Номер провадження: 22-ц/813/1593/25
Справа № 2-4092/11
Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
27.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2024 року за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, накладене ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2024 року у справі № 2-4092/11.
Свою заяву заявник обґрунтовує тим, що ухвалою 23.04.2024 року Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про встановлення йому тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у справі № 2-4092/11. Приватний виконавець стверджує, що у ході перевірки майнового стану боржника нерухомого майна не виявлено. Згідно відповіді МВС про наявність зареєстрованого за боржником транспортного засобу - зареєстрованого рухомого майна за боржником не виявлено. Згідно відповідей ПФУ та ДФС джерела доходів відсутні. Приватним виконавцем надсилалась вимога від 26.03.2024 № вх. 66972548, згідно із якою боржника зобов'язували надати пояснення із приводу невиконання рішення суду та декларацію про доходи та майно, але законні вимоги приватного виконавця, що були перелічені вище, досі не виконанні. Це не відповідає дійсності, оскільки 11.04.2024 року ОСОБА_1 направила лист до приватного виконавця з поясненнями щодо виконання рішень на вимогу приватного виконавця від 26.03.2024 року за вих. № 66972548, та направила декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, що підтверджується копією квитанції та копія конверту, пояснення щодо виконання рішень на вимогу приватного виконавця від 26.03.2024 року за вих. № 66972548, та декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи. Приватний виконавець стверджує, що отримано відповідь на запит № 200812407 від 18.04.2024 року до ДПС України щодо перетину боржником державного кордону, згідно якої встановлено, що боржниця регулярно перетинає державний кордон України. Періоди та час перебування боржниці за кордоном свідчить про те, що вона подорожує із туристичною метою (у середньому на тиждень раз на два-три місяці). ОСОБА_1 зазначає, що вона дійсно перетинає державний кордон, однак її метою є заробіток коштів необхідних для погашення заборгованості. Постанова Одеського апеляційного суду по справі № 2-4092/11 від 23.01.2020 року була виконана в повному обсягу, а саме будівля загальною площею 851,3 кв. м., що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 », була реалізована шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, яка була проведена належним суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження № 66318244, лот N? 498471. Таким чином твердження приватного виконавця про то, що вона свідомо ухиляється від виконання рішення суду не відповідає дійсності.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задоволено.
Скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянки України, накладене ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2024 року у справі № 2-4092/11.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2024 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви про скасування обмеження у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання призначене на 27.03.2025 року на 14:30 год. ОСОБА_1 не з'явилась, про причини не явки не повідомила, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не виявила та заяв про відкладення судового засідання не подавала.
Від представника одного із стягувачів ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» адвоката Головіна М.В. надійшла заява про розгляд справи без його присутності в судовому засіданні.
Присутні в судовому засіданні представники приватного виконавця Колечка Д.М. адвокат Зауліна О.Г. та стягувача АТ «Державний ощадний банк України» адвокат Шидерова Н.С. просили розглянути апеляційну скаргу по суті, без присутності заявника, посилаючись на дотримання розумного строку розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу приватного виконавця Колечка Д.М., в якому виклала всі доводи проти її задоволення, а основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи та їхніх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи при таких обставинах не є порушенням прав відсутніх представників учасників справи щодо забезпечення їх участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
Крім того апеляційна скарга на ухвалу перебуває на розгляді в апеляційному суді з червня 2024 року, тобто з перевищенням розумного строку передбаченого ст. 371 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, скасовуючи тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявниця ОСОБА_1 не ухиляється від виконання виконавчого листа № 2-4092/11 виданого 25.05.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області та виконавчого листа № 2-481/11 виданого 09.06.2011 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області. Майна, на яке можливо звернути стягнення не виявлено, а також взяв до уваги твердження боржника ОСОБА_1 про те, що вона дійсно перетинає державний кордон, однак її метою є заробіток коштів необхідних для погашення заборгованості.
Крім того, суд не навів мотивів не прийняття доводів заявниці ОСОБА_1 , що постанова Одеського апеляційного суду по справі № 2-4092/11 від 23.01.2020 року була виконана в повному обсягу, а саме будівля загальною площею 851,3 кв. м., що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 », була реалізована шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, яка була проведена належним суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження № 66318244, лот № 498471.
З урахуванням наведеного суд вважав, що твердження приватного виконавця про то, що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання рішення суду спростовується.
Колегія суддів виходить з наступного.
За приписами частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини 3 статті 2 та статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України №1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що:
- на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича (далі - приватний виконавець) перебуває зведене виконавче провадження № 66972548 із виконання - виконавчий лист № 2-4092/11 виданий 25.05.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, суддя Боярський О.О. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 (реєстровий номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстровий номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ - 23876031), правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (код ЄДРПОУ 40658146), заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 р. у загальній сумі - 171881 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят один) долар 37 центів США, яка складається з: - заборгованість по кредиту - 165 586 (сто шістдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) доларів 31 цент США, - заборгованість по відсоткам - 6295 (шість тисяч двісті дев'яносто п'ять) доларів 00 центів США;
- виконавчий лист № 2-481/11 виданий 09.06.2011 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, суддя Смаглій М.В. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10015/0339 філії - Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» суму заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 147 від 24.10.2007 року у розмірі 527 504 грн. 59 коп. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 державне мито у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи Білгород-Дністровським міськрайонним судом у розмірі 120 грн.;
- 01.06.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62221984, 28.09.2021 року постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 66972131 з примусового виконання вищезазначених виконавчих документів, які були надіслані сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 02.06.2020 року, за вих. № 1480 та 29.09.2021 року, за вих. № 6715 за адресами, вказаними у виконавчих документах та в заявах стягувача. Згідно із вказаними постановами боржника було зобов'язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника. Факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження підтверджується відміткою на повідомленні № 68004 0264337 2 про вручення (05.06.2020 року) та на повідомленні № 68004 0296941 3 про вручення (06.10.2021 року);
- ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2024 року задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-4092/11, що набрало законної сили 23.01.2020 року та рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-481/11, що набрало законної сили 18.05.2011 року.
Суд погодився з доводами приватного виконавця про те, що у ході перевірки майнового стану боржник не виконує рішення суду, у боржника нерухомого майна не виявлено зареєстроване на праві власності нерухоме майно та джерела доходу, а також, що боржник регулярно перетинає державний кордон, що свідчить про наявність в неї доходу і одночасно про невжиття заходів щодо погашення заборгованості і що існує вірогідність, що боржниця може виїхати за кордон та не повернутись до України, залишивши свої борги не сплаченими, а рішення суду - невиконаним.
Крім того, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2024 року встановлено, що у рамках виконавчого провадження № 62221984приватним виконавцем:
- надіслані до 36 банківських установ запити з яких вдалось виявити та списати кошти із рахунку АТ КБ «Приват Банк» у розмірі 529,81 грн., із рахунку АТ «Універсал Банк» у розмірі 172,00 грн., із рахунку АБ «Укргазбанк» у розмірі 0,10 грн. Кошти на рахунках боржника в інших банківських установах відсутні;
- винесена постанова про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно;
- відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів;
- у ході перевірки майнового стану боржника нерухомого майна не виявлено;
- згідно з відповіддю МВС про наявність зареєстрованого за боржником транспортного засобу - зареєстрованого рухомого майна за боржником не виявлено;
- згідно відповідям ПФУ та ДФС джерела доходів відсутні.
Також Приватним виконавцем надсилалась вимога від 26.03.2024 №66972548, згідно із якою боржника зобов'язували надати пояснення із приводу невиконання рішення суду та декларацію про доходи та майно, але законні вимоги приватного виконавця, що були перелічені вище, досі не виконанні.
На виконання вказаної вимоги боржниця надала письмові пояснення, у яких зазначила, що не має регулярного доходу та декларацію, у якій не зазначила яку саме суму складає її нерегулярний дохід.
Крім того, приватним виконавцем отримано відповідь на запит № 200812407 від 18.04.2024 року до ДПС України щодо перетину боржником державного кордону, згідно якої встановлено, що боржниця регулярно перетинає державний кордон України тривалістю у середньому на тиждень періодичністю раз на два-три місяці.
Згідно тверджень приватного виконавця, викладених у поданні про застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, станом на час звернення у рахунок погашення боргу було стягнуто лише 529,81 грн., 172,00 грн. та 0,10 грн., які були сплачені боржником не добровільно, а примусово на підставі платіжних вимог.
Зі змісту даної ухвали від 23.04.2024 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, у справі № 2-4092/11 вбачається, що таке обмеження було застосоване до боржника ОСОБА_1 у зв'язку із доведеністю факту її ухилення від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням.
Ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2024 року,якою задоволено подання приватного виконавця Колечка Д.М. та до боржника ОСОБА_1 застосовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-4092/11, що набрало законної сили 23.01.2020 року та рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-481/11, що набрало законної сили 18.05.2011 року, і якою встановлено ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на неї судовими рішеннями про стягнення боргу, в апеляційному порядку не оскаржено.
Тому встановлені під час розгляду подання виконавця обставини, а також набуті судом висновки, зокрема щодо ухилення боржника від виконання рішення суду, на підставі яких і було вжито тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, приймаються апеляційним судом, як доведені.
Відповідно до частини п'ятої статті 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Заявниця ОСОБА_1 заявляючи про необхідність скасування застосованого судом до неї обмеження у праві виїзду з України, посилається на те, що 11.04.2024 року вона направила лист до приватного виконавця з поясненнями щодо виконання рішень на вимогу приватного виконавця від 26.03.2024 року за вих. № 66972548, та направила декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, що підтверджується копією квитанції та копія конверту, пояснення щодо виконання рішень на вимогу приватного виконавця від 26.03.2024 року за вих. № 66972548, та декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи. Також ОСОБА_1 зазначає, що вона дійсно перетинає державний кордон, однак її метою є заробіток коштів необхідних для погашення заборгованості. Постанова Одеського апеляційного суду по справі № 2-4092/11 від 23.01.2020 року була виконана в повному обсягу, а саме будівля загальною площею 851,3 кв. м., що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 », була реалізована шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, яка була проведена належним суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження № 66318244, лот № 498471. Таким чином твердження приватного виконавця про то, що вона свідомо ухиляється від виконання рішення суду не відповідає дійсності.
Як вже зазначалось, суд першої інстанції взяв до уваги вищевказані доводи ОСОБА_1 , наведені нею у заяві про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-4092/11, що набрало законної сили 23.01.2020 року та рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-481/11, що набрало законної сили 18.05.2011 року.
Проте суд першої інстанції не звернув увагу на те, що не маючи офіційних задекларованих доходів, боржник не зазначила у поданій нею до приватного виконавця декларації про доходи та майно боржника свої неофіційні доходи за рахунок яких існує джерело доходу, яке використовує для підтримання своєї життєдіяльності (оренда житла, сплата вжитих житлово-комунальних послуг, витрати на їжу, одяг, предмети гігієни, транспортне сполучення, профілактика здоров'я тощо).
Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ухвала суду, якою було застосовано тимчасове обмеження до боржника у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї судовими рішеннями про стягнення боргу вже засновувалась на доведеності ухилення боржника ОСОБА_1 від їх виконання і дане судове рішення про тимчасове обмеження в апеляційному порядку не скасовувалось.
Тому розглядаючи заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї судовими рішеннями, суд першої інстанції мав надати оцінку вмотивованості цієї заяви.
Між тим, суд першої інстанції не звернув уваги, що заявниця не надала документальних доказів, що її періодичне перетинання кордону пов'язане саме з її працевлаштуванням за кордоном, а також суд не звернув уваги на те, що заявниця не підтвердила отримання нею доходу за кордоном і направлення частини такого доходу на виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-4092/11, що набрало законної сили 23.01.2020 року та рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-481/11, що набрало законної сили 18.05.2011 року.
Згідно ч. 2 ст. 70 Закону №1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
У зв'язку з тим, що боржниця не декларує фактичні доходи на вимогу приватного виконавця, вказане унеможливлює у передбачений ч. 2 ст. 70 Закону №1404-VIII порядку, відрахування 20 відсотків для сплати заборгованості.
Крім того, посилаючись, що періодичні перетинання боржницею кордону, пов'язані з її роботою (отриманням доходу) за межами України, боржник зобов'язана ці доходи вказати в декларацію боржника, яку представити приватному виконавцю і надати суду відповідні докази, а також довести про добровільне здійснення нею відрахувань на виконання судових рішень.
Також із наявних у справі доказів колегія суддів не вбачає, що застосоване судом до боржника обмеження у праві його виїзду за межі України, створює такі перешкоди у її професійному, особистому та сімейному житті, які свідчили би про неспівмірність такого заходу його меті - виконання остаточного рішення суду.
Що стосується доводів заяви ОСОБА_1 що постанова Одеського апеляційного суду по справі № 2-4092/11 від 23.01.2020 року була виконана в повному обсягу, а саме будівля загальною площею 851,3 кв. м., що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 », була реалізована шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, яка була проведена належним суб?єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження № 66318244, лот № 498471, то дані обставини не свідчать про добровільне виконання боржницею судових рішень, а тому немає підстав вважати, що примусова реалізація цього майна, яке належало не боржнику ОСОБА_1 , а майновому поручителю ОСОБА_3 , безумовно спростовує ухилення боржника від виконання судових рішень.
Крім того, примусова реалізація предмету іпотеки надала можливість погасити зобов'язання боржника лише частково.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України через її недоведеність. Натомість це не перешкоджає ОСОБА_1 у разі зміни обставин, які впливають на виконання неї рішення суду, та/або пов'язані з її особистим (сімейним) життям за наявності відповідних доказів повторно звернутися до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Враховуючи, що ухвала суду, що оскаржується постановлена з порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для її скасування, ухвалу суду на підставі положень пункту 4 частини 1, пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України слід скасувати, постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича - задовольнити частково.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2024 - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - залишити без задоволення.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений: 31.03.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
' С.О. Погорєлова