Провадження № 11-кп/803/767/25 Справа № 210/6572/24
25 березня 2025 року м.Кривий Ріг
25 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного судум. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року, якою подання адміністрації ДУ «Криворізька виправна колонія (№ 80)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання, задоволено та звільнено засудженого ОСОБА_6 умовно-достроково від подальшого відбування покарання на не відбутий строк 1 (один) рік 3 (три) місяці 10 (десять) днів, -
Відповідно до ухвали суду, начальник державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» ОСОБА_8 звернувся до суду з поданням відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування умовно-дострокового звільнення.
Ухвалою Дзержинського районного судум. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року, подання адміністрації ДУ «Криворізька виправна колонія (№ 80)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання, задоволено та звільнено засудженого ОСОБА_6 умовно-достроково від подальшого відбування покарання на не відбутий строк 1 (один) рік 3 (три) місяці 10 (десять) днів.
На вказану ухвалу суду прокурором ОСОБА_7 подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу Дзержинського районного судум. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 рокускасувати та постановити ухвалу, якою в задоволенні подання адміністрації ДУ «Криворізька виправна колонія (№ 80)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання, відмовити. Звертає увагу, що засуджений ОСОБА_6 вчинив умисне кримінальне правопорушення під час іспитового строку, відносно своєї матері. Зазначає, що за весь період відбування покарання ОСОБА_6 отримав заробітну плату лише за чотири місяця 2024 року, тобто фактично ОСОБА_6 був працевлаштований нетривалий час та до праці залучався періодично.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, думку засудженого ОСОБА_6 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 засуджений 18 листопада 2020 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ст.ст. 126-1, 75, 76 КК України до 4 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки. Крім того, ОСОБА_6 засуджений 05 серпня 2021 року Покровським районного суду Дніпропетровської області за ст. 186 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 18.11.2020 року Покровського районного суду Дніпропетровської області, остаточно призначено покарання із застосуванням ст. 72 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. Вирок набрав законної сили 07.09.2021 року.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 23 травня 2023 року замінено невідбуту частину покарання 2 роки 10 місяців 28 днів позбавлення волі за вироком від 05.08.2021 року Покровського районного суду Дніпропетровської області, більш м'яким покаранням у виді обмеження волі строком на 2 роки 10 місяців 28 днів. Зараховано в строк відбування покарання час слідування під вартою з дня вступу ухвали в законну силу до прибуття і постановки на облік у виправному центрі, відповідно до вимог ст. 72 КК України, з розрахунку один день позбавлення волі за два дні обмеження волі. Ухвала набрала законної сили 31.05.2023 року.
Станом на день розгляду подання невідбута частина становить 1 рік 3 місяці 10 днів.
Засуджений ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі знаходиться з 20.10.2021 року.
Під час утримання в Установі виконання покарань №4 (м. Дніпро) характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 14.01.2022 року під час утримання в Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)» характеризувався позитивно, стягнень не мав, мав 4 (чотири) заохочення. З 17.07.2023 року по теперішній час відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)». За час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання та розпорядку дня, за що був заохочений один раз.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
Колегія суддів вважає, що судом І інстанції не в повній мірі перевірена можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відносно засуджених, які вчинили кримінальний проступок або нетяжкий злочин, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України однією із основних підстав для застосування умовно - дострокового звільнення від відбування покарання є наявність даних, які свідчать про те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Так, підставою умовно - дострокового звільнення від відбування покарання є: фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання та доведенням засудженим свого виправлення. Доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових кримінальних правопорушень.
Виправлення засудженого/ї має бути підтверджене сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Пленум ВСУ у п. 17 Постанови від 26.04.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», вказав на те, що оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово звертали увагу судів на те, що під час вирішення питання про сумлінну поведінку та ставлення до праці в разі вирішення питання про можливість застосування до засудженого ст. 81 КК України, слід відрізняти пристосовування засуджених до вимог адміністрації колонії з метою отримання пільг або уникнення покарання від виправлення засуджених.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що в порушення вказаних вимог закону, суд І інстанції помилково не взяв до уваги, що за весь період відбування покарання ОСОБА_6 отримав заробітну плату лише за чотири місяця 2024 року (травень, червень, липень та вересень), тобто фактично ОСОБА_6 був працевлаштований нетривалий час та до праці залучався періодично, засуджений ОСОБА_6 вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, відносно своєї матері, на шлях виправлення не став та знову продовжив злочинну діяльність відносно своєї матері, а саме
вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України, під час іспитового строку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що суд І інстанції дійшов до передчасного висновку про можливість застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого ОСОБА_6 , оскільки з його дій не вбачається, що він виправився та заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є слушною та обґрунтованою, а ухвала суду І інстанції про звільнення засудженого умовно-достроково підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід відмовити в задоволенні подання адміністрації ДУ «Криворізька виправна колонія (№ 80)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року відносно ОСОБА_6 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання адміністрації ДУ «Криворізька виправна колонія (№ 80)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання - відмовити.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: