Апеляційне провадження
№ 88-ц/824/2/2025
18 березня 2025 року місто Київ
справа № 363/2643/17
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у цивільній справі за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правонаступником Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка є правонаступником Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка є правонаступником ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання незаконними та скасування рішень, витребування земельних ділянок з незаконного володіння, -
У липні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство») з позовом до відповідачів, в якому просив:
визнати незаконними та скасувати рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 грудня 2013 року №304-28-VI, від 08 квітня 2014 року №334-31-VI щодо передання земельних ділянок у ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ;
визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 від 05 березня 2016 року №3701;
витребувати у постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 : земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0099, площею 0,12 га; земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0100, площею 0,12 га; земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0097, площею 0,0735 га, які розташовані в с. Новосілки Вишгородського району Київської області.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року у задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 рокуапеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Визнано незаконними та скасовано рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 грудня 2013 року №304-28-VI, від 08 квітня 2014 року №334-31-VI щодо передання земельних ділянок у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .
Визнано недійсним договір іпотеки від 05 березня 2016 року №3701, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .
Витребувано у постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0099, площею 0,12 га, земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0100, площею 0,12 га, та земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 3221886400:36:073:0097, площею 0,0735 га, які розташовані в селі Новосілки Вишгородського району Київської області.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року постанова Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишена без змін.
У липні 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами.
Обґрунтовуючи вказану заяву, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилався на положення п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України.
Вказував, що ОСОБА_1 , у зв'язку з порушенням її права, звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в Київській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації (справа №363/1768/20).
За результатами розгляду вказаної справи, рішенням Вишгородського районного суду Київської області 18 січня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Київській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації.
Задоволено позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Національного центру управління та випробування космічних засобів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації.
Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення до поземельної книги записів №006 та № 007 від 18 листопада 2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001.
Скасовано записи №006 та №007 від 18 листопада 2019 року в поземельній книзі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області поновити записи №004 та №005 від 13 серпня 2019 року у поземельній книзі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 площею 1,2427 га, та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру щодо достовірної конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001.
Зазначав, що встановлені рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року в справі №363/1768/20 обставини щодо протиправності дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення до поземельної книги записів №006 та №007 від 18 листопада 2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», є нововиявленою обставиною у цій справі.
Посилався на те, що вказані обставини існували на час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, та з об'єктивних причин не могли бути враховані при винесенні Київським апеляційним судом постанови від 12 листопада 2019 року у цій справі.
Вказував, що зазначена обставина не могла бути раніше відома заявнику, оскільки вона була встановлена судовим рішення.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами задоволено.
Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Вищедубечанське лісове господарство».
Стягнуто з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9600 грн.
Постановою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року постановленою, не виходячи до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі Державне спеціалізоване господарського підприємства «Ліси України», як правонаступника ДП «Вищедубечанське лісове господарство».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року постановленою, не виходячи до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі Пірнівську сільську раду Вишгородського району Київської області як правонаступника Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року постановленою, не виходячи до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі ОСОБА_5 , як правонаступника третьої особи ОСОБА_6 .
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заяву підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» заперечувала проти задоволення заяви, просила її залишити без задоволення.
Прокурор Київської обласної прокуратури в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення заяви, просив її залишити без задоволення.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта стаття 423 ЦПК України).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі №919/11027/18 (провадження №12-7звг22), пункт 5.3).
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17 (провадження №14-549зц18), пункт 26).
Обставини, які могли бути встановлені при розгляді справи в разі виконання учасниками справи та судом вимог процесуального закону (змагальність, диспозитивність тощо), не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №345/1362/20 (провадження №61-8675св21).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17 (провадження №14-549зц18), пункти 27, 28).
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №9901/819/18 (провадження №11-430заі20), пункт 6.38.).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03, §40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, §27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року, задоволено позовні вимоги прокурора.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскільки спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», Новосілківська сільська рада Вишгородського району Київської області не мала повноважень на передачу їх у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 . А тому, передаючи у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 для садівництва земельні ділянки, які частково накладаються на земельні ділянки, передані ДП «Вищедубечанське лісове господарство» для ведення лісового господарства, сільська рада фактично у непередбачений законом спосіб змінила їх цільове призначення, при цьому рішення про вилучення земель у ДП «Вищедубечанське лісове господарство» як постійного землекористувача не приймалося.
Колегія суддів при розгляді справи по суті врахувала, що накладення земельних ділянок із кадастровими номерами: 3221886400:36:073:0097, 3221886400:36:073:0099, 3221886400:36:073:0100 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, яка призначена для ведення лісового господарства та перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», підтверджено як наданим прокурором зведеним кадастровим планом, виготовленим ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та відомостями публічної кадастрової карти України, так і складеним інженером-землевпорядником Валько О.М. , на замовлення ОСОБА_1 , топографічно-геодезичним вишукуванням.
У зв'язку з тим, що земельні ділянки вибули із володіння ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не з його волі, колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновком апеляційного суду про витребування їх із чужого незаконного володіння від добросовісного набувача ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України. Також Верховний Суд вважав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що договір іпотеки від 05 березня 2016 року №3701, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала спірні земельні ділянки в іпотеку громадянину США ОСОБА_10 , укладений із порушенням вимог статті 6 Закону України «Про іпотеку», що є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.
Звертаючись із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилалася на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року в справі №363/1768/20, яким визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення до поземельної книги записів №006 та №007 від 18 листопада 2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 та скасовано вказані записи, а також зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області поновити записи від 13 серпня 2019 року №004 та №005 у поземельній книзі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 площею 1,2427 га та внести відповідні відомості до Державного земельного кадастру щодо достовірної конфігурації зазначеної земельної ділянки.
ОСОБА_1 звертала увагу суду на те, що, встановлені рішенням Вишгородського районного суду Київської області 18 січня 2022 року в справі №363/1768/20 обставини щодо протиправності дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо внесення 18 листопада 2019 року до поземельної книги записів №006 та №007 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», є нововиявленими обставинами у цій справі. Зокрема зазначала, що судом встановлено, що у зв'язку із внесенням 18 листопада 2019 року до поземельної книги оскаржуваних записів №006 та №007 щодо виправлень відомостей про координати земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, вказана земельна ділянка стала накладатися на суміжні земельні ділянки, які, зокрема, належали ОСОБА_1
ОСОБА_1 вважала, що вказані обставини існували на час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції, та з об'єктивних причин не могли бути враховані при винесенні Київським апеляційним судом постанови від 12 листопада 2019 року у цій справі.
Вказувала, що зазначена обставина не могла бути раніше відома заявнику, оскільки вона була встановлена судовим рішення.
Як вбачається з рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року в справі №363/1768/20, предметом розгляду цієї справи були дії Головного управління Держгеокадастру в Київській області щодо внесення 18 листопада 2019 року до поземельної книги записів №006 та №007, відповідно до яких було змінено координати земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, в результаті чого вона стала накладатися на суміжні земельні ділянки, зокрема, на земельні ділянки ОСОБА_1 .
Заявник також звертала увагу на те, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року виправлено описку в описовій, мотивувальній та резолютивній частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року в справі №363/1768/20, зазначивши внесення записів №006 та №007 в поземельній книзі «08 листопада 2019 року» замість «18 листопада 2019 року».
Колегія суддів вважає, що зазначені заявником обставини не мають ознаки нововиявлених обставин, оскільки вказаними записами №006 та №007, які внесені в поземельну книгу 08 листопада 2019 року лише встановлено конфігурацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001 на момент її формування 06 червня 2016 року з аналогічними координатами, які існували на момент розгляду справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
Не є нововиявленою обставиною і посилання ОСОБА_1 на те, що у зв'язку з поновленням у поземельній книзі записів від 13 серпня 2019 року №004 та №005 та внесенням відомостей до Держгеокадастру щодо достовірної конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, було усунено накладення спірних земельних ділянок на земельну ділянку ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції подавало до суду заяву від 21 жовтня 2019 року, в якій просило врахувати факт усунення накладки на землі лісогосподарського призначення шляхом відновлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:073:6001, до якої було додано копію технічної документації відновлення меж земельної ділянки від 03 квітня 2018 року.
Суд апеляційної інстанції, з яким погодився й Верховний Суд, надав відповідну оцінку в своїй постанові вказаній заяві ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та копії технічної документації відновлення меж земельної ділянки, а також зазначив, що не приймає їх до уваги, оскільки вони протирічать скріншоту публічної кадастрової карти України, витягу з державного земельного кадастру, поземельній книзі в яких зазначено наявні накладки спірних земельних ділянок на землю ДП «Вищедубечанське лісове господарство».
Отже, вказані обставини також не є нововиявленими, оскільки вони існували на час розгляду цієї справи, були дослідженні судами під час її розгляду, а також були відомі сторонам у справі.
Таким чином, посилання ОСОБА_1 на обставини, встановленні у рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2022 року в справі №363/1768/20 з урахуванням ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року про виправлення описки, не є нововиявленими, оскільки не мають преюдиційного значення для вирішення цієї справи, не впливають на висновки, зроблені апеляційним судом у постанові від 12 листопада 2019 року у цій справі.
З огляду на викладене, наведені ОСОБА_1 у заяві про перегляд справи за нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами, оскільки не спростовують факти, що були покладені в основу судового рішення та не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні, а також фактично зводяться до незгоди заявника з прийнятими судовими рішеннями у цій справі.
Колегія суддів звертає увагу, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Крім того, колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) від 19 лютого 2009 року, де в п.33 зазначено, що «Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). 34. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Відповідно до ч.3 ст.429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що підстав для перегляду постанови апеляційного суду, які передбачені ст.423 ЦПК України відсутні, отже в задоволенні заяви слід відмовити, а постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити в силі.
В травні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_12 подав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просив вирішити питання про поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, за результатами розгляду заяви за нововиявленими обставинами, шляхом повернення відповідних прав у стан, що існував до відповідної реєстрації припинення права власності, та визнати право приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки:
реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 269494332218; кадастровий номер: 3221886400:36:073:0099, опис об'єкта: площа (га): 0,12; цільове призначення: для індивідуального садівництва, адреса: Київська обл., Вишгородський р., с. Новосілки;
реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 269509532218; кадастровий номер: 3221886400:36:073:0100, опис об'єкта: площа (га): 0,12; цільове призначення: для індивідуального садівництва, адреса: Київська обл., Вишгородський р., с. Новосілки;
реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 338668732218; кадастровий номер: 3221886400:36:073:0097, опис об'єкта: площа (га): 0,0735; цільове призначення: для індивідуального садівництва, адреса: Київська обл., Вишгородський р., с. Новосілки.
Заява обгрунтована тим, що рішення, що переглядається, виконано шляхом внесення записів про припинення права власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Вказував, що на момент подачі даної заяви на вказані земельні ділянки право власності не зареєстровано, що підтверджується Інформаційними довідками.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №3-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відповідно до частин першої, другої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Таким чином, поворот виконання рішення суду апеляційним судом здійснюється виключно у разі, якщо за результатами перегляду такого рішення в апеляційному порядку воно було скасовано та відповідно ухвалене нове судове рішення визначене п.1-4 ч.1 ст.444 ЦПК України.
Враховуючи те, що постанова Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, залишена без змін постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року, а розглядаючи заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, відповідно і відсутні підстави для застосування повороту виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року.
Керуючись ст.ст.268, 423-429 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у цивільній справі за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правонаступником Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка є правонаступником Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка є правонаступником ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про визнання незаконними та скасування рішень, витребування земельних ділянок з незаконного володіння - відмовити.
Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року - залишити в силі.
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_12 про поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 31 березня 2025 року.
Головуючий:
Судді: