Провадження № 22-ц/803/444/25 Справа № 209/607/24 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
19 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року у складі судді Шендрик К.Л. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У лютому 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 16.05.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем було укладено договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0975500316 та отримання кредиту згідно заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики №2628552273 від 09.02.2020 року, що була акцептована відповідачем 09.02.2020 року шляхом підписання електронним підписом відповідача. Згідно договору відповідач отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн строком на 36 місяців з дня підписання договору. 14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором надання споживчого кредиту №0975500316 від 16.05.2019 року, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем. 10.01.2023 року відповідно до Договору №10-01/2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект Центр», в тому числі за Договором надання споживчого кредиту №0975500316 від 16.05.2019 року. Відповідач порушив умови кредитного договору і станом на 09.01.2024 року має прострочену заборгованість в сумі 168 475,03 грн, які складаються із заборгованості за тілом кредиту - 11 000 грн; заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги - 157 475,03 грн.
Враховуючи порушення відповідачем умов кредитного договору, просить стягнути з нього на їх користь заборгованість у розмірі 132 477,53 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Кредитним договором №0975500316 від 16.05.2019 року у розмірі 132 477 (сто тридцять дві тисячі чотириста сімдесят сім) гривень 53 копійки, з яких 11 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 121 477,53 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судові витрати з оплати судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень (а.с. 92-94).
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (а.с. 97-98), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
ТОВ «Коллект Центр» подало письмові пояснення щодо апеляційної скарги (а.с. 114-119).
ОСОБА_1 подав додаткові письмові пояснення у справі (а.с. 122-123).
ТОВ «Коллект Центр» подало додаткові пояснення (а.с. 124-125).
ОСОБА_1 подав додаткові письмові пояснення у справі (а.с. 1128-129).
ТОВ «Коллект Центр» подало письмові пояснення щодо апеляційної скарги (а.с. 143-144).
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині стягнення заборгованості за відсотками враховуючи наступне.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 16 травня 2019 року між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0975500316.
Умовами пункту 1.2. Договору сторони передбачили, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.
09 лютого 2020 року відповідач звернувся до ТОВ «Інфінанс» з пропозицією про надання 3 траншу кредиту згідно Заявки - анкети №2628552273 від 09 лютого 2020 року в рамках Договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0975500316 від 16 травня 2019 року (оферта).
Відповідно до акцепту оферти від 09 лютого 2020 року на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки - анкети №2628552273 від 09 лютого 2020 року в рамках Договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0975500316 від 16 травня 2019 року (оферта), ОСОБА_1 погодився з умовами оферти на умовах, викладених в цьому Акцепті з використання при укладенні цього правочину одноразового ідентифікатора, в якості аналога власноручного підпису.
Умовами оферти передбачено розмір кредиту (траншу) у розмірі 11 000 грн, строк користування траншем 30 днів, відсоткова ставка 1.225% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 447,125%.
ТОВ «Інфінанс» належним чином виконало свої зобов'язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 11 000 грн, в порядку передбаченому умовами акцепта на отримання третього траншу, що підтверджується квитанцією за сплату №48325891 від 09.02.2020 року, призначення платежу: зарахування 11 000,00 грн на картку НОМЕР_1 .
Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Інфінанс» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , 09 лютого 2020 року був ідентифікований ТОВ «Інфінанс». Акцепт договору позичальником підписаний аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 8q6w3r зазначений час відправки 09 лютого 2020 року та номер телефону, на який було відправлено.
Вказана довідка, містить дані за якими можна ідентифікувати, що одноразовий ідентифікатор 8q6w3r, яким підписано акцепт оферти від 09 лютого 2020 року на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки - анкети №2628552273 від 09 лютого 2020 року в рамках Договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0975500316 від 16 травня 2019 року, належить саме відповідачу ОСОБА_1 , а тому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що він не підписував акцепт.
14 липня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал було укладено договір факторингу №14-07/21, за яким, зокрема, право вимоги за кредитними договорами стосовно боржника ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».
Відповідно до підпункту 6.1.4. зазначеного договору право вимоги переходить до фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання передачі Реєстру боржників (Додаток №2), який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги.
На підтвердження виконання умов підпункту 6.1.4. вказаного договору позивачем надано акт приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу №14-07/21 від 14 липня 2021 року, який є додатком №2 до договору факторингу від 14 липня 2021 року №14-07/21.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за яким, зокрема, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за укладеними кредитними договорами, перейшло до ТОВ «Коллект Центр».
Відповідно до підпункту 5.2 вказаного договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4).
На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року, який є додатком №4 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року №10-01/2023.
Відповідач позичені кошти не повернув, у зв'язку з чим, станом на 09 січня 2024 року позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 168 475,03 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 11 000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 157 475,03 грн, що підтверджується позивачем наданим розрахунком заборгованості.
За вимогами статей 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції не у повній мірі з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав не усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі не можна визнати у повній мірі законним та обґрунтованим та слід зауважити таке.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правильно встановивши обставини справи та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору від 09 лютого 2020 року, так і отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 11 000 грн на погоджених ним умовах Акцепту оферти від 09 лютого 2020 року шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останнім свого обов'язку зі своєчасного повернення кредитних коштів.
Відповідачем, а ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надано доказів на спростування факту укладення договору від 09 лютого 2020 року та зарахування на його картковий рахунок кредитних коштів у сумі 11 000,00 грн.
Між тим, суд першої інстанції не врахував, що кредитні кошти відповідно до акцепту оферти від 09 лютого 2020 року на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки - анкети №2628552273 від 09 лютого 2020 року в рамках Договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0975500316 від 16 травня 2019 року, а тому при визначенні умов Акцепту оферти на отримання 3 траншу від 09 лютого 2020 року необхідно враховувати узгоджені умови договору фінансового кредиту від 16 травня 2019 року.
Як встановлено умовами Договору від 16 травня 2019 року, а саме умовами пункту 1.2. Договору сторони передбачили, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.
З аналізу умов цього пункту Договору від 16 травня 2019 року можливо зробити висновок, що кожен транш кредиту є окремим договором термін повернення кожного траншу та строк користування визначено в умовах цього договору, при наданні третього траншу (що має місце у цій справі) у Додатку №3 та Додатку №4 до Договору від 16 травня 2019 року.
Між тим позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду Додатку №3 та Додатку №4 до Договору від 16 травня 2019 року, що на переконання колегії суддів позбавляє можливості визначити остаточні терміни повернення та строк користування таким траншем.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 12 ЦПК України судочинство у судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Акцепт оферта від 09 лютого 2020 року на отримання 3 траншу кредиту також містить посилання на інші умови, викладені у Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МoneyBOOM» (далі - Правила), які долучені до позовної заяви. Між тим ці Правила не містять посилання на електронний підпис відповідача, який би свідчив про його ознайомлення з цими Правилами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження тих обставин, що строк повернення позичених коштів за Акцептом оферти від 09 лютого 2020 року перевищує 30 днів, а відтак й нарахуванням процентів за користування цими коштами за отриманим третім траншем, виходячи із відсоткової ставки 1.225%, теж обмежується 30 днями та їх загальний розмір складає, як зазначено умовами договору 4 042,50 грн (11 000,00 грн * 1,225% * 30 днів).
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі здебільшого посилається на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності (частини четверта, п'ята статті 267 ЦК України).
Умовами оферти від 09.02.2020 року передбачено строк користування траншем 30 днів, тобто до 10.03.2020 року включно.
Між тим, Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі №728/1765/21 (провадження №61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, який набрав чинності 17 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, пред'явлення позову ТОВ «Коллект Центр» відбулося в межах позовної давності та на час подання позову перебіг позовної давності не закінчився.
Оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясував обставини справи, які мають значення для її вирішення, та неправильно застосував норми матеріального права, порушив вимоги процесуального закону, в силу вимог пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду в частині розміру процентів за користування кредитними коштами належить змінити, зменшивши розмір таких процентів з з 121 477 (сто двадцять одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн 53 коп до 4 042 (чотири тисячі сорок дві) грн 50 коп.
Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За положеннями ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги зміну рішення суду в частині стягнення заборгованості за відсотками з урахуванням вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні рішення в частині стягнутих судових витрат, а саме: судового збору шляхом його зменшення з 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп до 343 (триста сорок три) грн 68 коп та витрат на правничу допомогу шляхом його зменшення з 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп до 794 (сімсот дев'яносто чотири) грн 50 коп.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України та враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 48 коп.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року - змінити в частині розміру стягнутої заборгованості за відсотками шляхом його зменшення з 121 477 (сто двадцять одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн 53 коп до 4 042 (чотири тисячі сорок дві) грн 50 коп, а також в частині стягнутих судових витрат, а саме: судового збору шляхом його зменшення з 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп до 343 (триста сорок три) грн 68 коп та витрат на правничу допомогу шляхом його зменшення з 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп до 794 (сімсот дев'яносто чотири) грн 50 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 48 коп.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені "19" березня 2025 року.
Повний текст постанови складено "31" березня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна