справа № 359/3149/23
головуючий у суді І інстанції Борець Є.О.
провадження № 22-ц/824/1326/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
31 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»), в якому просив:
- стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на свою користь страхове відшкодування у розмірі 36 153 грн 99 коп. та моральну шкоду у розмірі 4 709 грн 99 коп.;
- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником автомобіля марки «NissanTiida», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 .
07 жовтня 2022 року о 07 год 55 хв на перехресті вулиці Київський шлях та вулиці Лугова у місті Борисполі Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої належному йому автомобілю були спричинені механічні пошкодження.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «NissanTiida», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу деталей, що підлягали заміні, склала 94 197 грн 93 коп.
Крім того, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу йому була завдана моральна шкода.
Винним у вчиненні ДТП був ОСОБА_2 , оскільки він, керуючи автомобілем марки «RenaultMegane», д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та на перехресті здійснив обгін належного йому автомобіля, який рухався попереду та виконував поворот ліворуч, у результаті чого сталося зіткнення.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу №211350809, згідно з яким страхова суму за шкоду, завдану здоров'ю складає 30 000 грн, а за шкоду, завдану майну -160 000 грн, франшиза - 3 200 грн.
ОСОБА_2 сплатив йому грошові кошти у розмірі 3 200 грн, а ПрАТ «СГ «ТАС» - страхове відшкодування у розмірі 58 043 грн 94коп.
Однак, страхова компанія відмовляється добровільно виплатити йому іншу частину страхового відшкодування у розмірі 36 153 грн 99 коп. (94 197 грн 93 коп.- 58 043 грн 94коп.), а також відповідачі відмовляються відшкодувати йому завдану моральну шкоду.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 36 153 грн 99 коп.
У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» моральної шкоди відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у більшому розмірі відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 547 грн 75коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5102 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 151 грн 48коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1411 грн.
Стягуючи страхове відшкодування із страхової компанії на користь позивача місцевий суд виходив з того, що 07 листопада 2022 року ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 200 грн, а 23 листопада 2022 року ПрАТ «СГ «ТАС» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 54 843 грн 94 коп., проте від виплати іншої частини страхового відшкодування у розмірі 36 153 грн 99 коп. відмовляється, тому різниця між завданою шкодою та виплаченим страховим відшкодуванням підлягає стягненню із страхової компанії на користь позивача.
Відмовляючи у стягнення з страхової компанії на користь позивача моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що ні позивач, ні його представник не надали доказів завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень внаслідок ДТП.
Стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зазнав душевних страждань у зв'язку з пошкодженням його автомобіля, а тому врахувавши тривалість та глибину душевних страждань, а також вимоги розумності та справедливості, дійшов висновку, що визначений ним розмір моральної шкоди є достатнім.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ПрАТ «СГ «ТАС» - Синельніков М. О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2024 року в частині стягнення з страхової компанії на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 36 153 грн 99 коп., зменшивши суму стягнення до 29 666 грн 77 коп. Також просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з страхової компанії судового збору та витрат, понесених на професійну правничу допомогу, зменшивши вказані витрати пропорційно суми стягнутого страхового відшкодування.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат зі сплати цього податку буде підтверджуватися відповідними доказами (постанова Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19).
Страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ (постанови Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 826/7454/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 808/1120/17).
Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 виклав правовий висновок про те, що якщо автомобіль не було відремонтовано на СТО, яке не є платником ПДВ, то вказану суму не повинні компенсувати ні страхова компанія, ні винна в ДТП особа.
Суб'єкт оціночної діяльності у звіті № 9335 окремим рядком ПДВ не виділяв, розрахунок вартості відновлювального ремонту без урахування суми ПДВ не проводив, проте в ремонтній калькуляції № 935 від 08 грудня 2022 року зазначено, що ціни + 20,00 % без пояснення причини.
Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту оплати проведеного ремонту на підставі пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-VI вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «NissanTiida», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням ПДВ на вартість запасних частин становить 85 645 грн 71 коп. (вартість ремонтних робіт) + 11 489 грн 58 коп. (вартість матеріалів) + 142 537 грн 08 коп. (вартість запасних частин, які підлягають заміні без ПДВ) х (1-0,7 (коефіцієнт зносу)) = 85 645 грн 71 коп.
Враховуючи зазначене судом безпідставно та незаконно включено до стягнутої суми страхового відшкодування 20 % вартості запасних частин.
За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення із страхової компанії на користь позивача страхового відшкодування, тому переглядається апеляційним судом тільки в цій частині.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «NissanTiida», д.н.з. НОМЕР_1 .
07 жовтня 2022 року о 07 год 55 хв на перехресті вулиці Київський шлях та вулиці Лугова у місті Борисполі сталась ДТП, внаслідок якої автомобілю марки «NissanTiida», д.н.з. НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду від 08 грудня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу № 211350809, згідно з яким страхова суму за шкоду, завдану здоров'ю складає 30 000 грн, а за шкоду, завдану майну - 160 000 грн, франшиза - 3 200 грн.
Згідно з довідками про рух грошових коштів по рахунку, відкритому в АТ КБ «Приватбанк» для обслуговування позивача, встановлено, що 07 листопада 2022 року ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3200 грн, а ПрАТ «СГ «ТАС» 23 листопада 2022 року виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 54 843 грн 94коп.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку №38877 від 28 жовтня 2022 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, становить лише 62 297 грн 40 коп. У зазначеному звіті відсутня інформація про те, що експерт ОСОБА_3 , який провів автотоварознавче дослідження, був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Також у матеріалах справи міститься Звіт № 9335, складений 11 квітня 2024 року СПД « ОСОБА_4 », згідно з яким вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «NissanTiida», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складає 94 197 грн 93 коп.
У розділі І зазначеного звіту міститься інформація про те, що експерт ОСОБА_4 , який провів автотоварознавче дослідження, був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Тобто, нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Вказаний Закон України є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з положеннями частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 жовтня 2022 року за вини ОСОБА_2 сталася ДТП, у результаті якої належний позивачу транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (стаття 22 вказаного Закону).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №14-176цс18.
Як було встановлено судом, на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.
Згідно із Звітом № 9335, складеним 11 квітня 2024 року СПД « ОСОБА_4 », вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «NissanTiida», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складає 94 197 грн 93 коп.
ОСОБА_2 сплатив позивачу франшизу у розмір 3 200 грн, а ПрАТ «СГ «ТАС» - страхове відшкодування в розмірі 58 043 грн 94 коп.
Невиплаченою, на думку, позивача, залишилися сума у розмірі 36 153 грн 99 коп. (94 197 грн 93 коп. - 58 043 грн 94 коп.), яку ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь із ПрАТ «СГ «ТАС».
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт а пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
Тобто, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат зі сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.
У матеріалах справи на підтвердження завданої у результаті ДТП шкоди міститься звіт та ремонтна калькуляція, однак у вказаних документах відсутні відомості про те, що сума матеріального збитку визначена з урахуванням ПДВ.
Крім того варто звернути увагу на те, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ. В зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таким операціям.
Позивачем не подано доказів проведення фактичного ремонту пошкодженого автомобіля марки «NissanTiida», д.н.з. НОМЕР_1 .
У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов'язання не виникають.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника страховика про те, що визначена сума матеріального збитку розрахована без врахування ПДВ та вартість деталей розрахована без ПДВ.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував наведених обставин, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про покладення на страхову компанію обов'язку сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 36 153 грн 99 коп., які включають у себе суму ПДВ.
Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ПрАТ «СГ «ТАС» підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення в частині стягнення з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування зміні, шляхом зменшення суми стягнутої суми страхового відшкодування з 36 153 грн 99 коп. до 29 666 грн 77 коп., а в частині розподілу судових витрат - скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною десятою статті 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду рішення місцевого суду здійснює перерозподіл судових витрат, а тому з урахуванням частково задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СГ «ТАС» підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 483 грн 12 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 200 грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2024 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування змінити, зменшити розмір стягнутого страхового відшкодування з 36 153 грн 99 коп. до 29 666 грн 77 коп.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 травня 2024 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 судових витрат скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 483 грн 12 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 200 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська