Справа № 683/522/25
2/683/554/2025
27 березня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
розглянувши у судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/522/25, 2/683/554/2025 за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області і просить визнати за нею в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 є майном колгоспного двору. Право власності на вказаний житловий будинок було оформлено на ім'я голови колгоспного двору ОСОБА_2 і 10 грудня 1990 року йому видано відповідне свідоцтво про право власності на житловий будинок. Станом на 15 квітня 1991 року членами цього колгоспного двору були ОСОБА_2 - голова двору та його дружина ОСОБА_3 - член двору, а тому спірне будинковолодіння було їх спільною сумісною власністю і кожен з них мав рівну частку у ньому - по 1/2 частині.
За життя ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого усе належне йому на день смерті майно заповів своїм дітям: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частках кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Позивачка вказує, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку. Інші спадкоємці за заповітом - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини після смерті батька та подали нотаріусу відповідні заяви про відмову від спадщини. Отже, вона є єдиною спадкоємицею майна ОСОБА_2 .
До складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшла 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яку він набув за життя як член майна колгоспного двору. Інша 1/2 частина цього житлового будинку належала ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
При зверненні до нотаріуса з питань оформлення спадщини, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану частину нерухомого майно через те, що житловий будинок відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», а свідоцтво про право власності на цей будинок видано лише на ім'я ОСОБА_2 , який був не єдиним членом майна цього колгоспного двору.
Оскільки вказані обставини є перешкодою в оформленні її прав на спадкове майно, тому позивачка звернулась за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Мініх І.М. подала заяву про розгляд справи у її відсутності та у відсутності позивачки, яка підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задовольнити.
Відповідач - Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності свого представника, проти задоволення позову не заперечує.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , побудований у 1962 році та відноситься до суспільної групи - колгоспний двір.
10 грудня 1990 року виконавчим комітетом Старокостянтинівської районної ради народних депутатів на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , та зазначено, що він належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 .
Цього ж дня право власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок зареєстровано у Старокостянтинівському БТІ в реєстровій книзі №1 під реєстровим №58.
Згідно виписки з погосподарської книги №2 за 1991-1995 роки с. Малі Мацевичі, наданої Великомацевицьким старостинським округом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №15-10/74 від 09 вересня 2024 року, житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), відноситься до суспільної групи - колгоспний двір. Станом на 15 квітня 1991 року головою цього колгоспного двору був ОСОБА_2 , а членом колгоспного двору являлась його дружина ОСОБА_3 .
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Правовідносини щодо будівництва житлових будинків і набуття прав на них до 15 квітня 1991 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Відповідно до ст.86 ЦК УРСР 1963 року право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Відповідно до положень ч.1 ст.120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:
- право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;
- розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних;
- згідно зі ст.4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.
Оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 належить до суспільної групи - колгоспний двір і станом на 15 квітня 1991 року членами цього колгоспного двору були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому спірний будинок є спільною сумісною власністю усіх його членів, кожен з яких має рівну частку у цьому будинку - по 1/2 частині (1 : 2=1/2).
Отже, частка ОСОБА_2 у спірному будинковолодінні становила 1/2 частину. Інша 1/2 частина будинковолодіння належала ОСОБА_3 як члену майна колгоспного двору.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
З огляду на вищезазначені нормативні положення, норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ч.1 ст.534 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ч.1 ст.529 ЦК УРСР в редакції 1963 року).
Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.
За змістом частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, що означає можливість спадкоємця мати майно у своєму віданні, вчинення ним відповідних дій стосовно зазначеного майна до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.1 та 2 ст.553 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій.
Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Частиною 1 та 2 статті 554 ЦК УРСР 1963 року визначено, що в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який для позивачки ОСОБА_1 був батьком.
За життя ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 02 червня 1999 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Голуб О.Є., зареєстрований в реєстрі за №1-813, згідно якого усе належне йому на день смерті майно він заповів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у рівних частках кожному.
Згідно довідки виконавчого комітету Великомацевицької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області №130 від 01 лютого 2008 року після смерті ОСОБА_2 в управління і розпорядження спадковим майном з 22 березня 2003 року вступила спадкоємиця за заповітом ОСОБА_1
27 червня 2007 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №412/2007 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Дружина спадкодавця ОСОБА_3 , його діти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спадщину після смерті ОСОБА_2 ні по закону, ні по заповіту не прийняли, подавши відповідні заяви нотаріусу, у яких підтвердили, що спадщину після смерті ОСОБА_2 вони не приймали і приймати не будуть.
Отже, ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 як по заповіту, так і по закону, оскільки є його донькою, та прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.
Оскільки відповідно до умов заповіту ОСОБА_2 заповів усе своє майно ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у рівних частках кожному, тому частка кожного із спадкоємців по заповіту становить 1/3 частину (1 : 3 = 1/3).
З усіх спадкоємців по заповіту спадщину прийняла лише ОСОБА_1 , а тому вона набула права на спадкування за заповітом на 1/3 частину спадкового майна.
Інші спадкоємці за заповітом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спадщину після смерті ОСОБА_2 ні за заповітом, а ні за законом не прийняли, тому в силу ч.1 ст.554 ЦК УРСР в редакції 1963 року належні їм частки у спадщині - 2/3 частини (1/3 + 1/3 = 2/3) переходять до єдиного спадкоємця за законом, який прийняв спадщину - ОСОБА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , зокрема, на 1/3 частину - по заповіту, на 2/3 частини - по закону.
15 вересня 2008 року ОСОБА_1 оформила частину спадкових прав, отримавши свідоцтва про право на спадщину за заповітом (на 1/3 частину) та за законом (на 2/3 частини) на належні ОСОБА_2 грошові вклади та земельну ділянку.
До складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшла також 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , яку він набув як член майна колгоспного двору.
20 грудня 2024 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Заворотною Т.В. відмовлено ОСОБА_1 в оформленні 1/3 частки спадкових прав за заповітом та 2/3 частки спадкових прав за законом на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами через те, що зі змісту свідоцтва про право власності вбачається, що житловий будинок є майном колгоспного двору, яке належить усім членам колгоспного двору, а не лише ОСОБА_2 , який був головою цього двору.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Досліджені судом докази свідчать про те, що будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 було побудовано у 1962 році, відносилось до суспільної групи «колгоспний двір», членами якого станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому суд вважає за можливе визнати за позивачкою, яка є єдиною спадкоємицею майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в порядку спадкування (1/3 частка по заповіту + 2/3 частки по закону) право власності на 1/2 частину зазначеного домоволодіння, яке увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Оскільки відповідачем у даній справі є орган місцевого самоврядування, тому судові витрати слід віднести на рахунок позивачки.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області, місце знаходження: вул. Острозького,41, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100, код ЄДРПОУ 36027760.
Текст рішення складено 31 березня 2025 року
Суддя: