16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/408/25
Провадження № 3/730/184/2025
"31" березня 2025 р. м. Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Борзна Чернігівської області, РНОКПП - НОМЕР_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно працюючого у ПАТ «Чернігівгаз» у групі припинення газопостачання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст.173-2 КУпАП,
20.03.2025 року о 15-41 год. у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (далі - особа, що притягується до адміністративної відповідальності), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство відносно свого батька ОСОБА_2 , тобто, особи, на яку поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі - Закон), а саме: висловлювався нецензурною лайкою та погрозами фізичною розправою, тобто умисні дії психологічного характеру, внаслідок завдав шкоди його психічному здоров'ю.
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що він не заперечує того, що вчинив правопорушення, підтвердив обставини, викладені у протоколі. Пояснив свою поведінку тим, що в нього загинув друг, та він, на емоціях, не міг себе контролювати. Йому соромно, що він усіх ображав, а також, що він напав на працівників поліції. У той день він був сам не свій. Чому він ображав працівників поліцію, а потім напав на них, пояснити не може. Так само не може пояснити, чому він кричав на своїх батьків та батька зокрема. Дійсно казав, що застрелить працівників поліції, а також вчинить щодо них фізичну розправу, але то все було на емоціях.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення особи, що притягується до відповідальності, потерпілого, дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП. Суд дійшов таких висновків.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 1 Закону у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: … 3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; 4) економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; 5) запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються; 6) кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; 8) особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі; 12) протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки; 14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; 15) сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності; 17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Статтею 3 Закону передбачено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні, або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
З урахуванням того, що згідно Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Також, Конституція декларує право кожного на повагу до його гідності, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Як убачається з матеріалів цієї справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, у тому числі протоколами про адміністративне правопорушення, які складено у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містять необхідні у них відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення; відомостями, що містяться у матеріалах у їх сукупності, у тому числі письмовими поясненнями потерпілих та рапортом працівника поліції, а також поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та потерпілих, наданих ними в судовому засіданні.
Також, суд враховує, що домашнє насильство, відповідно до положень ст. 173-2 КУпАП, являє собою умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, характер вчиненого порушення з боку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідчить про наявність в його діях складу даного правопорушення - вчинення домашнього насильства у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону.
При накладенні адміністративного стягнення на особу, що притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини, визначені ст.ст. 33, 35 КУпАП, а саме: характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують відповідальність (вчинення правопорушення у стані алкогольного сп'яніння), і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 173-2 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Визначаючи вид стягнення, суд також бере до уваги, що, адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив, в тому числі, в присутності малолітнього сина, який, фактично, є беззахисними від дій останнього. Як вбачається з відео з бодікамери поліцейського, долученого до матеріалів справи, від побаченого дитина сильно плакала та кричала.
Також, ОСОБА_1 голосно ображав свою матір, яка була безпорадною перед ним та не могла його заспокоїти.
З письмових пояснень батька убачається, що ОСОБА_1 перебував у стані сп'яніння, виражався нецензурною лайкою, кидався битися, у будинку побив меблі. Через такі дії потерпілий був вимушений викликати поліцію. Коли прибула поліція, син почав у сторону поліції виражатися лайкою, потім до них кинувся битися.
Усі зазначені вище обставини у повному обсязі підтверджуються технічним відеозаписом, згідно якого ОСОБА_1 поводив себе вкрай агресивно, на зауваження не реагував, поводив себе зухвало, безпідставно напав на працівників поліції, кричав, що їх застрелить. Ураховуючи такі дії ОСОБА_1 судом було направлено до Ніжинської окружної прокуратури справу для вирішення питання у порядку ст. 214 КПК.
Повертаючись до цієї справи, на думку суду, з урахуванням обставин цієї справи, застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді арешту є найбільш доречним та спричиняє негативні наслідки особистого характеру саме для правопорушника, не обтяжує сімейний бюджет. При цьому, суд вважає, що стягнення у виді штрафу та громадських робіт, у даному конкретному випадку, не буде достатнім заходом впливу на ОСОБА_1 , який має усвідомити наслідки своєї негативної поведінки та критично оцінити свої дії.
Останній має усвідомити, що батьки, які є особами похилого віку, а також малолітня дитина, на очах якої останній вчиняв протиправні дії, перед його агресивними діями є беззахисними, а дитина, враховуючи її реакцію, безумовно отримала психологічну травму.
Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації, на переконання суду, у разі визначення стягнення у виді арешту.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Строки притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Крім того, як зазначено у правовій позиції ЄСПЛ у справі «TKHELIDZE проти Грузії», заява № 33056/17, відсутність негайного реагування органів влади при виникненні підозр щодо домашнього насильства порушує конвенцію. ЄСПЛ наголосив, що за відповідних обставин влада зобов'язана вживати превентивних оперативних заходів для захисту особи, життю якої загрожує злочинні дії іншої особи. Жертви домашнього насильства, які потрапляють до категорії вразливих осіб, мають право на державний захист. Коли виникають будь-які підозри щодо домашнього насильства чи насильства щодо жінок, від органів влади вимагається негайне реагування та подальша особлива ретельність для вирішення конкретного характеру насильства в ході провадження.
Згідно із ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Як зазначається у ч. 6 ст. 28 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
А тому, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, а саме те, що домашнє насильство було вчинено у присутності дитини, особу порушника, з метою реалізації комплексного підходу до вирішення проблеми насильства, суд вважає за необхідне направити ОСОБА_1 до Борзнянської міської ради Ніжинського району Чернігівської області для проходження програми для кривдників строком на 6 місяців, який, за потребою, може бути продовжений на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Крім того, з урахуванням обставин справи, безумовно убачається, що потерпілим необхідний захист від агресивних дій останнього, а тому вважаю за необхідне про вказане повідомити ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області - для відома та вжиття заходів у відповідності до чинного законодавства. Як зазначив потерпілий, він боїться, що через їх звернення до поліції ОСОБА_1 вчинить щодо нього ще гірше.
Також, судом враховується, що свідком насильства була малолітня дитина, а її реакція на протиправні дії ОСОБА_1 свідчить про отримання нею психічної травми, а тому їй також потрібна допомога. Уважаю за необхідне копію даної постанови направити до Служби у справах дітей Борзнянської міської ради Ніжинського району Чернігівської області для врахування викладеного у мотивувальній частині цієї постанови та вжиття заходів щодо додатковї перевірки умов проживання дитини, та, за необхідності, вжиття заходів щодо її безпеки.
Одночасно суд роз'яснює потерпілому, що у відповідності до законодавства України, люди, що постраждали від домашнього насильства, мають право на безоплатну медичну, юридичну та психологічну допомогу. Таким чином, потерпілі мають отримати безоплатно послуги юриста чи адвоката. Для цього варто звернутися до системи безоплатної правничої допомоги (БПД).
Потерпілий також має право звернутися до суду із заявою про видачу судом обмежувального припису.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
Також, постановою суду від 26.03.2025 року справу № 730/407/25 було направлено до Ніжинської окружної прокуратури для вирішення питання в порядку ст. 214 КПК. Ураховуючи, що дана постанова містить дані, що також можуть вплинути на кваліфікацію дій ОСОБА_1 , вважаю за необхідне направити копію даної постанови Ніжинській окружній прокуратурі для відома.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 33, 35, 40-1, 173-2, 251-252, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді арешту строком на 5 (п'ять) діб.
Строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі в сумі 605 грн. 60 коп.
Направити ОСОБА_1 до Борзнянської міської ради Ніжинського району Чернігівської області для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на строк 6 місяців.
Зобов'язати Борзнянську міську раду Ніжинського району Чернігівської області повідомити про виконання ОСОБА_1 програми для кривдників.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що за умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, передбачена кримінальна відповідальність згідно ст. 390-1 КК України.
Копію постанови негайно направити до Служби у справах дітей Борзнянської міської ради Ніжинського району Чернігівської області та ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області - для відома та вжиття заходів у відповідності до чинного законодавства.
Копію постанови направити Ніжинській окружній прокуратурі - для відома.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя Ріхтер В.В.