Справа № 583/313/25
1-кп/583/181/25
"31" березня 2025 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
потерпілої - ОСОБА_6
представника потерпілої - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025205480000013 від 17.01.2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Охтирка Сумської області, громадянки України, освіта середня, не працюючої, не заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої
за ч. 1 ст. 125 КК України, -
Обвинувачена ОСОБА_4 17.01.2025 року близько 03.20 год., перебуваючи біля під'їзду № 1 багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 після спільного розпиття алкогольних напоїв, під час словесного конфлікту, діючи на грунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій, знаходячись в положенні стоячи один навпроти одного, умисно штовхнула потерпілу ОСОБА_6 , внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала на бетонну плитку на спину. Після цього, не зупиняючись на вчиненому, обвинувачена ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , сіла на живіт потерпілій, взяла двома руками за голову останню, а саме в ділянці скронь, та рухами вверх та вниз нанесла декілька ударів головою об бетонну плитку. В цей час потерпіла захищалася руками та намагалася відштовхнути ОСОБА_4 . Присутні свідки відтягнули обвинувачену ОСОБА_4 від потерпілої, чим зупинили її дії. В результаті вищевказаних протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівої кисті, синця в ділянці лівої скроні, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала та пояснила суду, що події відбувалися в ніч на 17.01.2025 року. Вона ( ОСОБА_4 ) ввечері близько 19 год. прийшла в гості додому до своєї подруги - ОСОБА_8 у квартиру у дев'ятиповерховому будинку по АДРЕСА_2 . В квартирі вже був знайомий ОСОБА_8 - чоловік на ім'я ОСОБА_9 . ОСОБА_10 зателефонувала своїй знайомій - ОСОБА_11 та запросила її в гості. ОСОБА_9 вийшов з квартири до під'їзду будинку та зустрів ОСОБА_12 , яка прийшла зі своєю знайомою - потерпілою ОСОБА_13 , та провів їх до квартири. При цьому ОСОБА_9 розповів, що коли він їх зустрічав, то ОСОБА_14 впала біля під'їзду і вдарилась головою, бо була в стані алкогольного сп'яніння. З ОСОБА_14 ні вона ( ОСОБА_4 ) ні ОСОБА_10 не були раніше знайомі. ОСОБА_15 та ОСОБА_14 принесли з собою пів пляшки горілки. У квартирі вони всі разом сіли за стіл та відпочивали, розпиваючи спиртні напої. Коли вона ( ОСОБА_4 ) розмовляла з ОСОБА_16 , ОСОБА_14 втрутилась до них в розмову та почала сваритися. ОСОБА_10 зробила їй зауваження, однак ОСОБА_14 не відреагувала. Тоді вона ( ОСОБА_4 ) зробила зауваження ОСОБА_14 , однак ОСОБА_14 стала ображати її та її сім'ю, кричати, і після цього ОСОБА_9 вигнав з квартири ОСОБА_12 та ОСОБА_17 цей час було близько 1 год. - 1.30 год. ночі. Приблизно через 5 хв. після цього вона ( ОСОБА_4 ) разом з ОСОБА_16 також вийшли з квартири на вулицю до під'їзду, так як вона ( ОСОБА_18 ) хотіла, щоб ОСОБА_14 перед нею вибачилася за те, що ображала її та її сім'ю. У неї ( ОСОБА_18 ) не було наміру бити ОСОБА_13 . Біля під'їзду ближче до приміщення гаражів стояли ОСОБА_19 та ОСОБА_13 . Вона ( ОСОБА_4 ), підійшовши до ОСОБА_14 , запитала у неї чи не бажає вона вибачитися перед нею, на що ОСОБА_14 стала нецензурно лаятися на неї. Потім ОСОБА_14 , яка стояла напроти неї, замахнулася на неї, і вона ( ОСОБА_4 ) прибрала її руку від себе та двома руками відштовхнула її від себе в груди, і вони разом впали на землю. Вона ( ОСОБА_4 ) впала зверху на ОСОБА_14 ОСОБА_14 схопила її руками за волосся та стала тягнути. Вона ( ОСОБА_4 ) крикнула потерпілій: «Відпусти мене!». Потім підбігла ОСОБА_10 , схопила її ( ОСОБА_4 ) за куртку та відтягла від потерпілої. До ОСОБА_14 підбігла ОСОБА_19 та допомогла ОСОБА_14 встати. Після цього вона ( ОСОБА_4 ) з ОСОБА_16 відійшли від ОСОБА_14 ОСОБА_19 викликала поліцію. Їх всіх працівники поліції відвезли на санпропускник. Вона ( ОСОБА_4 ) та ОСОБА_10 до 06.30 год. перебували на санпропускнику. Підійшов лікар і ОСОБА_10 поцікавилася, як стан ОСОБА_14 , на що лікар сказав, що все в нормі. Після цього її та ОСОБА_20 відпустили додому. Зазначає, що вона ( ОСОБА_4 ) ніяк не могла вибити потерпілій зуб, так як ударів в обличчя ОСОБА_14 вона ( ОСОБА_4 ) не наносила. Потерпілу вона ( ОСОБА_18 ) не била, про те, що у неї ( ОСОБА_14 ) вибито зуб, ОСОБА_14 на санпропускнику нічого не говорила. Свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнає, просить її виправдати, цивільний позов потерпілої ОСОБА_14 не визнає.
Невизнання своєї вини обвинуваченою суд розцінює як її спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення. Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Показами потерпілої ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона прийшла в гості додому до ОСОБА_21 , вони повечеряли та збиралися лягати спати. Після 23 год. ОСОБА_11 стала телефонувати ОСОБА_10 та просити, щоб вона принесла їм випити. ОСОБА_19 погодилася, взяла з собою пляшку горілки 0,5 л. і пів пляшки коньяку та вони вдвох пішли до квартири ОСОБА_8 ОСОБА_10 проживала у квартирі у сусідньому будинку. Біля під'їзду їх зустрів хлопець та провів до квартири. В квартирі були ОСОБА_10 , ОСОБА_18 та цей хлопець. Вони всі разом сіли за стіл і стали розпивати спиртне. Потім ОСОБА_18 з ОСОБА_22 вийшли на балкон і стали між собою сперечатися. Вона ( ОСОБА_6 ) з ОСОБА_18 не сварилася. Так як поведінка ОСОБА_18 та ОСОБА_8 стала неадекватною, то вона ( ОСОБА_14 ) з ОСОБА_22 пішли додому. Коли вони прийшли до ОСОБА_21 додому, то ОСОБА_11 з номеру телефону ОСОБА_8 зателефонувала ОСОБА_18 та стала викликати на розмову, сказавши: «Вийдіть на вулицю, треба побалакати. «Слабо» вийти? Віта хоче пообщаться з ОСОБА_14 ». При цьому ОСОБА_18 та ОСОБА_10 вже стояли у них біля під'їзду. Після цього ОСОБА_19 вийшла з квартири на вулицю. Через декілька хвилин вона ( ОСОБА_6 ) у вікно з квартири побачила, що біля під'їзду відбувається конфлікт: ОСОБА_19 сиділа на лавці біля під'їзду, а ОСОБА_10 стояла над нею та не дозволяла встати. Тому вона ( ОСОБА_14 ) теж вийшла на вулицю. В цей час ОСОБА_18 стала підходити до ОСОБА_21 , і вона ( ОСОБА_6 ) схопила ОСОБА_18 за капюшон, щоб зупинити її. ОСОБА_18 розвернулася та штурнула її ( ОСОБА_6 ) в груди, поваливши на землю. Вона ( ОСОБА_6 ) впала на спину головою на бордюр, а ОСОБА_18 опинилася зверху на ній та почала наносити їй ( ОСОБА_14 ) удари по обличчю кулаками, потім схопила за волосся та разів п'ять вдарила її ( ОСОБА_6 ) головою об бордюр. Вона ( ОСОБА_6 ) стала звати на допомогу ОСОБА_12 , крикнувши: «Вікторія!». ОСОБА_19 , відштовхнувши від себе ОСОБА_20 , підбігла до неї ( ОСОБА_14 ) та відтягнула від неї ОСОБА_18 і допомогла їй ( ОСОБА_14 ) піднятися з землі. ОСОБА_18 та ОСОБА_10 стояли та сміялися з них, а ОСОБА_19 викликала поліцію і швидку допомогу. Коли приїхала поліція, ОСОБА_18 схопила цеглину і хотіла не неї ( ОСОБА_14 ) кинути. Потім приїхала машина швидкої допомоги. У неї ( ОСОБА_6 ) від ударів ОСОБА_18 на голові зліва була гематома, на санпропускнику їй приклали лід до голови. Вранці наступного дня у неї ( ОСОБА_6 ) з'явився синець біля лівого ока. Крім того, ОСОБА_18 їй вибила нарощений зуб, і він вивалився з рота, коли вона ( ОСОБА_14 ) вже прийшла з лікарі додому, тому вона змушена була звернутися до лікаря-стоматолога. Цивільний позов до ОСОБА_18 про стягнення матеріальної та моральної шкоди вона підтримує та просить його задовольнити.
Показами свідка ОСОБА_23 , яка в судовому засіданні пояснила, що ввечері 16.01.2025 р. до неї додому прихала її подруга - ОСОБА_6 з дочкою. Близько 01 год. їй ( ОСОБА_23 ) зателефонувала її знайома - ОСОБА_10 , яка проживає у сусідньому будинку, і попросила принести їй спиртного. Вона ( ОСОБА_23 ) разом з ОСОБА_14 пішли до ОСОБА_8 додому - на АДРЕСА_3 , взявши з собою пляшку горілки та пів пляшки коньяку. У ОСОБА_8 в квартирі були раніше не знайомі їм ОСОБА_24 і якийсь хлопець. Вони стали розпивати спиртне та спілкуватися. ОСОБА_18 стала вести себе неадекватно і вона ( ОСОБА_23 ) зробила їй зауваження. ОСОБА_18 це не сподобалося і між ними виник словесний конфлікт. Через конфлікт вона ( ОСОБА_23 ) разом з ОСОБА_14 пішли додому. Коли вони прийшли додому, близько 1год. чи 2 год. ночі з телефону ОСОБА_8 їй ( ОСОБА_23 ) зателефонувала ОСОБА_18 і стала викликати її на розмову. ОСОБА_18 телефонувала кілька разів та казала: «Тобі що «слабо»? Давай виходь, поговоримо», при цьому висловлювалась нецензурною лайкою. ОСОБА_14 залишилась у квартирі з дочкою, яка спала, а вона ( ОСОБА_23 ) вийшла на вулицю, де біля під'їзду її вже чекали ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , та сіла на лавку біля під'їзду. ОСОБА_18 стала продовжувати конфлікт, що розпочався у квартирі. Через 10-15 хв. з під'їзду вибігла ОСОБА_14 ОСОБА_10 почала утримувати її ( ОСОБА_23 ), не дозволяючи встати з лавки. На її ( ОСОБА_25 ) запитання: «Що відбувається?» ОСОБА_10 сказала: «Хай вони побалакають». Потім вона ( ОСОБА_23 ) почула крик ОСОБА_14 : «Віка, убивають». Вона ( ОСОБА_23 ) відштовхнула від себе ОСОБА_20 та підбігла до ОСОБА_14 ОСОБА_18 сиділа зверху на ОСОБА_14 , яка лежала на землі, тримала її за волосся та двічі вдарила її головою об плитку. Вона ( ОСОБА_23 ) схопила ОСОБА_18 за плечі і відтягнула від ОСОБА_14 , потім підняла ОСОБА_14 та сховала її собі за спину, щоб ОСОБА_18 не могла наблизитися до неї. Потім вона ( ОСОБА_23 ) викликала поліцію і швидку допомогу. Навіть після приїзду працівників поліції ОСОБА_18 та ОСОБА_10 продовжували конфлікт. ОСОБА_14 та її ( ОСОБА_23 ) машиною швидкої допомоги відвезли в лікарню. У лікарні у ОСОБА_14 зафіксували побої, дали укол і вона заснула. У ОСОБА_14 на голові була гематома. Коли вони з ОСОБА_14 близько 7 год. повернулися з санпропускника додому, то ОСОБА_14 сказала їй про вибитий зуб, виплюнувши його з рота. Після цього у ОСОБА_14 боліла голова, вона лежала та не вставала з ліжка.
Висновком судово-медичної експертизи № 23 від 21.01.2025 р., відповідно до якого при експертизі гр.. ОСОБА_6 , згідно наданої медичної документації, виявлені такі тілесні ушкодження: садно в ділянці лівої кисті, синець в ділянці лівої скроні. Дані ушкодження утворились від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень. Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження, не встановлено. Дані тілесні ушкодження по тривалості розгляду здоров'я кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я, так як мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів. Діагноз: забій в ділянці попереку без видимих тілесних ушкоджень встановлений на основі суб'єктивних факторів, не підтверджується об'єктивними відомостями і згідно п. 4.6 правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень при оцінці ступеня тяжкості не враховуються. Враховуючи кількість тілесних ушкоджень та їх анатомічну локалізацію вказані тілесні ушкодження могли утворитися від двох фізичних дій. Давність нанесення ушкоджень може відповідати даті, зазначеній в постанові, про що свідчить колір синця і стан поверхні садна (а.с. 63-64).
Довідкою № 5 від 17.01.2025 р. про фіксацію тілесних ушкоджень, відповідно до якої ОСОБА_6 17.01.2025 р. була оглянута лікарем ОСОБА_26 та їй встановлений діагноз: садно в ділянці лівої кисті, синець в ділянці лівої скроні, забій попереку без видимих тілесних ушкоджень та призначено рентгенологічне обстеження поперекового відділу хребта і голови (черепа) та консультацію невропатолога (а.с. 65-67).
Протоколом проведення слідчого експерименту з застосуванням технічних записів фіксації від 17.01.2025 р. за участю потерпілої ОСОБА_6 , відповідно до якого ОСОБА_6 розказала, що вона з ОСОБА_23 перебували вдома у останньої, і ОСОБА_23 зателефонувала обвинувачена та позвала їх на «розборки», а перед цим вдома у ОСОБА_27 між ОСОБА_22 та обвинуваченою відбувся конфлікт. ОСОБА_23 вийшла з квартири до під'їзду будинку, де її вже чекали обвинувачена та ОСОБА_28 ( ОСОБА_14 ) з вікна побачила, що біля під'їзду щось відбувається, і теж вийшла з кватири на вулицю, та побачивши, що обвинувачена направляється до ОСОБА_21 , біля якої вже стояла ОСОБА_27 , схопила обвинувачену за капюшон. В цей момент обвинувачена розвернулась та звалила її ( ОСОБА_14 ) на землю, при цьому сама впала зверху на неї (потерпілу). Потерпіла також розказала та на статисті показала, як вона (потерпіла) лежала спині, а обвинувачена, перебуваючи в положенні зверху на ній, схопила її ( ОСОБА_6 ) руками за волосся і почала наносити удари головою об бетонну плитку. Вона (потерпіла) захищалась, відбиваючись руками від обвинуваченої, а та хватала її за руки. Потерпіла також пояснила, що внаслідок дій обвинуваченої їй були заподіяні тілесні ушкодження в області голови та кисті рук, а також було пошкоджено зуб (а.с. 71-74).
Висновком судово-медичної експертизи № 24 від 21.01.2025 р., відповідно до якого механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 може відповідати частково механізму, показаному нею під час проведення слідчого експерименту, а саме садно в ділянці лівої кисті, синець в ділянці лівої скроні могли утворитись за обставин вказаних потерпілою. Інших тілесних ушкоджень у гр.. ОСОБА_6 не виявлено ( а.с. 77-78).
Протоколом проведення слідчого експерименту з застосуванням технічних записів фіксації від 17.01.2025 р. за участю свідка ОСОБА_23 , відповідно до якого свідок ОСОБА_23 розказала, що 17.01.2025 р. близько 3 год. ночі, коли вона разом з потерпілою ОСОБА_6 прийшли додому після конфлікту, який відбувся між нею ( ОСОБА_23 ) та обвинуваченою вдома у ОСОБА_8 , їй ( ОСОБА_23 ) зателефонувала обвинувачена та позвала вийти на розмову. Вона ( ОСОБА_23 ) вийшла з під'їзду на вулицю, де її чекали обвинувачена та ОСОБА_10 , та сіла на лавку. Обвинувачена та ОСОБА_10 стали на неї «кидатись» та кричати. Хвилин через 5-10 з під'їзду вийшла ОСОБА_17 цей час ОСОБА_10 придавила її ( ОСОБА_23 ) до лавки, не даючи встати. Потім вона ( ОСОБА_23 ) почула крик ОСОБА_6 . Вона ( ОСОБА_23 ) відкинула від себе ОСОБА_27 та побігла до ОСОБА_6 та побачила, що обвинувачена, сидячи зверху на потерпілій ОСОБА_6 , тримаючи потерпілу руками за волосся, била потерпілу головою об бетонну плитку. При цьому свідок ОСОБА_23 на статисті показала механізм заподіяння ударів обвинуваченою ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 (а.с.79-82).
Висновком судово-медичної експертизи № 25 від 21.01.2025 р., відповідно до якого механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 може відповідати частково механізму, показаному свідком ОСОБА_23 під час проведення слідчого експерименту, а саме синець в ділянці лівої скроні міг утворитися від нанесення удару головою об бетонну плитку. Механізм інших тілесних ушкоджень не продемонстровано ( а.с. 85-86).
Протоколом проведення слідчого експерименту з застосуванням технічних записів фіксації від 18.01.2025 р. за участю свідка ОСОБА_27 , відповідно до якого свідок ОСОБА_27 розказала, що 17.01.2025 р. у неї вдома між обвинуваченою та її знайомою - ОСОБА_23 стався конфлікт, після якого ОСОБА_23 та потерпіла ОСОБА_6 пішли додому. Потім обвинувачена та вона ( ОСОБА_27 ) вирішили піти до ОСОБА_23 , щоб порозмовляти з нею. Обвинувачена зателефонувала ОСОБА_23 і та вийшла з під'їзду до них на вулицю, і вони втрьох стали розмовляти. Потім з під'їзду на вулицю вибігла ОСОБА_14 , і між ОСОБА_14 та ОСОБА_4 виникла суперечка, під час якої ОСОБА_6 штовхнула обвинувачену, а обвинувачена нанесла один удар долонею правої руки в ділянку лівої щоки ОСОБА_6 і після цього вони вдвох впали на землю, при цьому ОСОБА_4 опинилася зверху на потерпілій. Після цього вона ( ОСОБА_27 ) та ОСОБА_23 стали їх відтягувати один від одного, а потім прихала поліція, яку викликала ОСОБА_23 (а.с.87-90).
Висновком судово-медичної експертизи № 26 від 21.01.2025 р., відповідно до якого механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 може відповідати частково механізму, показаному свідком ОСОБА_27 під час проведення слідчого експерименту, а саме садно в ділянці лівої кисті могло утворитись за обставин вказаних свідком. Тілесних ушкоджень в ділянці лівої щоки у гр.. ОСОБА_6 не виявлено ( а.с. 94-95).
Протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицями від 22.01.2025 р. за участю підозрюваної ОСОБА_4 , відповідно до якого підозрювана ОСОБА_4 розказала, що 17.01.2025 р. близько 01.45 год. поруч з під'їздом №1 в буд №3 по вул.. Паркова у неї виникла сварка з потерпілою ОСОБА_6 та показала, як під час сварки перебуваючи в положенні стоячи один напроти одного вона ( ОСОБА_4 ) нанесла один удар відкритою долонею правої руки в область лівої скроні потерпілої ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_4 показала, як взяла лівою рукою за кисть лівої руки потерпілу ОСОБА_6 , коли та намагалась нанести удар. Потім ОСОБА_4 на статисті показала, як перебуваючи зверху на потерпілій ОСОБА_6 , яка лежала на спині, вона ( ОСОБА_4 ) долонею правої руки нанесла удар в область лівої скроні потерпілій ОСОБА_6 (а.с. 96-101).
Протоколом огляду речей від 24.01.2025 р., відповідно до якого дізнавачем СД Охтирського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_29 оглянуто носій інформації - оптичний диск DVD-R, що містить два відео файли з відеозаписом з нагрудної камери поліцейських, на яких зафіксовано, що 17.01.2025 р. о 03.43 год. після приїзду працівників поліції на місці події перебували обвинувачена ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_6 , свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_27 , які розповідали про конфлікт, що відбувся між обвинуваченою та потерпілою ОСОБА_6 (а.с. 104-107).
Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.01.2025 р., складеного на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи №36, складеному о 06.02 год. 17.01.2025 р., відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в стані алкогольного сп'яніння (клінічно) (а.с. 110).
Доводи обвинуваченої та її захисника про не доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченої та тілесними ушкодженнями, виявленими у потерпілої ОСОБА_6 , суд не бере до уваги з наступних підстав.
Дослідженими доказами по справі підтверджується, що саме внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівої кисті, синця в ділянці лівої скроні, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Так, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачена ОСОБА_4 штовхнула її ( ОСОБА_6 ) в груди, і вона ( ОСОБА_6 ) впала на спину головою на бордюр, а ОСОБА_18 опинилася зверху на ній та почала наносити їй ( ОСОБА_14 ) удари по обличчю кулаками, а потім схопила за волосся та п'ять разів вдарила її ( ОСОБА_6 ) головою об бордюр.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 підтвердила, що вона була свідком того, як ОСОБА_4 сиділа зверху на ОСОБА_6 , яка лежала на землі, та, тримаючи ОСОБА_6 руками за волосся, двічі вдарила її головою об плитку. Після цих подій вона ( ОСОБА_23 ) бачила у ОСОБА_6 на голові гематому.
Механізм заподіяння обвинуваченою ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 підтверджується також протоколами проведення слідчих експериментів з участю потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_27 .
Висновком судово-медичної експертизи № 23 від 21.01.2025 р. підтверджується, що при експертизі ОСОБА_6 виявлені такі тілесні ушкодження: садно в ділянці лівої кисті, синець в ділянці лівої скроні. Дані ушкодження утворились від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень. Дані тілесні ушкодження по тривалості розгляду здоров'я кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. Враховуючи кількість тілесних ушкоджень та їх анатомічну локалізацію вказані тілесні ушкодження могли утворитися від двох фізичних дій. Давність нанесення ушкоджень може відповідати даті, зазначеній в постанові, про що свідчить колір синця і стан поверхні садна.
Висновками судово-медичних експертиз № 24, №25, №26 від 21.01.2025 р., відповідно до яких механізм спричинення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 може відповідати частково механізму, показаному потерпілою ОСОБА_6 та свідками ОСОБА_23 та ОСОБА_27 під час проведення слідчих експериментів.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_4 про те, що вона захищалась від потерпілої ОСОБА_6 , яка намагалася заподіяти їй тілесні ушкодження, - не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» від 26 квітня 2002 року № 1 стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону» згідно з ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Тобто, необхідна оборона це правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, необхідної і достатньої в даній обстановці шкоди, що відповідає небезпеці посягання й обстановці захисту.
Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певної підстави (юридичного факту).
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України такою підставою є лише вчинення особою суспільно-небезпечного посягання.
Посяганням визнаються дії особи, якими вона вже заподіює шкоду або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди певним об'єктам.
В судовому засіданні встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 будь-яких дій, які б загрожували життю та здоров'ю ОСОБА_4 , не вчиняла.
Твердження обвинуваченої про те, що у неї ( ОСОБА_4 ) не було наміру бити потерпілу, та що потерпіла ОСОБА_6 , яка стояла напроти неї, перша замахнулася на неї, а вона ( ОСОБА_4 ) прибрала її руку від себе та двома руками відштовхнула потерпілу від себе в груди, і вони разом впали на землю,- спростовуються показами потерпілої, яка в судовому засіданні пояснила, що обвинувачена ОСОБА_4 штовхнула її ( ОСОБА_6 ) в груди, і вона ( ОСОБА_6 ) впала на спину головою на бордюр, а ОСОБА_4 опинилася зверху на ній та почала наносити їй ( ОСОБА_6 ) удари по обличчю кулаками, а потім схопила за волосся та п'ять разів вдарила її ( ОСОБА_6 ) головою об бордюр. Також потерпіла пояснила, що протиправні дії ОСОБА_30 були припинені свідком ОСОБА_23 , яка прибігла на її ( ОСОБА_6 ) крик про допомогу та відтягнула від неї ОСОБА_4 і допомогла їй ( ОСОБА_6 ) піднятися з землі.
Відсутність реальної загрози заподіяння шкоди ОСОБА_4 з боку потерпілої ОСОБА_6 підтверджується також показами свідка ОСОБА_23 , яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 сиділа зверху на ОСОБА_6 , яка лежала на землі, тримала потерпілу за волосся та двічі вдарила її головою об плитку.
З боку потерпілої ОСОБА_6 ніякої реальної загрози заподіяння шкоди обвинуваченій ОСОБА_4 не було, тому у обвинуваченої ОСОБА_4 були відсутні підстави для необхідної оборони.
Таким чином, суд не може погодитися з доводами обвинуваченої про те, що вона захищалась від потерпілої ОСОБА_6 , яка намагалася заподіяти їй тілесні ушкодження, оскільки такі доводи не підтверджуються встановленими обставинами справи, і вважає їх такими, що надані обвинуваченою з метою уникнення відповідальності.
Встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про те, що обвинувачена ОСОБА_4 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно заподіяла потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівої кисті, синця в ділянці лівої скроні, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, вина обвинуваченої ОСОБА_30 у вчиненні кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і її дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, так як вона вчинила умисне легке тілесне ушкодження.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, характеризується за місцем проживання задовільно.
До обтяжуючих покарання обставин суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Пом'якшуючих покарання обвинуваченої ОСОБА_4 обставин судом не встановлено.
Враховуючи ці обставини, з урахуванням особи винної, суд вважає, зваживши на роль кари як мети покарання, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді штрафу.
Клопотання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили не надійшло, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченій до набрання вироком законної сили не обирати.
29.01.2025 р. потерпілою ОСОБА_6 подано до суду цивільний позов, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на її користь завдану майнову шкоду (збитки) вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в розмірі 2181,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні цивільний позов не визнала.
Дослідивши докази на підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку, що цивільний позов потерпілої підлягає частковому задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно ст.1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позовну заяву потерпіла ОСОБА_6 мотивує тим, що в результаті протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_4 їй (потерпілій) заподіяно тілесне ушкодження: садно в ділянці лівої кисті, синець в ділянці лівої скроні, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. Крім того, в ході бійки ОСОБА_4 вибила потерпілій передній зуб, що розташований п'ятим зліва на верхній щелепі. Матеріальна шкода, заподіяна їй кримінальним правопорушенням, яке вчинила ОСОБА_4 , полягає у витратах, пов'язаних з реставрацією та нарощуванням зубу, яка становить 2181,00 грн. Також потерпіла ОСОБА_6 в позовній заяві просить стягнути на її користь заподіяну їй кримінальним правопорушенням моральну шкоду, яку вона оцінює в 50000,00 грн., та яка полягає в перенесених нею душевних стражданнях, що позначили негативні зміни в житті потерпілої: щоденні думки та спогади про психотравмуючу подію, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, почуття образи, обурення, приниження гідності. До даного часу у неї не проходять сильні головні болі, її нудить, крутиться голова, у неї на обличчі залишилися синці, і їй незручно перед оточуючими людьми. Вона (потерпіла) вимушена відвідувати лікарів, зокрема стоматолога, невропатолога, судмедексперта, ходити в поліцію, суди, оплачувати послуги адвоката, так як обвинувачена добровільно збитки не відшкодовує.
Вирішуючи питання про відшкодування шкоди суд виходить з наступного.
Однією з обов'язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
Дослідженими доказами по справі підтверджується, що протиправними діями обвинуваченої ОСОБА_4 потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці лівої кисті, синця в ділянці лівої скроні, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Також в судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_4 вибила потерпілій передній зуб, що підтверджується показами свідка ОСОБА_23 , яка в судовому засіданні пояснила, що коли вони з ОСОБА_6 близько 7 год. ранку повернулися з санпропускника додому, то ОСОБА_14 сказала, що обвинувачена вибила їй зуб, при цьому виплюнувши вибитий зуб у її ( ОСОБА_23 ) присутності з рота.
Відповідно до замовлення-наряду КНП «Охтирська міська стоматологічна поліклініка № 289 від 28.01.2025 р. на надання стоматологічних послуг та квитанцією від 28.01.2025 р. потерпілою було сплачено 2181,00 грн. за терапевтичні стоматологічні послуги з реставрації зуба.
Враховуючи викладене, з обвинуваченої ОСОБА_30 на користь потерпілої ОСОБА_6 необхідно стягнути 2181,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Крім того, суд погоджується з доводами потерпілої про перенесені нею душевні страждання внаслідок вчинення відносно неї кримінального правопорушення.
При визначенні розміру заподіяної моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 , суд враховує те, що неправомірними винними діями обвинуваченої ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 завдано легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим вона зазнала фізичного болю, вимушена була відвідувати лікарів, ходити в поліцію, що викликало у неї негативні переживання, тривогу, емоційні реакції при згадуванні, порушення сну, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниження гідності, відчуття дискомфорту через отримані синці на обличчі.
При цьому суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її безпідставного збагачення (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 року у справі № 607/4341/20).
Потерпілою не було доведено обсягу моральних та фізичних страждань, який би відповідав вимогам щодо відшкодування в розмірі 50 000 грн.
Дана сума є дещо завищеною. З урахуванням характеру та обсягу фізичних і моральних страждань, їх тривалості, керуючись принципами розумності та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 20000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Судові витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити їй за цим законом покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь потерпілої ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 2181,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 20000,00 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, в іншій частині цивільний позов залишити без задоволення.
Речовий доказ: диск DVD-R що містить два відео файли за 17.01.2025 р. - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Роз'яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: ОСОБА_1