Провадження № 22-ц/803/2013/25 Справа № 187/2045/24 Суддя у 1-й інстанції - Караул О. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
19 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дзецька Дмитра Вікторовича на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року у складі судді Караула О.А. по справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі №187/2045/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про продовження строку позовної давності та визнання договору дарування недійсним,-
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження будинку АДРЕСА_1 , до вирішення спору по суті (а.с. 6).
Не погодившись з такою ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Дзецько Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі (а.с. 8-10).
Сторони по справі не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з огляду на таке.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Згідно з частинами першою - другою статті 149 ЦПК Україні суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19).
При оцінці зазначеної співмірності, необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року №753/22860/17, провадження №14 - 88цс20).
У постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У справі, яка переглядається, позивач пред'явила позов про визнання договору дарування недійсним.
Позивач в обґрунтування наявності підстав для забезпечення позову посилалась на те, що у 2015 році позивач разом із колишнім чоловіком ОСОБА_3 подарували будинок АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_1 . Наразі син виріс та має бажання проживати у будинку разом із своєю дівчиною, через що вимагає у позивача покинути належний йому будинок. Більше того, заявник переконана, що її син має намір продажу цього будинку. Тому з метою убезпечити подальше відчуження спірного нерухомого майна, просила вжити заходи забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони відчуження нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції погодився із такими доводами позивача та вжив заходи забезпечення позову.
Таким чином, встановивши, що між сторонами виник спір щодо права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції, з урахуванням доводів заявника та характеру спору, правильно керувався тим, що невжиття заходів забезпечення позову в спосіб заборони відчуження спірного нерухомого майна може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення у разі задоволення позову.
Застосування вказаного виду забезпечення позову є адекватним, оскільки його невжиття може призвести до відчуження спірного майна на користь інших осіб, що, у свою чергу, призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі №212/7106/21 (провадження №61-11041св22).
Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову по суті є тимчасовим обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів, враховуючи обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду, та те, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачеві в його правах, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у даній справі.
Посилання на те, що суду першої інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття визначених у заяві заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, - безпідставні та спростовуються наведеними вище мотивами та матеріалами справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з ухвалою суду та переоцінки висновків, при цьому, будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо необхідності забезпечення даного позову, а також не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли бути підставою, передбаченою ст. 376 ЦПК України, для скасування судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дзецька Дмитра Вікторовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року про забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені "19" березня 2025 року.
Повний текст постанови складено "31" березня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна