ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.03.2025Справа № 910/14114/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства «АГЕНТСТВО З ІДЕНТИФІКАЦІЇ І РЕЄСТРАЦІЇ ТВАРИН»
до Фізичної особи-підприємця Драпогуза Андрія Васильовича
про укладення договору
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Державне підприємство «АГЕНТСТВО З ІДЕНТИФІКАЦІЇ І РЕЄСТРАЦІЇ ТВАРИН» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Драпогуза Андрія Васильовича з вимогою укласти договір.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на наявність у відповідача обов'язку щодо укладення договору № 06/01-КУ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю на умовах проекту договору, запропонованого позивачем.
Процесуальні дії у справі
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.11.2024 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14114/24, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 10.12.2024.
10.12.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.
У підготовчому засіданні 10.12.2024 суд оголосив про відкладення розгляду справи на 29.01.2025.
30.12.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про закриття провадження у справі.
10.01.2025 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення.
У підготовчому засіданні 29.01.2025 представник позивача надав відповідь на відзив для долучення до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 29.01.2025 суд прийняв до розгляду відповідь на відзив та долучив до матеріалів справи, оголосив про відкладення підготовчого засідання на 18.02.2025.
17.02.2025 на електронну пошту суду від позивача надійшла заяву про розгляд справи за відсутності представника.
У підготовче засідання 18.02.2025 представники сторін не з'явились, представник відповідача причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про наступне.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою закриття провадження у справі.
Як встановлено судом, предметом спору є визнання укладеним договору № 06/01-КУ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю. Водночас, відповідач в обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі посилається на припинення договору оренди № 9452 нерухомого майна від 28.11.2023, що унеможливлює дійти висновку про відсутність предмета спору.
З урахуванням наведеного, суд має вирішити вказану позовну вимогу по суті, а не закривати провадження у справі, у зв'язку із чим, суд відмовив у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.02.2025 закрив підготовче провадження у справі № 910/14114/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.03.2025.
17.03.2025 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.
Представник позивача в судове засідання 18.03.2025 не з'явився, проте представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання 18.03.2025 не з'явився, відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.11.2023 між Фондом державного майна України, як орендодавцем, Фізичною особою-підприємцем Драпогузом Андрієм Васильовичем, як орендарем, та Державним підприємством «СПЕЦАГРО», як балансоутримувачем, був укладений договір оренди № 9452 нерухомого майна, що належить до державної власності щодо передання орендарю у користування нежитлового приміщення загальною площею 561,50 кв. м., яке знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка 1.
Позивач зазначає, що з 13 грудня 2023 будівля за адресою: 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка передана на баланс Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин».
Позивач посилається на те, що на виконання п. 6.5 договору оренди № 9553 надіслав поштою та нарочно надавав представнику орендаря два проекти договору № 06/01-КУ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг.
За доводами позивача, відповідач відмовився укладати договір № 06/01-КУ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, протягом тривалого періоду часу відповідач ухиляється від укладення договору № 06/01-КУ, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду позовом про визнання укладеним договору № 06/01-КУ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю, в редакції викладеній в прохальній частині позову.
Позиція відповідача
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що 29.11.2024 між позивачем (балансоутримувачем майна), відповідачем (орендарем майна) та орендодавцем майна за договором оренди - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було укладено договір № 9452/01 від 29.11.2024 про припинення договору оренди, згідно якого сторони дійшли згоди про дострокове припинення договору за взаємною згодою сторін.
Відповідач зазначає, оскільки станом на сьогоднішній день сторонами підписаний Акт повернення з оренди нерухомого майна, а договір оренди, що є підставою для укладання договору відшкодування витрат, припинив свою дію, відтак відсутні підстави для укладання/визнання укладеним договору відшкодування витрат.
Відповідач вважає, що зважаючи на припинення договору оренди, відсутність у сторін будь-яких претензій, вимог за договором оренди та будь-яким іншим похідним зобов'язанням, відсутній предмет спору у даній справі, а тому просить закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Також відповідач звернув увагу, що на виконання п. 6.5. договору оренди, між ДП «СПЕЦАГРО» (балансоутримувачем на той час) та відповідачем (орендарем) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю № 19-В/23 від 29.11.2023, а відтак відповідачем були виконані вимоги чинного законодавства України та безпосередньо договору оренди щодо укладення необхідних правочинів.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
28.11.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Драпогузом Андрієм Васильовичем (орендарем) та Державним підприємством «СПЕЦАГРО» (балансоутримувачем) укладений договір оренди № 9452 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.
У пункті 4 Умов визначено, що об'єктом оренди є нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення загальною площею 561,50 кв.м. (нежитлові приміщення в адміністративній будівлі, літера «А», а саме: у підвалі підсобне приміщення №1 загальною площею 20,30 кв.м, на цокольному поверсі підсобні приміщення загальною площею 366,30 кв.м, на першому поверсі сходи №1 загальною площею 12,80 кв.м та нежитлові приміщення в адміністративній будівлі, літери «А», а саме: на першому поверсі приміщення №103 загальною площею 14,80 кв.м, на цокольному поверсі підсобне приміщення №23 загальною площею 9,10 кв.м, підсобне приміщення №39 загальною площею 14,50 кв.м, підсобне приміщення №40 загальною площею 11,60 кв,м, вбиральня №41 загальною площею 2,20 кв.м, підсобне приміщення №42 загальною площею 55,70 кв.м, підсобне приміщення №43 загальною площею 14,40 кв.м, підсобне приміщення №44 загальною площею 6,90 кв.м, підсобне приміщення №45 загальною площею 11,00 кв.м, підсобне приміщення №46 загальною площею 21,90 кв.м) за адресою: м. Київ, пул. Бориса Грінченка, 1
Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті (п. 2.1. договору).
Згідно Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.11.2023, на виконання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28 листопада 2023 року № 9452 балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності: нежитлові приміщення в адміністративній будівлі, літера «А1», а саме: у підвалі підсобне приміщення №1 загальною площею 20,30 кв.м, на цокольному поверсі підсобні приміщення загальною площею, 366,30 кв.м, на першому поверсі сходи №1 загальною площею 12,80 кв.м та нежитлові приміщення в адміністративній будівлі, літери «А», а саме: на першому поверсі приміщення №103 загальною площею 14,80 кв.м, на цокольному поверсі підсобне приміщення №23 загальною площею 9,10 кв.м, підсобне приміщення №39 загальною площею 14,50 кв.м, підсобне приміщення №40 загальною площею 11,60 кв.м, вбиральня №41 загальною площею 2,20 кв.м, підсобне приміщення №42 загальною площею 55,70 кв.м, підсобне приміщення №43 загальною площею 14,40 кв.м, підсобне приміщення №44 загальною площею 6,90 кв.м, підсобне приміщення №45 загальною площею 11,00 кв.м, підсобне приміщення №46 загальною площею 21,90 кв.м), що знаходиться за адресою: 01001, Україна, Київ, вул. Бориса Грінченка, 1.
Відповідно до п. 6.5. договору протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання:
два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або
проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача Майном.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю:
підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.
Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов'язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.
Згідно з п. 9.2. договору орендар має можливість, забезпечену його власними або залученими фінансовими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до цього договору.
Цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов, перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.
Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 789 від 08.11.2023 «Про передачу державного майна, за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка 1» передано безоплатно з балансу Державного підприємства «СПЕЦАГРО» на баланс Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» вищезазначене державне майно; передбачено створення Комісії з приймання - передачі майна, яка 03 грудня 2023 підписала Акт прийому-передачі нерухомого та окремо індивідуально визначеного майна з балансу Державного підприємства «СПЕЦАГРО» на баланс Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин».
13.12.2023 між Державним підприємством «СПЕЦАГРО» та Державним підприємством «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» підписано Акт про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна № 9452 від 28.11.2023, що належить до державної власності.
29.11.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Драпогузом Андрієм Васильовичем (орендарем) та Державним підприємством «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (балансоутримувачем, позивачем) укладений договір № 9452/01 про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.11.2023 № 9452.
Дію договору оренди (щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 561,50 кв.м,, розташованих за адресою: 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1) достроково припинено за взаємною згодою сторін (п. 1 договору № 9452/01 від 29.11.2024).
Згідно п. 2 договору № 9452/01 від 29.11.2024 договір оренди вважається припиненим з дати підписання акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п. 3 договору № 9452/01 від 29.11.2024 сторони підтверджують, що не мають одна до одної претензій чи вимог, в тому числі фінансового характеру, щодо орендних відносин за договором оренди та будь-яких інших похідних зобов'язань, зокрема щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно Акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.11.2024, орендар передав, а балансоутримувач прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності: нежитлові приміщення загальною площею 561,50 кв.м. (нежитлові приміщення в адміністративній будівлі, літера «А1», а саме: у підвалі підсобне приміщення №1 загальною площею 20,30 кв.м., на цокольному поверсі підсобні приміщення загальною площею 366,30 кв.м., на першому поверсі сходи №1 загальною площею 12,80 кв.м. та нежитлові приміщення в адміністративній будівлі, літери «А», а саме: на першому поверсі приміщення №103 загальною площею 14,80 кв.м., на цокольному поверсі підсобне приміщення №23 загальною площею 9,10 кв.м., підсобне приміщення №39 загальною площею 14,50 кв.м., підсобне приміщення №40 загальною площею 11,60 кв.м., вбиральня №41 загальною площею 2,20 кв.м., підсобне приміщення №42 загальною площею 55,70 кв.м., підсобне приміщення №43 загальною площею 14,40 кв.м., підсобне приміщення №44 загальною площею 6,90 кв.м., підсобне приміщення №45 загальною площею 11,00 кв.м., підсобне приміщення №46 загальною площею 21,90 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1.
Датою припинення договору оренди є: 29.11.2024. Підставою припинення договору оренди є «угода сторін» відповідно до пп. 12.6.6. п. 12.6. договору оренди (п. 2 та п. 3 Акту).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання п. 6.5. договору оренди № 9452 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.11.2023 позивач, як балансоутримувач нерухомого майна за договором оренди, надав нарочно представнику орендаря (відповідача) два проєкти договору № 06/01-КУ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг.
Відповідач листом за вих. № 27 від 13.05.2024 повідомив позивача про укладення договору між ДП «СПЕЦАГРО» (балансоутримувачем) та відповідачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю № 19-В/23 від 29.11.2023.
У відповідь на лист відповідача № 27 від 13.05.2024 позивач листом за вих.№ 1407/8-11 від 09.08.2024 повідомив відповідача про те, що вибір постачальника послуг для утримання будівлі та надання комунальних послуг відбувається за результатами моніторингу цін та на конкурентних умовах, а також вказав, що підприємство укладало договори на постачання комунальних послуг з врахуванням їх досвіду.
Листом за вих.№ 980/8-11 від 31.05.2024 позивач повторно на адресу відповідача надіслав два проєкта договору № 06/01-КУ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) для підписання. На підтвердження чого позивач надав копію опису вкладення в цінний лис та поштову накладну № 0100114112407 від 31.05.2024.
Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилається на те, що умови п. 6.5. договору оренди № 9452 нерухомого майна від 28.11.2023 свідчать про обов'язковість укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, однак відповідач відмовився від укладення зазначеного договору.
Оскільки правовідносини між сторонами не були врегульовані, а договір № 06/01-КУ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю відповідачем не підписаний, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання укладеним договір № 06/01-КУ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю, в редакції позивача, викладеній у прохальній частині позовної заяви.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За змістом статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Таким чином, суд задовольняє позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору.
Аналогічний правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 910/11503/18.
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Як вбачається зі змісту договору оренди об'єктом оренди є державне майно, у зв'язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Орендодавцем за договором оренди є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, орендарем Фізична особа-підприємець Драпогуз Андрій Васильович, балансоутримувачем Державне підприємство «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» на підставі Наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 789 від 08.11.2023 «Про передачу державного майна, за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка 1» та Акту про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна № 9452 від 28.11.2023, що належить до державної власності.
Відповідно до п. 6.5. договору оренди протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання:
два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або
проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю:
підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.
Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов'язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що умовами договору оренди встановлено обов'язок балансоутримувача та орендаря укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Як вбачається за матеріалів справи, на виконання п. 6.5. договору оренди 29.11.2023 між Фізичною особою-підприємцем Драпогузом Андрієм Васильовичем (орендарем) та Державним підприємством «СПЕЦАГРО» (балансоутримувачем станом на час укладення договору) укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю № 19-В/23, відповідно до п. 1.2. якого сторони погодили, що зважаючи на те, що відповідно до акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.11.2023 приміщення, на момент передачі їх в оренду, перебувають в незадовільному технічному стані, потребують капітального ремонту, а будь-які ремонтні роботи у орендованих приміщеннях за рахунок балансоутримувача не здійснюються, сторони дійшли згоди, що балансоутримувач не забезпечує обслуговування та експлуатацію приміщень (в частині приміщень загальною площею 546,7 кв.м.), а орендар не здійснює відшкодування балансоутримувачу на утримання орендованого майна, окрім приміщення площею 14,8 кв.м. (приміщення № 103) відшкодування обслуговування та експлуатації якого здійснюється пропорційно займаної орендарем площі до загальної займаної площі в цій будівлі.
Відповідно до п. 1.3. договору про відшкодування витрат № 19-В/23 балансоутримувач забезпечує отримання орендарем комунальних послуг з теплопостачання, водопостачання/водовідведення, електропостачання та вивезення твердих побутових відходів (далі - Послуги), а орендар відшкодовує вартість витрат за фактично спожиті ним послуги балансоутримувачу в порядку та на умовах, визначених цим договором, а саме:
1.3.1. Відшкодування витрат балансоутримувача за послуги з теплопостачання в частині приміщення площею 14,8 кв.м. (приміщення № 103) здійснюються за показниками загальнобудинкових приладів обліку (далі - Лічильники) балансоутримувача пропорційно займаної орендарем площі до загальної займаної площі в цій будівлі, а в частині приміщень загальною площею 546,7 кв.м. - теплопостачання не здійснюється в зв'язку з його відсутністю (наявністю комунікацій опалення не в усіх орендованих приміщеннях, засміченням та поломок) наявних у орендованих приміщеннях комунікацій: батарей, труб) в зазначених приміщеннях відповідно до акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.11.2023.
1.3.2 Відшкодування витрат балансоутримувача за послуги з водопостачання/ водовідведення в частині приміщення площею 14,8 кв.м. (приміщення № 103) здійснюються за показниками лічильників балансоутримувача пропорційно займаної орендарем площі до загальної займаної площі в цій будівлі, а в частині приміщень загальною площею 546,7 кв.м. -за показниками внутрішніх індивідуальних лічильників орендаря.
1.3.3. Відшкодування витрат балансоутримувача за послуги з електропостачання здійснюється за показниками внутрішніх індивідуальних лічильників орендаря.
1.3.4. Відшкодування витрат балансоутримувача за послугу з вивезення твердих побутових відходів здійснюється пропорційно займаної орендарем площі до загальної займаної площі в цій будівлі.
1.3.5. Відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (обслуговування, експлуатація, ремонт будівлі тощо) в частині приміщення площею 14,8 кв.м. (приміщення № 103) здійснюються пропорційно займаної орендарем площі до загальної займаної площі в цій будівлі, а в частині приміщень загальною площею 546,7 кв.м. - відшкодування не здійснюється в зв'язку з незадовільним технічним станом зазначених приміщень на момент передачі їх в оренду та необхідністю здійснення капітального ремонту, відповідно до акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.11.2023.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом строку дії договору оренди, а в частині розрахунків -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У разі продовження строку дії договору оренди, цей договір кожного разу автоматично пролонгується і припиняється лише у випадку припинення дії договору оренди. Дія цього договору на підставі ч. 3. ст. 631 Цивільного кодексу України розповсюджується на відносини, які склалися між сторонами з 28.11.2023 (п. 6.1. договору про відшкодування витрат № 19-В/23).
Отже, суд зазначає, що як станом на час звернення балансоутримувача до відповідача з пропозицією укласти відповідний договір, так і станом на час звернення до суду в цим позовом, відповідачем, як орендарем, були виконані вимоги чинного законодавства України та умови договору оренди щодо укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна.
Поряд з тим, судом враховано, що у пункті 6.5. договору про відшкодування витрат № 19-В/23 орендарем та балансоутримувачем було погоджено, що реорганізація балансоутримувача чи орендаря, або перехід права власності чи права господарського відання на приміщення чи будівлю до інших осіб, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і зберігає свою чинність для нового власника приміщення та будівлі (їх правонаступників), якщо інше не передбачається цим договором або чинним законодавством.
Таким чином, на виконання п. 6.5. договору оренди між орендарем та балансоутримувачем врегулювано питання відшкодування витрат по утримання орендованого майна та укладено відповідний договір.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на момент укладення договору оренди від 28.11.2023) строк договору оренди не може становити менше п'яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (ч.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на момент укладення договору оренди від 28.11.2023) договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін.
Умовами договору оренди від 28.11.2023 встановлено, що договір укладено строком на 5 років з дати набрання чинності цим договором.
Водночас, судом встановлено, що 29.11.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Драпогузом Андрієм Васильовичем (орендарем) та Державним підприємством «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» (балансоутримувачем, позивачем) укладений договір № 9452/01 про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.11.2023 № 9452, відповідно до умов якого дію договору оренди (щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 561,50 кв.м,, розташованих за адресою: 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1) достроково припинено за взаємною згодою сторін (п. 1 договору № 9452/01 від 29.11.2024).
Договір оренди вважається припиненим з дати підписання акта повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (п. 2 договору № 9452/01 від 29.11.2024).
Так, згідно Акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.11.2024, орендар передав, а балансоутримувач прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності: нежитлові приміщення загальною площею 561,50 кв.м. (нежитлові приміщення в адміністративній будівлі, літера «А1», а саме: у підвалі підсобне приміщення №1 загальною площею 20,30 кв.м., на цокольному поверсі підсобні приміщення загальною площею 366,30 кв.м., на першому поверсі сходи №1 загальною площею 12,80 кв.м. та нежитлові приміщення в адміністративній будівлі, літери «А», а саме: на першому поверсі приміщення №103 загальною площею 14,80 кв.м., на цокольному поверсі підсобне приміщення №23 загальною площею 9,10 кв.м., підсобне приміщення №39 загальною площею 14,50 кв.м., підсобне приміщення №40 загальною площею 11,60 кв.м., вбиральня №41 загальною площею 2,20 кв.м., підсобне приміщення №42 загальною площею 55,70 кв.м., підсобне приміщення №43 загальною площею 14,40 кв.м., підсобне приміщення №44 загальною площею 6,90 кв.м., підсобне приміщення №45 загальною площею 11,00 кв.м., підсобне приміщення №46 загальною площею 21,90 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1.
Таким чином, станом на час розгляду справи дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.11.2023 № 9452 було припинено за згодою сторін та орендоване майно повернуто позивачу, як балансоутримувачу.
Відповідно до п. 3 договору № 9452/01 від 29.11.2024 сторони підтвердили, що не мають одна до одної претензій чи вимог, в тому числі фінансового характеру, щодо орендних відносин за договором оренди та будь-яких інших похідних зобов'язань, зокрема щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
З огляду на викладене вище, судом враховано, що позивачем не надано жодних доказів порушення відповідачем п. 6.5. договору оренди щодо укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, а також наявності претензій та зобов'язань щодо відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Більш того, наявні у матеріалах справи письмові докази спростовують такі доводи позивача.
Водночас, оцінюючи доводи позивача щодо порушення відповідачем прав та інтересів позивача шляхом відмови від укладення договору № 06/01-КУ про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю, судом встановлено наступне.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Звертаючись з позовом, позивач просив суд визнати укладеним договір яким урегульовано правовідносини, що виникли на підставі договору оренди № 9452 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.11.2023, який станом на час розгляду справи припинено.
Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування.
В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов'язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 905/889/16 та від 19.06.2019 у справі № 915/802/18, від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20.
У переддоговірному спорі, який виник щодо договору, укладання якого є обов'язковим в силу закону, фактично судовим рішенням утверджуються права та обов'язки для сторін цього договору, зміст яких є обов'язковим у силу вимог закону, або такі, що погоджені сторонами.
Отже, оскільки такого погодження сторонами на попередній період судом не встановлено і договірне зобов'язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі.
Водночас, суд задовольняє позовні вимоги про зобов'язання укласти договір у разі, якщо судом буде встановлено, що існують правовідношення, в силу яких сторони мають відповідні зобов'язання укласти договір, проте, одна із сторін ухиляється від цього.
Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Таким чином, укладення договору на відшкодування витрат після закінчення дії договору оренди, суперечить вимогам ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України та ст. 187 Господарського кодексу України.
При цьому, обов'язку відповідача щодо укладення такого договору судом не встановлено, з огляду на укладення між Фізичною особою-підприємцем Драпогузом Андрієм Васильовичем та Державним підприємством «СПЕЦАГРО» договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю № 19-В/23 від 29.11.2023.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (відповідачами).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Враховуючи наведене вище, з огляду недоведеність позивачем наявності підстав для визнання укладеним договору в судовому порядку, а також недоведеність наявності порушеного суб'єктивного права, на захист якого поданого позов, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «АГЕНТСТВО З ІДЕНТИФІКАЦІЇ І РЕЄСТРАЦІЇ ТВАРИН» до Фізичної особи-підприємця Драпогуза Андрія Васильовича.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 31.03.2025.
Суддя О.В. Гулевець