Справа № 305/3045/23
Іменем України
06 березня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Собослоя Г.Г., Кожух О.А.,
з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кушнаренко Дмитро Віталійович, на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 липня 2024 року у складі судді Попової О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з батьком,-
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з батьком.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 22.01.2013 позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від шлюбу з відповідачем у сторін народилось двоє дітей, а саме: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на даний час є неповнолітніми і проживають разом із позивачем.
Зазначав, що на початку сімейного життя у сторін були більш-менш дружні стосунки, однак в подальшому їх подружнє життя не склалось. Причиною розпаду сім'ї стало те, що у сторін з часом стали різні погляди на життя, сімейні цінності, ведення господарства, виховання дітей, тощо, в результаті чого між сторонами постійно виникали непорозуміння і конфлікти. Позивач намагався зберегти сім'ю і знайти консенсус в їх взаємовідносинах, однак з того нічого не вийшло. Сторони не могли знайти спільної мови навіть при вирішенні самих елементарних побутових питань. В результаті між сторонами склалося таке відношення, як нетерпимість один до одного. Шлюб між сторонами став носити формальний характер і повністю вичерпав себе, як такий.
Вказував, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 10.08.2021 у справі №305/933/21 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Вказане судове рішення набрало законної сили 10.09.2021.
Зазначав, що протягом тривалого часу неповнолітні діти від шлюбу, а саме: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають з позивачем, за адресою його місця перебування і роботи, а саме: АДРЕСА_1 .
Стверджував, що вказаний факт підтверджується довідкою №445 від 26.09.2023, виданою старостою Татарівського старостинського округу Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Юрієм Ясінським. Про факт проживання позивача разом з неповнолітніми дітьми від шлюбу свідчить і та обставина, що діти з 21.02.2023 навчаються в Татарівській гімназії, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою № 38/04-01 від 18.09.2023, виданою і підписаною директором гімназії Любов'ю Павлюк.
Вказував, що протягом останнього часу відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей від шлюбу. За таких обставин позивач був змушений звернутися в суд з позовом про стягнення з відповідача аліментів в його користь на утримання дітей в примусовому порядку.
Зазначав, що рішенням Яремчанського міського суду Надвірнянського району Івано-Франківської області від 16.08.2023 у справі № 354/424/23 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей від їх шлюбу. Вказане судове рішення набрало законної сили 10.10.2023. Мати неповнолітніх дітей, відповідач ОСОБА_2 , з сім'єю не проживає, за час навчання дітей в гімназію не приходила, з класними керівниками не спілкувалася, навчанням та вихованням синів в гімназії не цікавиться. В позивача для дітей створені всі належні умови для проживання, навчання та проведення дозвілля, оскільки є окрема дитяча кімната, необхідні речі для відпочинку і розвитку хлопців. Матеріальне становище позивача також дозволяє забезпечити в повному обсязі всі необхідні потреби дитини.
Враховуючи вищенаведене позивач просив суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кушнаренко Дмитро Віталійович, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтуванні позову, не надав належної правової оцінки та безпідставно відмовив у заявленому позові.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Кушнаренко Д.В. підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та її представника, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
З такими висновками погоджується і колегія суддів з врахуванням наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
За частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Судом встановлено, що 22.01.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у виконавчому комітеті Глибокопотіцької сільської ради Тячівського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 8.
Від даного шлюбу у сторін народилось двоє дітей, а саме: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на даний час є неповнолітніми і проживають разом із позивачем.
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 10.08.2021 у справі №305/933/21 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Рішенням Яремчанського міського суду Надвірнянського району Івано-Франківської області від 16.08.2023 у справі № 354/424/23 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей від їх шлюбу.
Так, у позовній заяві позивач просив суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Частинами 1,2 статті 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до частини другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Частиною першою статті 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Таким чином, у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла чотирнадцяти років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.
Обгрунтовуючи позов позивач зазначає, що на протязі тривалого часу неповнолітні діти від шлюбу, а саме: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають з позивачем, за адресою його місця перебування і роботи, а саме: АДРЕСА_1 . Мати неповнолітніх дітей, відповідач ОСОБА_2 , з сім'єю не проживає, за час навчання дітей в гімназію не приходила, з класними керівниками не спілкувалася, навчанням та вихованням синів в гімназії не цікавиться. В позивача для дітей створені всі належні умови для проживання, навчання та проведення дозвілля, оскільки є окрема дитяча кімната, необхідні речі для відпочинку і розвитку хлопців. Вказує, що матеріальне становище позивача також дозволяє забезпечити в повному обсязі всі необхідні потреби дитини.
В обґрунтування позовної вимоги щодо визначення місця проживання дітей позивачем до позовної заяви додано:
- копію рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 10.08.2021 року (справа № 305/933/21) про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою, яке набрало законної сили 10.09.2021 року;
- копію рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16.08.2023 року (справа № 354/424/23) про стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке набрало законної сили 10.10.2023 року;
- копію свідоцтва про народження, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 видане виконавчим комітетом Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 04.06.2014 року, актовий запис № 26, де в графі батько зазначено ОСОБА_1 , в графі мати - ОСОБА_2 ;
- копію свідоцтва про народження, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 видане виконавчим комітетом Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 17.09.2015 року, актовий запис № 38, де в графі батько зазначено ОСОБА_1 , в графі мати - ОСОБА_2 ;
- довідку про фактичне місце проживання № 697 від 14.09.2023 року, яка видана ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцю АДРЕСА_2 , в тім що він дійсно має наступний склад сім'ї: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- довідку № 445 від 26.09.2023 року, виданої Татарівським старостинським округом Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, про те, що ОСОБА_1 (позивач), разом з дітьми ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вони (без реєстрації місця проживання) фактично проживають в АДРЕСА_1 (у домогосподарстві ОСОБА_6 );
- довідку № 38/04-01 від 18.09.2023 року, видану Татарівською гімназією відділу освіти Ворохтянської селищної ради про те, що діти ОСОБА_4 2015 року народження та ОСОБА_1 2014 року народження, дійсно навчаються у даній гімназії.
Інших документів позивачем суду не надано.
Відтак, судом першої інстанції дійшов вірного висновку, що суд позбавлений можливості, встановити матеріальне становище позивача ОСОБА_1 наявність чи відсутність у нього власного житла, постійного стабільного доходу, стан здоров'я як позивача так і дітей, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження наведеного, позивачем не надано. Зокрема: акту обстеження матеріально-побутових умов, з якого можливо встановити умови проживання позивача та умови проживання дітей; будь-якого документу, що позивач працює, має постійний заробіток, або має який-небудь інший вид доходу; будь-якого документу щодо стану здоров'я позивача, що позбавляє суд можливості встановити чи зловживає позивач спиртними напоями або наркотичними засобами, суд, вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, щодо визначення місця проживання дітей з позивачем.
При цьому, суд першої інстанції також вірно зазначив, що спір щодо місця проживання дітей фактично відсутній, оскільки діти проживають з позивачем, про що також у судовому засіданні в суді першої інстанції зазначили представники позивача.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини.
Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання дитини.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кушнаренко Дмитро Віталійович, залишити без задоволення.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 12 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 17 березня 2025 року.
Головуючий:
Судді: