справа № 755/18192/23
головуючий у суді І інстанції Яровенко Н.О.
провадження № 22-ц/824/1366/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
26 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з указаним позовом, у якому просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., зареєстрований у реєстрі за № 25597; стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь позивачки стягнуті кошти у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 у розмірі 3012 грн 60 коп.
Позов обґрунтовано тим, що указаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності доказів безспірності заборгованості, оскільки надані нотаріусу документи не підтверджували безспірність боргу.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року, з урахуванням ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26 серпня 2024 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за № 25597.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 грн.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір 536 грн 80 коп. за подання заяви про забезпечення позову.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн.
В іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року в частині стягнення правничої допомоги та судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розмір витрат на професійну правову допомогу є значно завищеним та неспівмірним відносно складності справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вартість виконаних робіт є значно завищеною та такою, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності.
Вказує, що відповідачем надавалися додаткові пояснення щодо зменшення розміру правничої допомоги, які не були враховані під час ухвалення рішення суду.
На думку апелянта, позовні вимоги в частині витрат щодо стягнення правової допомоги з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у розмірі 6 000 грн є необґрунтованими
Суд першої інстанції відповідно до оскаржуваного рішення постановив стягнути з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» судовий збір у сумі 2 684 грн, хоча позовні вимоги задоволено частково (лише у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), а тому безпідставно стягнуто з відповідача судовий збір щодо інших позовних вимог.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Шинжирбаєва М.Т. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року не оскаржується у частині позовних вимог, тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у частині розподілу судових витрат позивача на правничу допомогу та на судовий збір.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами 3-5 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в даній справі до суду подано: договір про надання правничої допомоги 06/11/2023-ЦС від 06 листопада 2023 року; акт прийому-передачі наданих послуг № 06/11/2023-ЦС від 06 листопада 2023 року; додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги № 06/11/2023-ЦС від 06 листопада 2023 року; довідку про обсяг виконаних робіт від 01 лютого 2024 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Надані відповідачем докази є належними та допустимими доказами понесення нею витрат на правову допомогу, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані відповідачем.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення суду не враховано додаткові пояснення відповідача щодо зменшення розміру правничої допомогою.
Разом із тим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції надано оцінку доводам клопотання відповідача про зменшення судових витрат позивача на правничу допомогу та визнано такі необґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно зазначено, що сума витрат у розмірі 6 000 грн відповідає умовам договору про надання правничої допомоги від 06/11/2023-ЦС від 06 листопада 2023 року, та є співмірною з часом витраченим адвокатом на узгодження позиції з клієнтом, підготовку позовної заяви та іншими наданими послугами, які були неминучими (надання консультацій та повторних консультацій щодо оспорюваного виконавчого напису).
Належність цієї справи до категорії малозначних не свідчить про те, що обсяг послуг адвоката та час, що він витрачає у таких категоріях справ не повинен належно оцінюватись на оплачуватись.
Зазначена сума є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Апеляційний суд вважає, що, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь позивача понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь позивача судового збір у сумі 2 684 грн, оскільки ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 серпня 2024 року виправлено описку в оскаржуваному рішенні суду у сумі судового збору, який підлягає до стягнення, у розмірі 1 073 грн, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року, з урахуванням ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26 серпня 2024 року, в частині стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року, з урахуванням ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26 серпня 2024 року, в частині стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 31 березня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська