вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
18 березня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1067/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор", с.Павлів Червоноградського району Львівської області
до відповідача Приватного підприємства "Сталь Торг Захід", с. Кам'яниця Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 194 426,34 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства "Сталь Торг Захід" про стягнення 194 426,34 грн попередньої оплати за непоставлений товар за договором № ПМ-153-03/23 від 13.03.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору внаслідок неповної поставки оплаченого позивачем товару.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1067/24 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що справа № 907/1067/24 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвала суду від 17.01.2025 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та така отримана 17.01.2025.
05.02.2025 за вх.№ 02.3.1-02/1103/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів на підтвердження надання адвокатом професійної правової (правничої) допомоги та докази її оплати.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України та частини 2 статті 178 ГПК України.
Судом враховано, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України, яка кореспондується з частиною 2 статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
13.03.2023 між Приватним підприємством "Сталь Торг Захід" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (далі - покупець) укладено договір № ПМ-153-03/23, згідно з яким сторони погодили, що постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти покупцеві товарно-матеріальні цінності (надалі - товар) в асортименті, кількості, якості, строки і на умовах цього договору та додатків до нього, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (пункт 1.1 договору).
Предметом поставки є товар, найменування, асортимент, кількість, ціна, умови поставки якого визначаються у специфікації, а у випадку, якщо сума партії товару не перевищує двадцяти тисяч гривень, сторони в даному договорі погодили, що постачальник надає покупцю лише рахунок та видаткову накладну на товар, в яких вказується найменування, асортимент, кількість і ціна товару. В даному випадку накладна вважається специфікацією до цього договору у розумінні статті 266 Господарського кодексу України (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору загальна сума договору складається з суми вартостей фактично поставленого відповідно до умов цього договору товару згідно видаткових накладних.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що розрахунки за даним договором між постачальним та покупцем здійснюються у гривнях, на умовах 100% післясплати протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару, якщо інші умови не зазначені в специфікації та/або у видатковій накладній.
Розділом 7 договору сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання умов договору. Так, пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення умов цього договору постачальник сплачує покупцю разовий штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого товару або товару невідповідної якості й в подальшому по 1% від вартості несвоєчасно поставленого товару або поставки товару невідповідної якості за кожен день порушення поставки, але не більше ніж 15% від вартості товару.
Пунктом 7.3 договору унормовано, що у випадку прострочення в оплаті поставленого товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день порушення строків оплати, але не більше ніж 10% від вартості поставленого товару.
Проте, сторони залишають за собою право не застосовувати штрафних санкцій (пункт 7.5 договору).
Цей договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2023.
Судом встановлено, що в підтвердження існування договірних відносин між сторонами матеріали справи містять низку виставлених відповідачем рахунків на оплату, платіжні інструкції, які підтверджують оплату позивачем товару, а також видаткові та товарно-транспортні накладні, що слугують підтвердженням здійснення поставок за договором.
Так, відповідно до заявок позивача, відповідачем виставлено наступні рахунки на оплату товару на загальну суму 11 650 923,60 грн:
- рахунок на оплату № 344 від 10 березня 2023 року на суму 610 303,84 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 575 від 11 квітня 2023 року на суму 491 071,66 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 576 від 11 квітня 2023 року на суму 172 692,00 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 577 від 11 квітня 2023 року на суму 512 321,03 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 578 від 11 квітня 2023 року на суму 834 500,26 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату №579 від 11 квітня 2023 року на суму 1 309 985,15 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 592 від 12 квітня 2023 року на суму 181 608,00 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 593 від 12 квітня 2023 року на суму 648,72 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 594 від 12 квітня 2023 року на суму 692 390,40 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 595 від 12 квітня 2023 року на суму 271 076,88 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 624 від 18 квітня 2023 року на суму 107 928,00 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 625 від 18 квітня 2023 року на суму 222 896,88 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 626 від 18 квітня 2023 року на суму 118,98 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 627 від 18 квітня 2023 року на суму 554 337,28 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 656 від 21 квітня 2023 року на суму 10 992,00 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 657 від 21 квітня 2023 року на суму 11 844,00 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 666 від 24 квітня 2023 року на суму 203 630,40 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 667 від 24 квітня 2023 року на суму 500 000,64 грн в т.ч. ПДВ
- рахунок на оплату № 668 від 24 квітня 2023 року на суму 102 578,40 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 671 від 24 квітня 2023 року на суму 672 562,80 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 672 від 24 квітня 2023 року на суму 977 001,60 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату №901 від 24 травня 2023 року на суму 1 644 074,48 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату № 941 від 29 травня 2023 року на суму 387 684,00 грн в т.ч. ПДВ;
- рахунок на оплату №973 від 31 травня 2023 року на суму 1 178 676,19 грн в т.ч. ПДВ.
Позивач на виконання договірних зобов'язань частково оплатив виставлені відповідачем рахунки на загальну суму 10 249 780,25 грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 1С5474 від 23.03.2023 на суму 588 556,17 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С6059 від 04.04.2023 на суму 21 747,67 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С6753 від 14.04.2023 на суму 1 005 292,48 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С6878 від 18.04.2023 на суму 648,72 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С6916 від 19.04.2023 на суму 226 342,44 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С7029 від 20.04.2023 на суму 54 082,98 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С7107 від 21.04.2023 на суму 734 812,28 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С7180 від 24.04.2023 на суму 654 992,58 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С7440 від 27.04.2023 на суму 74 125,20 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С7506 від 28.04.2023 на суму 1 278 412,92 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С7933 від 08.05.2023 на суму 3 945,90 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С8029 від 09.05.2023 на суму 6 045,60 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С8282 від 12.05.2023 на суму 681 823,32 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С8298 від 12.05.2023 на суму 876 171,68 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С8642 від 18.05.2023 на суму 86 346,00 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С9138 від 25.05.2023 на суму 488 500,80 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С9157 від 25.05.2023 на суму 822 037,24 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С9365 від 30.05.2023 на суму 954 925,76 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С9504 від 01.06.2023 на суму 783 180,10 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С10816 від 21.06.2023 на суму 822 037,24 грн в т.ч. ПДВ 20%;
- № 1С14280 від 07.08.2023 на суму 85 753,17 грн в т.ч. ПДВ 20%.
В свою чергу відповідач, на виконання договірних зобов'язань, частково здійснив поставку оплаченого позивачем товару на загальну суму 10 055 353,91 грн, що підтверджується видатковими накладними:
- № 321 від 26 квітня 2023 року на суму 554 956,40 грн в т.ч. ПДВ;
- № 322 від 26 квітня 2023 року на суму 751 034,16 грн в т.ч. ПДВ;
- № 323 від 26 квітня 2023 року на суму 538 218,61 грн в т.ч. ПДВ;
- № 324 від 26 квітня 2023 року на суму 245 984,04 грн в т.ч. ПДВ;
- № 325 від 26 квітня 2023 року на суму 88 998,84 грн в т.ч. ПДВ;
- № 326 від 26 квітня 2023 року на суму 1 189,80 грн в т.ч. ПДВ;
- № 327 від 26 квітня 2023 року на суму 3 523,80 грн в т.ч. ПДВ;
- № 338 від 27 квітня 2023 року на суму 186 345,60 грн в т.ч. ПДВ;
- № 339 від 27 квітня 2023 року на суму 502 950,78 грн в т.ч. ПДВ;
- № 340 від 27 квітня 2023 року на суму 610 303,84 грн в т.ч. ПДВ;
- № 351 від 03 травня 2023 року на суму 199 446,11 грн в т.ч. ПДВ;
- № 352 від 03 травня 2023 року на суму 17 037,60 грн в т.ч. ПДВ;
- № 353 від 03 травня 2023 року на суму 40 832,64 грн в т.ч. ПДВ;
- № 354 від 03 травня 2023 року на суму 337 701,48 грн в т.ч. ПДВ;
- № 468 від 05 червня 2023 року на суму 1 810 456,42 грн в т.ч. ПДВ;
- № 479 від 08 червня 2023 року на суму 109 426,32 грн в т.ч. ПДВ;
- № 480 від 08 червня 2023 року на суму 419 983,44 грн в т.ч. ПДВ;
- № 481 від 08 червня 2023 року на суму 71 440,20 грн в т.ч. ПДВ;
- № 482 від 08 червня 2023 року на суму 1 035 476,40 грн в т.ч. ПДВ;
- № 483 від 08 червня 2023 року на суму 172 692,00 грн в т.ч. ПДВ;
- № 484 від 08 червня 2023 року на суму 549 514,86 грн в т.ч. ПДВ;
- № 500 від 16 червня 2023 року на суму 1 211 509,21 грн в т.ч. ПДВ;
- № 598 від 12 липня 2023 року на суму 596 331,36 грн в т.ч. ПДВ
та товарно-транспортними накладними № Р321 від 26 квітня 2023 року, № Р322 від 26 квітня 2023 року, № Р323 від 26 квітня 2023 року, № Р324 від 26 квітня 2023 року, № Р325 від 26 квітня 2023 року, № Р326 від 26 квітня 2023 року, № Р327 від 26 квітня 2023 року, №Р338 від 27 квітня 2023 року, № Р339 від 27 квітня 2023 року, № Р340 від 27 квітня 2023 року, № Р351 від 03 травня 2023 року, № Р352 від 03 травня 2023 року, № Р353 від 03 травня 2023 року, № Р354 від 03 травня 2023 року, № Р468 від 05 червня 2023 року, № Р479 від 08 червня 2023 року, № Р480 від 08 червня 2023 року, № Р481 від 08 червня 2023 року, № Р482 від 08 червня 2023 року, № Р483 від 08 червня 2023 року, № Р484 від 08 червня 2023 року, №Р500 від 16 червня 2023 року, № Р598 від 12 липня 2023 року відповідно.
Таким чином, за твердженням позивача, відповідач не здійснив поставку товару на суму 194 426,34 грн та вказану суму передоплати не повернув.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з поставки товару, з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до останнього з претензією-вимогою №873 від 02.10.2024 щодо повернення передоплати за непоставлений товар. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" до Господарського суду Закарпатської області за захистом порушеного права.
За положеннями частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться статях 509, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу статті 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, позивачем внесена попередня оплата за товар в сумі 10 249 780,25 грн, а відповідачем здійснено поставку оплаченого товару не в повному обсязі на загальну суму 10 055 353,91 грн та суму передоплати, на яку товар не поставлено - позивачу не повернуто.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Велика Палата Верховного Суду вказує, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. При цьому, припис частини 2 статті 693 ЦК України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (частина 3 статті 693 ЦК України).
В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Законодавством передбачено рівнозначні правові наслідки порушення зобов'язань з оплати чи поставки, а саме: якщо продавець не передав оплачений товар у встановлений строк, то покупець набуває право вимагати повернення суми попередньої оплати; і навпаки: якщо покупець прострочив оплату переданого товару, то продавець має право вимагати його повернення.
Отже, із закінченням строку виконання зобов'язання постачальника поставити оплачений покупцем товар останньому таке зобов'язання припиняється і відповідно стає зобов'язанням щодо повернення сплаченої покупцем передоплати за його вимогою.
Матеріали даної справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу сплачених грошових коштів або ж поставки товару на спірну суму. Відповідачем не надано суду жодних доказів у спростування цього.
Резюмуючи наведене, враховуючи доведеність здійснення позивачем попередньої оплати замовленого ним товару, а також невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки оплаченого товару в повному обсязі та неповернення суми попередньої оплати після отримання вимоги позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 194 426,34 грн попередньої оплати.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Разом з тим, у позовній заяві представником позивача заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розрахунок яких складає 40 000,00 грн.
Однак, під час розгляду судом даної справи, 05.02.2025 позивачем заявлено клопотання про долучення доказів на підтвердження надання адвокатом професійної правової (правничої) допомоги та докази її оплати, згідно з якими їх вартість складає 18 360,00 грн.
Судом встановлено, що в підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги матеріали справи містять протокол доручення № 317НП/20/28 від 09.12.2024, згідно з яким позивач доручає АО "Галицька правнича група", в особі заступника керуючого партнера Боровця Миколи Степановича вести судову справу у всіх судових органах та інстанціях, в тому числі і в Господарському суді Закарпатської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" до Приватного підприємства "Сталь Торг Захід" про стягнення 194 426,34 грн попередньої оплати за непоставлений товар за договором № ПМ-153-03/23 від 13.03.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Боровця Миколи Степановича № 1726 від 11.08.2010, ордер на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" адвокатом Боровець М.С. серії ВС № 1323976 від 12.12.2024, договір про надання підприємству правової допомоги № 317/НП/20 від 01.01.2021, відповідні додаткові угоди до договору, якими зокрема продовжувався строк дії договору про надання підприємству правової допомоги, акт здачі-приймання робіт № 809 від 31.12.2024, звіт до акта здачі-приймання робіт № 809 від 31.12.2024 згідно з протоколом дорученням №317НП/20/28 від 09.12.2024 до договору № 317/НП/20 від 01.01.2021, рахунок на оплату №595 від 31.12.2024 на суму 18 360,00 грн та докази оплати позивачем такого рахунку відповідно до платіжної інструкції № 1С302 від 07.01.2025 на суму 18 360,00 грн.
Частиною 1 статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 вказаної статті ГПК України).
За приписами частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Відповідно до пункту 2.1 договору про надання підприємству правової допомоги, Адвокатська фірма бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу згідно з умовами цього договору на підставі заявок довірителя та/або на підставі протоколів доручення.
Своєчасна підготовка та надання довірителю акта виконаних робіт покладається на Адвокатську фірму (підпункт 1 пункту 4.1 договору про надання підприємству правової допомоги).
Фіксований розмір винагороди за виконану роботу на підставі заявок довірителя за визначений період визначається та погоджується сторонами у актах виконаних робіт.
Відповідно до пункту 11.1 додаткової угоди № 5 до договору про надання підприємству правової допомоги сторони встановили строк дії договору - до 31.12.2027.
Як вбачається з платіжної інструкції № 1С302 від 07.01.2025 позивачем оплачена правнича допомога в сумі 18 360,00 грн, відповідно до призначення платежу: оплата за послуги згідно з договором № 317НП/20 від 01.01.2021, протоколом доручення №317НП/20/28 від 09.12.2024 та рахунку № 595.
Вказані докази в сукупності суд вважає достатніми для підтвердження факту надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" Адвокатським об'єднанням "Галицька правнича група", в особі заступника керуючого партнера Боровця Миколи Степановича правничої допомоги у справі № 907/1067/24.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.
Так, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У даній справі відповідачем не подано заперечення проти стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами за наслідком розгляду судом спору у цій справі.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також доведеності понесених витрат.
Суд, оцінивши докази в підтвердження надання адвокатом Боровець Миколою Степановичем, який є заступником керуючого партнера АО "Галицька правнича група" професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" на суму 18 360,00 грн, дійшов висновку, що заявлений розмір правничої допомоги є співмірним та відповідає критерію розумності їх розміру з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи.
За приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позовні вимоги в даній справі за наслідками розгляду спору задоволено повністю, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Сталь Торг Захід" (89114, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Кам'яниця, вул. Ужанська, буд. 105, код ЄДРПОУ 44503991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (80250, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Павлів, п-т Юності, буд. 39, код ЄДРПОУ 36153189) 194 426,34 грн (сто дев'яносто чотири тисячі чотириста двадцять шість гривень 34 коп.) попередньої оплати, 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору та 18 360,00 грн (вісімнадцять тисяч триста шістдесят гривень 00 коп.) на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 907/1067/24.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 31.03.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко