СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/8/25
пр. № 1-кп/759/791/25
31 березня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві об'єднане кримінальне провадження за обвинувальними актами №12024100080003882 від 11.12.2024 та №12025100080000527 від 08.02.2025 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Київ, українець, громадянин України, неодружений, офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий
- 04.02.2020 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією належного йому на праві власності майна, 19.06.2024 року звільнений умовно-достроково ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з невідбутим терміном в 1 рік 8 місяців 4 дні,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190,
ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони та інші учасники: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 , будучи засудженим 04.02.2020 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією належного йому на праві власності майна, 19.06.2024 звільнений умовно-достроково ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з невідбутою частиною 1 рік 8 місяців 4 дні, маючи незняту та непогашену судимість, висновків для себе не зробив та знову вчинив умисні корисливі злочини за таких обставин.
27 листопада 2024 року приблизно о 03:00 годині, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Збруцька, 30, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6 , а саме мобільним телефоном марки «РОСО ХЗ» шляхом зловживання довірою останнього.
З метою реалізації свого злочинного умислу 27 листопада 2024 року о 03:00 годині ОСОБА_3 , перебуваючи в авто марки «Форд Ф'южн», р.н. НОМЕР_1 , що належить потерпілому, знаходячись неподалік будинку № 30 по вул. Збруцькій що в м. Києві, маючи стійкі дружні зв'язки з останнім, та користуючись тим, що останній довіряв йому, діючи з корисливого мотиву та з метою особистого збагачення, діючи повторно, виразив словесне прохання передати належний потерпілому мобільний телефон марки «РОСО ХЗ» для гри за допомогою додатку поки потерпілий буде керувати автомобілем.
В подальшому, доїхавши до місця призначення ОСОБА_3 , покинув автомобіль потерпілого ОСОБА_6 з мобільним телефоном марки «РОСО ХЗ» та направився у власних справах, при цьому отримавши можливість розпорядитися майном, яким він незаконно заволодів, на власний розсуд, що останній і зробив, заклавши належний потерпілому телефон марки «РОСО ХЗ» в ломбард, чим спричинив останньому шкоду на суму 3383 грн 33 коп.
Таким чином ОСОБА_3 повторно заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.
Крім того, 24 січня 2025 року приблизно о 21 годині ОСОБА_3 прийшов до магазину «Фора», розташованого за адресою: м. Київ, бул. Жуля Верна, 13, та, знаходячись в приміщенні торгівельного залу даного магазину, усвідомлюючи, що в країні введено воєнний стан, керуючись корисливим мотивом, вирішив вчинити повторне таємне викрадення чужого майна, яке належить ТОВ «Фора», з метою подальшого обернення його на власну користь.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, користуючись тим, що за його діями ніхто з оточуючих не спостерігає, взяв з торгівельних полиць чуже майно, що належить ТОВ «Фора», а саме:
-віскі «Chivas Regal 12 років» об'ємом 0,5 л в кількості 2 шт. вартістю 1082 гривні 50 копійок без урахування ПДВ за одиницю товару, загальною вартістю 2165 гривень без урахування ПДВ;
-віскі «Tomatin Legacy» об'ємом 0,7 л в кількості 1 шт. вартістю 1374 гривні 17 копійок, без урахування ПДВ, а всього майна на загальну суму 3539 гривень 17 копійок, без урахування ПДВ.
В подальшому, маючи намір повторно таємно викрасти вказане чуже майно, яке належить ТОВ «Фора», та розпорядитися ним на власний розсуд, ОСОБА_3 того ж дня приблизно о 21 годині 05 хвилин прослідував до виходу з магазину «Фора», розташованого по бульв. Жуля Верна, 13, в м. Києві, перетнувши касову зону та не розрахувавшись за товари, які знаходилися у нього в руках, залишивши приміщення магазину з викраденим майном.
Заволодівши в такій спосіб чужим майном, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши ТОВ «Фора» майнову шкоду на загальну суму 3539 гривень 17 копійок, без урахування ПДВ.
Таким чином ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив, що відомості, викладені в обвинувальних актах, відповідають дійсності. Показав, що вночі 27 листопада 2024 року він попросив у свого знайомого на ім'я ОСОБА_7 в тимчасове користування його мобільний телефон, після чого залишив його собі та здав пізніше у ломбард, а виручені кошти витратив на власний розсуд. Крім того, 24 січня 2025 року ввечері зайшов до супермаркету «Фора», звідки непомітно для інших викрав 3 пляшки віскі, з якими безперешкодно покинув приміщення магазину та продав їх пізніше своєму знайомому, а кошти витратив на власний розсуд. Завданий збиток обом потерпілим відшкодував добровільно у повному обсязі. У вчиненому щиро кається, просить суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, якою просив суд розглянути справу без його участі та суворо обвинуваченого не карати. Вказав, що матеріальна шкода від злочину обвинуваченим відшкодована в добровільному порядку.
Представник потерпілого ТОВ «Фора» - ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, якою просив суд розглянути справу без його участі, призначити покарання на розсуд суду. Вказав, що матеріальна шкода від злочину обвинуваченим відшкодована в добровільному порядку.
Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні інкримінованих правопорушень доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним, при цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз'яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню за кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, за згодою учасників кримінального провадження, у зв'язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена повністю, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, а також за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, характеризуючі дані про його особу, сімейний стан, вік обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким (ч. 2 ст. 190 КК України) та тяжким (ч. 4 ст. 185 КК України), ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, неодружений, однак має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працює, раніше неодноразово судимий, вчинив нові злочини, маючи невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, є щире каяття обвинуваченого та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
Заподіяна злочинами шкода відшкодована обвинуваченим добровільно.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкцій інкримінованих йому злочинів у виді позбавлення волі в мінімальних розмірах, оскільки інші менш суворі види покарання будуть недостатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 04.02.2020 ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією належного йому на праві власності майна, 19.06.2024 звільнений умовно-достроково ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з невідбутою частиною покарання 1 рік 8 місяців 4 дні. Протягом невідбутої частини покарання ОСОБА_3 вчинив нові злочини, за які засуджується зараз.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на проведення експертизи складають 320 гривень та підлягають стягненню з обвинуваченого.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 необхідно залишити до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:
-за ч. 2 ст. 190 КК України - позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
-за ч. 4 ст. 185 КК України - позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 04.02.2020 у виді 1 року 8 місяців 4 днів позбавлення волі та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Строк відбуття покарання обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 31 березня 2025 року.
Відповідно до положень частини 5 статті 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 час його перебування під вартою з дня затримання 19.02.2025 по 31.03.2025 включно, з розрахунку день за день.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 320 гривень за проведення експертизи.
Після набрання вироком законної сили речові докази:
- диски з відеозаписами з камер магазину «Фора», які приєднані до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- мобільний телефон марки «РОСО ХЗ», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - залишити йому за належністю.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя ОСОБА_9