вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.03.2025м. ДніпроСправа № 904/791/25
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс", м. Харків
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ, Дніпропетровської області
про стягнення 739 645,77 грн,-
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на свою користь 739 645,77 грн заборгованості. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №202-2 від 04.04.2024 в частині прострочення виконання обов'язку повної оплати поставленого товару.
28.02.2025 позивачем було подано до Господарського суду клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено справу малозначною та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
05.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання, в якому просить суд долучити до матеріалів справи докази відправки позовної заяви та доданих до неї документів засобами Укрпошти.
18.03.2025 від Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що на виконання вимог пункту 3 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" зазначає обставини, які визнаються відповідачем:
- 04.04.2024 року між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", від імені якого виступає філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (Покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс" (Постачальник) був укладений Договір поставки № 202-2.
- Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця стрічку конвеєрну гумотканину (надалі - товар) (ДК 021:2015 42410000-3 Підіймально-транспортувальне обладнання), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
- Найменування, номенклатура. асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю, зазначається у специфікації, яка є додатком №1 до цього договору, та його невід'ємною частиною. ( п. 1.2 Договору).
- Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару, термін поставки. Заявка є невід'ємною частиною цього договору. (п.1.3.).
- Відповідно до п.7.1. Договору сума Договору становить 4 094 122,80 грн, 20% ПДВ 818 824,56 грн., разом з ПДВ 4 912 947, 36 грн., що відповідає загальній сумі специфікацій
- Оплата товару здійснюється покупцем на умовах 75 % передплати від суми заявленого товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 2-х робочих днів з дня отримання заявки від покупця. та решта 25% протягом 10 робочих днів з дня отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної. (п.8.2. Договору).
Покупцем було направлено постачальнику заявку на поставку партії товару - стрічка конвеєрна гумовотканева 2000-ЕР 2000/5 10+3W - 766 м кв.- на суму 2 958 583,08 грн. з ПДВ .
На підставі виставленого постачальником рахунку №136836 від 20.06.2024 року покупцем були перераховані постачальнику кошти в сумі 2 218 937,31 грн. відповідно до платіжної інструкції № 250691 від 25.06.2024 року - передплата 75% . Відповідно до видаткової накладної № 161840 від 15.08.2024 постачальником був поставлений покупцю товар на суму 2 958 583,08 грн. з ПДВ.
Таким чином, заборгованість відповідача за договором поставки № 202-2 від 04.04.2024 складає 739 645,77 грн.
Відповідач зазначає, що військова агресія рф проти України істотно вплинула на виробничі процеси філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", а також на можливість реалізовувати готову продукцію. Через війну впали не тільки показники виробництва продукції та скорочено випуск концентратів, неможливим стало перевезення продукції традиційними логістичними шляхами і доставка продукції через чорноморські порти України. Війна також вплинула на реалізацію продукції на внутрішньому ринку, частина українських компаній взагалі припинила свою діяльність, а компанії які ще продовжують роботу - значно зменшили обсяги споживання продукції товариства,
На думку відповідача, прострочення виконання зобов'язання за договором відбулось по незалежним від відповідача причинам. Відповідачем вживаються всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання за Договором № 202-2 від 04.04.2024.
Відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення на один рік.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач використав наданим законом права на подання відзиву на позов та доказів, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
04.04.2024 між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", від імені якого виступає філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (Покупець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс" (Постачальник) був укладений Договір поставки № 202-2, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця стрічку конвеєрну гумотканинну (надалі - Товар) (ДК 021:2015 42410000-3 Підіймально-транспортувальнс обладнання), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування, номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю, зазначається у специфікації, яка є додатком 1 до цього договору, та його невід'ємною частиною (надалі за текстом - специфікація та/або додаток 1).
Відповідно до пункту 1.3. договору поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару, термін поставки (надалі за тексом - заявка). Заявки є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 1.4. договору партією товару за договором вважається поставка товару в обсязі, що визначений за кожною окремою заявкою покупця.
Відповідно до пункту 1.5. договору покупець не приймає та не оплачує вартість товару, поставленого постачальником без отримання письмової заявки покупця.
Відповідно до пункту 2.1.1 договору покупець зобов'язаний на умовах, зазначених у п. 8.2. цього договору, сплачувати за товар.
Відповідно до пункту 2.4.1 договору постачальник має право отримати плату за поставлений товар.
Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів із дня отримання постачальником заявки від покупця за умови сплати покупцем попередньої оплати згідно з п. 8.2. договору.
Відповідно до пункту 3.1.1. договору заявка подається покупцем шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту Постачальника irbis@irbis.ua та/або шляхом надсиланням оригіналу заявки в паперовому вигляді на адресу постачальника та/або передачі уповноваженому представнику постачальника, що підтверджується власноручним підписом такого представника. Заявка подана шляхом відправлення електронного листа вважається офіційним документом.
Відповідно до пункту 3.1.2. договору заявка покупця направлена електронним листом зі скан-копіями вважається отриманою постачальником із дати направлення зазначених документів покупцем.
Відповідно до пункту 3.2. договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах поставки DDP відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2010» на склад Покупця за адресою: вул. Степова, буд. 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700.
Відповідно до пункту 3.3. договору постачальник зобов'язаний щоразу за 2 (два) робочих дня до дати поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару) письмово сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття товару.
Відповідно до пункту 3.4. договору датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, що підтверджується підписанням сторонами накладної на відпуск товару (видаткової накладної) та Акту прийому-передачі.
Відповідно до пункту 7.1. договору сума договору становить 4 094 122 (чотири мільйони дев'яносто чотири тисячі сто двадцять дві) грн. 80 коп., 20% ПДВ 818 824 (вісімсот вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 56 коп., разом із ПДВ 4 912 947 (чотири мільйони дев'ятсот дванадцять тисяч дев'ятсот сорок сі) грн. 36 коп., що відповідає загальній сумі специфікації.
Відповідно до пункту 7.2. договору ціна за одиницю товару визначена у специфікації в національній валюті України - гривні.
Відповідно до пункту 8.1. оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі.
Відповідно до пункту 8.2. оплата товару здійснюється на умовах 75 % передплати від суми заявленого товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 2-х робочих днів з дня отримання заявки від покупця, та решта 25 % протягом 10-ти робочих днів з дня отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної.
Відповідно до пункту 10.1. у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до пункту 14.1. договору, договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє по 30.11.2024.
Відповідно до пункту 14.2. договору закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов'язань за договором та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.
Сторонами узгоджено та підписано Специфікацію до договору № 202-2 від 04.04.2024 на поставку товару: найменування товару: Стрічка конвеєрна гумотканинна 2000-EP-2000/5 10+3 W, кількість м. кв: 1 272, ціна за одиницю без ПДВ, грн: 3 218, 65, Загальна вартість без ПДВ, грн: 4 094 122, 80. Загальна вартість без ПДВ, грн: 4 094 122,80, ПДВ 20%, грн: 818 824, 56, Загальна вартість у т.ч. ПДВ, грн: 4 912 947, 36.
20.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс" виставлений Акціонерному товариству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" Рахунок №136836 на оплату товару - стрічки 2000-EP2000/5 10+3 W KALE конвеєрної гумотканинної, вагою 21 448 кг, кількістю 766 м2, ціна без ПДВ 3 218, 65, сума без ПДВ 2 465 485, 90, сума з ПДВ 2 958 583, 08 грн.
На виконання умов договору Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" здійснено передплату Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс" товару на загальну суму 2 218 937,21 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 250691 від 25.06.2024 на суму 2 218 937,21 грн., із призначенням платежу: "Передплата 75% за стрiчку конвеерну 2000, дог.№202- 2 вiд 04.04.24р., рах.№136836 вiд 20.06.24 R-UA- 2024- 03- 07- 1000032-k, в т.ч. ПДВ 369'822,89 грн.".
Відповідно до листа Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" №224/2342 про зміну призначення платежу від 09.07.2024 згідно платіжної інструкції № 250691 від 25.06.24 р. були перераховані кошти в розмірі 2 218 937 (два мільйони двісті вісімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім) гривень 31 коп. "Передплата 75% за стрічку конвеєрну 2000, дог.№202-2 від 04.04.24р., рах.№136836 від 20.06.24р., К-ІІА-2024-03-07-1000032-К, в т.ч. ПДВ 369 822,89 грн.". Філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" просить вважати правильним призначення платежу: "Передплата 75% за стрічку конвеєрну 2000, дог.№202-2 від 04.04.24р., рах.№ 136836 від 20.06.24 К-ІІА-2024-03-07-1000032-к,-в т.ч. ПДВ 369 822,88".
На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс" здійснено поставку Акціонерному товариству "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" товару на загальну суму 2 958 583,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № 161840 від 15.08.2024 на суму 2 958 583,08 грн.
Відповідно до Акту прийому-передачі від 19 липня 2024 укладеного між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", від імені якого виступає філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс" разом передано ТМЦ на суму 2 958 583,08 (два мільйони дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят три ) гривні 08 копійок з ПДВ. Всі вищевказані ТМЦ передані в повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс" зазначає, що Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" здійснило часткову оплату, перерахувавши платіжною інструкцією № 250691 від 25.06.2024 на суму 2 218 937,21 грн (оплата за партію товару, поставлену за видатковою накладною № 161840 від 15.08.2024), заборгованість за договором складає 739 645,77 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю " ТД Ірбіс " посилається на несвоєчасну та не в повному обсязі сплату Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" отриманого товару у сумі 739 645, 77грн. за договором поставки № 202-2 від 04.04.2024, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 739 645,77 грн. заборгованості.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки № 202-2 від 04.04.2024, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати товару.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 739 645,77 грн. за договором поставки № 202-2 від 04.04.2024 за поставлений товар згідно видаткової накладної №161840 від 15.08.2024.
З урахуванням умов договору строк оплати за поставлений товар у розмірі 739 645, 77 грн. за договором поставки № 202-2 від 04.04.2024 згідно видаткової накладної №161840 від 15.08.2024, є таким що настав.
Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 739 645,77 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував, зазначив, що заборгованість складає 739 645,77 грн., прострочення відбулося по незалежним від відповідача причинам.
За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 739 645,77 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" просить суд відстрочити виконання судового рішення на один рік.
Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положеннями частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 4, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Також необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін ( див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права ( див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Заявляючи про надання відстрочки виконання рішення суду відповідач посилається на те, що військова агресія рф проти України істотно вплинула на виробничі процеси філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", а також на можливість реалізовувати готову продукцію. Через війну впали не тільки показники виробництва продукції та скорочено випуск концентратів, неможливим стало перевезення продукції традиційними логістичними шляхами і доставка продукції через чорноморські порти України. Війна також вплинула на реалізацію продукції на внутрішньому ринку, частина українських компаній взагалі припинила свою діяльність, а компанії які ще продовжують роботу - значно зменшили обсяги споживання продукції товариства, відповідач втратив можливість генерувати, у достатніх обсягах, грошовий потік від реалізації готової продукції, і значний період часу знаходиться у простоях.
Крім того, деякі компанії-покупці не змогли здійснити оплату за вже поставлену продукцію, що вже призвело до багатомільйонної дебіторської заборгованості Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія".
Також відповідач повідомляє, що на даний час Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" знаходиться у процесі приватизації і найближчим часом має відбутися зміна власника пакету акцій. В цій стадії приватизації особливо важко виконувати грошові вимоги, Згідно із затвердженими розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №643-р умовами приватизації, новий власник зобов'язаний зберегти основні види діяльності підприємства, інвестувати в технічне переобладнання і модернізацію, а також погасити прострочену кредиторську заборгованість. Таким чином менеджмент Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" докладає всіх зусиль задля погашення заборгованості.
На думку відповідача, прострочення виконання зобов'язання за договором відбулось по незалежним від відповідача причинам. Відповідачем вживаються всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання за Договором № 202-2 від 04.04.2024 року.
Господарський суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, докази про фінансове становище відповідача (фінансовий звіт, баланс, тощо) до клопотання не додані.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів за договором, який укладений під час воєнного стану - 28.11.2024). Тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс", так і Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 739 645,77 грн. заборгованості та про відмову у задоволені заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду строком на 1 рік.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Ціна позову становить 739 645,77 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 8 875,74 грн (739 645,77 грн. х 1,5% х 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 094,69 грн, що підтверджується квитанцією №6662-6353-4374-6559 від 10.02.2025 (згідно із вказаною квитанцією сервісний збір склав 199,70 грн.).
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 2 218,94 грн (11 094,69 грн - 8 875,74 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 910/15043/21 (910/13298/23).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у сумі 8 875,75 грн. та сервісний збір у сумі 199,70 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс" до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 739 645,77 грн задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, вулиця Сурікова, будинок 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, місто Вільногірськ, вулиця Степова, будинок 1, код ЄДРПОУ 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ірбіс" (61001, Харківська область, місто Харків, провулок. Микитинський, будинок 24, код ЄДРПОУ 31559190) 739 645, 77 грн заборгованості, 8 875,74 грн. судового збору, 199,70 грн. сервісного збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 31.03.2025
Суддя Ю.А. Бажанова