31 березня 2025 року місто Київ
Справа № 761/44006/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5784/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Сушко Л.П.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року (ухвалено у складі судді Кондратенка О.О., дата складення повного тексту ухвали відсутня)
у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу на стягнення з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, в якій просила суд стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на її користь:
- заборгованість по нарахованій але невиплаченій заробітній платі у розмірі 8 211, 00 грн (у порядку виконання судового наказу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2020 року по справі №761/16493/20;
- середній заробіток за час затримки повного виконання судового наказу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2020 року по справі №761/16493/20 з 29 травня 2020 року у розмірі 281 255, 04 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Не погоджуючись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року та видати судовий наказ про стягнення з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на її користь заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 8211 грн та середній заробіток за час затримки повного виконання судового наказу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2020 року з 29 травня 2021 року за 902 дні затримки в розмірі 219 077, 76 грн.
Скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала порушує загальні засади цивільного судочинства, передбачені п. 7 ч. 3 ст. 2 та ст. 18 ЦПК України, і тому на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає обов'язковому скасуванню.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
Департамент з питань виконання кримінальних покарань правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційна скарга разом із додатками та ухвалою про відкриття апеляційного провадження направлялася Київським апеляційним судом через систему «Електронний суд» до електронного кабінету Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та до електронного кабінету представника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань - Сизоненко І.В. в порядку ст. 128 ЦПК України.
Як вбачається зі звіту про доставку вихідної кореспонденції 11 березня 2025 року о 19:30:45 до електронного кабінету Департаменту з питань виконання кримінальних покарань було доставлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 05 березня 2025 року.
Також, зі звіту про доставку вихідної кореспонденції вбачається, що 19 березня 2025 року о 11:20:48 до до електронного кабінету представника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань - Сизоненко І.В. було доставлено апеляційну скаргу ОСОБА_1 з додатками та о 11:50:49 електронного кабінету Департаменту з питань виконання кримінальних покарань було доставлено апеляційну скаргу ОСОБА_1 з додатками.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволеннюз таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, 08 червня 2024 року Шевченківським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_1 було видано судовий наказ, відповідно до якого: стягнуто з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 8 211, 00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 18 березня 2020 року за 49 днів затримки в розмірі 11 901, 12 грн; стягнуто з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь на користь держави судовий збір у розмірі 210, 20 грн.
Вказані обставини свідчать про те, що вимоги заявниці ОСОБА_1 в частині нарахованої але невиплаченої заробітної плати вже були розглянуті Шевченківським районним судом м. Києва 08 червня 2020 року.
Фактично, станом на день звернення до суду з вищезазначеною заявою, заявниця ставить питання про стягнення заборгованості по заробітній платі в порядку виконання судового рішення (судового наказу).
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2024 року Шевченківським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_1 було видано судовий наказ, відповідно до якого: стягнуто з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 8 211, 00 грн.
Окрім того, згідно з п . 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток за час затримки повного виконання судового наказу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 08 червня 2020 року, проте така вимога не передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Також, суд звертає увагу на те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
З урахуванням вищезазначеного, а також враховуючи, що із поданої ОСОБА_1 заяви та апеляційної скарги вбачається, що заявниця звертається до суду за захистом порушеного права, під час виконання, раніше виданого судового наказу, просить стягнути середній заробіток, за період, після видачі попереднього судового наказу, яким вже стягнуто середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про спірний характер таких вимог, які заявниця повинна подавати в загальному позовному провадженні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала районного суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів робить висновок, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 255, 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Желепа
Судді
О.Ф. Мазурик
Л.П. Сушко