вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.03.2025м. ДніпроСправа № 904/300/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Стрільця Геннадія Івановича, Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 13 453,93 грн
Без виклику представників сторін
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Стрільця Геннадія Івановича про стягнення 51 348,62 грн, з яких: 37 680,90 грн - основний борг, 691,21 грн - пеня, 2641,22 грн - 3% річних, 10 336,10 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 060614 від 01.07.2005.
Суд ухвалою від 27.01.2025 позовну заяву Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради залишив без руху. Запропонував Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про уточнення позовних вимог з обґрунтованим розрахунком суми позову (зокрема, і у прохальній частині такої заяви), разом із доказами направлення її на адресу відповідача у строк до 10.02.2025 включно.
29.01.2024 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 про залишення позовної заяви без руху, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 50 762,74 грн, з яких: 37 308,81 грн - основний борг, 684,49 грн - пеня, 2608,08 грн - 3% річних, 10 161,36 грн - інфляційні втрати.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 29.01.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
03.02.2025 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що згідно з випискою про рух коштів між ФОП Стрільцем Геннадієм Івановичем та КП «Теплоенерго» 30.01.2025 відповідачем було сплачено суму в розмірі 54 697,76 грн, що складає: суму основного боргу за договором № 060614 за заявлений період заборгованості з листопада 2021 по березень 2023 в розмірі 37 308,81 грн та за період заборгованості з листопада 2023 по грудень 2024 в розмірі 17 388,95 грн. Відповідно до довідки № 460 від 31.01.2025 станом на 31.01.2025 заборгованість ФОП Стрільця Геннадія Івановича за особовим рахунком № НОМЕР_1 перед КП «Теплоенерго» за період з 01.11.2021 по 31.12.2024 - відсутня. Таким чином, оскільки сума основного боргу добровільно врегульовано мирним шляхом, а саме: шляхом оплати суми заборгованості, КП «Теплоенерго» вважає за доцільне зменшити розмір позовних вимог на всю суму пред'явленого основного боргу. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ФОП Стрільця Геннадія Івановича 13 453,93 грн, з яких: 684,49 грн - пеня, 2608,08 грн - 3% річних, 10 161,36 грн - інфляційні втрати.
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд приймає зменшення позовних вимог позивача.
05.02.2025 відповідач подав до суду заяву з додатками.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Відповідно до договору купівлі - продажу від 30.08.1999 Стрілець Геннадій Івановича є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 23-24). З 15.06.2000 дана квартира була виключена з житлового фонду міста згідно з рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1435 від 15.06.2000 (а.с. 24-25).
Як зазначає позивач, з 19.09.2016 він здійснює постачання теплової енергії до приміщення відповідача, тобто є теплопостачальною організацією.
01.01.2005 між Приватним підприємцем Стрільцем Геннадієм Івановичем та Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» було укладено договір про постачання теплової енергії № 060614 (а.с. 16-20).
19.10.2016 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (нова енергопостачальна організація), Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» (енергопостачальна організація) та Приватним підприємцем Стрільцем Геннадієм Івановичем (споживачем) було укладено додаткову угоду до договору про постачання теплової енергії № 060614 від 01.07.2005, відповідно до якої у зв'язку із зміною у структурі енергопостачальної організації, що пов'язана із передачею основних засобів, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 № 28/12 «Про надання дозволу на передачу з балансу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» на баланс КП «Теплоенерго» об'єктів і мереж теплопостачання», наказу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» від 05.09.2016 № 320 «Про передачу об'єктів і мереж теплопостачання на баланс КП «Теплоенерго», актів приймання-передачі об'єктів, статей 512-514, 520-521, 631 Цивільного кодексу України, домовилися внести такі зміни до основного договору: у порядку та на умовах визначених цією угодою, енергопостачальна організація передає новій енергопостачальній організації, а нова енергопостачальна організація набуває прав і обов'язків, належних енергопостачальній організації за основним договором, укладеним із споживачем і стає стороною за основним договором (п. 1.1.1.). У зв'язку із передачею об'єктів і мереж теплопостачання на баланс новій енергопостачальній організації та надання ним послуг теплопостачання споживачу, останній приймає на себе зобов'язання по виконанню основного договору (п. 1.1.2.). Споживач не заперечує щодо зміни енергопостачальної організації на нову енергопостачальну організацію в основному договорі і, укладаючи угоду, надає згоду на виконання своїх зобов'язань та відповідальності за основним договором перед новою енергопостачальною організацією, а нова енергопостачальна організація надає згоду на виконання своїх зобов'язань та відповідальності за основним договором перед споживачем (п. 1.1.3.). Права, зобов'язання та відповідальність за основним договором переходять до нової енергопостачальної організації в тому обсязі, в якому вони належали енергопостачальній організації до набрання чинності цієї угоди (п. 1.1.4.). Права, зобов'язання та відповідальність за основним договором переходять до споживача перед новою енергопостачальною організацією в тому обсязі, в якому вони належали споживачу до набрання чинності цієї угоди (п. 1.1.5.). Ця угода набуває чинності відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України з 20.09.2016 і є невід'ємною частиною договору про постачання теплової енергії.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 2454-VIII від 07.06.2018 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Згідно з ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Позивач зазначає, що відповідно до «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила 830), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, ним публіковано на своєму сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання (далі - Договір приєднання).
Таким чином, з моменту набрання чинності Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір приєднання) припинилася дія договору про постачання теплової енергії № 060614 від 01.07.2005 і відносини сторін стали регулюватись договором приєднання.
Згідно з п. 13 Постанови 830, послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги». Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Оскільки протягом 30 днів з моменту опублікування договору і розміщення інформації про договори на інформаційних стендах у відповідача не виникло заперечень щодо його укладання, між позивачем та відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Позивач зазначає, що відповідно до виписки про рух коштів між КП «Теплоенерго» та ПП Стрілець Г.І. від відповідача 11.01.2022 надходила сплата за постачання теплової енергії: у розмірі 2001,28 грн, що у свою чергу свідчить про акцептування договору приєднання. Таким чином, між позивачем та відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір), який є договором приєднання, опублікований 01.10.2019, що набрав чинності 01.11.2019, із подальшими змінами та доповненнями, відповідно до чинного законодавства і діє станом на дату звернення до суду, в силу відсутності відомостей про відключення приміщення відповідача від систем теплопостачання у встановленому законодавством порядку.
Як зазначає позивач, оскільки за приміщенням закріплено особовий рахунок НОМЕР_1 , то позивач обліковує відносини із відповідачем як договір № 060614 від 01.07.2005.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1. договору).
Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 5. договору).
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу) (п. 11. договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32. договору).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33. договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34. договору).
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу (п. 45. договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з листопада 2021 року по березень 2023 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 39 681,37 грн, на підтвердження чого надав акти приймання передачі:
- № 060614 від 30.11.2021 про постачання в листопаді 2021 року теплової енергії на суму 2001,28 грн з ПДВ (а.с. 47);
- № 060614 від 31.12.2021 про постачання в грудні 2021 року теплової енергії на суму 2464,31 грн з ПДВ (а.с. 46);
- № 060614 від 31.01.2022 про постачання в січні 2022 року теплової енергії на суму 6240,41 грн з ПДВ (а.с. 46);
- № 060614 від 28.02.2022 про постачання в лютому 2022 року теплової енергії на суму 4492,60 грн з ПДВ (а.с. 45);
- № 060614 від 31.03.2022 про постачання в березні 2022 року теплової енергії на суму 4521,68 грн з ПДВ (а.с. 45);
- № 060614 від 30.11.2022 про постачання в листопаді 2022 року теплової енергії на суму 2567,86 грн з ПДВ (а.с. 44);
- № 060614 від 31.12.2022 про постачання в грудні 2022 року теплової енергії на суму 3874,79 грн з ПДВ (а.с. 44);
- № 060614 від 31.01.2023 про постачання в січні 2023 року теплової енергії на суму 5404,66 грн з ПДВ (а.с. 43);
- № 060614 від 28.02.2023 про постачання в лютому 2023 року теплової енергії на суму 5824,98 грн з ПДВ (а.с. 43);
- № 060614 від 31.03.2023 про постачання в березні 2023 року теплової енергії на суму 2876,56 грн з ПДВ (а.с. 42);
- № 060614 від 30.06.2023 про коригування поставленої в січні 2023 року теплової енергії на суму -587,76 грн з ПДВ (а.с. 42).
Позивач зазначає, що відповідачеві направлялись акти прийому-передачі теплової енергії та рахунки на їх оплату, акт звіряння взаємних розрахунків та досудова вимога. Однак вони залишились без відповіді, а заборгованість не погашеною станом на дату подання цієї позовної заяви.
На підставі викладеного, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 684,49 грн за загальний період з 03.01.2022 по 01.11.2023, 3 % річних за загальний період з 03.01.2022 по 22.01.2025 у розмірі 2608,08 грн та інфляційні втрати за загальний період з лютого 2022 року по грудень 2024 року у розмірі 10 161,36 грн.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний неправильно, а саме позивачем при розрахунку пені на заборгованість за березень 2022 року, листопад 2022 року та березень 2023 року використано неправильні початкові періоди нарахування, а також при здійсненні розрахунку пені на заборгованість за листопад 2021 року, позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню на заборгованість:
- за листопад 2021 року на суму 2001,28 грн за період з 03.01.2022 по 11.01.2022;
- за грудень 2021 року на суму 2093,03 грн за період з 01.02.2022 по 01.08.2022;
- за січень 2022 року на суму 6240,41 грн за період з 01.03.2022 по 01.09.2022;
- за лютий 2022 року на суму 4492,60 грн за період з 01.04.2022 по 01.10.2022;
- за березень 2022 року на суму 4521,68 грн за період з 02.05.2022 по 02.11.2022;
- за листопад 2022 року на суму 2567,86 грн за період з 02.01.2023 по 02.07.2023;
- за грудень 2022 року на суму 3874,79 грн за період з 01.02.2023 по 01.08.2023;
- за січень 2023 року на суму 7816,90 грн за період з 01.03.2023 по 01.09.2023;
- за лютий 2023 року на суму 5824,98 грн за період з 03.04.2023 по 03.10.2023;
- за березень 2023 року на суму 2876,56 грн за період з 01.05.2023 по 01.11.2023.
Відповідно до п. 34. договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, відповідно до п. 34. договору, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити за поставлену теплову енергію:
- у листопаді 2021 року суму 2001,28 грн у строк до 31.12.2021 включно;
- у грудні 2021 року суму 2093,03 грн у строк до 31.01.2022 включно;
- у січні 2022 року суму 6240,41 грн у строк до 28.02.2022 включно;
- у лютому 2022 року суму 4492,60 грн у строк до 31.03.2022 включно;
- у березні 2022 року суму 4521,68 грн у строк до 02.05.2022 включно (оскільки останній день строку припадає на вихідний день);
- у листопаді 2022 року суму 2567,86 грн у строк до 02.01.2023 включно (оскільки останній день строку припадає на вихідний день);
- у грудні 2022 року суму 3874,79 грн у строк до 31.01.2023 включно;
- у січні 2023 року суму 7816,90 грн у строк до 28.02.2023 включно;
- у лютому 2023 року суму 5824,98 грн у строк до 31.03.2023 включно;
- у березні 2023 року суму 2876,56 грн у строк до 01.05.2023 включно (оскільки останній день строку припадає на вихідний день).
Отже, з урахуванням положень п. 34. договору початковою датою періоду нарахування пені:
- на заборгованість за листопад 2021 року на суму 2001,28 грн має бути 03.01.2022;
- на заборгованість за грудень 2021 року на суму 2093,03 грн має бути 01.02.2022;
- на заборгованість за січень 2022 року на суму 6240,41 грн має бути 01.03.2022;
- на заборгованість за лютий 2022 року на суму 4492,60 грн має бути 01.04.2022;
- на заборгованість за березень 2022 року на суму 4521,68 грн має бути 03.05.2022;
- на заборгованість за листопад 2022 року на суму 2567,86 грн має бути 03.01.2023;
- на заборгованість за грудень 2022 року на суму 3874,79 грн має бути 01.02.2023;
- на заборгованість за січень 2023 року на суму 7816,90 грн має бути 01.03.2023;
- на заборгованість за лютий 2023 року на суму 5824,98 грн має бути 03.04.2023;
- на заборгованість за березень 2023 року на суму 2876,56 грн має бути 02.05.2023.
Також, як зазначає позивач, відповідач сплатив заборгованість за листопад 2021 року у розмірі 2001,28 грн - 11.01.2022. Таким чином, з урахуванням приписів п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», пеня на заборгованість за листопад 2021 року на суму 2001,28 грн підлягає нарахуванню за період з 03.01.2022 по 10.01.2022.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 684,48 грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний неправильно. При розрахунку 3% річних позивачем допущені аналогічні помилки, як і при нарахуванні пені.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 2607,50 грн.
Розмір інфляційних втрат позивачем розраховано правильно.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 453,34 грн, з яких: 684,48 грн - пеня, 2607,50 грн - 3% річних, 10 161,36 грн - інфляційні втрати.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 0,12 грн (0,005 %), на відповідача - 2422,28 грн (99,995 %).
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стрільця Геннадія Івановича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 29, офіс 504, ідентифікаційний код 32688148) 15 875,62 грн, а саме: 13 453,34 грн, з яких: 684,48 грн - пеня, 2607,50 грн - 3% річних, 10 161,36 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,28 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 31.03.2025
Суддя І.В. Мілєва