ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2025Справа № 910/5763/24
Господарський суд міста Києва у складі:
Судді - Бондаренко-Легких Г. П.
за участю секретаря - Боровик В.В.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/5763/24
За позовом Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "Гайок-МІ" (03083, м. Київ, вул. Армійська б. 14, ідентифікаційний код 34866802)
до 1) Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141)
2) Національного природного парку "Голосіївський" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, ідентифікаційний код 35620372)
про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки
За участі представників сторін:
Представник позивача: не прибув;
Від відповідача-1: Буханистий О.В. - без належним чином підтверджених повноважень;
Від відповідача-2: Рибіцька Ю.Б. - адвокат, ордер серії АА №124597 від 27.06.2024;
Обслуговуючий кооператив "Садово-дачне товариство "Гайок-МІ" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1) та Національного природного парку "Голосіївський" (далі - відповідач-2) про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки у земельному кадастрі та реєстрі речових прав.
Також у позові позивач просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
20.05.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов до висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 20.05.2024 для усунення недоліків позовної заяви.
23.05.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову, якою позивач усунув недоліки позову, встановлені судом.
03.06.2024 суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 16.07.2024. Також даною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.
18.06.2024 від позивача надійшло клопотання, в якому він просить витребувати у відповідача-2 докази, а саме - оригінал технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Національного природного парку «Голосіївський», розробленої 26.11.2016 Київською обласною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».
19.06.2024 від відповідача-1 надійшов відзив.
28.06.2024 від відповідача-2 надійшов відзив разом з клопотанням про поновлення строку на його подання.
01.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.
16.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2 разом з клопотанням про витребування у Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області посвідчену належним чином копію листа від 29.01.2024 №ПІ-80/0-64/0/63-24 разом з додатком.
У судовому засіданні 16.07.2024 суд на місті ухвалив: (1) задовольнити клопотання позивача про витребування доказів та витребувати у відповідача-2 оригінал технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Національного природного парку «Голосіївський», розробленої 26.11.2016 Київською обласною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», (2) відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування у Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області посвідчену належним чином копію листа від 29.01.2024 №ПІ-80/0-64/0/63-24 разом з додатком, (3) поновити відповідачу-2 строк на подання відзиву, (4) оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 03.09.2024.
30.08.2024 від відповідача-2 надійшла заява на виконання вимог протокольної ухвали від 16.07.2024.
У судовому засіданні 03.09.2024 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 22.10.2024.
24.09.2024 суд ухвалою викликом-повідомлення проінформував сторін про зняття з розгляду справи, розгляд якої призначений на 22.10.2024 та про визначення нової дати розгляду справи на 29.10.2024.
28.10.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні 29.10.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні по суті до 10.12.2024.
09.12.2024 від позивача надійшли запитання у порядку статті 208 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 10.12.2024 суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 20.02.2025.
У судовому засіданні 20.02.2025 суд на місці ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні по суті на 20.03.2025.
19.03.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 20.03.2025 прибули представники відповідача-1 (без належним чином підтверджених повноважень, зокрема наказу про призначення на посаду чи витягу з ЄДРПОУ, в якому вказано його повноваження діяти від імені відповідача-1 без довіреності, статус адвоката представника відповідача-1 не підтверджений) та відповідача-2. Представник позивача в судове засідання по суті не прибув. Суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, з огляду на те, що крім представника позивача, його представництво здійснював керівник, а також інший адвокат, а дату даного судового засідання було погоджено з представником позивача заздалегідь в судовому засіданні 20.02.2025 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступи у судових дебатах представників відповідачів, які підтримали власні правові позиції, що викладені у заявах по суті справи, Суд -
1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
Рішенням виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва від 23.05.1949 №742 затверджено розподіл земель під індивідуальні городи, у тому числі, 4 га в урочищі Мишеловка.
Обслуговуючий кооператив «Гайон-МІ» (надалі - позивач, Кооператив) зареєстровано як юридичну особу 17.01.2007 (ідентифікаційний код: 34866802).
Згідно з пунктом 1.1 Статуту Кооперативу, затвердженого загальними зборами його членів (протокол № 10/2016 від 26.10.2016), кооператив створений громадянами України, які спільно користуються більше 15-ти років землею, що межує з вулицями Квітки-Основ'яненка і Закарпатської - з однієї сторони та Голосіївським озером з другої сторони. Земля використовується для садівництва, на добровільних засадах у відповідності з чинним законодавством.
Відповідно до пункту 3.1 Статуту Кооперативу - кооператив створюється для обслуговування своїх членів на засадах взаємодопомоги та економічного співробітництва. Метою діяльності кооперативу є реалізація права власності на землю членами кооперативу шляхом розпаювання, приватизації, викупу, будівництва житла, а також збільшення доходів своїх членів шляхом надання їм послуг.
Рішенням позачергових загальних зборів членів Кооперативу, що оформлено протоколом №21 від 20.10.2023 вирішено доручити голові Кооперативу звернутись до Київської міської ради (надалі - відповідач-1) із клопотанням про отримання земельної ділянки в урочище «Гайок» площею 3, 8 га, яке члени Кооперативу використовували з 17.01.2007, у власність під садівництво та дачне будівництво за давністю користування у порядку статті 119 Земельного кодексу України.
23.11.2023 Кооператив звернувся до відповідача-1 із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3, 85 га на вул. Квітки-Основ'яненка, 51-78 для оформлення її у власність для 35 членів Кооперативу.
Листом №0570202/1-17471 від 27.12.2023 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача, що територія, яка позначена на доданих до клопотання графічних матеріалах, розташована в межах земельної ділянки площею 723,6940 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007) у Голосіївському районі м. Києва, яка на підставі рішення Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406 надана у постійне користування Національному природному парку «Голосіївський» (надалі - відповдач-2, НПП «Голосіївський») для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський», а відтак підстави для підготовки проекту рішення київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у клопотанні Кооперативу земельної ділянки відсутні.
Кооператив зазначає, що згідно витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0000025772024 від 08.01.2024 вбачається, що 30.12.2016 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої 25.12.2016 Київською обласною філією Центру Державного земельного кадастру, здійснена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 у Державному земельному кадастрі.
Позивач вважає, що державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 площею 723,6941 га, в межах якої розташована ділянка, якою користуються Кооператив та його члени відповідно до напряму її використання та її правового режиму, визначеного рішенням виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва від 23.05.1949 № 742, здійснена з порушенням Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок №1051), а тому державна реєстрація зазначеної земельної ділянки порушує право позивача на отримання земельної ділянки, фактичним користувачем якої він є, у власність за давністю користування в порядку статті 119 Земельного кодексу України.
2. Предмет позову.
Предметом позову є вимоги позивача до відповідачів про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером №8000000000:79:304:0007 та про припинення всіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки із кадастровим номером №8000000000:79:304:0007.
3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
(1) Кооператив та його члени користуються земельною ділянкою орієнтовною площею 3,8 га, що межує з вулицями Квітки-Основ'яненка і Закарпатської - з одної сторони та Голосіївським озером з другої сторони у м. Києві, відповідно до напряму її використання та її правового режиму, визначеного рішенням виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва від 23.05.1949 № 742;
(2) згідно листа ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області №ПІ-80/0-64/0/63-24 від 29.01.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 зареєстрована 30.12.2016 Державним кадастровим реєстратором на підставі заяви ДП «Центр державного земельного кадастру» від 27.12.2016 №ЗВ-8000446262016. До лист надано копію заяви про державну реєстрацію земельної ділянки;
(3) згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 12.01.2024 №361726953, вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 зареєстровано за територіальною громадою міста Києва 19.01.2017, а право постійного користування на земельну ділянку за відповідачем-2 лише 13.01.2017;
(4) отже, позивач стверджує, що заява про державну реєстрацію земельної ділянки від 27.12.2016 подано неналежною особою, оскільки відповідно до пункту 115 Порядку №1051 із заявами про державну реєстрацію земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації, мають право звернутися виключно власники земельних ділянок та користувачі земельних ділянок державної чи комунальної власності, а відповдач-2 не був ані власником, ані титульним користувачем земельної ділянки на момент реєстрації земельної ділянки;
(5) державну реєстрацію земельної ділянки здійснено без подання заяви про її реєстрацію, оскільки, заява від 27.12.2016 подана до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області, у той час як територіальний орган Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру із назвою «Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області» з'явився лише 10.09.2022 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2022 № 1015.
4. Заперечення відповідачів щодо суті позовних вимог.
Відповідач-1 (Київська міська рада) заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав:
(1) Київська міська рада листом №К-11969 від 26.02.2008 вже відмовляла у задоволенні клопотання Кооперативу про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки, у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381 зазначена територія належить до існуючого парку - «На схилах Мишоловського яру» та згідно Указу Президента України №794/2007 від 27.08.2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський» «вказана територія ввійшла до складу земель, що надаються природному парку «Голосіївський» у постійне користування;
(2) на момент створення НПП «Голосіївський» земельна ділянка :79:304:0007 не мала кадастрового номеру та складалася з кількох земельних ділянок, які були відображені в Проекті створення НПП «Голосіївський», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 № 619. При передачі ділянки у постійне користування НПП «Голосіївський» була сформована єдина земельна ділянка загальною площею 723,6941 га з присвоєнням їй спершу облікового коду 79:304:007, а в подальшому - кадастрового номеру 8000000000:79:304:0007;
(3) після створення НПП «Голосіївський» на виконання вимог Указу Президента №794/2007 від 27.08.2007, розпочався процес оформлення права постійного користування на частину земельних ділянок у його складі відповідно до приписів земельного законодавства;
(4) зрештою, рішенням Київської міської ради №69/7406 від 26.01.2012 передано в постійне користування земельні ділянки для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду та міських земель не наданих у власність чи користування. Вказане вище спростовує доводи позивача щодо користування земельною ділянкою, яка увійшла до складу ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007;
(5) позивачем не вказано, до кого з відповідачів пред'явлена вимога про припинення всіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих в Державному реєстрі речових на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007;
(6) земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 є землями комунальної власності, відомості про право внесені як до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно так і до Державного земельного кадастру, що достеменно відомо позивачу. Відтак, вказавши в прохальній частині вимогу про припинення всіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих в Державному реєстрі речових на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, позивач просить суд також і припинити право комунальної власності на землю без наявних для цього правових підстав.
Відповідач-2 (НПП «Голосіївський») проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав:
(1) рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 року №942/3011 НПП «Голосіївський» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, а рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406 вказаний проект землеустрою було затверджено. Таким чином, за умови наявності затвердженого проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки із земель комунальної власності, на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою НПП «Голосіївський» 30.12.2016 було проведено державну реєстрацію вже відведеної та сформованої земельної ділянки, з повним дотриманням вимог чинного на той час законодавства, а 13.01.2017 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою;
(2) органом, який зареєстрував земельну ділянку є ГУ Держгеокадастру у м. Києві, що спростовує твердження позивача про подання заяви про реєстрацію до іншого органу, який не існував раніше;
(3) Кооператив фактично підтверджує, що спірна земельна ділянка ніколи не перебувала у власності чи користуванні позивача;
(4) Кооператив, як юридична особа, у розумінні статті 119 Земельного кодексу України не може реалізувати право на набуття права власності на земельну ділянку за давністю користування у порядку приватизації. Отже, жодних прав Кооперативу з боку відповідачів не порушено.
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету та підстав позову, суд констатує, що суду належить надати відповіді на наступні питання:
- з метою захисту якого порушеного права позивач звернувся з даним позовом до суду та чи має право кооператив як юридична особа на отримання земельної ділянки на будь-якому речовому праві;
- чи доведено порушення права позивача за захистом якого він звернувся до господарського суду, а зокрема чи доведено позивачем наявність правових підстав для користування спірною земельною ділянкою;
- чи доведені обставини неправомірності набуття НПП «Голосіївський» у користування спірної земельної ділянки;
- чи доведено наявність процедурних порушень під час державної реєстрації спірної земельної ділянки;
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, про захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі №911/3135/20 (підпункт 8.47)).
У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16.11.2022 у справі №911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, та у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20.
Згідно з частинами першою - третьою статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, та відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. При цьому у спорах щодо захисту прав на землю при визначенні як предмета позову, так і способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальних норми статті 152 Земельного кодексу України.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17, у постанові Верховного Суду від 09.08.2022 у справі №921/504/20.
Підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами відповідного права особи на земельну ділянку, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права (невизнання, оспорювання, перешкоди у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
До аналогічних висновків Верховний Суд прийшов у постановах від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 12.06.2018 у справі №916/2948/15, від 04.09.2018 у справах №915/1279/17, №915/1284/17, від 20.11.2018 у справі №921/7/18.
У даній справі, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що незаконна (на думку позивача) державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 площею 723,69 га в Державному земельному кадастрі, в межах якої знаходиться земельна ділянка орієнтовною площею 3,8 га, якою більше 15-ти років (з 2007 року) відкрито і безперервно користується Кооператив та його члени під ведення садівництва, порушує права позивача на отримання земельної ділянки за давністю користування у порядку статті 119 Земельного кодексу України.
Матеріалами справи встановлено, що 23.11.2023 Кооператив звернувся до відповідача-1 із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3, 85 га на вул. Квітки-Основ'яненка, 51-78 для оформлення її у власність для 35 членів Кооперативу під цільове призначення: садово-дачне будівництво.
Натомість, згідно чинного на момент подання вказаного клопотання земельного законодавства України:
Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п'ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з заявою про передачу такої земельної ділянки у їхню власність (частина 1 статті 119 Земельного кодексу України).
Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 цього Кодексу в межах норм, визначених статтею 121 цього Кодексу (частина 2 статті 119 Земельного кодексу України).
Отже, стаття 119 Земельного кодексу України, яка урегульовує порядок набуття права на земельну ділянку за давністю користування, не передбачає для осіб, які тривалий час користуються земельною ділянкою, жодних переваг при вирішенні питання про отримання її у власність, так як передача такої земельної ділянки у власність громадян на підставі набувальної давності здійснюється у загальному порядку, встановленому Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадян визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення (частина 1 статті 118 Земельного кодексу України) (частина 1 статті 118 Земельного кодексу України).
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову (частина 2 статті 118 Земельного кодексу України).
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина 6 статті 118 Земельного кодексу України).
Зі змісту статей 118 та 119 Земельного кодексу України вбачається, що право на отримання земельної ділянки у власність за давністю користування мають безпосередньо громадяни, тобто фізичні особи, а не Кооператив.
До того ж у випадку виявлення громадянами бажання отримати земельну ділянку із земель державної або комунальної власності для садово-дачного будівництва така заява має відповідати вимогам статті 118 Земельного кодексу України, зокрема, частини 1 та частини 6. Суд також зазначає, що на період дії воєнного стану надання безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України призупинено.
В будь-якому разі, у розумінні статей 118 та 119 Земельного кодексу України жодних прав на спірну земельну ділянку у Кооперативу, як юридичної особи, яка не може отримати спірну земельну ділянку у власність в порядку безоплатної приватизації не виникає.
Судом також встановлено, що 04.09.2007 Кооператив в особі голови ОК «Гайок-МІ» вже звертався до Київської міської ради з клопотанням про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Листом Київської міської ради від 26.02.2008 №К-11969 відмовлено у задоволенні клопотання ОК «Гайок-МІ», у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 зазначена територія належить до існуючого парку - «На схилах Мишоловського яру» та згідно Указу Президента України №794/2007 від 27.08.2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський» вказана територія ввійшла до складу земель, що надаються природному парку «Голосіївський» у постійне користування.
Отже, в даному випадку позивач не надав суду жодних доказів перебування у його власності або користуванні спірної земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 площею 723,69 га, або ж частиною спірної земельної ділянки площею 3, 8 га (речове право на яку позивач власне і прагне захистити).
Суд зазначає, що рішення виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих з м. Києва від 23.05.1949 №742 щодо затвердження розподілу земель під індивідуальні городи, у тому числі 4 га в урочищі Мишоловка не є тим правовстановлюючим документом, що підтверджує факт набуття Кооперативом права власності або користування спірною земельною ділянкою, або ж її частиною площею 3, 8 га., оскільки на момент прийняття такого рішення позивач ще навіть не був створений.
Зокрема, на момент прийняття зазначеного рішення виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих з м. Києва від 23.05.1949 №742 земельні правовідносини регулювались Земельним кодексом УРСР від 29.11.1922, який діяв до 1971 року.
Відповідно до вимог статті 180 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 справи із землеустрою вчиняються у такій послідовності: 1) порушення землевпорядної справи; 2) підготовка землевпорядної справи, складання землевпорядного проекту та пред'явлення його учасникам землеустрою; 3) затвердження проекту землеустрою та виконання його зі встановленням на місці межових знаків; 4) складання і видача сторонам землевпорядних документів.
Складання проекту землеустрою полягає в докладному і точному зазначенні місць відводу земель учасниками землеустрою, із дотриманням їх прав та законних інтересів, а також вимог господарсько-технічних правил землеустрою, із відображенням відводу земель на проектному плані землеустрою (стаття 187 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922).
За змістом статей 192-194 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 правильно виконаний проект землеустрою остаточно затверджується землевпорядною установою. Після такого затвердження та після державної реєстрації створених землекористувань (земельної реєстрації), учасникам землеустрою видаються належним чином завірені документи, в яких повинні бути означені межі, місцезнаходження, місцевість і склад землекористувань, а також вказані їх назви, найменування землекористувачів, час проведення землеустрою і його підстави, умови землекористування та інші обов'язкові відомості, що містяться в постанові про затвердження проекту землеустрою. Оригінальні землевпорядні плани, акти зберігаються в землевпорядних установах. Інші плани та акти землеустрою, складені не землевпорядними установами або належним чином не затверджені ними, визнаються недійсними і не можуть бути доказами належного землекористування.
Відповідно до статті 195 Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 державний запис землекористувань (земельна реєстрація) має на меті загальнодержавне управління землями та земельна реєстрація, окрім іншого, містить відомості про кожну земельну ділянку, такі як: місцерозташування, назва земельної ділянки, площа землі загалом та по окремим угіддям, відомості щодо будівель; найменування землекористувачів і підстави надання їм земельних ділянок тощо. При здійсненні реєстрації усі землекористувачі і установи зобов'язані надавати всі необхідні для реєстрації документи та відомості.
Відповідно до правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладений у постанові від 15.05.2019 у справі № 914/1420/18, Земельним кодексом УРСР від 29.11.1922 (із змінами та доповненнями від 27.02.1927), передбачалась обов'язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю.
Тобто діюче у період з 1922 по 1971 року земельне законодавство також визначало порядок проведення обов'язкової процедури оформлення права на землю із видачею правопідтверджуючих документів.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/8502/17.
Дотримання порядку надання земельних ділянок у користування, який включає не тільки прийняття рішення про її надання, а й проведення відповідних землевпорядних робіт, у тому числі розроблену землевпорядних планів, винесення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а також підтвердження права користування відповідними державними актами було визначено як обов'язкові умови землекористування як у Земельному кодексі УСРР від 29.11.1922 (статті 158, 193, 194), так і Земельному кодексі Української РСР від 08.07.1970 (статті 20-21).
Схожі за змістом положення щодо підтвердження права користування земельними ділянками були викладені у Земельному кодексі УРСР (18.12.1990). Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право. Розпочинати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. Аналогічні положення містяться і в Земельному кодексі України (25.10.2001).
Таким чином, право землекористування має бути підтверджено правовстановлюючими документами незалежно від періоду його виникнення. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №910/21468/17.
Отже, рішення виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих з м. Києва від 23.05.1949 №742 не є належним доказом на підтвердження будь-яких майнових прав Кооперативу на земельну ділянку.
Жодних інших доказів, що свідчать про наявність у Кооперативу відповідного юридичного титулу на спірну земельну ділянку суду не надано.
В свою чергу, обставини правомірності включення до складу НПП «Голосіївський» земельної ділянки загальною площею 723,69 га за кадастровим номером 8000000000:79:304:000 та набуття НПП «Голосіївський» права постійного користування на означену земельну ділянку на підставі рішення Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406 преюдиційно встановлено у межах справи №910/20180/23.
Так, судом під час розгляду даної справи встановлено, що раніше у межах справи №910/20180/23 Кооператив просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Київської міської ради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва» від 26.01.2012 №69/7406 у частині затвердження відведення земельної ділянки урочища «Гайок» орієнтовною площею 3,85 га, яка є частиною земельної ділянки № 1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30.12.2016 у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 та визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Київради «Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва» від 26.01.2012 № 69/7406 у частині надання в постійне користування земельної ділянки урочища «Гайок» орієнтовною площею 3,85 га, яка є частиною земельної ділянки № 1 загальною площею 723,69 га, зареєстрованої 30.12.2016 у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі №910/20180/23, яке набрало законної сили 24.07.2024 (залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2024) - у задоволені позовних вимог Кооперативу відмовлено.
Таким чином, рішення судів по справі №910/20180/23 відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційний характер при розгляді даної справи.
У рішенні Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 по справі №910/20180/23 встановлені наступні обставини, що також підтверджуються матеріалами даної справи: «Відповідно до Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Голосіївський" від 27.08.2007 № 794/2007 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 30.10.2008 № 976/2008 (976/2008)) на території м. Києва створено національний природний парк "Голосіївський" площею 4 525,52 га, в тому числі 1 879,43 га земель, що вилучаються в установленому порядку у Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та надаються національному природному парку "Голосіївський" в постійне користування, і 2 646,09 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів згідно з додатком до Указу Президента.
До складу НПП «Голосіївський» увійшла, зокрема, і земельна ділянка загальною площею 723694,1 га з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.
На момент створення НПП «Голосіївський» земельна ділянка :79:304:0007 не мала кадастрового номеру та складалася з кількох земельних ділянок, які були відображені в Проекті створення НПП «Голосіївський», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.03.2006 №619.
При передачі ділянки у постійне користування НПП «Голосіївський» була сформована єдина земельна ділянка загальною площею 723694,1 га з присвоєнням їй спершу облікового коду 79:304:007, а в подальшому - кадастрового номеру 8000000000:79:304:0007.
Частиною 4 статті 53 Закону визначено, що порядок відведення земельних ділянок національний природним паркам визначається Земельним Кодексом України.
Отже, після створення НПП «Голосіївський», на виконання вимог Указу Президента № 794/2007, розпочався процес оформлення права постійного користування на частину земельних ділянок у його складі відповідно до приписів земельного законодавства.
Рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 № 942/3011 НПП «Голосіївський» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельну ділянок у постійне користування.
Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок НПП «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі міста Києва (Проект №ТПВ-10344 від 04.10.2011) був затверджений рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406 «Про надання земельних ділянок Національному природному парку «Голосіївський» для експлуатації та обслуговування Національного природного парку «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва».
Таким чином, суд у межах справи №910/20180/23 Господарський суд міста Києва прийшов до наступних висновків: «…приймаючи рішення №942/3011 від 24.12.2009 та рішення №69/7406 від 26.01.2012, Київська міська рада діяла на підставі та в межах повноважень, а також у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (відповідно до ст. 19 Конституції України).
Київська міська рада діяла як орган, що згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє інтереси територіальної громади м. Києва, яка, в свою чергу, є власником спірної земельної ділянки.
Саме на реалізацію таких правомочностей щодо розпорядження своїм майном (враховуючи Указ Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський») та з метою подальшого ефективного розпорядження землями комунальної власності м. Києва Київською міською радою і було прийнято вказані вище рішення.».
Отже, обставини правомірності набуття у користування НПП «Голосіївський» земельної ділянки загальною площею 723,69 га за кадастровим номером 8000000000:79:304:000 презюмується, на відміну від майнових прав Кооперативу на спірну земельну ділянку.
Що ж до процедурних порушень державної реєстрації земельної ділянки, про наявність яких стверджує Кооператив, суд зазначає наступне.
Земельний кодекс України з 01.01.2013 доповнено статтею 79-1 згідно із Законом №3613-VI від 07.07.2011 - Закон України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності з 01.01.2013 (згідно абзацу першого пункту 1 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3613-VI від 07.07.2011 із змінами, внесеними згідно із Законом №4152-VI від 09.12.2011).
Згідно статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» в первинній редакції, державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Також, до 01.01.2013 стаття 126 Земельного кодексу України, а саме частина 3, передбачала, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Натомість, після 01.01.2013 стаття 126 Земельного кодексу України вже передбачала, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, за приписами нового земельного законодавства, що чинне з 01.01.2013, передумовою для реєстрації права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стало формування земельної ділянки, а саме визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (згідно приписів статті 79-1 Земельного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи 30.12.2016 земельна ділянка №1 зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку інформація про документацію із землеустрою на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 25.12.2016, що розроблена Київською обласною філією Центру ДЗК.
13.01.2017 здійснена державна реєстрація права постійного користування НПП «Голосіївський» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.
19.01.2017 здійснена державна реєстрація права власності територіальної громади м. Києва на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007.
На переконання суду вище наведені дії узгоджуються з приписами чинної редакції статті 79-1 Земельного кодексу України.
Згідно статті 79-1 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент проведення державної реєстрації земельної ділянки:
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1).
Формування земельних ділянок здійснюється:
у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;
за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (частина 2).
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4).
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частина 7).
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина 9).
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина 10).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 було прийнято Порядок ведення Державного земельного кадастру (Порядок №1051).
За приписами пункту 115 Порядку №1051 (в редакції станом на дату державної реєстрації земельної ділянки), на порушення якої посилається позивач - державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки».
Аналіз змісту пункту 115 Порядку №1051 свідчить про те, що за вказаним порядком землекористувачами подаються заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, право на яких вже виникло та зареєстроване в період, коли не функціонувала система Державного земельного кадастру, а отже в даному випадку не підлягає застосуванню.
Водночас, згідно з підпунктом 1 пункту109 Порядку №1051 в редакції станом на дату державної реєстрації земельної ділянки - державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
Отже, державна реєстрація земельної ділянки може бути здійснена, в тому числі, за заявою землекористувача (особи, якій раніше було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою).
Як зазначалось вище, рішенням Київської міської ради від 24.12.2009 року №942/3011 НПП «Голосіївський» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, а рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406 вказаний проект землеустрою було затверджено.
Суд також констатує, що НПП «Голосіївський» було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №070142 на підставі рішення Київської міської ради від 26.01.2012 №69/7406.
Абзацом 5 пункту 2 розділуІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" (у редакції чинній станом на дату державної реєстрації земельної ділянки) передбачено, що у разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.
Таким чином, розроблення ДП «Центр державного земельного кадастру» у 2016 році за замовленням НПП «Голосіївський» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) зумовлено та націлено на приведення наявного у НПП «Голосіївський» речового права у відповідність до земельного законодавства, яке чинне з 01.01.2013.
Отже, обставини не виконання НПП «Голосіївський» вимог земельного законодавства чинного до 01.01.2013, а саме статті 202 Земельного кодексу України, згідно якої державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, не впливають на правомірність формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 у відповідності до вимог законодавства чинного на момент вчинення відповідних реєстраційних дій.
Щодо органу, до якого було подано заяву про державну реєстрацію спірної земельної ділянки, то суд зазначає, що як вбачається зі змісту Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000408842016 від 30.12.2016 року, органом, яким зареєстрував земельну ділянку є Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, що спростовує твердження позивача про подання заяви про реєстрацію до іншого органу, який не існував раніше.
Більше того, надана Кооперативом заява ДП «Центр державного земельного кадастру» про реєстрацію спірної земельної ділянки від 27.12.2016 року, яка начебто подавалася до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, не є належним доказом, на підставі якого можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, оскільки, поданий позивачем документ не містить підпису заявника, що унеможливлює встановлення відомостей щодо обставин її подання.
З огляду на вище зазначене, позивач не довів суду факт порушення його прав чи законних інтересів внаслідок проведення державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 та державної реєстрації права постійного користування на зазначену земельну ділянку за НПП «Голосіївський», а наявність процедурних порушень під час реєстрації земельної ділянки спростовується вище викладеним.
Суд додатково зазначає, що в межах справи №910/5763/24 позивач фактично намагається захистити власне майнове право та встановити юридичний факт правомірності використання членами Кооперативу частини земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 площею 3, 8 га.
Однак, за відсутності підтверджуючих доказів правомірності використання Кооперативом спірної земельної ділянки, подання позивачем позову про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення всіх речових прав, їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки не є ефективним способом захисту, оскільки, жодним чином не відновить становище позивача, яке існувало до порушення.
З урахуванням вищевикладеного у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову у зв'язку із недоведеністю позивних вимог позивачем.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд покладає понесені судові витрати позивача на останнього.
Відповідачі про понесення ними судових витрат суду не повідомляли.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачне товариство "Гайок-МІ"- відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 28.03.2025.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких