майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"18" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/567/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Малярчук Р.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Атаманюк В. В. - дов. № 59 від 30.12.2024 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Черняхівської селищної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Житомиробленерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
про стягнення 185 291,73грн
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Черняхівської селищної ради 185 291,73грн, з яких: 89 002,14грн основного боргу, 14 119,11грн пені, 42 188,71грн 15% річних та 39 981,77грн інфляційних нарахувань.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у період січень-лютий 2021 року.
В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, на ст.525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії".
Ухвалою суду від 28.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.06.2024 о 10:30.
12.06.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив з додатками, відповідно до якого просить суд відмовити в частині позовних вимог, а саме, рахувати заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2021 по 26.01.2021, оскільки 26.01.2021 укладено договір з ТОВ "ЖОЕК"; за вказаний період нараховувати інфляційні та 3 % річних, відмовити в позовних вимогах щодо нарахування пені.
24.06.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
25.06.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 08.08.2024 постановлено здійснювати розгляд справи №906/567/24 за правилами загального позовного провадження; залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та призначено підготовче засідання на 12.09.2024 о 15:00.
Ухвалою суду від 12.09.2024 залучено Акціонерне товариство "Житомиробленерго" до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
12.11.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиробленерго" надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, розгляд справи просить проводити без участі представника третьої особи.
Ухвалою суду від 28.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/567/24 до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 04.03.2025 відкладено розгляд справи по суті на 18.03.2025 о 09:20.
17.03.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Представник позивача в судовому засіданні 18.03.2025 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач та треті особи повноважених представників у судове засідання не направили, ухвала від 04.03.2025 надіслана одержувачам - Черняхівській селищній раді, ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", АТ"Житомиробленерго" в їх електронні кабінети, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сторони мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, відповідача та третіх осіб належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання суду в справі №906/567/24.
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представників відповідача і третіх осіб у судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що їх відсутність не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд
Фактичні обставини справи.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивач) визначено постачальником "останньої надії" на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2023 року.
Положенням ч.6 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Частиною 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Постановою №312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила, ПРРЕЕ) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).
Пунктом 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно, розроблені на основі типових договорів (п. 3.2.1 Правил).
У пункті 3.4.4 Правил зазначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Положеннями пункту 6.2.4 Правил встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
27.12.2018 на виконання вимог ч.11 ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua ДПЗД "Укрінтеренерго" розміщено публічну оферту: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; додаток №1 до комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 до договору.
На підставі викладеного, між позивачем та відповідачем фактично укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Відповідно до п.4.7-4.8 Правил, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Енергопостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (ч.1 ст.57, ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.5.5.5 Правил).
Пунктом 4.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (а.с.19-22) для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - Комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019) встановлено, що споживач сплачує 100% вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (п.4.3. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019).
Відповідно до положення п.4.4 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
За умовами п.4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 6.1. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 встановлено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.
Згідно з п.7.4. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Як встановлено судом, на виконання умов договору в період з 01.01.-10.02.2021 ДП ЗД "Укрінтеренерго" поставлено споживачу - Черняхівській селищній раді (відповідач) електричну енергію на загальну суму 89 002,14грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії №004206 від 31.01.2021 (на суму 83 655,18грн) (а.с.24) і №008841 від 28.02.2021 (на суму 5 346,96грн) (а.с.31) та рахунками за спожиту електричну енергію №000004344156/05/О01/10017 від 10.02.2021 (на суму 83 655,18грн) (а.с.25) та №000004344156/05/О02/14661 від 10.03.2021 (на суму 5 346,96грн) (а.с.32). Зазначені акти і рахунки відповідачем отримані 22.02.2021 і 31.03.2021 - відповідно (а.с.26, 33).
Позивачем направлено відповідачу вимогу №44/11-006603 від 22.12.2023 про сплату штрафних санкцій на суму 88 068,17грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 89 002,14грн (а.с.35-38). Дану вимогу відповідачем отримано 25.01.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 38 на звороті), водночас, залишено без відповіді та задоволення.
У матеріалах справи міститься договір про постачання електричної енергії споживачу №223-Т від 26.01.2021, укладений між Черняхівською селищною радою (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник, третя особа) (а.с. 59-64), за яким постачальник продає споживачу із 26.01.2021 до 31.12.2021 товар "Електрична енергія "ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Посилаючись на несплату відповідачем вартості поставленої електроенергії, позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення 89 002,14грн основного боргу, 14 119,11грн пені, 42 188,71грн 15% річних та 39 981,77грн інфляційних нарахувань.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частині 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" виконує функції постачальника "останньої надії" на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 за №1023-р "Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії".
Статтею 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який затверджується Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі - НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
27.12.2018 на виконання вимог частини 11 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua ДПЗД "Укрінтеренерго" розміщено: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Комерційну пропозицію для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; Додаток №1 до комерційної пропозиції.
Відповідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як судом зазначалося вище, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник) та Черняхівською селищною радою (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (а.с.14-18) (далі - договір), який є публічним договором постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №312. Умовами цього договору визначається порядок та умови надання електроенергії постачальником "останньої надії".
Судом встановлено, що відповідач одержував від позивача електричну енергію як постачальника "останньої надії" у період 01.01.-10.02.2021 по зоні оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго" (третя особа).
Згідно з пунктом 2.1. глави 2 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку №1 до Договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до п.5.7 договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.8 договору).
Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п.5.10 договору).
Як судом зазначалося вище, п.4.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (а.с.19-22) для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" встановлено, що споживач сплачує 100% вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
За змістом п.13.1 договору цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Враховуючи, що позивач як постачальник "останньої надії" у період 01.01.-10.02.2021 надавав відповідачу (як споживачу) електричну енергію для забезпечення його електроустановок, обов'язком споживача, як отримувача цієї послуги є вчасна та повна оплата наданих послуг.
Проте, відповідач у порушення умов пункту 2.1 глави 2 договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" не здійснив своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії, внаслідок чого у нього за вказаний період утворилась заборгованість у сумі 89 002,14грн.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач свого обов'язку по погашення заборгованості за спожиту в період 01.01.-10.02.2021 електричну енергію на суму 89 002,14грн не виконав, вимоги позивача про її стягнення суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом критично оцінюються посилання відповідача щодо постачання йому позивачем електроенергії в межах договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" лише в період 01.01.-26.01.2021 (у зв'язку з укладенням між Черняхівською селищною радою (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник), з огляду на наступне.
Дійсно, 26.01.2021 між Черняхівською селищною радою (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №223-Т (а.с.59-64), за яким постачальник продає споживачу із 26.01.2021 до 31.12.2021 товар "Електрична енергія "ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
При цьому, за змістом п.6.1.5 ПРРЕЕ повідомлення про намір укласти новий договір з новим електропостачальником за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації на умовах оприлюдненої комерційної пропозиції електропостачальника надається у вигляді заповненої заяви-приєднання, підписаної з використанням електронної ідентифікації, а якщо сторони домовляються про інші умови ніж в публічному договорі, то повідомлення подається у вигляді електронного документу, скріпленого підписом споживача за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.
Відповідно до п.6.1.6 ПРРЕЕ датою початку процедури зміни електропостачальника вважається дата отримання всіх необхідних даних, передбачених пунктом 6.1.5 цієї глави.
Так, у матеріалах справи міститься заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу (що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу №223-Т від 26.01.2021), в якій зазначено дату початку постачання електричної енергії Черняхівській селищній раді - 11.02.2021 (а.с. 130-131).
Таким чином, саме з 11.02.2021 розпочалося постачання відповідачу електроенергії ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", що, зокрема, підтверджується даним постачальником у письмових поясненнях від 09.09.2024 (а.с. 117-118).
З огляду на викладене, доведеним належними доказами періодом постачання електроенергії відповідачеві позивачем є 01.01.-10.02.2021.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14 119,11грн пені (за періоди 02.03.2021-23.02.2022 і 08.04.2021-23.02.2022), 42 188,71грн 15% річних (за періоди 02.03.2021-23.02.2022 і 08.04.2021-23.02.2022) та 39 981,77грн інфляційних нарахувань (за періоди 02.03.2021-23.02.2022 і 08.04.2021-23.02.2022).
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, пунктом 6.1. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% (інший розмір) річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати.
Три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Разом з тим, відповідно до 7.4. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Тобто, в даному випадку сторони, користуючись свободою договору, визначили інший розмір річних, які підлягають нарахуванню за невиконання зобов'язання за договором на рівні 15%.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, 15% річних та інфляційних, які заявлені до стягнення позивачем, дійшов до висновку, що нарахування здійснені у відповідності до чинного законодавства та є арифметично правильними.
Водночас, варто зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у межах справи №910/10675/21 від 24.05.2022 року досліджував питання щодо зменшення судом розміру належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 року у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 року у справі № 922/1716/20).
Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №923/536/18; від 10.04.2019 року у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 року у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 року у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 року у справі №916/878/20 та інші).
Разом з цим, в постанові від 18.03.2020 року у справі №902/471/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/471/18 зауважила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, які мають юридичне значення, та наведеним критеріям, є обмежити розмір санкцій які присуджені до стягнення.
Суд бере до уваги, що відповідач є органом місцевого самоврядування, який фінансується за рахунок місцевого бюджету, порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам процесу, враховуючи, що позивач, звернувся з даним позовом через три роки після виникнення у відповідача обов'язку зі сплати заборгованості, а тому вбачає підстави для зменшення 15% річних в розмірі 42 188,71грн до 8 454,00грн (3% річних), а також суми пені на 50% - до 7 059,56грн.
Щодо викладеного відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності в частині стягнення пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом із цим, частинами 1, 2 статті 258 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Водночас, відповідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Так, за змістом п.14.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 сторони домовилися встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу та штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років.
Крім того, п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Указом Президента України від 13.03.2020 №87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із відповідними змінами і доповненнями) з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 30.06.2023.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено позовну давність, встановлену статтею 258 Цивільного кодексу України, в частині стягнення пені за порушене зобов'язання.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме - в частині стягнення 89 002,14грн основного боргу, 7 059,56грн пені, 8 454,00грн річних, 39 981,77грн інфляційних нарахувань. В іншій частині позову відмовити.
Розподіл судових витрат.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов'язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що судовий збір необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Черняхівської селищної ради (12301, Житомирська обл., Житомирський район, смт Черняхів, Рад майдан, буд. 1; ідентифікаційний код 04344156) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд.85; ідентифікаційний код 19480600):
- 89 002,14грн основного боргу;
- 7 059,56грн пені;
- 8 454,00грн річних;
- 39 981,77грн інфляційних нарахувань;
- 3 028,00грн судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 28.03.25
Суддя Шніт А.В.
Надіслати:
1 - позивачу через електронний кабінет
2 - відповідачу через електронний кабінет
3-4 третім особам через електронний кабінет