Провадження № 22-ц/803/2219/25 Справа № 196/274/24 Суддя у 1-й інстанції - Костюков Д. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
19 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шило Тетяни Володимирівни на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року у складі судді Костюкова Д.Г. по справі за позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук Світлана Василівна, про встановлення фактів постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа: ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. , про встановлення фактів постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом (а.с. 2-6), який в подальшому уточнила (т. 1 а.с. 164-168), в обґрунтування якого посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із:
- житлового будинку загальною площею 71.9 кв.м., житловою площею - 37.0 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- автомобіля марки FIAT LINEA, 2013 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Спадкоємцем за заповітом була його донька ОСОБА_2 , за заявами якої було відкрито спадкові справи після смерті батька ОСОБА_4 та після смерті матері ОСОБА_5 , але у видачі свідоцтва про право на спадщину постановами приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кравчук С.В. від 16.11.2023 року їй було? відмовлено. Постанови нотаріуса ОСОБА_2. не оскаржила і статус спадкоємця вона втратила, в подальшому це позбавило її можливості отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину та небажання ОСОБА_2 оскаржувати постанови в суді дало можливість реалізувати свої спадкові права спадкоємцям інших черг за законом.
01 грудня 2022 грудня прийнято Закон України №2783-ІХ "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", 23 грудня 2022 року Закон набрав чинності.
Вона є рідною племінницею померлого ОСОБА_4 . Її мати ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) була рідною сестрою покійного.
Після смерті дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_5 12 лютого 2017 року, належний їй на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 автомобіля марки FIAT LINEA, 2013 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України успадкував за законом її чоловік ОСОБА_4 , який постійно проживав разом з нею однією сім'єю на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 . Однак свідоцтво про право на спадщину за законом ним не отримано та державну реєстрацію права власності не проведено.
Після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її дядько ОСОБА_4 залишився один? у віці 75 років та потребував сторонньої опіки. Вона була найближчою родичкою в Україні (донька ОСОБА_2 проживає в м.Москва рф), тому запросила його на постійне місце проживання в АДРЕСА_2 , де проживала вона та її сім'я.
За адресою: АДРЕСА_2 , вона разом із ОСОБА_4 , чоловіком та сином постійно проживали однією сім'єю до моменту його смерті. І хоча смерть юридично зафіксована в м.Москва російської федерації, ОСОБА_4 знаходився там тимчасово, для проведення операції і помер в лікарні.
В її квартирі, де ОСОБА_4 постійно проживав із нею однією сім'єю, знаходились всі його особисті речі, документи, у них був спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, разом вели домашнє господарство. В дворі будинку зберігався належний йому автомобіль.
Зазначила, що вона є спадкоємцем п'ятої черги після смерті ОСОБА_4 . Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України вона прийняла спадщину з моменту її відкриття в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як постійно проживала зі спадкодавцем однією сім'єю на час її відкриття.
14 грудня 2023 року звернулась до ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, як спадкоємець п'ятої черги після смерті дядька ОСОБА_4 , однак постановою від 18 грудня 2023 року у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, оскільки спадщину прийняв інший спадкоємець.
На підставі викладеного, позивач з урахуванням уточнення позову просила суд встановити факт її постійного проживання на час відкриття спадщини, зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_4 із дружиною ОСОБА_5 . Визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її дядька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль марки FIAT LINEA, 2013 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
01 листопада 2024 року позивачкою ОСОБА_1 подано до суду заяву про відмову від позову в частині позовної вимоги про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини, як спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_4 зі спадкодавцем дружиною ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 224-225).
Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа - ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. , про встановлення фактів постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задоволено частково.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 230, 234-239).
Додатковим рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року доповнено рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 року у цивільній справі №196/274/24 за позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа - ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. про встановлення фактів постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом, абзацом першим, який викласти у наступній редакції:
«Прийняти відмову позивачки ОСОБА_1 від позовної вимоги щодо встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини, як спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_4 зі спадкодавцем дружиною ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та провадження у цій частині позовних вимог закрити» (т. 1 а.с. 261).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шило Т.В. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог (т. 1 а.с. 244-250, т. 2 а.с. 12-18).
Учасники справи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін, враховуючи наступне.
Колегія суддів переглядає рішення суду лише в частині позовних вимог позивача про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, оскільки в іншій частині рішення суду апелянтом не оскаржується.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим 09 квітня 2020 року 97750050 органом РАГС Москви №50 Багатофункціональний центр надання державних послуг селища Московський (а.с. 14-15).
Відповідачка ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_4 (свідоцтво про народження № НОМЕР_3 від 10.05.1963р.) (а.с. 87).
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00042328864 від 16.11.2023р. ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_8 , прізвище після реєстрації шлюбу " ОСОБА_9 " (а.с. 131 зворот-133).
Згідно посвідки про народження № НОМЕР_4 ? ОСОБА_10 .?- рідної сестри ОСОБА_4 , її батьками були ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (а.с. 18).
Згідно свідоцтва про одруження серія НОМЕР_5 від 28.08.1959р., ОСОБА_10 уклала шлюб 28.08.1959р. із ОСОБА_13 та після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище " ОСОБА_6 " (а.с. 19).
Батьками позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - племінниці ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 від 28.01.1967р., є: ОСОБА_13 , ОСОБА_15 (а.с. 20).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00042508200, позивачка ОСОБА_1 26 лютого 2011 року уклала шлюб із ОСОБА_16 , прізвище після реєстрації шлюбу?- " ОСОБА_1 " (а.с. 21-22).
Згідно довідки виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області №2443 від 30 вересня 2021 року ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований в АДРЕСА_1 починаючи з 16 квітня 2014 року і по день смерті. На день смерті разом з ним була зареєстрована і проживала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , починаючи з 16 квітня 2014 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 121 зворот).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 серпня 2012 року зареєстрованого в реєстрі за №2308, спадкоємцем будинку АДРЕСА_3 є ОСОБА_5 (а.с. 25).
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 від 17 лютого 2017 року, виданим Царичанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 - дружина ОСОБА_4 (а.с. 16).
Згідно заяви №32 від 20.02.2017 ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , яке складається зі спадкового майна у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 (а.с. 80 зворот).
Як вбачається із заяви №33 від 20.02.2017 ОСОБА_4 відмовився від отримання обов'язкової частки у спадщині після смерті його дружини ОСОБА_5 (а.с. 80).
Згідно із заявою №239 від 16.11.2023 позивачка ОСОБА_1 , яка діяла по довіреності від імені ОСОБА_2 , звернулась до ПН ДРНО Кравчук С.В. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 (а.с. 95 зворот).
Постановою ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. , ОСОБА_1 , яка діє по довіреності від імені ОСОБА_2 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , оскільки неможливо встановити дійсність заповіту, відсутність підстав для усунення від права на спадкування у спадкоємця та коло спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (а.с. 31-32).
Згідно заповіту №77 АБ 8687793 від 24 грудня 2015 року ОСОБА_4 все своє майно заповів ОСОБА_2 , заповіт посвідчено ОСОБА_18 нотаріусом м.Москва, зареєстровано в реєстрі за №1-7315 (а.с. 112 зворот).
Відповідно до заяви про прийняття спадщини за заповітом від 03.10.2020р., яка надійшла до ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. 23.10.2020р., ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 (а.с. 111).
Як вбачається із заяви №238 від 16.11.2023 року позивачка ОСОБА_1 , яка діяла по довіреності від імені ОСОБА_2 , звернулась до ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке складається з автомобіля марки FIAT, моделі LINEA, 2013 року випуску, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а.с. 124).
Постановою ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. , ОСОБА_1 , яка діє по довіреності від імені ОСОБА_2 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на автомобіль марки FIAT, моделі LINEA, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , оскільки неможливо встановити дійсність заповіту, відсутність підстав для усунення від права на спадкування у спадкоємця та коло спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (а.с. 29-30).
Відповідно до заяви №271 від 14.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_3 та автомобіль марки FIAT LINEA, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 після смерті її дядька - ОСОБА_19 (а.с. 138 зворот).
Постановою ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. відмовлено ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та на автомобіль марки FIAT, моделі LINEA, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 дядька, громадянина російської федерації - ОСОБА_4 , оскільки наявна заява про прийняття спадщини за заповітом від іншого спадкоємця, яка подана у встановлений законодавством термін (а.с. 33-34).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.
Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 230, 234-239).
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
В судовому засіданні сторонами визнано, що за життя ОСОБА_4 склав заповіт №77 АБ 8687793 від 24 грудня 2015 року, яким все своє майно заповів доньці ОСОБА_2 .
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не надано оригінали чи дублікати заповітів, а в матеріалах спадкової справи такі заповіти відсутні в тому числі у зв'язку з тим, що відповідь на запит до приватного нотаріуса м.Москви відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про право допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. не надійшла, колегія суддів не бере до уваги, оскільки як встановлено матеріалами справи та не заперечується самою ОСОБА_1 , саме вона на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 зверталась до нотаріуса щодо оформлення спадкових справ останньої. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що при зверненні до нотаріуса в інтересах ОСОБА_2 у неї не було оригіналу чи дублікату заповітів, або у зв'язку з якими саме обставинами вона була позбавлена можливості подати до нотаріуса вказані заповіти діючи в інтересах ОСОБА_2 .
Як встановлено в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , подавши до ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. заяву про прийняття спадщини від 03.10.2020р., яка надійшла до приватного нотаріуса 23.10.2020р. (а.с. 111).
Отже, відповідачка ОСОБА_2 , яка є донькою померлого спадкодавця ОСОБА_4 та спадкоємцем за заповітом після його смерті, спадщину у встановлений законом шестимісячний строк прийняла, заяву про відмову від спадщини не подавала, докази визнання заповіту недійсним в матеріалах справи відсутні.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Враховуючи вказану норму матеріального права колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що оскільки ПН ДРНО Дніпропетровської області Кравчук С.В. відмовлено у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на спадкове майно та нею не оскаржувалась така відмова то вона втратила статус спадкоємця. Сама по собі відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на цю спадщину та можливість отримання даного свідоцтва у подальшому після усунення зазначених нотаріусом недоліків.
Згідно з пп. 4.10. п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
Посилання апелянта на можливість не відновлення дипломатичних відносин між Україною та рф є лише припущеннями апелянта та не спростовує в подальшому можливість звернення ОСОБА_2 до нотаріуса та надання необхідних документів з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що позивачка ОСОБА_1 не набула права на спадщину за законом після смерті її дядька ОСОБА_4 .
Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шило Тетяни Володимирівни - залишити без задоволення.
Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені "19" березня 2025 року.
Повний текст постанови складено "31" березня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна