Справа № 136/455/25
Провадження №11-сс/801/254/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Шпортун
Доповідач: ОСОБА_1
24 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 13.03.2025, якою застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12025020060000065 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погодженого з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Своє рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, та існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вважаючи рішення слідчого судді незаконним, адвокат ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, визначити за необхідності підозрюваному заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відмовити у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати відносно нього запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Апеляційну скаргу захисник мотивує тим, що в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді не викладено обґрунтування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім цього, вважає, що слідчий суддя не встановив, що надані докази доводять наявність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора ОСОБА_5 проти вимог, заявлених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Відділом поліції №4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025020060000065 від 11.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.
В межах даного провадження 12.03.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, за ознаками хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що зумовлює необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 , слідчим суддею правильно встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, й неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів.
Так, необхідність застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею мотивовано зібраними в ході досудового розслідування доказами у їх сукупності та взаємозв'язку.
Наведені докази є фактичними даними, отриманими органом досудового розслідування шляхом проведення слідчих дій, й ці дані можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення, а значить підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 підтверджено наявність зазначених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів
досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні.
При цьому слідчий суддя у відповідності з вимогами ст. 178 КПК України зважив на вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність у підозрюваного судимостей, його репутацію, зокрема, ОСОБА_7 одружений, є учасником бойових дій та був нагороджений нагрудним знаком та почесними відзнаками, за місцем проживання та місцем служби характеризується негативно, неповнолітніх дітей чи інших утриманців не має, не має у власності нерухомого майна, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .
При цьому відсутні підстави, які б перешкоджали застосуванню до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у тому числі, за станом здоров'я підозрюваного.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до положень п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього ж Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Тобто, не визначення розміру застави це право суду, а не обов'язок, а тому право на не визначення розміру застави повинно бути належно обґрунтованим.
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання" (рішення у справі "Сергій Волосюк проти України" п. 38).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею в достатній мірі не враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які в сукупності вказують на наявність підстав вважати, що у разі визначення застави підозрюваному, вона може бути достатньою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у межах, визначених п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, вказаних у ст. 194 КПК України, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 на строк до 60 днів з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а також покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407,409, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 13.03.2025 скасувати.
Клопотання cтаршого слідчого СВ ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_9 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів, до 11.05.2025.
Визначити ОСОБА_7 заставу в розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- заборонити спілкування з потерпілими та свідками по справі.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2