19 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваної ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26.02.2025 задоволено частково клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління НП України ОСОБА_8 , погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та змінено стосовно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.04.2025 включно.
Звільнено підозрювану ОСОБА_6 з-під варти в залі суду.
Покладено на підозрювану ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- знаходитись цілодобово за місцем свого постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_1
Справа № 759/4028/25 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2564/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
1, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або перебування в укритті під час оголошення повітряної тривоги по Черкаській області;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади власний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора - прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та продовжити відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який в режимі відеоконференцзв'язку підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого їй злочину та продовження існування ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваної, передбачених ст. 177 КПК України; думку підозрюваної ОСОБА_6 , яка в режимі відеоконференцзв'язку заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, та її захисника ОСОБА_7 , який просив залишити без змін ухвалу слідчого судді; дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000002078 від 08.11.2023 за підозрою за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 03.12.2024, цього ж дня затримано ОСОБА_6 на підставі п.п. 1, 2 ч. 1ст. 208 КПК України.
02.12.2024 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у незаконному перевезенні з метою збуту та збуті особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України; та у незаконному перевезенні з метою збуту та збуті особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 04.12.2024 щодо підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31.01.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 28.01.2025 продовжено строктримання під вартою ОСОБА_6 , в межах досудового розслідування, тобто до 02.03.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2025 продовжено строкдосудового розслідування у кримінальному провадженні до 02.05.2025 включно.
24.02.2025 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження підозрюваній ОСОБА_6 строку тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26.02.2025 задоволено частково клопотання слідчого та змінено підозрюваній ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.04.2025 включно.
Звільнено підозрювану ОСОБА_6 з-під варти в залі суду.
Покладено на підозрювану ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- знаходитись цілодобово за місцем свого постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або перебування в укритті під час оголошення повітряної тривоги по Черкаській області;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади власний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації», до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про недоведеність підстав для продовження щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши щодо неї запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаних кримінальних правопорушень підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність продовження існування зазначених у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні; та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення злочину, в якому підозрюється.
Разом з тим, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваної, тривалості утримання підозрюваної під вартою та стадії кримінального провадження, інші запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам, не забезпечать виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваної на свободу.
Як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Ураховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою, дані про особу підозрюваної, загальний термін утриманні підозрюваної під вартою, процесуальну поведінку та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, на даний час є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для продовження застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваної більш м'який запобіжний захід.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України та тяжкості покарання за вказані злочини, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співрозмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваної, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, самі по собі не є достатньою підставою для продовження щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід - у виді цілодобового домашнього арешту не здатен запобігти вищевказаним ризикам.
Фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 з моменту застосування щодо неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту, та спроб вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не надано.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3