19 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 17.02.2025 задоволено клопотання слідчого СВ Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14.04.2025 включно.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду у визначений час;
- не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
Справа № 758/2265/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2321/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
На думку апелянта, оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки при розгляді клопотання слідчий суддя прийняв до уваги доводи сторони обвинувачення, проте не навів в оскаржуваному рішенні жодного обґрунтування на спростування доводів сторони захисту.
Згідно практики ЄСПЛ ризик переховування від правосуддя не можна обґрунтовувати тільки суворістю можливого покарання, а потрібно враховувати низку інших факторів.
Ризик того, що підозрюваний буде перешкоджати кримінальному провадженню не може оцінюватися абстрактно та повинен підтверджуватись доказами, а ризик незаконного впливу на свідків може бути визнано лише на початкових стадіях процесу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку та підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, СВ Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025100070000333, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.02.2025р.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, та розпочав її незаконно зберігати при собі до 14.02.2025.
У подальшому, 14.02.2025 о 20 годині 00 хвилин, за адресою: м. Київ, пр. В. Порика, 11В працівниками поліції виявлено ОСОБА_6 , у ході проведення особистого обшуку у якого виявлено та вилучено згорток жовтого кольору, залишки порошкоподібної речовини білого кольору, поліетиленовий пакет із кристалічною речовиною, запальничка із нашаруванням порошкоподібної речовини та частина зіп - пакету із нашаруванням порошкоподібної речовини, яку останній зберігав для власного вживання, без мети збуту.
Згідно висновку експерта, вилучена у ході проведення особистого обшуку речовина містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою в речовині 15,215 г.
PVP, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №234 від 08.04.2013), «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в Таблиці І, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Згідно наказу № 634 від 29.07.2010 року Міністерства охорони здоров'я України «Про внесення змін до наказу МОЗ від 01.08.2000 № 188» встановлено, що до 0,15 г 4 - ММС є невеликим розміром, від 1,5 до 15,0 г є великим розміром, 15,0 і більше є особливо великим розміром.
Відповідно до даних протоколу затримання від 14.0.22025, цього ж дня затримано ОСОБА_6 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.
15.02.2025 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин, без мети збуту, в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 309 КК України.
17.02.2025 слідчий СВ Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 17.02.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14.04.2025 включно.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
У разі внесення застави, покладено на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду у визначений час;
- не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи обставини, тяжкість та високий ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, який раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, не працевлаштований, не одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК для даної категорії злочину, а саме у виді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 коп.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини кримінального провадження в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю та конкретними ознаками інкримінованого йому кримінального правопорушення, є обґрунтованим.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , аніж тримання під вартою із визначенням застави, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, та ту обставину, що ОСОБА_6 , раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про існування у кримінальному провадженні іншого ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3