Справа № 755/4918/25
про залишення позовної заяви без руху
"31" березня 2025 р. м.Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право проживання та користування житловим приміщенням,-
20.03.2025 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право проживання та користування житловим приміщенням.
27.03.2025 року позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано в провадження судді Коваленко І.В.
31.03.2025 року, в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, з Єдиного державного демографічного реєстру отримана інформація про відсутність відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З наданої позивачем копії паспорту громадянина України Серії НОМЕР_1 убачається, що адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно п. 4 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно п.10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлених строків. В разу їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірності поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Згідно з ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, він є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.09.2020 року. Відповідач, який є рідним братом позивача, фактично не проживає в житловому приміщенні понад один рік, так як у 1999 році отримав дозвіл і виїхав на постійне місце проживання в США, згідно Грін -карти. З того часу відповідач не проживає у даній квартирі, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і, взагалі, квартирою він не цікавиться і в Україну повертатись не збирається. Факт реєстрації відповідача за вказаною адресою порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, позивач позбавлений права оформити субсидію на комунальні послуги, як пенсіонер.
Убачається, що позивачем до позовної заяви не додано доказів на підтвердження викладених у ній обставин, зокрема: доказів постійного проживання відповідача в США, а не за зареєстрованим місцем проживання.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_2 .
Однак в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачами не зазначено, чим підтверджується відсутність відповідача за місцем реєстрації без поважних причин понад шість місяців.
Тому з урахуванням викладеного позивачам необхідно зазначити, чим підтверджується відсутність відповідача за місцем реєстрації без поважних причин понад шість місяців.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
З 21 січня 2023 року набув чинності новий закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який спростив для власників процедуру «зняття з реєстрації».
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється: за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.
Крім того, згідно п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:
1) заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;
2) рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);
3) свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;
4) повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
5) заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою.
Згідно п. 61 Порядку у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:
1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);
2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу, що позивачами не надано суду доказів щодо реалізації свого права в позасудовому порядку.
Окрім того, позивачам необхідно зазначити, чим підтверджується неможливість зняття відповідача із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за заявою позивача, як власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Отже, позивач при зверненні до суду з цим позовом має надати докази, які б підтверджували факт його звернення до органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг, в результаті якого позивачу було відмовлено у знятті відповідача з зареєстрованого місця проживання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Згідно ч. 1ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
На підставі викладеного, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачам усунути вказані вище недоліки.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право проживання та користування житловим приміщенням - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати три дні з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя