Справа № 607/17132/24Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А.
Провадження № 22-ц/817/150/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
20 березня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та сторін: представника КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката - Авдєєнка В.В., відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Качура С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/17132/24 за апеляційними скаргами представника комунального некомерційного підприємства “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича та представника ОСОБА_1 - адвоката Качура Семена Васильовича на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року та на додаткові рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року, ухвалені суддею Коротичем І.А., у справі за позовом комунального некомерційного підприємства “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої незаконним звільненням працівників,
у серпні 2024 року Комунальне некомерційне підприємство “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої незаконним звільненням працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 876330,95 грн.
В обґрунтування позову посилаються на те, що рішенням Кременецького районного суду від 28.12.23 по справі № 601/2484/22 за позовом ОСОБА_3 до КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної (немайнової) шкоди, скасовано наказ № 200-к від 04.10.22 «Про звільнення ОСОБА_3 , медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня» з 05.10.22 за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_3 на посаді медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради з 05.10.22. Стягнуто з КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_3 заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 472710,15 гривень без вирахування податків і обов'язкових платежів, що мають справлятися при виплаті заробітної плати та 5 000 гривень спричиненої моральної (немайнової) шкоди.
Додатковим рішенням вказаного суду від 10.01.24 стягнуто з КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_3 15000 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 992,40 гривень судового збору. На виконання зазначених рішень Кременецького районного суду позивачем було виплачено на користь ОСОБА_3 - 380531,55 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вирахуванням податків та обов'язкових платежів, 5000 гривень моральної шкоди, 15000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, 992,40 гривень судового збору, а також 39754,91 гривень єдиного соціального внеску, 85087,80 гривень податку на доходи фізичних осіб, 7090,60 гривень військового збору, а на користь держави ще 4777,00 гривень судового збору, що підтверджується платіжними інструкціями від 28.12.23, від 29.12.23, від 06.02.24, від 08.02.24, від 11.07.24, та від 22.07.24. Таким чином, загальний розмір виплат позивача на користь ОСОБА_3 внаслідок незаконного звільнення працівника склав - 538234,26 гривень, що є сумою вказаних вище виплат.
Крім того, рішенням Рівненського міського суду від 02.11.23 по справі № 569/13017/22 за позовом ОСОБА_2 до КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради про поновлення на роботі, скасовано наказ № 170-к від 02.09.22, на підставі якого ОСОБА_2 було звільнено з роботи з КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради та поновлено ОСОБА_2 на роботі. Стягнуто з КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради 992,40 гривень судових витрат. Додатковим рішенням зазначеного суду від 22.12.23 стягнуто з КНП “Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради на користь ОСОБА_2 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Також, рішенням Рівненського міського суду від 17.06.24 по справі № 569/17594/22 за позовом ОСОБА_2 до КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради, третя особа ОСОБА_1 про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди стягнуто з КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради на користь ОСОБА_2 275747,45 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вирахуванням необхідних податків та обов'язкових платежів, 20000 гривень моральної шкоди, 100 гривень судового збору, а на користь держави - 992,40 гривень судового збору. На виконання обумовленого рішення суду КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради виплачено ОСОБА_2 205876,7 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вирахуванням податків та обов'язкових платежів, 20000 гривень моральної шкоди, 1092,40 гривень судового збору та 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, а також 56264,44 гривень єдиного соціального внеску, 46034,54 гривень податку на доходи фізичних осіб, 3836,21 гривень військового збору, 992,40 гривень судового збору в дохід держави. Вказані обставини підтверджуються платіжними інструкціями від 26.07.24. Загальний розмір виплат на виконання вказаних рішень Рівненського міського суду становила 338096,69 гривень, що є сумою вказаних вище виплат. Згідно з описовою частиною рішення Рівненського міського суду від 02.11.23 по справі № 569/13017/22 наказ №170-к від 02.09.22, на підставі якого ОСОБА_2 було звільнено з роботи з КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради, було прийнято виконуючим обов'язки директора КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради Шаюком Ю.А.
Таким чином, виплачені позивачем на виконання вказаних судових рішень кошти в сумі 338096,69 гривень підлягають стягненню з відповідача, як службової особи, винної у незаконному звільненні ОСОБА_2 з роботи.
Загальний розмір позовних вимог, заявлених у справі, становить 876330,95 гривень (згідно з розрахунком 538234,26 + 338096,69 = 876330,95), тобто складається з виплат, пов'язаних із незаконним звільненням відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу. Як встановлено згаданим рішенням суду звільнення ОСОБА_3 відбулось на підставі наказу № 200-к від 04.10.22, виданого виконуючим обов'язки КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради Шаюком Ю.А. Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу, а також понесені судові витрати.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради заподіяну матеріальну шкоду в сумі 295 747,45 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 4436,96 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року заяву адвоката Авдєєнка В.В., що діє в інтересах комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витратна правничу допомогу у справі № 607/17132/24 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - 6749,67 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Додатковим рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року заяву адвоката Качура С.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витратна правничу допомогу у справі № 607/17132/24 задоволено частково.
Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_1 10000 гривень витрат на оплату професійної правничої допомоги.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник комунального некомерційного підприємства “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвокат Авдєєнко В.В. просить скасувати рішення Кременецького районного суд Тернопільської області від 05 грудня 2024 року в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що правова оцінка обставин справи, надана рішенням Кременецького районного суду від 28.12.23 по справі № 601/2484/22 немає преюдиціального значення для справи № 607/17132/24, на відміну від встановлених судом обставин (юридичних фактів), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків.
Так, рішенням Кременецького районного суду від 28.12.23 по справі №601/2484/22 встановлено обставини - згідно з наказом в.о. директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Шаюка Ю.А. №200-к від 04.10.22 звільнено ОСОБА_3 , медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня», з 05.10.2022 року за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, порушення трудових прав позивача при його звільненні, а саме відповідачем не враховано того, що ОСОБА_3 не міг за станом здоров'я виконувати покладені на нього трудові обов'язки з 23.09.22 по 04.10.22 внаслідок своєї тимчасової непрацездатності за станом здоров'я.
З огляду на вказані обставини суд ухвалив, зокрема, скасувати наказ комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області № 200-к від 04.10.22 «Про звільнення ОСОБА_3 , медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня», з 05.10.22 року за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України». Поновити ОСОБА_3 на посаді медичного директора комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області з 05.10.22.
Таким чином, преюдиціальне значення для справи № 607/17132/24 мають лише вказані встановлені обставини - встановлений факт звільнення ОСОБА_3 за прогул в.о. директора КНП "Кременецька опорна лікарня" Кременецької міської ради Шаюком Ю.А., встановлений факт поважності прогулу ОСОБА_3 - неможливість виконання роботи за станом здоров'я в період з 23.09.22 по 04.10.22.
Тому правова оцінка суду (щодо непротиправності наказу, наявності помилок в лікуванні ОСОБА_3 ) не мають правового значення для справи № 607/17132/24 з огляду на звільнення ОСОБА_3 без законної підстави.
Вважають вказаний наказ є протиправним, адже він скасований судом, то поведінка ОСОБА_1 , який такий наказ прийняв, була винною, оскільки він, як керівник підприємства, розумів протиправність своєї поведінки, передбачав настання негативних наслідків цієї поведінки та бажав їх настання (прямий умисел) або не бажав їх настання, але свідомо припускав їх настання (непрямий умисел) в силу займаної посади.
Отже, судом було істотно порушено норми процесуального права (суд вважав преюдиціальною правову оцінку обставин справи, наданих іншим судом), що зумовило прийняття неправомірного рішення.
Крім того, як видно з мотивувальної частини рішення, судом відмовлено у задоволенні вимог про стягнення інших платежів з відповідача за вимогами про стягнення 275747,45 гривень середнього заробітку та моральної шкоди в сумі 20000 гривень, яка встановлена рішенням Рівненського міського суду від 17.06.24 (справа №569/17594/22). Судове рішення в частині відмови мотивовано тим, що інші виплати не є шкодою, в розумінні ст. 237 КЗпП України.
Разом з тим, судом було неправильно застосовано норми матеріального права.
Так, в силу вимог ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.
У постанові від 08.02.22 по справі №755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.
У відповідності до ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, а в силу вимог ст. 7 вказаного закону базою оподаткування для роботодавців є сума нарахованою заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. В свою чергу, положеннями ч. 5 ст. 8 Закону визначено, що ставка єдиного внеску становить 22% бази оподаткування.
Таким чином, на суму нарахованого ОСОБА_2 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу позивач повинен був нарахувати та сплатити 22 % єдиного внеску, що також відносяться до витрат на оплату праці.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Качур С.В. просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року в частині, що стосується стягнення з ОСОБА_1 в користь КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради заподіяну матеріальну шкоду в сумі 295747,45 гривень. В цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з мотивів того, що не за наказом № 170-к від 02.09.2022, виданого ОСОБА_4 було звільнено ОСОБА_5 з порушенням порядку такого звільнення.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що покладення судом повної матеріальної відповідальності за звільнення ОСОБА_6 на ОСОБА_7 в тому числі і моральної шкоди - є помилковим.
Слід зазначити, що не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Тобто, преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи. Зазначення судом дати події, яка не відповідає даті події зазначеної в оцінюваному судом документі, не має преюдиційного значення.
Засновуючись на наведеному логічному підсумку, вважають, що сторона відповідача може заперечувати в загальному порядку обставину того, що ОСОБА_8 01.09.2022 виконував обов'язки директора; правомірно наполягає на помилці в судовому рішенні і стверджує, що тільки з 02.09.2022 почав виконувати обов'язки директора, що й встановлено судом також.
Таким чином, вірним було зазначення судом в оскаржуваному судовому рішенні про те, що ОСОБА_8 , починаючи з 02.09.2022 виконував обов'язки директора, а не з 01.09.2022, що впливає на законність цього рішення.
Крім цього, резолютивна частина рішення звучить так - скасувати наказ № 170-к від 02.09.2022, без визнання його незаконним.
Тобто, цим рішенням хоч і скасовано наказ № 170-к від 02.09.2022, поновлено на роботі ОСОБА_2 , однак не вказано на протиправність дій ОСОБА_1 , як керівника лікарні.
Також, за трудовим законодавством, ст. 235, 237, 241 КЗпП України, працівникові, незаконно звільненому з роботи або незаконно переведеному на іншу роботу і поновленому на попередній роботі, за рішенням суду або інших органів по розгляду трудових спорів виплачують середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відшкодування суми компенсації моральної шкоди, у зв'язку з незаконним звільненням працівника, та інших витрат, законодавством України не передбачено.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Качур С.В. подав відзив на апеляційну скаргу представника Комунального некомерційного підприємства “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В., у якому зазначив, що категорично заперечують висновок апелянта стосовного того, що наказ № 200-к від 04.10.2022 року є протиправним, адже він скасований судом, тому поведінка ОСОБА_1 , який такий наказ прийняв була винною. Дане твердження є домислом, що дисонує з абсолютно чітко сформульованою правовою оцінкою факту відсутності протиправної поведінки ОСОБА_9 при виданні відповідного наказу.
Крім того, позивачем зазначено, що правова оцінка суду щодо не протиправності наказу, наявності помилок у лікуванні ОСОБА_3 не мають правового значення для справи № 607/17132/24, оскільки з рішення від 05.12.2024 логічно слідує, що суд погодився із раніше наданою правовою оцінкою щодо відсутності у діях ОСОБА_10 вини в питанні звільнення ОСОБА_3 та видання наказу № 200-к від 04.10.2022 року, що відповідає встановленим обставинам.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Качур С.В. просить скасувати додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_1 24 380 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням від 05 грудня 2024 року Кременецький районний суд Тернопільської області, позов задоволено частково, зокрема, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради заподіяну матеріальну шкоду в сумі 295 747,45 гривень.
Вимога позивача полягала у стягненні з відповідача матеріальної шкоди, завданої незаконним звільненням працівників в розмірі 876330,95 гривень, проте позовну заяву задоволено лише на 33,75 % (295747,45 * 100 / 876330,95 = 33,74837440124647). У зв'язку з частковим задоволенням позову, витрати на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_1 складають 24380 гривень (36800 * 66,25/100 = 24380).
Таким чином, додатковим рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року у справі № 607/17132/24 безпідставно зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто лише 10 000 гривень таких витрат, що становить 27,17 %, замість 24380 гривень (66,25 %), які повинні бути стягнуті з КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Качур С.В. просить скасувати додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви адвоката Авдєєнка В.В., що діє в інтересах КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - відмовити повністю, судові витрати, понесені КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради (позивач) на оплату професійної правничої допомоги адвоката, покласти повністю на позивача.
В обґрунтування заяви посилається на те, що згідно з укладеним між сторонами договором на надання правничої допомоги, адвокат зобов'язувався подавати позов виключно стосовно середнього заробітку ОСОБА_11 . Однак, позивач зазначає в заяві про стягнення витрат суму, яка стосується наданих послуг щодо позову, поданого також стосовно ОСОБА_12 послуги не були передбачені договором і є поза межами угоди (т. 1 а.с. 165).
Позивач не надав суду достатніх доказів і розрахунків, що підтверджують необхідність стягнення заявленої суми витрат. Враховуючи, що договір з адвокатом не передбачав роботи по П. Кісілю, витрати за цей позов не можуть бути визнані обґрунтованими і відповідно підлягають відхиленню.
В апеляційні скарзі представник КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвокат Авдєєнко В.В. просить скасувати додаткове рішення Кременецького районного суду від 17 грудня 2024 року про часткове задоволення заяви адвоката Качура С.В. про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та прийняти рішення про відмову у задоволенні вказаної заяви.
В обґрунтування заяви посилається на те, що до заяви про розподіл витрат представником відповідача долучено договір про надання правничої допомоги від 22.08.24, який не містить підписів сторін договору.
В свою чергу, аналіз змісту долученого відповідачем договору (без підписів сторін) свідчить про невідповідність передбаченого договором обсягу професійної правничої допомоги, переліку виконаних робіт (наданих послуг) згідно з актом приймання передачі наданої правничої допомоги від 09.12.24.
У судовому засіданні представник КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвокат Авдєєнко В.В. подані ним апеляційні скарги підтримав з мотивів, викладених у них, а щодо апеляційних скарг представника ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В. заперечив.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Качур С.В. у судовому засіданні, подані ними апеляційні скарги просили задовольнити, а щодо апеляційних скарг представника КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. просили відмовити.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що:
апеляційну скаргу представника КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року слід залишити без задоволення;
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В. на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року задовольнити частково;
апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В. та представника КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. на додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року, яким стягнуто з КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_1 10000 грн витрат на оплату професійної правової допомоги - залишити без задоволення;
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В. на додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 виконував обов'язки директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради.
29 серпня 2022 року на підставі наказу № 164-к позивача ОСОБА_2 було прийнято з 01.09.22 на роботу в КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на 0,75 ставки лікаря-статистика кабінету медичної статистики адміністративно - управлінського персоналу постійно, та на 0,25 ставки лікаря-хірурга загальнохірургічного кабінету поліклініки Лікувального відділення Консультативно-діагностичного центру постійно, а також дозволено сумісництво 0,25 ставки за посадою лікаря-статистика адміністративно-управлінського персоналу з 01.09.22 по 31.12.22.
31.08.22 в.о. директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради ОСОБА_13 було видано наказ № 167-к, у відповідності до якого скасовано наказ №164-к від 29.08.22.
Наказом № 169-к від 01.09.22 в.о. директором КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради ОСОБА_13 скасовано наказ № 167-к від 31.08.22.
ОСОБА_1 02.09.2022 виконував обов'язки директора і видав наказ № 170-к від 02.09.2022 про визнання таким, що втратив чинність наказ № 169-к “З кадрових питань» від 01.09.2022, яким було скасовано наказ № 167-к від 31.08.2022 про незаконне звільнення ОСОБА_2 з роботи шляхом скасування наказу про прийняття його на роботу.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02.11.2023 скасовано наказ № 170-к від 02.09.2022, та відповідно до наказу № 164-к від 29.08 2022, згідно якого прийнято з 01.09.2022 ОСОБА_2 на роботу на посаді 0,75 ставки лікаря-статистика кабінету медичної статистики адміністративно-управлінського персоналу, постійно та на 0,25 ставки лікаря-хірурга загальнохірургічного кабінету поліклініки Лікувального відділення Консультативно-діагностичного центру, постійно та дозволено сумісництво 0,25 ставки за посадою лікаря-статистика кабінету медичної статистики адміністративно-управлінського персоналу з 01.09.2022 по 31.12.2022, поновлено ОСОБА_2 на роботі.
Рішення суду набрало законної сили і на момент подачі даного позову виконано.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2024 стягнуто з КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2022 року по 02 листопада 2023 року у розмірі 275747,45 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті. Стягнуто з КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20000 гривень та стягнуто судові витрати.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 28.12.2023 за позовом ОСОБА_3 скасовано наказ КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області № 200-к від 04 жовтня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_3 , медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня», з 05.10.2022 за прогул, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України». Поновлено ОСОБА_3 на посаді медичного директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області з 05 жовтня 2022 року. Стягнуто з КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_3 заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 472710,15 грн, без вирахування податків і обов'язкових платежів, що мають справлятися при виплаті заробітної плати та 5000 грн спричиненої моральної (немайнової) шкоди.
Додатковим рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 10.01.2024 за позовом ОСОБА_3 стягнуто з КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 15992 гривень.
Як вбачається із поданих до матеріалів справи платіжних інструкцій № 12179, № 12180, № 12181, № 12182, № 12197, № 12199, № 12198, № 12199, від 26 липня 2024 року, № 10734 від 28 грудня 2023 року, № 10741, № 10758, № 10743, № 10742 від 29 грудня 2023 року, № 10884 від 06 лютого 2024 року № 10903 від 08 лютого 2024 року, № 12035, № 12037, № 12036, № 12038 від 11 липня 2024 року, № 12114 від 22 липня 2024 року (т. 1 а.с. 5-24) КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради було за рішеннями суду сплачено:
- ОСОБА_2 середній заробіток в розмірі 205876,70 грн, моральна шкода в розмірі 20000 гривень, податок з доходів фізичних осіб в розмірі 46034,54 грн, військовий збір 1,5 % в розмірі 3836,21 грн, та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) 22 % - страховий платіж, який сплачують роботодавці за своїх працівників, працюючих за цивільно-правовими договорами, в розмірі 56264,44 грн. Сплачено 992,40 грн судового збору в дохід держави та 100 гривень судового збору ОСОБА_2 по справі № 569/17594/22.
- ОСОБА_3 середній заробіток в розмірі 32075,47 грн та 348456,08 грн, моральна шкода в розмірі 5000 грн, податок з доходів фізичних осіб в розмірі 7172,15 грн та 77915,65 грн, військовий збір 1,5 % в розмірі 6492,97 грн та 597,68 грн, та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) 8,41 % - страховий платіж, який сплачують роботодавці за своїх працівників, працюючих за цивільно-правовими договорами, в розмірі 3350,99 грн та 36403,92 грн. Сплачено 4777,10 грн судового збору в дохід держави та ОСОБА_3 по справі № 601/2484/22. Судові витрати в розмірі 15992,40 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як керівник підприємства, який незаконно звільнив особу з роботи несе повну матеріальну відповідальність в межах грошової суми, виплаченої ОСОБА_2 у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2022 по 02.11.2023 в сумі 275747,45 гривень без утримання податку й інших обов'язкових платежів та моральної шкоди в сумі 20000 гривень.
Що стосується позовних вимог про стягнення заподіяної матеріальної шкоди в сумі 538234 гривень 26 копійок за судовим рішенням про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за позовом ОСОБА_3 (справа № 601/2484/22), то тут суд першої інстанції вважав, що у діях відповідача не встановлено вини у незаконному звільненні, то в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
В частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди за незаконне звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, колегія суддів погоджується частково, а в частині відмови у стягненні з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 колегія суддів погоджується в повному обсязі, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.
У статті 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
Згідно з пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Отже, за зазначеними положеннями КЗпП України покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиція передбачає звільнення від доказування обставин, встановлених в мотивувальній частині рішення суду у цивільній, господарській, адміністративній справі, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 28.12.2023, залишеного без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 08.08.2024 (справа № 601/2484/22), що наказ керівника № 200-к від 04.10.2022 року, а відповідно і його дії при винесенні наказу, не є протиправними, а натомість лікарем ОСОБА_14 допущені помилки в надані медичної допомоги ОСОБА_3 , що фактично стало причиною скорочення терміну перебування пацієнта на лікуванні.
При цьому, судом апеляційної інстанції доводи заявника про те, що оскаржуване судове рішення містить невизначеність судової позиції, колегія суддів відхилила, стверджуючи, що наказ в.о. директора КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради Шаюка Ю.А. не є протиправним, а виданий внаслідок допущених помилок лікарем ОСОБА_14 в надані медичної допомоги ОСОБА_3 .
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що не заслуговує на увагу посилання представника КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. в апеляційній скарзі на те, що правова оцінка обставин справи, надана рішенням Кременецького районного суду від 28.12.2023 року та в постанові Тернопільського апеляційного суду від 08.08.2024 по справі № 601/2484/22 немає преюдиціального значення для справи № 607/17132/24 на відміну від встановлених судом обставин (юридичних фактів), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків.
Також, слід зазначити, що наказ № 200-к від 04.10.2022 року не визнано протиправним, а лише скасовано, що не є тотожним та не підтверджує неправомірності дій.
Одне лише психічне ставлення особи до своєї поведінки не може формувати вини, обов'язковою складовою має бути така поведінка особи, що виходить за межі встановленого правила чи припису. У даному ж випадку судом у рішенні від 28.12.2023 року у справі № 601/2484/22 дано ствердний висновок - протиправна поведінка ОСОБА_1 відсутня.
Що стосується позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 заподіяної матеріальної шкоди виплаченої ОСОБА_2 у сумі 275747,45 грн та 20000 грн моральної шкоди, то тут колегія суддів вважає наступне.
Як вже зазначалося, що преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову.
Отже, зважаючи на те, що як встановлено рішенням Рівенського міського суду Рівенської області від 02 листопада 2023 року, яке набрало законної сили, працівника ОСОБА_2 було звільнено із порушенням порядку, визначеного КЗпП України, за наказом в.о. директора КПН «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради № 170 від 02.2022 ОСОБА_1 , який скасував наказ про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 без підстав, оскільки трудове законодавство не містить такого поняття як скасування або анулювання наказу про прийняття на роботу з огляду на те, що наказ про скасування наказу про прийняття працівника на роботу видається на підставі заяви такого працівника або акта про відмову стати до роботи, який має містити причини такої відмови.
Тому не заслуговують на увагу доводи представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В., що рішенням Рівенського районного суду від 17.06.2024 не встановлено вини відповідача у незаконному звільненні ОСОБА_2 .
Разом з наведеним, за змістом ст. 237 КЗпП України, пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» передбачено, що за цим законом покладається обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що посадова особа, винна у незаконному звільненні працівника, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановляючи рішення суд першої інстанції на вказані положення уваги не звернув та не врахував, що за приписами статті 237 КЗпП України на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, покладається обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації лише у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Відшкодування суми компенсації моральної шкоди, у зв'язку з незаконним звільненням працівника, та інших витрат, законодавством України не передбачено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що не підлягає до задоволення включення у компенсацію за незаконне звільнення ОСОБА_2 стягнення із ОСОБА_1 20000 грн моральної шкоди. Тому, в цій частині рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши стягнення із ОСОБА_1 на користь КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради матеріальної шкоди з 295747,45 грн до 275747,45 грн.
Щодо додаткових рішень Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_1 правничу допомогу надавав адвокат Качур Семен Васильович, на підставі договору про надання правничої допомоги від 22.08.2024 та ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1084252.
Згідно акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 09.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги від 22.08.2024 та опису робіт на виконання умов договору, ОСОБА_1 сплатив адвокату Качуру С.В. 36800 гривень.
Взявши до уваги надані представником відповідача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені адвокатом на правову допомогу у судових засіданнях, враховуючи принцип співмірності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткового задоволення заяви ОСОБА_15 про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Не заслуговує на увагу посилання представника КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не дав жодної правової оцінки тому факту, що відповідачем долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 22.08.2024 року, який не містить підписів сторін договору і це свідчить про невідповідність передбаченого договором обсягу професійної правничої допомоги.
В суді апеляційної інстанції було оглянуто договір про надання правничої допомоги від 22.08.2024 року, який укладений між Шаюком Ю.А. та Адвокатським об'єднанням “ВЕРУМ ПРО», з якого вбачається, що до суду першої інстанції помилково було додано лише першу сторінку даного договору. договір про надання правничої допомоги від 22.08.2024 року містить усі необхідні підписи сторін.
Щодо посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В. в апеляційній скарзі, щодо неправомірності стягнення витрат на професійну правничу допомогу саме у розмірі 10000 грн, то тут слід зазначити наступне.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Суд першої інстанції, врахувавши складність справи, час та зусилля, витрачені адвокатом на надання допомоги в судових засіданнях, враховуючи принцип співмірності, беручи до уваги заперечення із сторони позивача про неспівмірність вказаних витрат, дійшов висновку, що заявлений стороною відповідача розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 36800 грн не відповідає критеріям співмірності, та присудив до стягнення з КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 10000 грн. Такий розмір присуджених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, на думку колегії суддів, відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності.
Також не заслуговую на увагу посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В. в апеляційні скарзі на те, що судом першої інстанції було неправомірно винесено додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради 6749,67 грн витрат на оплату професійної допомоги, оскільки згідно договору № 489/1 від 17.07.2024 адвокат Авдєєнко В.В. надає послугу щодо питання стягнення в порядку регресу середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу лише ОСОБА_3 . Стосовно ОСОБА_2 дані послуги не були передбачені договором і є поза межами угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Авдєєнко В.В. представляв інтереси КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради в суді першої інстанції по справі про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільнення працівників на суму 876330,95 грн, що стосується працівників як Козакова Г.К., так і ОСОБА_2 , тому колегія суддів приходить до висновку, що нема підстав розмежувати витрати на правову допомогу, понесені позивачем лише щодо однією особи.
Також, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що колегія суддів прийшла до висновку про неправомірність стягнення із ОСОБА_1 на користь КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради компенсації 20000 грн моральної шкоди за незаконне звільнення ОСОБА_2 , тому слід зменшити і судові витрати, а саме: судовий збір із 4436,96 грн до 4136,71 грн та витрати на праву допомогу із 6749,67 грн до 6294 грн, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача.
Згідно з статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В. на дане рішення - задовольнити частково. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року в частині стягнення заподіяної матеріальної шкоди та судових витратах змінити, зменшивши матеріальну шкоду з 295747,45 грн до 275747,45 грн, а судовий збір з 4436,96 грн до 4136,71 грн.
В решті рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року залишити без змін.
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В. та представника КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка В.В. на додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року, яким стягнуто з КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_1 10000 грн витрат на оплату професійної правової допомоги - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В. на додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - 6749,67 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги задовольнити частково, змінити розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги з 6749,67 грн до 6294 грн.
Щодо судових витрат у суді апеляційної інстанції.
За подання до суду апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Качур С.В. сплатив 5324,35 грн судового збору, а його вимоги підлягають задоволенню на 6,76 %, тому ОСОБА_1 має право на компенсацію із КНП “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради 360 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника комунального некомерційного підприємства “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качура Семена Васильовича на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року задовольнити частково.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року в частині стягнення заподіяної матеріальної шкоди та судових витратах змінити, зменшивши матеріальну шкоду з 295747,45 грн до 275747,45 грн, а судовий збір з 4436,96 грн до 4136,71 грн.
В решті рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 грудня 2024 року залишити без змін.
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Качура Семена Васильовича та представника комунального некомерційного підприємства “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича на додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року, яким стягнуто з Комунального некомерційного підприємства “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_1 10000 грн витрат на оплату професійної правової допомоги - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качура Семена Васильовича на додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2024 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради - 6749,67 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги задовольнити частково, змінити розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги з 6749,67 грн до 6294 грн.
Стягнути із Комунального некомерційного підприємства “Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради на користь ОСОБА_1 360 грн компенсації сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 березня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів