Справа № 675/1689/24
Провадження № 1-в/675/6/2025
"31" березня 2025 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , представника установи - ОСОБА_4 , засудженого - ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , перекладача - ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання,
Захисник адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду в інтересах засудженого ОСОБА_5 з клопотанням про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання.
ОСОБА_6 зазначає, що ОСОБА_5 відбуває покарання у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)» за вироком Ренійського районного суду Одеської області від 15 липня 2022 року, за яким його засуджено за ст.ст. 289 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбуття покарання вирішено обчислювати йому з 25 квітня 2015 року.
Також ОСОБА_5 раніше засуджений, крім іншого, за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2017 року за ст.ст. 115 ч. 2 п. 6, 187 ч. 4, 70 ч. 1 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Цим вироком відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з 25 квітня 2015 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Засуджений не погоджується з позицією адміністрації виправної установи з приводу того, що він повинен відбувати покарання до 25 квітня 2029 року. На думку ОСОБА_5 , Державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» безпідставно не був зарахований у загальний строк відбування покарання за останнім вироком строк його перебування у слідчому ізоляторі з 25 квітня 2015 року по 27 квітня 2017 року.
Тому адвокат ОСОБА_6 просить суд зобов'язати Державну установу «Замкова виправна колонія (№ 58)» зарахувати засудженому ОСОБА_5 період перебування під вартою в умовах СІЗО з 25 квітня 2015 року по 25 квітня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 та представник установи ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечили, посилаючись на його безпідставність.
Заслухавши пояснення засудженого, його захисника, представника установи, з'ясувавши думку прокурора, вивчивши надані матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
До 24 грудня 2015 року в ч. 5 ст. 72 КК України, яка встановлювала правила зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання засудженим, було зазначено, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання, в разі засудження до позбавлення волі, день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК України. При призначенні покарань, не зазначених у ч. 1 ст. 72 КК України, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
26 листопада 2015 року було прийнято Закон № 838-VIII.
Цим Законом було змінено ч. 5 ст. 72 КК України і визначено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі, в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Судом встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2017 року ОСОБА_5 засуджено за ст.ст. 115 ч. 2 п. 6, 187 ч. 4, 70 ч. 1 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 25 квітня 2015 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вказаний вирок набрав законної сили 27 квітня 2017 року.
Таким чином, період з 25 квітня 2015 року по 25 квітня 2017 року ОСОБА_5 вже зараховано на підставі Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2017 року.
На даний час ОСОБА_5 відбуває покарання за вироком Ренійського районного суду Одеської області від 15 липня 2022 року, за яким його засуджено за ст.ст. 289 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбуття покарання вирішено обчислювати йому з 25 квітня 2015 року.
Суд зауважує, що згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження - це досудове провадження і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що судове провадження - це кримінальне провадження в суді першої інстанції, яке включає в себе підготовче провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими обставинами або виключними обставинами. Ці положення закону дають підстави рахувати, що для зарахування часу попереднього ув'язнення відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України цей час повинен бути не в межах іншого кримінального провадження.
Враховуючи викладене, у даному випадку відсутні законні підстави для задоволення клопотання про зарахування засудженому ОСОБА_8 строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 25 квітня 2015 року по 25 квітня 2017 року, яке, як вказує засуджений, було застосовано до нього у межах іншого кримінального провадження, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 72 КПК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, на який є посилання в клопотанні, таке зарахування провадиться лише в межах того самого кримінального провадження.
Зі змісту клопотання захисника ОСОБА_5 вбачається, що засуджений фактично не погоджується із тим, що він повинен відбути усі 14 років остаточно призначеного покарання за останнім вироком. Вважає, що в загальний строк відбування покарання за вироком Ренійського районного суду Одеської області від 15 липня 2022 року слід зарахувати строк його перебування у слідчому ізоляторі за період з 25 квітня 2015 року по 27 квітня 2017 року під час здійснення попереднього кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Частина 4 статті 70 КК України встановлює порядок та особливості призначення покарання при так званій «розірваній сукупності». Суд, який розглядає кримінальне провадження, у цьому випадку повинен, зокрема, зарахувати в строк остаточного покарання, призначеного за сукупністю вчинених злочинів, покарання, відбуте за попередній вироком, якщо таке зарахування є можливим.
Оскільки ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, до постановлення попереднього вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 11 січня 2017 року, остаточне покарання призначено ОСОБА_5 за вироком Ренійського районного суду Одеської області від 15 липня 2022 року у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за обома цими вироками.
Суд констатує, що вирок Ренійського районного суду Одеської області від 15 липня 2022 року стороною захисту не оскаржено, вказаний вирок набрав законної сили 15 серпня 2022 року та підлягає безумовному виконанню.
Натомість, у даному випадку Ізяславський районний суд Хмельницької області не вправі переглядати (ревізувати) судові рішення, які набрали законної сили. Такими повноваження положення ст. 537 КПК України суд не наділяють.
Також суд звертає увагу сторони захисту на те, що до повноважень адміністрації установи відбування покарань не належить питання щодо зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання. Дане право належить виключно суду в розумінні ст.ст. 65-72 КК України.
Тому суд не вправі зобов'язати Державну установу «Замкова виправна колонія (№ 58)» зарахувати засудженому ОСОБА_5 відповідний період перебування під вартою в умовах СІЗО відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року).
Таким чином, клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1