоволенні позову ТОВ "Солом Трейд" до ТОВ "Київський БКК" в частині, переданій на новий розгляд.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Разом з цим судом враховано, що у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Стосовно заяви відповідача про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/999823.
Відповідно до ч. 2 ст. 333 ГПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (ч. 5 ст. 333 ГПК України).
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (ч. 6 ст. 333 ГПК України).
У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд:
- у порядку повороту виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/9998/23 стягнути з позивача на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 161 725,20 грн, які були стягнуті з відповідача як частина суми боргу, та грошові кошти у розмірі 17 425,88 грн, які були стягнуті з відповідача як частина витрат зі сплати судового збору;
- у порядку повороту виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/9998/23 стягнути з позивача на користь відповідача грошові кошти у розмірі 40 250,00 грн, які були стягнуті з відповідача як судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції;
- у порядку повороту виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/9998/23 стягнути з позивача на користь відповідача грошові кошти у розмірі 165 387,20 грн, які були стягнуті з відповідача як суми основної винагороди приватного виконавця, та 747,36 грн, які були стягнуті з відповідача як витрати на виконавче провадження.
Суд розцінює такі вимоги відповідача як заяву про поворот виконння рішення у порядку статті 333 ГПК України.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 справі № 13-рп/2011 (справа № 1-25/2011) зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій) відпала.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/9998/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Київський БКК" на користь ТОВ "Солом Трейд" 1 589 775,39 грн боргу та 23 846,64 грн витрат зі сплати судового збору.
24.06.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/9998/23, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, видано наказ Господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ "Київський БКК" на користь ТОВ "Солом Трейд" боргу в розмірі 1 589 775 грн. 39 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 23 846 грн. 64 коп.
24.06.2024 на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі 910/9888/24 видано наказ Господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ "Київський БКК" на користь ТОВ "Солом Трейд" 40 250,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 910/9998/23 рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/9998/23 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, справу № 910/9998/23 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/9998/23 скасовано.
Звертаючись до суду із заявою про поворот виконання рішення, відповідач вказав, що 25.06.2024 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Дмитро Анатолійович стягнув з відповідача 1 589 775,39 грн боргу, 23 846,64 грн витрат зі сплати судового збору, 40 250,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, а також 165 387,20 грн основної винагороди приватного виконавця, 747,36 грн витрат на виконавче провадження, на підтвердження чого до відзиву на позовну заяву (поданому при новому розгляді справи) додано платіжну інструкцію №75385653/1 від 25.06.2024 на суму 1 820 006,59 грн (1 589 775,39 грн + 23 846,64 грн + 40250,00 грн + 165 387,20 грн + 747,36 грн).
Враховуючи, що після виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/9998/23, постановою Верховного Суду від 05.09.2024 було скасовано вказане рішення Господарського суду міста Києва в частині задоволення позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості, справу № 910/9998/23 в цій частині передано на новий розгляд, скасовано додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі № 910/9998/23, та при новому розгляді даної справи відмовлено повністю у задоволенні позову в частині, переданій на новий розгляд, суд доходить висновку, що стягнуті з відповідача на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі 910/9888/24 відповідно грошові кошти у розмірі 1 161 725,20 грн, як частина суми боргу у розмірі 1 589 775,39 грн, та грошові кошти у розмірі 17 425,88 грн, як частина витрат зі сплати судового збору (пропорційно сумі боргу у розмірі 1 161 725,20 грн), 40 250,00 грн як судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, підлягають поверненню відповідачу, а відтак заява останнього про поворот рішення в цій частині підлягає задоволенню.
Заява відповідача в частині вимог про стягнення з позивача на користь відповідача в поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/9998/23 грошових кошти у розмірі 165 387,20 грн, які були стягнуті з відповідача як суми основної винагороди приватного виконавця, та 747,36 грн, які були стягнуті з відповідача як витрати на виконавче провадження, - задоволенню не підлягає, оскільки такі кошти стягнуті не на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/9998/23, а на виконання рішення приватного виконавця, яке оформлене відповідною постановою приватного виконавця, докази скасування якої в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи приписи статті 333 ГПК України та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що зааява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/9998/23 підлягає задоволенню частково.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у додаткових поясненнях у справі, поданих до суду 30.01.2025 при новому розгляді справи, повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із новим розглядом справи у суді першої інстанції становить 100 000,00 грн. Також позивач повідомив, що бажає подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів з дня винесення рішення у даній справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 11.02.2025 при новому розгляді справи, повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із новим розглядом справи у суді першої інстанції становить 100 000,00 грн.
У запереченнях на відповідь на відзив, поданих до суду 19.02.2025 при новому розгляді справи, відповідач заявив, що бажає подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів з дня винесення рішення у даній справі.
Крім того, згідно клопотання про долучення доказів, поданого відповідачем до суду 10.03.2025, останній долучив до матеріалів справи копії платіжних інструкцій № 10230 від 19.12.2023, №15759 від 19.06.2024 року на підтвердження сплати відповідачем судового збору за подання відповідно апеляційної та касаційної скарг, а також копію Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 01.02.2025 (на суму 115 500,00 грн) до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 08.12.2023. Відповідач наголосив, що у запереченнях на відповідь на відзив він заявив про своє бажання подати докази понесених витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із новим розглядом справи протягом п'яти днів з дня винесення рішення у даній справі, так як не має можливості провести точний розрахунок у відповідності до умов Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 08.12.2023 до винесення рішення у справі.
Матеріалами справи підтверджується, що:
- за подання позовної заяви в частині стягнення 1 161 725,20 грн позивачем сплачено судовий збір у розмірі 17 425,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 261 від 06.06.2023 (а.с. 268 т. 1);
- за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/9998/23 відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 35 769,95 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10230 від 19.12.2023 (а.с. 227 т. 2);
- за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/9998/23 (в частині стягнення 1 161 725,20 грн) відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 27 881,41 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15759 від 19.06.2024 (а.с. 140 т. 4).
Судом враховано, що:
- постановою Верховного Суду від 05.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/9998/23 скасовано в частині задоволення позову про стягнення 1 161 725,20 грн заборгованості; справу № 910/9998/23 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в решті рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/9998/23 залишено без змін;
- при новому розгляді справи № 910/9998/23 судом відмовлено повністю у задоволенні позову в частині, переданій на новий розгляд.
Відповідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову повністю при новому розгляді справи № 910/9998/23 у задоволенні позову в частині, переданій на новий розгляд, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 17 425,88 грн за подання позовної заяви покладаються на позивача; понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 35 769,95 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 27 881,41 грн покладаються на позивача.
Питання про розподіл судових витрат, зокрема, відповідача на професійну правничу допомогу, буде вирішено судом у порядку, встановленому ГПК України, враховуючи, що відповідачем до закінчення судових дебатів у справі зроблено заяву згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України про те, що докази понесених відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із новим розглядом справи будуть подані протягом п'яти днів з дня винесення рішення у даній справі.
Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 316, 327, 333 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити повністю у задоволенні позову в частині, переданій на новий розгляд.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солом Трейд" (Україна, 03061, місто Київ, вулиця Шепелєва Миколи, будинок 6, ідентифікаційний код 41139387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" (Україна, 03148, м. Київ, вулиця Чижевського Дмитра, будинок 7, ідентифікаційний код 40877052) 35 769,95 грн (тридцять п'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять гривень 95 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги, 27 881,41 грн (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню 41 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.
3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/9998/23 задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солом Трейд" (Україна, 03061, місто Київ, вулиця Шепелєва Миколи, будинок 6, ідентифікаційний код 41139387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" (Україна, 03148, м. Київ, вулиця Чижевського Дмитра, будинок 7, ідентифікаційний код 40877052) 1 161 725,20 грн (один мільйон сто шістдсят одну тисячу сімсот двадцять п'ять гривень 20 коп.) частини суми боргу та 17 425,88 грн частини витрат зі сплати судового збору, в поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/9998/23.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солом Трейд" (Україна, 03061, місто Київ, вулиця Шепелєва Миколи, будинок 6, ідентифікаційний код 41139387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" (Україна, 03148, м. Київ, вулиця Чижевського Дмитра, будинок 7, ідентифікаційний код 40877052) 40 250,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, в поворот виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/9998/23.
6. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №910/9998/23 відмовити.
7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 31.03.2025
Суддя Оксана ГУМЕГА