Справа №591/10249/24
Провадження № 4-с/591/47/24
27 березня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.,
з участю секретаря судового засідання - Кирионенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни про відкриття виконавчого провадження,
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, яку обгрунтовує, тим, що вона випадково дізналась про наявність відкритого виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №591/3099/23, виданого Зарічним районним судом м. Суми, суддя - Ніколаєнко О.О. про стягнення з неї на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» достроково заборгованості за договором про відкриття Поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014 від 19 жовтня 2020 року у сумі 137511 грн. 66 коп. та судових витрат в розмірі 2684,00 грн., постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2023 року, винесена приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруцею Т.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Вважає постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2023 року такою, що винесена із порушенням чинного законодавства України з огляду на наступне.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до норм статті 24 Закону № 1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника -юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Виконавчим органом Приватного виконавця Боруци Т.М. є територія Сумської області.
Заявниця на час відкриття виконавчого провадження та на даний час не має місця проживання на території Сумської області. Її було знято з реєстрації з останнього зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ще 01 вересня 2021 року.
Отже, у випадку відсутності доказів місця проживання, перебування боржника - фізичної особи,місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника на території виконавчого округу - на її думку, приватний виконавець мав керуватись положеннями п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII та повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруцею Т.М.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14 жовтня 2024 року скаргу залишено без руху, заявнику надано час для усунення недоліків.
25 листопада 2024 року ОСОБА_1 надала суду уточну редакцію скарги на виконання ухвали суду від 14 жовтня 2024 року.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено скаргу до судового розгляду на 11 лютого 2025 року о 10 год. 00 хв.
19 грудня 2024 року від приватного виконавця Боруца Т.М. надійшов відзив на скаргу, в якій зазначає, що вважає скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зазначає, що ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду за захистом своїх прав як сторона виконавчого провадження № НОМЕР_3, в цей же час між учасниками справи (приватним виконавцем та позивачем) не виникло цивільно-правового спору, який підлягав би вирішенню в порядку позовного провадження, а постало питання щодо правомірності дій та рішень державного виконавця під час виконання судового рішення, зокрема, відкриття виконавчого провадження.
Заявник є боржником у виконавчому провадженні, а тому не може бути позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні та підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Зауважує, що ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України та статтею 74 Закону № 1404-VIII.
11 жовтня 2023 року за вх. № 699 до приватного виконавця надійшла заява АТ «Райффайзен Банк» про примусове виконання рішення від 02 жовтня 2023 року вих. № 114/5-280981 разом з оригіналом виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми, виданого 01 вересня 2023 року у справі № 591/3099/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» достроково заборгованості за Договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014 від 19 жовтня 2020 року у сумі 137511,66 грн та судових витрат в розмірі 2684,00 грн.
На стадії прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем здійснено перевірку виконавчого документу на відповідність вимогам частини 1 статті 4 Закону № № 1404-VIII та частини 4 статті 4 Закону № 1404-VIII (на предмет наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання).
За наслідками здійсненої перевірки встановлено, що виконавчий документ відповідає вимогам Закону № № 1404-VIII, а підстави для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання відсутні, зокрема, виконавчий документ, серед іншого, містить прізвище, ім'я та по батькові боржника, його дату народження, ідентифікаційний код та адресу місця проживання: АДРЕСА_2 , що відноситься до території виконавчого округу Сумської області. У заяві стягувача від 02 жовтня 2023 року вих. № 114/5-280981 вказано аналогічну адресу боржника.
За таких обставин, 12 жовтня 2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, копії якої на виконання вимог частини 1 статті 28 Закону № № 1404-VIII направлено боржнику за адресою, вказаною у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 ), рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно повідомлення АТ «Укрпошта», відправлення, яким направлено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржником не отримано і повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації.
При цьому, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 699/165/13-ц Верховний Суд зауважив, що чинним законодавством України не передбачений обов'язок приватного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження.
Отже, беручи до уваги норми чинного законодавства, а також зазначені правові позиції Верховного Суду, приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2023 ВП № НОМЕР_3 у повній відповідності до вимог закону.
Так, зазначаючи про дотримання строків на оскарження дій приватного виконавця, заявниця залишає поза увагою той факт, що про відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3 їй стало відомо щонайменше 25 червня 2024 року, про що свідчить підписана електронним цифровим підписом заява ОСОБА_1 від 25 червня 2024 року, що надійшла на електронну адресу приватного виконавця з електронної адреси боржника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у якій та зазначає наступне: «Як мені випадково стало відомо, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10 червня 2024 року у справі № 591/5680/24 задоволено заяву приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Т.М. про розшук боржника. Оголошено розшук боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 . Також з цієї ухвали вона дізналася про наявність відкритого виконавчого провадження НОМЕР_4».
У відповідь на зазначену вище заяву боржниці, 26 червня 2024 року за вих. № 2338 на її електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) направлено вимогу приватного виконавця щодо повідомлення про причини несплати боргу, а також надання підтверджуючих документів про майновий стан. Разом з вимогою також направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2023 року ВП№ НОМЕР_3. Зауважує, що законні вимоги приватного виконавця ОСОБА_1 не виконала та про причини несплати боргу не повідомила.
Усі ці обставини в сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 дізналась про відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3 та ознайомилась з постановою про його відкриття не 30 вересня 2024 року, як вона зазначає у позовній заяві, а щонайменше 25 червня 2024 року.
Разом з цим, будь-яких клопотань про поновлення строку на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2023 року ВП№ НОМЕР_3 від ОСОБА_1 не надходило, враховуючи, що з дати відкриття по дату подання позову минув рік.
Посилаючись на вказані обставини, просить суд закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України; у випадку, якщо суд не знайде підстав для закриття провадження у справі, відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Т.М. про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2023 року ВП № НОМЕР_3 (а.с. 26-29).
21 січня 2025 року від представника стягувача ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надійшли письмові пояснення по скарзі, в яких зазначає, що безпідставно ототожнювати поняття «місце реєстрації» та «місце проживання» особи, оскільки наявність зареєстрованого місця проживання не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає за такою адресою. Чинним законодавством не передбачено вимог щодо здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника. Також зазначає, що у приватного виконавця відсутній обов'язок перевіряти місце проживання боржника та виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження має керуватися виключно інформацією, що міститься у виконавчому документі та заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи вищезазначене, акцентує, що виконавче провадження було відкрито на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження від 02 жовтня 2023 року, де попередній стягувач АТ «Райффайзен Банк» зазначив адресу ОСОБА_1 « АДРЕСА_1 », а також дана адреса була зазначена у виконавчому документі який видав Зарічний районний суд м. Суми по справі 591/3099/23 від 01 вересня 2023 року.
Отже, приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, має керуватися виключно інформацією, зазначеною у виконавчому документі та заяві стягувача, оскільки виконавчий документ є єдиним належним і допустимим доказом місця проживання боржника.
Таким чином приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Т.М. діяла відповідно до Закону в межах повноважень, своєчасно та в повному обсязі.
Посилаючись на зазначене, просить суд розгляд скарги здійснювати за відсутності представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»; скаргу ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Т.М. залишити без задоволення (а.с.40-41).
11 лютого 2025 року від приватного виконавця ОСОБА_1. надійшла заява, в якій просить розглядати справу за її відсутності та врахувати її відзив на скаргу.
З приводу заперечень стосовно строків оскарження - вважає їх необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами. Ще раз підтвердила, що сам документ - оскаржувану постанову - вона отримала лише 30 вересня 2024 року відповідно до картки руху документа користувача ЕС про надсилання ОСОБА_1 подання про тимчасове обмеження у праві виїзду.
Приватний виконавець не наводить жодного доказу належного надсилання їй, як Боржнику Оскаржуваної постанови, раніше, належними способами, зазначеними у ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Електрона адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 (про яку зазначає Приватний виконавець) не є «її електронною адресою» та її офіційною електронною адресою, відповідно до відповідних визначень у чинному законодавстві України, вона до неї не має доступу, тому документи, про які зазначає Приватний виконавець - на неї не отримувала.
При цьому, щодо перевірки адреси місця проживання боржника, Приватний виконавець зазначає, що така адреса встановлювалась ним з даних заяви стягувача та виконавчого листа, а також на підставі факту тотожності цих даних в обох джерелах.
Приватний виконавець проявляє суперечливу поведінку, з одного боку, посилаючись на постанови Верховного Суду з правовою позицією, яка полягає в тому, що чинним законодавством України не передбачений обов'язок приватного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження, але при цьому, як зазначено в його відзиві, все ж таки таку перевірку провів.
Найголовніше - ці постанови не можуть бути застосовані до даної справи в обґрунтування позиції приватного виконавця, оскільки обставини справ, що розглядались Верховним Судом - не є подібними до обставин поточної справи, оскільки в розглянутих Верховним Судом справах мова йшла про звичайні судові рішення та судовий розгляд справи, в якому, відповідно, брали участь усі сторони, включно з боржником. В нашому випадку мова йде про заочне рішення та заочний розгляд справи, в якому заявниця не брала участі та не знала ні про такий розгляд, ні про рішення, ні про його виконання до останнього моменту, та відповідно, не могла повідомити суд про зміну свого місця проживання.
Ця відмінність має вирішальне значення, оскільки як вбачається зі змісту постанови від 27 липня 2023 року у справі № 211/4347/15-ц, Верховний Суд обґрунтовує свою позицію щодо «достовірності даних про місце проживання боржника», що зазначені у виконавчому документі - відсутністю повідомлень іншої, нової адреси боржником, як стороною справи у судовому процесі, відповідно до своїх процесуальних обов'язків (ст. 131 ЦПК України). Як зазначає Верховний Суд: «Отже завдяки зазначеним вище вимогам процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов'язків та незловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом».
Тобто, презюмуватися правильність інформації про місце проживання боржника може тільки за умови його участі в процесі та презумпції належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
У випадку відсутності факту участі боржника у судовому процесі підстави для таких презумпцій, та для застосування відповідних правових висновків -відсутні.
Окрім цього вважає за необхідне додати додаткові доводи.
Можливо, чинним законодавством України прямо не передбачений обов'язок приватного виконавця щодо перевірки зареєстрованого місця проживання боржника на стадії відкриття ВП, але такий обов'язок презюмується, оскільки в іншому випадку відсутній будь-який сенс у будь-яких підставах для повернення виконавчого документа стягувачу (якщо їх ніхто належним чином не зобов'язаний перевіряти).
В чинному законодавстві України передбачено надання інформації про зміну місця проживання боржника стягувачем (який він не виконав). Так, абзац двадцять дев'ятий пункту 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень визначає наступне: У разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.
Незалежно від формальної правомірності або неправомірності дій Приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження - на час судового розгляду справи, є достатні та належні докази для того, щоб встановити фактичну невідповідність оскаржуваної постанови нормам чинного законодавства (щодо місця виконання рішення), на даний момент та на момент відкриття виконавчого провадження, отже така постанова є неправомірною навіть незалежно від оцінки ступеню правомірності дій Приватного виконавця, і таким чином, вона має підлягати скасуванню.
Просить суд врахувати ці пояснення та задовольнити її скаргу (а.с.48-51).
11 лютого 2025 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 27 березня 2025 року, 11 год. 20 хв. у зв'язку з поданням заявником пояснень 11 лютого 2025 року та надання можливості ознайомитися з нею іншим учасникам справи.
В зазначене судове засідання учасники справи не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, в письмових заявах просять проводити розгляд справи за їх відсутності.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Протокольною ухвалою суду 27 березня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання приватного виконавця Боруци Т.М. у закритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки судом розглядається скарга ОСОБА_1 в порядку розділу VII ЦПК України, а не в позовному провадженні.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За нормами ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Звертаючись до суду з вказаною скаргою 10 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 посилалась на те, що про наявність виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 591/3099/23 дізналась випадково, а зі змістом оскаржуваної постанови вона ознайомилася з подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України 30 вересня 2024 року.
Відомостей про те, що до 30 вересня 2024 року скаржника була ознайомлена зі змістом постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2023 року матеріали справи не містять. Зокрема, направлена на адресу АДРЕСА_1 копія постанови була повернута поштовою кореспонденцією з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 35), а належність електронної адреси, на яку посилається приватний виконавець, ОСОБА_1 вона категорично заперечує.
За таких обставин суд, вважає, що заявницею пропущений з поважних причин 10-ти денний строк звернення до суду із зазначеною скаргою, а тому суд приходить до висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з вказаною скаргою.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруцею Т.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 на підставі виконавчого листа № 591/3099/23, що виданий 01 вересня 2023 року Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» достроково заборгованість за Договором про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-від 19.10.2020 року у сумі 137511 грн. 66 коп. та судові витрати в розмірі 2684,00 грн. (а.с.4).
При зверненні до приватного виконавця із заявою про примусове виконання рішення суду стягувач АТ «Райффайзен Банк» в заяві від 11 жовтня 2023 року зазначив місце проживання боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а.с. 30). Ця ж адреса зазначена у виконавчому листі, виданому Зарічним районним судом м. Суми 01 вересня 2023 року, на підставі якого приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с. 33).
Згідно відомостей з реєстру територіальної громади зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 13 березня 2013 року по 01 вересня 2021 року є АДРЕСА_1 (а.с. 4 зворот).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами 1,2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 431 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи стягувана та боржника, а також резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Згідно з частиною 5 статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи. Так само відповідно до частини першої статті 168 ЦПК у судовому наказі зазначаються, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) стягувана і боржника.
У статті 175 ЦПК передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи. Аналогічна вимога висувається до змісту інших процесуальних документів, що подається учасниками справи: відзиву (стаття 178 ЦПК), відповіді на відзив (стаття 179 ЦПК), заперечення (стаття 180 ЦПК), пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (стаття 181 ЦПК), письмової заяви, клопотання, заперечення (стаття 183 ЦПК).
Стаття 131 ЦПК містить обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження): учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Таким чином, вимога про зазначення місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) проходить через цілу низку процесуальних документів - як тих, що надаються сторонами, так і тих, що ухвалюються судом. З огляду на обов'язок суду щодо належного повідомлення учасників справи про судові засідання та належне направлення процесуальних документів, можна стверджувати, що суд тримає під контролем відповідність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) учасників справи.
Отже, завдяки зазначеним вище вимогам процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов'язків й незловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом. З урахуванням викладеного, немає підстав вимагати від виконавця здійснення додаткової перевірки інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувана під час відкриття виконавчого провадження.
Водночас перед прийняттям виконавчого документа, пред'явленого до виконання, виконавець має упевнитись, що адреса місцезнаходження, місця проживання (перебування) боржника належить до території виконавчого округу приватного виконавця.
Лише якщо виконавчий документ пред'явлено стягувачем не за місцем виконання (тобто місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, зазначене у виконавчому документі, є таким, що не може бути місцем виконання для виконавця, якому пред'явлено виконавчий документ) виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу (пункт 10 частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Закон не містить норми, що встановлює безпосередньо обов'язок виконавця перевірити інформацію про місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) сторін виконавчого провадження.
Якщо інформація про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника, що міститься у виконавчому документі не викликає сумнівів в її достовірності, виконавець не має підстав для перевірки цієї інформації.
При цьому, чинним законодавством України не передбачений обов'язок приватного виконавця перевіряти зареєстроване місце проживання боржника на стадії відкриття виконавчого провадження.
Аналогічний висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 211/4347/15-ц.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 2 частини 2 цієї статті Закону у повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною 3 статті 25 Закону право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Під час судового розгляду встановлено, що приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Т.М. правомірною відкрила виконавче провадження за адресою боржника: АДРЕСА_1 , наведеною у виконавчому листі,.
При цьому у приватного виконавця відсутній обов'язок перевіряти зареєстроване місце проживання боржника.
ОСОБА_1 посилається на правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі №340/4040/20, проте зі змісту наведених у зазначеній справі обставин вбачається, що виконавчий документ мав зазначення двох адрес, одна з яких є зареєстроване місце проживання боржника.
Натомість у зазначеній справі ОСОБА_1 не повідомляє адреси її місця проживання, яка б вказувала на те, що виконавчий документ мав бути пред'явлений до виконання іншому приватному виконавцю за підвідомчістю.
Не заслуговують на увагу і посилання заявниці на те, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, постановлено під час заочного розгляду справи, оскільки норми діючого законодавства, які регулюють питання виконання судового рішення, не містять особливостей виконання в залежності від цієї обставини.
Таким чином, оскільки судом не встановлено порушення вимог законодавства при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 12 жовтня 2023 року, що винесена приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Боруцею Т.М. вимоги скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на вказані вимоги законодавства, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні зазначеної скарги.
Керуючись ст. ст. 450- 451 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2023 року.
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни про відкриття виконавчого провадження відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з моменту її складання апеляційної скарги.
Повний текст ухвали виготовлено 31 березня 2025 року.
Суддя А.П.Сидоренко