Справа № 130/3329/24
Провадження № 22-ц/801/704/2025
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вернік В. М.
Доповідач:Оніщук В. В.
31 березня 2025 рокуСправа № 130/3329/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2025 року, ухвалене у складі судді Верніка В. М., у залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 01 травня 2024 року близько 14 годин 10 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень 9 класу Браїлівського ліцею, керуючи скутером марки «Suzuki Lets» без належної реєстрації транспортного засобу, рухаючись по вул. Монастирська в селищі Браїлів поблизу будинку під номером 24, у напрямку вул. Чайковського, по смузі зустрічного руху, не врахував дорожню обстановку, не переконався в безпечності своїх дій, та вчинив зіткнення з автомобілем марки «Seat Ibiza», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП неповнолітній ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За фактом ДТП 02 травня 2024 року зазначені відомості були внесені до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. 27 травня 2024 року постановою слідчого Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області вказане кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Також було вирішено, що копію даної постанови, направити до відділу превентивної діяльності Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області для вирішення питання щодо притягнення до відповідальності батьків неповнолітнього ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області №130/1926/24 від 18 липня 2024 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП. В судовому засіданні судом було встановлено, що 01 травня 2024 року близько 14:19 годин неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи скутером марки «Suzuki Lets», без відповідної реєстрації, по вул. Монастирська в селищі Браїлів Жмеринського району Вінницької області, здійснив зіткнення з автомобілем, чим порушив ст. 124 КУпАП, однак на момент вчинення правопорушення не досяг віку, з якого настає відповідальність, тому до відповідальності притягається батько. Інспектором з ювенальної превенції Жмеринського РВП ГУНП відносно батька неповнолітнього ОСОБА_2 складено протокол за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненому визнав.
На момент ДТП автомобіль марки «Seat Ibiza», державний номерний знак НОМЕР_1 , мав лише діючий поліс цивільно-правової відповідальності власників джерела підвищеної небезпеки №219370085 укладений з ПАТ СК «ВУСО», який у відповідності до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покриває шкоду, яка була завдана з винних дій водія автомобіля «Seat Ibiza», державний номерний знак НОМЕР_1 , поліс КАСКО на даний транспортний засіб укладено не було.
Водночас скутер «Suzuki Lets» зареєстрований у встановленому законом порядку не був, відповідно поліс страхування цивільно-правової відповідальності відсутній.
Більш того, ОСОБА_3 , керував зазначеним скутером неправомірно без належних на те підстав і не може бути належним користувачем, а тому відшкодування шкоди в даному випадку повинно бути покладено на батьків неповнолітнього, а не на МТСБУ.
Відповідно до звіту №168752 від 07 серпня 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Seat Ibiza», державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 56 551,06 грн, а без ПДВ 47 125,88 грн. Крім того ОСОБА_1 понесла додаткові витрати в розмірі 5 000 грн, квитанція від 01 жовтня 2024 року за проведення авто-товарознавчого дослідження.
29 серпня 2024 року на станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_4 було проведено відновлення транспортного засобу, та встановлено, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «Seat Ibiza», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 42 372 грн. Також позивачкою були понесені додаткові витрати на транспортування пошкодженого автомобіля в розмірі 3000 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт від 17.06.2024 року, а також фіскальною квитанцією від 03.07.2024 року.
Таким чином загальний розмір понесених збитків позивача у зв'язку з вказаною подією становить: 5000 грн (витрати на авто товарознавче дослідження) + 42372 грн (розмір відновлювальних робіт автомобіля) + 3000 грн (послуги евакуатора), що загалом становить 50372 грн.
Крім того, пошкодження автомобіля позивача стало причиною сильних душевних переживань.
З метою добровільного врегулювання шкоди позивачка в телефонному режимі зверталася до відповідача з пропозицією залагодити зазначене питання, але позитивної відповіді від відповідача отримано не було.
Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 50 372 грн фактично понесених збитків, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, та 5 000 грн моральної шкоди, а також вирішити питання судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2025 року позов було задоволено, вирішено:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 50 372 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, а також судові витрати із сплати судового збору в сумі 968,96 грн;
- повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 968,96 грн судового збору;
- у задоволенні вимог представника третьої особи - адвоката Висоцької Х. О. щодо стягнення на користь МТСБУ витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 гривень відмовлено.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки він доведений матеріалами справи, добровільно визнаний відповідачем, і це визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Разом з тим, відмовляючи у стягненні на користь МТСБУ понесених ним судових витрат на правничу допомогу, місцевий суд виходив із того, що адвокатом не було надано розрахунку, детального опису виконаних робіт та документа, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням у частині відмови у стягненні судових витрат на правничу допомогу, представник МТСБУ подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду у відповідній частині скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з на користь МТСБУ понесені ним судові витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 1 000 грн, а також 500 грн судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 12 лютого 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Рибчинський В. П.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2025 року справу призначено до розгляду на 27 березня 2025 року у порядку письмового провадження та відкладено на 31 березня 2025 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду в оскаржуваній частині є помилковими.
На підтвердження витрат на правничу допомогу МТСБУ долучало до пояснень копію додаткової угоди № 114 від 20 листопада 2024 року, що підтверджується наявними матеріалами справи. Більше того, перелік додатків до пояснень, який формується автоматично, з огляду на додані файли містить посилання на таку додаткову угоду, як і зміст таких пояснень. Однак, суд першої інстанції проігнорував наявність такого доказу.
Розмір гонорару визначений у фіксованій сумі сторонами, не залежно від обсягу виконаних адвокатом робіт.
Окрім того відповідно до п. 2 додаткової угоди № 114 від 20 листопада 2024 року оплата послуг Виконавця в розмірі, який вказаний в пункті 1 цієї угоди, здійснюється Замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів з дати підписання Сторонами Акту про виконані роботи. Акт про виконані роботи складається сторонами договору після виконання усіх робіт, на виконання яких був уповноважений представник, і які були необхідними для здійснення належного представництва інтересів Клієнта. Так, як додаткового угодою № 114 від 20.11.2024 року представника МТСБУ було уповноважено на представництво інтересів МТСБУ в межах даної справи у всіх інстанціях. Тобто, станом на момент постановлення остаточного рішення за результатами розгляду справи по суті.
Таким чином, акт виконаних робіт, без якого сплата гонорару не можлива відповідно до умов договору, не міг бути складений. Більше того, це суперечило б положенням Договору про надання послуг в сфері права № 3/4/2023 від 21 грудня 2022 року, до якого і було укладено додаткову угоду № 114.
При цьому обсяг робіт виконаних адвокатом був відомий суду, оскільки процесуальні документи та заяви по суті містилися в матеріалах справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Рішення суду оскаржується лише у частині розподілу судових витрат, тому у іншій частині апеляційним судом не переглядається.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», заява №71660/11, пункт 95).
У справі «Бєлоусов проти України» (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України», заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах «Тогджу проти Туреччини», заява №27601/95, пункт 158; «Начова та інші проти Болгарії» [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; «Імакаєва проти росії», заява №7615/02; «Карабуля проти Румунії», заява №45661/99, пункт 180).
Із матеріалів справи вбачається, що інтереси МТСБУ під час розгляду справи у суді першої інстанції представляла адвокат Висоцька Х. О.
Про стягнення судових витрат на правничу допомогу було заявлено у поясненнях щодо позову (а. с. 57-60), отже строк на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не пропущений.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвокат Висоцька Х. О. надала суду:
- довіреність від 20 грудня 2023 року №6-01/166 (а. с. 46, 61);
- витяг з договору № 3/4/2023 про надання послуг у сфері права від 21 грудня 2022 року, відповідно до п. 5.2.1. якого вартість послуг адвоката, що надаються у справах, де МТСБУ є третьою особою становить 1 000 грн. згідно із п. 5.3 договору оплата послуг адвоката здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок протягом п'яти банківських днів з дати підписання сторонами Акту про виконані роботи (а. с. 62);
- додаткову угоду № 114 від 20 листопада 2024 року, відповідно до якої адвокату передано завдання на ведення від імені МТСБУ справи: позивач - ОСОБА_5 , відповідач - ОСОБА_2 , статус МТСБ - третя особа, ціна позову - 55 372 грн, вартість послуг - 1 000 грн (а. с. 46, 66);
- докази надсилання вказаних документів позивачці та відповідачу (а. с. 64).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суду першої інстанції був відомий обсяг робіт, виконаних адвокатом, адже вона подавала до суду пояснення щодо позовної заяви (відзив), брала участь у судовому засіданні 09 січня 2025 року.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову у стягненні на користь МТСБУ судових витрат на правничу допомогу із підстав відсутності розрахунку та детального опису виконаних робіт, доказів сплати гонорару адвокату, а тому рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню із ухваленням у відповідній частині нового рішення.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Як видно із матеріалів справи, відповідач правом на подання заперечень проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу не скористався.
Враховуючи встановлені обставини справи, об'єм наданих послуг адвокатом під час надання правничої допомоги та з огляду на відсутність з боку відповідача клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідно, колегія суддів доходить висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у 1 000 грн є співмірним із складністю справи та наданою адвокатом правничою допомогою.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України).
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити у відповідній частині нове рішення.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У апеляційній скарзі адвокат Висоцька Х. О. просить стягнути з відповідача на користь МТСБУ судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 500 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвокат надала додаткову угоду № 125 від 11 лютого 2025 року, відповідно до якої адвокату передано завдання на ведення від імені МТСБУ справи: позивач - ОСОБА_5 , відповідач - ОСОБА_2 , статус МТСБ - третя особа, ціна позову - 55 372 грн, вартість послуг - 500 грн (а. с. 119). Такий розмір гонору відповідає п. 5.2.5. договору №3/4/2025 про надання послуг в сфері права від 21 грудня 2022 року (а. с.62).
З огляду на відсутність заперечень проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу з боку ОСОБА_2 , судові витрати на правничу допомогу у розмірі 500 грн, понесені МТСБУ в суді апеляційної інстанції, слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2025 року у частині відмови у стягненні на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судових витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 1 000 грн (одна тисяча грн) понесених ним судових витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
У решті рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 січня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 500 грн (п'ятсот грн) понесених ним судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський