61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
20.03.2025 Справа №905/99/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Рикова А.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області
про стягнення 4986370,82грн, з яких 4963428,96грн - основний борг, 2888,84грн - інфляційні втрати, 20053,02грн - 3% річних,
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Гур'янов С.Б.;
від відповідача: не з'явився;
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ, Донецької області, про стягнення 4986370,82грн, з яких 4963428,96грн - основний борг, 2888,84грн - інфляційні втрати, 20053,02грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0212-02024-ПП від 01.01.2024, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 4963428,96грн за період жовтень-грудень 2024 року, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/99/25 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду від 26.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/99/25. Справу №905/99/25 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.03.2025 о 14:00 год.
05.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній визнає позовні вимоги у повному обсязі, просить повернути позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, відстрочити виконання рішення суду до 01.05.2025.
11.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, відмовити у наданні відстрочення виконання рішення суду. Також за текстом відповіді на відзив позивач не заперечує щодо повернення останньому 50 відсотків сплаченого судового збору.
11.03.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких відповідач підтримує заяву про відстрочення виконання рішення суду.
У підготовче засідання 20.03.2025 з'явився представник позивача, підтримує позовні вимоги у повному обсязі, заперечує щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.
Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, 17.03.2025 направив до суду клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.
Приписами ч. 6 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Розглянувши заяву представника відповідача про визнання позову, суд встановив, що така заява подана уповноваженим представником відповідача, не суперечить інтересам сторін та чинному законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб, тому суд приймає таку заяву та приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення по справі на стадії підготовчого провадження.
Суд зауважує, що визнання відповідачем позову та ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження не звільняє господарський суд від обов'язку встановлення всіх обставин справи, дослідження та оцінку доказів, а також здійснення аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Наказом НАК «Укренерго» від 03.10.2023 №549 затверджені умови договору надання послуг з передачі електричної енергії, умови договору набувають чинності 01.01.2024.
01.01.2024 на підставі заяви-приєднання Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області (відповідач, користувач) надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0212-02024.
Відповідно до повідомлення Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ (позивач, ОСП) №01/54730 від 23.10.2023 відповідача приєднано до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, ідентифікатор договору №0212-02024-ПП, дата акцептування 01.01.2024.
Відповідно до п.1.1 договору він є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Згідно з п.2.1 договору ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору. Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/.(п.4.1. договору).
За змістом п.4.3 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.
Згідно з п.5.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги.
Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.
Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КСП.
Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.(п.п. 6.1-6.2 договору).
Відповідно до п.6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі
послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
Цей договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення. (п.п.14.1-14.2 договору).
Позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури
- №ПР-0023717/0212-02024-ПП від 15.10.2024 на суму 39550,78грн за плановий обсяг;
- №ПР-0024210/0212-02024-ПП від 25.10.2024 на суму 71074,06грн за плановий обсяг;
- №ПР-0024695/0212-02024-ПП від 05.11.2024 на суму 95721,07грн за плановий обсяг;
- №ПР-0025186/0212-02024-ПП від 11.11.2024 на суму 7661629,97грн за фактичний обсяг у жовтні 2024 року (з урахуванням боргу за попередній період);
- №ПР-0025700/0212-02024-ПП від 15.11.2024 на суму 621281,18грн за плановий обсяг;
- №ПР-0026194/0212-02024-ПП від 25.11.2024 на суму 791458,94грн за плановий обсяг;
- №ПР-0026701/0212-02024-ПП від 05.12.2024 на суму 820813,61грн за плановий обсяг;
- №ПР-0027981/0212-02024-ПП від 11.12.2024 на суму 9895183,69грн за фактичний обсяг у листопаді 2024 року (з урахуванням боргу за попередній період);
- №ПР-0028182/0212-02024-ПП від 15.12.2024 на суму 826131,44грн за плановий обсяг;
- №ПР-0028713/0212-02024-ПП від 24.12.2024 на суму 799074,16грн за плановий обсяг;
- №ПР-0029255/0212-02024-ПП від 05.01.2025 на суму 898323,74грн за плановий обсяг;
- №ПР-0029746/0212-02024-ПП від 11.01.2025 на суму 12418713,03грн за фактичний обсяг у грудні 2024 року (з урахуванням боргу за попередній період).
Рахунки подекадно направлялись відповідач через сервіс Askod.
На виконання умов договору протягом січня-квітня 2024 року позивач передав відповідачу електричну енергію на загальну суму 4963428,96грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуги, зокрема,
- відповідно до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0006417 від 31.10.2024 загальний обсяг переданої електричної енергії становить 325,321МВт*год. на загальну суму 206345,90грн з ПДВ;
- відповідно до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0006999 від 30.11.2024 загальний обсяг переданої електричної енергії становить 3521,378МВт*год. на загальну суму 2233553,72грн з ПДВ;
- відповідно до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0007611 від 31.12.2024 загальний обсяг переданої електричної енергії становить 3978,548МВт*год. на загальну суму 2523529,34грн з ПДВ;
Акти приймання-передачі послуги підписані сторонами без зауважень шляхом накладення електронного підпису.
Відповідач у встановлений договором строк заборгованість з передачі електричної енергії за спірний період у загальному розмірі 4963428,96грн не сплатив.
До матеріалів справи позивач долучив вимоги №01/65427 від 19.10.2024, №01/79672 від 20.12.2024 про виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Відповідач заборгованість не сплатив, у відповідь на вимогу позивача, повідомив про неможливість сплатити борг.
Позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань з повної та своєчасної сплати послуги з передачі електричної енергії, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 4986370,82грн, з яких 4963428,96грн - основний борг, 2888,84грн - інфляційні втрати, 20053,02грн - 3% річних.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань з оплати виконаних будівельних робіт за договором будівельного підряду.
Сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0212-02024-ПП від 01.01.2024, а також застосуванні наслідків порушення зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Правове регулювання правовідносин, які виникли між сторонами, здійснюється положеннями Глави 52 Цивільного кодексу України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307.
Згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії».
Статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про надання послуг з передачі.
Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до п. 40 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» користувачі системи передачі/розподілу (далі - користувачі системи) - фізичні особи, у тому числі фізичні особи - підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.
Згідно розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, послуги з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління надаються на договірних засадах на основі типових договорів згідно з порядком, визначеним цим Кодексом.
Доступ до системи передачі надається користувачу лише на підставі укладеного договору про надання послуг з передачі електричної енергії (пункт 1.3. розділу ХІ Кодексу системи передачі).
Факт укладення сторонами договору в порядку статті 634 Цивільного кодексу України підтверджується заявою-приєднанням відповідача до публічного договору про надання послуг з передачі електричної енергії та відповідним повідомленням позивача про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Отже договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0212-02024-ПП від 01.01.2024 є належною підставою для виникнення прав та обов'язків у сторін.
Судом встановлено, що позивач надав послуги з передачі електричної енергії протягом жовтня-грудня 2024 року позивач передав відповідачу електричну енергію на загальну суму 4963428,96грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуги, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Також позивач подекадно виставляв позивачу рахунки-фактури.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У п.п. 6.2, 6.4 договору сторони погодили, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.(п.п. 6.1-6.2 договору).
Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
У встановлений договором строк відповідач оплату послуг з передачі електричної енергії не здійснив, факт постачання електричної енергії не заперечується, відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги з передач електричної енергії у розмірі 4963428,96грн.
Також позивач заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 2888,84грн та 3% річних у розмірі 20053,02грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом, у п.п. 6.2, 6.4 договору сторони погодили, що користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.(п.п. 6.1-6.2 договору).
Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Отже сторони погодили у договорі розрахунки за планові і фактичні обсяги послуги.
Аналізуючи зміст умов договору, у відповідача спочатку виникає обов'язок зі здійснення поетапної планової вартості послуги у строки, встановлені в п.6.2 договору, з подальшим перерахунком за фактичний обсяг послуги у строки, встановлені в п.6.4 договору.
Оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання.
Невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданої послуги.
Оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, від 23.11.2023 у справі №925/654/22.
Як вбачається зі знімку з сервісу Askod, відповідачу подекадно виставлялись рахунки за послугу з передачі електричної енергії.
Отже за висновками суду, позивачем правомірно визначено початок періоду прострочення з урахуванням строків для оплати послуг за умовами п. 6.2 договору.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він є методологічно та арифметично неправильним, зокрема, позивачем неправильно визначено початок прострочення, оскільки не враховано, що дні сплати - 08.12.2024, 15.12.2024 та 28.12.2024 є вихідними днями. Також розрахунок 3% річних містить описку в частині періоду прострочення 16.01.2025-05.02.2025, оскільки кількість днів прострочення за такий період становить 21 день.
Здійснивши власний розрахунок, за заявлений позивачем період (до 05.02.2025 включно), з урахуванням вихідних днів, суд встановив, що належний розмір 3% становить 20293,90грн.
Оскільки суд не виходить за межі позовних вимоги, стягненню підлягають 3% річних у заявленому позивачем розмірі.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
За розрахунком позивача, розмір інфляційних втрат становить 2888,84грн, які нараховані на суму боргу за жовтень 2024 року за період прострочення грудень 2024 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат обґрунтованими та правомірними.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення строком до 01.05.2025, суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Суд зауважує, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Тобто законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапівницький та інші проти України», заява №60858/00).
Подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже питання про відстрочення виконання рішення суду має вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суд повинен дослідити та оцінити доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Суд зауважує, що відстрочка виконання рішення є правом суду.
У заяві про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на те, що він є ліцензіатом з виробництва, транспортування і постачання електричної та теплової енергії, здійснює свою діяльність на виробничих потужностях Краматорської теплоелектросталі, забезпечує тепловою енергією місто Краматорськ.
Місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» - м. Краматорськ Донецької області, яке входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309.
Підприємство відповідача зазнало збитків внаслідок збройної агресії Російської Федерації, так у 2022 році адміністративно-побутовий корпус ТОВ «Краматорськтеплоенерго» пошкоджено внаслідок ракетного обстрілу (Акт №11 від 12.10.2022 комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації), у 2024 році повністю зруйновані і пошкоджені будівлі та обладнання багерної насосної станції (Акт №67 від 13.08.2024 комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації). До матеріалів справи також долучено Перелік пошкодженого майна об'єктів критичної інфраструктури ТОВ «Краматорськтеплоенерго», згідно з інформаційною довідкою щодо пошкодженого майна, у період з 24.02.2022 по 16.07.2024, пошкоджено 65 одиниць, орієнтованою вартістю 216416,29тис.грн.
Господарська діяльність відповідача з постачання теплової енергії споживачам є стабільно збитковою, скрутне фінансове становище підприємств, фізичних осіб-підприємців та громадян, які є споживачами послуг з постачання теплової енергії, спричинило збільшення дебіторської заборгованості.
Довідкою ТОВ «Краматорськтеплоенерго» №05/649 від 04.09.2024, з дотриманням мораторію на підвищення тарифів на теплову енергію для населення, на виконання Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479 від 29.07.2022, встановлені тарифи, що діяли станом на 24.02.2022.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси); стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідач також вказує, що у підприємства фактично відсутні оборотні кошти, оскільки гроші, які надходили відповідачу від споживачів, підлягали перерозподілу без згоди підприємства та направлялись банком на користь газопостачальної та газорозподільної компаній відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, а залишок грошей що залишався у підприємства ледве покривав витрати на заробітну плату та податки.
Відповідач долучив до матеріалів справи довідку про фінансовий стан від 27.01.2025 №07/79, відповідно до якої станом на 01.01.2025 чиста дебіторська заборгованість становить 142283,81тис.грн; кредиторська заборгованість становить в розмірі 1508145,40тис.грн.
У той час відповідно до наказу Міністерства енергетики України №15 від 16.01.2024 підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
У постанові Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі 905/349/23 колегія суддів зазначила, що діяльність відповідача є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором - рф на теплогенеруючі об'єкти країни.
Необхідність забезпечення роботи теплогенеруючого підприємства, основним споживачем якого є населення м. Краматорськ, в умовах воєнного стану є очевидною.
Суд бере до уваги, що відповідач є сезонним підприємством, період опалювального сезону становить з жовтня по квітень. Відповідач просить відстрочити виконання рішення до 01.05.2025, тобто, до закінчення опалювального сезону.
На переконання суду, відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству закінчити опалювальний сезон, продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану та накопичити кошти для проведення розрахунків з позивачем.
Також суд враховує, що і підприємство позивача здійснює свою діяльність в умовах воєнного стану, так, позивач зазначає, що пошкодження та руйнування енергетичної інфраструктури позивача є загальновідомим фактом, збитки за 2024 рік склали 38656139000,00грн, негативне сальдо фінансового результату обліковується не тільки у відповідача, а й у позивача.
Однак, позивачем не надані докази понесення збитків, на які останній посилається у відповіді на відзив, також як і доказів понесення збитків внаслідок прострочення відповідача, також не надані докази, що підтверджують вкрай важке фінансове становище позивача.
Суд також враховує, що відповідач просить відстрочити виконання рішення до 01.05.2025 (менше ніж на 2 місяці від дати ухвалення рішення), з максимального строку відстрочення, який складає 12 місяців, що відповідає принципам співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
На підставі викладеного, дослідивши заяву про відстрочення виконання рішення та надані відповідачем докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення такої заяви та відстрочення виконання рішення суду до 01.05.2025.
Згідно з положеннями ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
На підставі викладеного, враховуючи доведеність та обґрунтованість позовних вимог, а також визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 статтею 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 59836,45грн згідно з платіжною інструкцію №В-819 від 07.02.2025.
Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачеві з державного бюджету 50% судового збору, що становить 29918,22грн, а решта 50% покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 46, 86-75, 123, 129, 130, ч. 3 ст. 183, 191, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 4986370,82грн, з яких 4963428,96грн - основний борг, 2888,84грн - інфляційні втрати, 20053,02грн - 3% річних, задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області (84320, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 8-Д, ідентифікаційний код 34657789) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) основний борг у розмірі 4963428,96грн, інфляційні втрати у розмірі 2888,84грн, 3% річних у розмірі 20053,02грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 29918,22грн, відстрочивши виконання рішення до 01.05.2025.
Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) судовий збір в розмірі 29918,22грн, сплачений згідно з платіжною інструкцію №В-819 від 07.02.2025.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
У підготовчому засіданні 20.03.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 31.03.2025.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.