СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-в/759/171/25
ун. № 759/27235/17
31 березня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві подання Святошинського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у м. Києві та Київській області відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Закарпатської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , засудженої 06.03.2018 Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, звільнена від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік,
про звільнення від призначеного покарання у зв'язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,
Святошинський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у
м. Києві та Київській звернувся до суду з поданням, у якому просить звільнити засуджену ОСОБА_4 від призначеного покарання у зв'язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
В судове засідання представник органу пробації та засуджена не з'явилися, що не є перешкодою для розгляду справи.
В судове засідання прокурор не з'явився, надав суду заяву, в якій просив задовольнити клопотання та проводити засідання без його участі.
Зважаючи на положення ч. 5 ст. 539 КПК України, суд вважає за можливе розглянути подання за відсутності учасників провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 06.03.2018 ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 1 рік. Зазначений вирок набрав законної сили 03.03.2021.
Вказаний вирок 19.07.2018 взятий до виконання Святошинським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.
Іспитовий строк, встановлений вироком, закінчився 06.03.2019, однак подання про звільнення від відбування покарання після закінчення іспитового строку до суду не направлялось у зв'язку з тим, що Солом'янським УП ГУНП в м. Києві стосовно ОСОБА_4 розпочате кримінальне провадження №12018100090012966 від 12.11.2018.
Згідно з інформацією УІАП ГУНП в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні 27.11.2018 направлено до суду, однак до цього часу рішення суду у справі відсутнє.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон України № 3886-IX), яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП у редакції Закону України № 3886-IX передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Правилами ч. 2 ст. 51 КУпАП у редакції Закону України № 3886-IX закріплено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, підлягає адміністративній відповідальності.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян.
Відповідно до ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у розрахунку на місяць, установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як убачається з вироку Голосіївського районного суду м.Києва від 06.03.2018 року, ОСОБА_4 засуджена за вчинення трьох епізодів крадіжок, вчинених у 2017 році.
Так, 08.08.2017 ОСОБА_4 таємно викрала чуже майно, а саме гаманець, в якому знаходилися грошові кошти в розмірі 800 грн.
26.10.2017 ОСОБА_4 викрала чоловічу барсетку, в якій знаходилися грошові кошти в сумі 2 500 грн.
03.11.2017 ОСОБА_4 викрала гаманець, в якому знаходилися грошові кошти в розмірі 1350 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2017 року складає 1600 грн 00 коп. Отже, сума соціальної пільги у 2017 році становила 800 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, на засуджену ОСОБА_4 за епізодом від 08.08.2017 на суму 800 грн. та за епізодом від 03.11.2017 на суму 1350 грн. розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок (п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 згідно з вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 06.03.2018 (за епізодами від 08.08.2017 та від 03.11.2017) завдала матеріальну шкоду на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто вчинені нею діяння, відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ, не є кримінально-караними на даний час, суд дійшов висновку про необхідність звільнити засуджену ОСОБА_4 від призначеного покарання за вказаними епізодами на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
За результатами судового розгляду встановлені дві підстави звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання, зокрема у зв'язку із усуненням кримінальним законом караності діяння (ст. 74 КК України) та закінчення іспитового строку та виконання засудженим покладених обов'язків (ст. 78 КК України).
Вирішуючи питання щодо конкуренції заохочувальних норм закону про кримінальну відповідальність суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі ст. 74 КК України, оскільки очевидним є пріоритет конституційних засад зворотної дії положень закону про кримінальну відповідальність, що скасовують протиправність діяння. Натомість положення та наслідки передбачені ст. 78 КК України підлягають застосуванню щодо діянь злочинність і караність яких не усунена законом про кримінальну відповідальність, тобто є злочинами.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст.74, 78 КК України, суд
Подання Святошинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 06.03.2018 (за епізодами від 08.08.2017 та від 03.11.2017) на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку із усуненням караності вчинених нею діянь, відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_5