Номер провадження: 33/813/764/25
Номер справи місцевого суду: 521/7476/24
Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.
Доповідач Копіца О. В.
20.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності захисника Грицюка О.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Малиновського райсуду м. Одеси від 11.09.2024 відносно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Красна Коса Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл., громадянина України, працюючого по найму, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнено з нього на користь держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Відповідно до вказаної постанови суду, 23.04.2024 о 22 год. 44 хв. у м. Одесі по вул. Просьолочна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 316», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (підвищена жвавість мови, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Водій від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною постановою, вказує на те, що вона є необґрунтованою, незаконною, ухваленою з порушенням норм процесуального права, без з'ясування усіх обставин, які мають значення для правильного її вирішення з огляду на те, що:
- він був зупинений поліцейськими без належних підстав та в порушення ст. 19 Конституції України щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, який суд безпідставно визнав належним та допустимим доказом, водночас протокол не може бути беззаперечним доказом його вини, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Грицюка О.О., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 808834 від 23.04.2024 (а.с. 1), в якому викладені дата та час, місце та обставини (керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння) вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також зазначені ознаки наркотичного сп'яніння і засвідчено факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу від 23.04.2024, у якому також зафіксовані виявлені у результаті огляду ОСОБА_1 , проведеного поліцейським, ознаки наркотичного сп'яніння (а.с. 6);
- відео-файлами з нагрудного відео-реєстратора поліцейських № 471366, № 473732 (а.с. 7), на яких зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Як вбачається із змісту постанови суду 1-ої інстанції, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, на відеозаписі події, який повторно досліджено в судовому засіданні апеляційним судом, зафіксовано, що поліцейськими після встановлення наявності передбачених законом підстав вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння (час:23:01:11), було йому запропоновано пройти огляд для встановлення відповідного стану сп'яніння у закладі охорони здоров'я із роз'ясненням наслідків відмови від його проходження (час: 23:02:25), а також повідомлено підстави зупинки транспортного засобу, а саме: порушення ПДР (відсутня аварійна сигналізація на транспортному засобі, що буксирується) (час: 23:05:39). При цьому ОСОБА_1 відмовився відпроходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я (час: 23:03:27), пояснивши, що приблизно 14.02.2025 курив травку (час: 23:00:55-23:01:10). За наслідком відмови поліцейськими ОСОБА_1 було роз'яснено, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП (час: 23:03:27). Відеозапис закінчується оголошенням поліцейськими протоколу, який ОСОБА_1 підписав без зауважень, надавши письмові пояснення, та врученням копії відповідного протоколу ОСОБА_1 (час: 23:50:18).
Отже, наведене свідчить, що твердження ОСОБА_1 щодо незаконності дій працівників поліції зі складення протоколу про адміністративне правопорушення, а також безпідставності його зупинки є голослівними, оскільки спростовані наявними в матеріалах справи доказами, при цьому зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, тому підстави для визнання його недопустимим доказом, як про це стверджує апелянт, відсутні.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам норми частини першої статті 130 КУпАП.
Зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому, відеодоказом також зафіксовано як ОСОБА_1 намагався вирішити з поліцейськими питання щодо не складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення в не передбачений законом спосіб, у зв'язку із чим був попереджений поліцейськими про кримінальну відповідальність.
Отже, позиція ОСОБА_1 , яка висловлена в апеляційній скарзі, та його процесуальна поведінка, пов'язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що зібрані у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 докази є належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 11.09.2024 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца