Справа № 128/1464/24
Провадження №22-ц/801/979/2025
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Фанда О. А.
Доповідач :Войтко Ю. Б.
31 березня 2025 рокуСправа № 128/1464/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
судді-доповідача Войтка Ю. Б.,
суддів Стадника І. М., Сопруна В. В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року
в справі №128/1464/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди,
встановив:
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди повернено позивачеві разом із доданими до неї документами. Роз'яснено ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 21 березня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт заявляє також відвід усьому складу цивільної палати Вінницького апеляційного суду з тих підстав, що вони не мають права розглядати його апеляційну скаргу.
24 березня 2025 року ухвалою Вінницького апеляційного суду витребувано вказану справу із Вінницького районного суду Вінницької області.
28 березня 2025 року з Вінницького районного суду Вінницької області надійшла зазначена цивільна справа для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Дослідивши матеріали витребуваної справи, апеляційний суд дійшов висновку, що вищевказана заява про відвід підлягає поверненню з тих підстав, що заявлення відводу всьому складу цивільної палати апеляційного суду процесуальним законодавством не передбачено.
Відповідно до частини другої статті 39 ЦПК України, з підстав, вказаних у статтях 36, 37 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.
Згідно з частиною третьою статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справи розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Положеннями статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Натомість у цій справі ОСОБА_1 наводить перелік суддів апеляційного суду, іменуючи їх «працівниками суду», які на його думку не здатні об'єктивно розглянути його апеляційну скаргу, а також заявляє відвід всьому складу судової палати з розгляду цивільних справ, тобто заяву подано передчасно і не у спосіб, передбачений законом.
Вивчивши апеляційну скаргу, а також внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень судові рішення апеляційного суду, прийняті за скаргами ОСОБА_1 у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернення апеляційної скарги заявнику і застосування до нього заходів процесуального примусу в зв'язку зі зловживанням ним процесуальними правами.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово подавалися апеляційні скарги на зазначене судове рішення.
Так, ухвалами Вінницького апеляційного суду від 26 липня 2024 року, 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику в зв'язку невиконанням вимог ухвал про залишення її без руху.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року визнано, що звернення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, є зловживанням процесуальними правами та відмовлено у прийнятті такої апеляційної скарги.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про відвід всьому складу судової палати з розгляду цивільних справи Вінницького апеляційного суду. Визнано, що звернення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Апеляційну скаргу залишено без розгляду. Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф у сумі 0, 5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 гривень.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2024 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року та заявлений ним відвід усьому складу цивільної палати Вінницького апеляційного суду є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Вказані апеляційну скаргу та заяву про відвід, яку вона містить, повернуто скаржнику. Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 6 056 грн та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року є зловживанням процесуальними правами. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року у даній цивільній справі повернуто скаржнику.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 та заявлений ним відвід усьому складу суду цивільної палати Вінницького апеляційного суду є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Апеляційну скаргу та заяву про відвід повернуто скаржнику.
За змістом статей 185, 357 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Однак обставини, що стали підставою для неодноразового повернення апеляційної скарги в даній справі не перестали існувати, оскільки ОСОБА_1 , ігноруючи викладені у вказаних ухвалах роз'яснення, в черговий раз подав 21 березня 2025 року апеляційну скаргу, оформлену в аналогічний спосіб - не містить клопотання про поновлення строку з належними доказами поважності його пропуску та відсутні докази сплати судового збору.
Така поведінка та дії ОСОБА_1 вкотре свідчать про зухвалість та явне небажання останнього з принципових, незрозумілих для суду причин, подати належним чином оформлену апеляційну скаргу.
При цьому заявник не шукає судового захисту, а намагається отримати протилежну оцінку обставин, які апеляційний суд у цій справі вже неодноразово визнавав підставою для повернення скарги та застосування до заявника заходів процесуального примусу.
Крім того у тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 використовує висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів (в тому числі апеляційної скарги), зокрема виражає явну неповагу до судді суду першої інстанції, під головуванням якої ухвалено оскаржуване судове рішення, та відображає зневажливе ставлення до судової гілки влади загалом.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник використовує такі висловлювання: «під час святкування день народження І.В.Леніна 22.04.2024 працівник Вінницького районного суду ухвали ухвалу…», «…щодо розміщення мого підпису де захотів працівник Вінницького районного суду…»; «…примхи працівника суду…», «Увага до працівників апеляційного суду ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .!…»; «працівники Вінницького апеляційного суду мають звичку та не мають бажання враховувати судову практику, ухвалюють низку непотрібних, необґрунтованих ухвал про повернення апеляційної скарги»,«…підібраний працівниками апеляційного суду, метод та підхід для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження не є правильним…»; «Прошу врахувати мою думку, зупинитися та схаменутися, та не перекручувати норму 44 статті з метою досягнути протилежного результату. У тому випадку, якщо працівники апеляційного суду намагатимуться повторно та даремно відтягувати розгляд апеляційної скарги а також завдати для країни збитків я залишаю за собою право у відповідності до положення статті 106 частини 1 п. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів звернутися до вищої зради правосуддя зі скаргою щодо неправомірних дій працівників апеляційного суду які полягають у навмисному відтягуванні розгляду апеляційної скарги а також марнотратством державних коштів та ігнорування судової практики викладеної не в ухвалах Верховного суду а в постановах», тощо виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання заяви.
Таким чином, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, заявник повторно використовує при цьому некоректну лексику, яка має цинічний (зневажливо-знущальний характер).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним (частина друга вказаної статті).
Учасник судового процесу має користуватися процесуальними правами саме з метою виконання завдання цивільного судочинства, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо ж такий учасник здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей (образити, принизити суд, його суддів, інших учасників процесу, виявити до них і до їхніх дій власні негативні емоції тощо), він виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
За таких обставин, слід вважати, що використання одними учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. The Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і №18589/02)).
За правилами частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
За змістом частини першої статті 143 ЦПК України передбачено, що суд з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, може застосовувати заходи процесуального примусу, зокрема штраф в розмірі від 0,5 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частина перша статті 148 ЦПК України).
З огляду на вказане, апеляційний суд дійшов до висновку, що подання апеляційної скарги, зокрема 7 разів, яка не оплачена судовим збором, подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, яка неодноразово була повернена апеляційним судом в тому числі з цих же причин, тобто вчинення одних і тих самих дій за відсутності жодних об'єктивних причин, які б унеможливлювали подати апеляційну скаргу з дотриманням норм процесуального закону, - є зловживанням ОСОБА_1 процесуальними права, намаганням добитися протилежного рішення по справі.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги в даному випадку не може розцінюватись як порушення права на доступ особи до суду. Адже, прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на наявність в матеріалах цієї справи:
ухвали Вінницького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року, якою визнано, що звернення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, є зловживанням процесуальними правами та відмовлено у прийнятті такої апеляційної скарги;
ухвали Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, якою визнано, що звернення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу залишено без розгляду, застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі 0, 5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 514 гривень;
ухвали Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2024 року, якою визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року та заявлений ним відвід усьому складу цивільної палати Вінницького апеляційного суду є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Вказані апеляційну скаргу та заяву про відвід, яку вона містить, повернуто скаржнику. Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 6 056 грн та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України;
ухвали Вінницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року, якою визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року є зловживанням процесуальними правами та апеляційну скаргу повернуто скаржнику;
ухвали Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року, якою визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 та заявлений ним відвід усьому складу суду цивільної палати Вінницького апеляційного суду є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу та заяву про відвід повернуто скаржнику.
Отже апеляційний суд дійшов висновку, що з метою припинення такого зловживання необхідно застосувати до ОСОБА_1 такий захід процесуального примусу як штраф в розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян, що становить 9 084 грн.
З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає поверненню через зловживання особою, яка її подала, процесуальними правами, заява про відвід всьому складу судової палати з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду повертається заявнику, оскільки процесуальним законом передбачено подання заяви про відвід конкретного судді (суддів), які розглядають відповідну справу, з обґрунтуванням підстав для такого відводу.
Керуючись статтями 36, 39, 44, 143, 144, 148, 357, 368, 389 ЦПК України,
постановив:
Повернути заяву ОСОБА_1 про відвід всьому складу судової палати з розгляду цивільних справи Вінницького апеляційного суду.
Визнати, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 21 березня 2025 року на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 14 травня 2024 року повернути скаржнику.
Застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп. та стягнути з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України
Ухвала про стягнення штрафу в силу частини п'ятої статті 148 Цивільного процесуального кодексу України є виконавчим документом.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795).
Боржник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко
Судді: І. М. Стадник
В. В. Сопрун