Справа № 462/1545/25
27 березня 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Бориславський Ю.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 14.02.2025 р. о 18:10 год. за адресою: м. Львів, вул. Патона, 76 у приміщенні магазину «Рукавичка» вчинив дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки із прилавка магазину товар, а саме каву мелену Kraftig на загальну суму 358,86 грн. без ПДВ, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки не повідомив, про розгляд справи судом повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Суд враховує, що ОСОБА_1 на місці складення протоколу про адміністративне правопорушення був повідомлений про розгляд справи Залізничним районним судом м. Львова, а також інформація щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розміщувалась на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://zl.lv.court.gov.ua.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що така поведінка ОСОБА_1 спрямована на уникнення накладення на нього судом адміністративного стягнення, а тому вважає можливим розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , який про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, на підставі наявних доказів, що узгоджується з принципом судочинства, зазначеному в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, що є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст.1 КУпАП).
До матеріалів справи долучено заяву, у якій ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, просив суд розглядати справу без його участі.
Вина ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 688787, заявою представника потерпілого, довідкою про вартість товару, який викрадено та рапортами працівників поліції.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Із врахуванням даних про особу правопорушника у сукупності із обставинами справи та ступеня тяжкості вчиненого ним правопорушення, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір 0,2 прожиткового мінімуму працездатних осіб.
Керуючись ст. 23, 40-1, 51, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 /вісімсот п'ятдесят/ гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 605 /шістсот п'ять/ гривень 60 копійок судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч.2 ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя: Бориславський Ю. Л.