27 березня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 678/1414/24
Провадження № 22-ц/820/265/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2024 року,
встановив:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
ОСОБА_1 зазначила, що з 6 серпня 2006 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу сторін дочка проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні, а за рішенням суду з ОСОБА_2 стягуються аліменти на дитину.
З 1 вересня 2024 року неповнолітня ОСОБА_3 навчається у Хмельницькому національному університеті на факультеті «Графічний дизайн» і проживає в гуртожитку.
У 2024 року позивачка понесла додаткові витрати на дитину в розмірі 58 305 грн, зокрема: 16 500 грн - на навчання за перше півріччя у Хмельницькому національному університеті; 8 000 грн - на проживання в гуртожитку; 26 070 грн - на придбання ноутбука та аксесуарів до нього; 935 грн 65 коп. - на приладдя для навчання; 6 800 грн - на придбання одягу. Оскільки ОСОБА_2 відмовляється брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, то на нього слід покласти половину цих витрат у сумі 29 153 грн.
Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги між Хмельницьким національним університетом та фізичною особою №128670 від 1 вересня 2024 року загальна вартість освітньої послуги (за період з 1 вересня 2024 року до 30 червня 2028 року) становить 132 000 грн, у тому числі за кожний навчальний рік - по 33 000 грн. Крім того, до 30 червня 2028 року витрати на проживання дитини у гуртожитку будуть становити 8 000 грн за кожний навчальний рік. Оскільки відповідач працює, має відповідні доходи та можливість утримувати дитину, то половину цих витрат слід покласти на нього.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд:
стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на дитину у розмірі 37 402 грн 83 коп., у тому числі: 16 500 грн плати за навчання дитини в Хмельницькому національному університеті за 2024-2025 навчальний рік; 4 000 грн плати за проживання дитини у гуртожитку; 13 035 грн вартості ноутбука та аксесуарів до нього; 467 грн 83 коп. вартості приладдя для навчання дитини; 3 400 грн вартості одягу для дитини;
стягнути з ОСОБА_2 на свою користь половину плати за навчання дитини в Хмельницькому національному університеті за 2025-2026, 2026-2027, 2027-2028 навчальні роки у розмірі 16 500 грн за кожний рік навчання, в тому числі по 8 250 грн посеместрово до 25 серпня і 25 січня кожного року, на період навчання до 30 червня 2028 року;
стягнути з ОСОБА_2 на свою користь половину плати за проживання дитини в гуртожитку під час навчання в Хмельницькому національному університеті за 2025-2026, 2026-2027, 2027-2028 навчальні роки у розмірі 4 000 грн за кожний рік проживання дитини у гуртожитку під час навчання, в тому числі по 2 000 грн посеместрово до 25 серпня і 25 січня кожного року, на період навчання до 30 червня 2028 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 33 535 грн, в тому числі: 16 500 грн плати за навчання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Хмельницькому національному університеті за 2024-2025 навчальний рік та 4 000 грн оплати за проживання дитини у гуртожитку, 13 035 грн за придбання ноутбуку, аксесуарів до нього.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 1 211 грн 20 коп. судового збору на користь держави.
Суд керувався тим, що витрати ОСОБА_1 у розмірі 67 070 грн, а саме: 33 000 грн - на навчання дитини у Хмельницькому національному університеті за 2024-2025 навчальний рік, 8 000 грн - на проживання дитини в гуртожитку за 2024-2025 навчальний рік, 26 070 грн - на придбання ноутбука та аксесуарів до нього, - є додатковими витратами на дитину, що викликані розвитком її здібностей, а тому половину цих витрат слід стягнути з відповідача. Водночас правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 майбутніх витрат позивачки на навчання дитини та проживання її в гуртожитку відсутні. Витрати ОСОБА_1 на придбання канцелярського приладдя та дитячого одягу не належать до додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, внаслідок чого ці витрати не можуть бути покладені на відповідача.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заявлені ОСОБА_1 витрати на навчання дитини та на проживання її в гуртожитку, на придбання ноутбуку та аксесуарів до нього не є додатковими витратами на дитину, зумовленими особливими обставинами. Позивачка не узгодила ці витрати з відповідачем, а також не довела необхідність навчання дитини за плату та придбання їй комп'ютеру. Крім того, ОСОБА_2 сплачує аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , а за своїм матеріальним і сімейним станом він не може нести додаткові витрати на дитину. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, не застосував правильно чинні норми закону та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про часткову обґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить доводів щодо неправильності рішення суду в частині відмови в позові про стягнення витрат ОСОБА_1 на фактичне придбання канцелярського приладдя та дитячого одягу, на майбутнє навчання дитини та проживання її в гуртожитку, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
2. Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми статті 185 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та не дотримався приписів статті 81 ЦПК України.
У зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачкою.
За рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 3 травня 2023 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
1 вересня 2024 року Хмельницький національний університет (виконавець) і ОСОБА_1 (замовник) для ОСОБА_3 (здобувач освіти) уклали договір про надання платної освітньої послуги №128670, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити здобувачу освіти платну освітню послугу, а саме підготовку бакалавра за денною формою навчання за спеціальністю «Графічний дизайн». Термін надання освітньої послуги з 1 вересня 2024 року до 30 червня 2028 року.
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 цього договору загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 132 000 грн, яка змінюється на суму в межах офіційно визначеного рівня інфляції за попередні календарні роки, у тому числі по роках: 2024-2025 навчальний рік - 33 000 грн, 2025-2026 навчальний рік - 33 000 грн, 2026-2027 навчальний рік - 33 000 грн, 2027-2028 навчальний рік - 33 000 грн. Замовник (Здобувач освіти) вносить плату на рахунок виконавця щосеместрово не пізніше 25 числа першого місяця поточного семестру.
10 серпня 2024 року ОСОБА_1 сплатила Хмельницькому національному університету 16 500 грн плати за навчання ОСОБА_3 за перший семестр навчання та 8 000 грн плати за проживання ОСОБА_3 у гуртожитку за перший рік навчання.
Ще до того, 5 травня 2024 року, ОСОБА_3 придбала ноутбук з аксесуарами загальною вартістю 26 070 грн.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Частиною першою статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В силу статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права вказує на те, що за особливих обставин батьки повинні нести додаткові витрати на дитину. Розмір цих витрат визначається залежно від передбачуваних або фактично понесених батьками витрат.
До особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 серпня 2020 року (справа №336/1488/19) зауважив, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.
Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_1 понесла витрати на навчання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у Хмельницькому національному університету за перший семестр у розмірі 16 500 грн. До 25 січня 2025 року позивачка має понести витрати на навчання дочки за другий семестр у розмірі 16 500 грн. Також ОСОБА_1 сплатила Хмельницькому національному університету 8 000 грн плати за проживання ОСОБА_3 у гуртожитку за перший рік навчання. Водночас ОСОБА_3 придбала ноутбук з аксесуарами загальною вартістю 26 070 грн.
ОСОБА_1 не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини у Хмельницькому національному університеті при наявності можливості проходження навчання у закладах освіти на державній формі навчання, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.
Крім того, ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів того, що понесені нею витрати на придбання ноутбуку з аксесуарами викликане саме розвитком здібностей дитини. До того ж ці витрати ОСОБА_1 також не узгоджені з відповідачем.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела особливих обставин, які потягли за собою додаткові витрати на платне навчання, проживання в гуртожитку, придбання ноутбуку та аксесуарів до нього, внаслідок чого її позов не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції не врахував указані обставини та дійшов помилкового висновку про часткову обґрунтованість позову ОСОБА_1 .
3. Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, зокрема, на платне навчання, проживання в гуртожитку, придбання ноутбуку та аксесуарів до нього.
У цій частині заявлений ОСОБА_1 позов не підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових втрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення додаткових витрат на дитину.
Оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено, то судовий збір за подання позову не може бути покладений на відповідача, а обґрунтовано сплачений ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 773 грн 05 коп. має бути відшкодований йому за рахунок держави.
Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2024 року в оскаржуваній частині скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 відмовити.
Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 773 гривні 05 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 березня 2025 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Лазаренко А.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 50