СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/1742/25
ун. № 759/6135/25
27 березня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023111310002897, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2023 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорногородка Макарівського району Київської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
26.03.2025 року до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження підозрюваному ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023111310002897, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2023 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023111310002897 від 25.09.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.
В ході слідства встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше вересня 2023 року, ОСОБА_7 , не маючи постійного джерела доходів, не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок вчинення кримінальних правопорушень, вирішив створити стійке злочинне об'єднання - організовану групу, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
При цьому метою її існування визначив здійснення злочинів проти власності. З метою забезпечення функціонування організованої групи ОСОБА_7 розробив план злочинної діяльності, який у подальшому довів до осіб, яких останній залучив у якості учасників організованої ним злочинної групи.
Для досягнення поставлених цілей ОСОБА_7 запланував виконання наступних задач:підшукання осіб, які будуть телефонування потерпілим, які користуються послугами банків, представлятися працівниками банку та дізнаватися необхідну інформацію для входу в електронний кабінет банку чи отримувати доступ до онлайн-банкінгу; після отримання необхідної інформації та входу до електронного банкінгу перераховувати грошові кошти на підконтрольні банківські картки, та в подальшому переводити їх у готівку; підшукання осіб, які за винагороду нададуть згоду щодо реєстрації на їхні ім'я банківських карткових рахунків, куди у подальшому будуть надходити грошові кошти, отримані протиправним шляхом, або придбання банківських карток у третіх осіб, чи отримання доступу до онлайн-банкінгу третіх осіб; підшукання автомобілів, перебуваючи в яких здійснювати дзвінки потерпілим, що надає мобільність в пересуванні та для запобігання можливості встановлення та викриття їх правоохоронними органами; придбання мобільних терміналів зв'язку та сім-карток у кількості необхідній для досягнення злочинної мети для можливого їх одноразового використання;здійснення розподілу незаконно отриманих грошових коштів.
ОСОБА_7 , з метою ефективного функціонування організованої групи, переслідуючи корисливі мотиви, розробивши план скоєння кримінальних правопорушень, та розуміючи, що для досягнення максимального злочинного результату та уникнення викриття правоохоронними органами, необхідно залучити до її складу більшої кількості осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, в різний період часу, вирішив залучити до її складу шляхом переконань, матеріальної зацікавленості та свого особистого авторитету, як виконавців, осіб, з якими підтримував тісні, довірливі відносини, які поділяють його інтереси і прагнуть до швидкого незаконного збагачення, окрім того мають певні знання та вміння переконання і входження в довіру, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а також інших невстановлених осіб, яким на етапі створення організованої групи довів до відома план щодо здійснення злочинної діяльності.
Зазначені вище особи, усвідомлюючи протиправність даної пропозиції, водночас бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду від здійснення спільної злочинної діяльності, керуючись при цьому корисливим мотивом, добровільно і свідомо увійшли до складу організованої групи, під керівництвом ОСОБА_7 , надавши свою згоду на спільну злочинну діяльність.
Обставини, що вказують на наявність обґрунтованості підозри та підстав для тримання під вартою підозрювану підтверджуються наступними доказами:протоколом прийняття заяв про вчинення кримінальних правопорушень відносно потерпілих; протоколами допитів потерпілих; протоколами допитів свідків;протоколами оглядів від 14.02.2024, в ході якого вилучено стартові пакети до сім-карт;протоклами огляду відеозаписів з камер відеоспостереження;протоколами обшуків в ході яких вилучено речові докази; інформацією отриманою під час здійснення тимчасових доступів, яка містить банківську таємницю, чим підтверджується факт перахування грошових коштів потерпілих;матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг) та спостереження за річчю; протоколом обшуку від 01.05.2024; протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 від 01.05.2024;
Підставою застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, та знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його судом винним та вразі винесення обвинувального вироку загрожує реальна міра покарання з неможливістю застосування ст. 69, 75 КК України, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також підозрюваний ОСОБА_7 є призивного віку, має матеріальні та фінансові можливості, у разі не застосування тримання під вартою, може незаконно перетнути кордон України, тим самим вчинити злочин передбачений ст. 336 КК України, тим самим може вчинити ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що останній може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується, тим, що підозрюваний ОСОБА_7 може мати доступ до відповідних речей та документів щодо які є важливими для встановлення об'єктивної істини в кримінальному провадженні, встановленні інших учасників злочинної схеми, отже зможе змінити вже існуючі або знищити не встановлені до кінця документи та речі (банківські картки, мобільні телефони та ін.)Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що останній може незаконно впливати на свідків, на потерпілих та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , може чинити як фізичний, так і психологічний тиск на свідків та потерпілих, може впливати на останніх з метою зміни ними показів та примусити відмовитися від дачі показів.Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що на даний час невстановлені усі спільники ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Окрім цього, ОСОБА_7 не має постійного джерела заробітку, а ведення осіб в оману та отримання доступу до електронного банкінгу потерпілих вчинявся з метою неправомірного отримання грошових коштів, таким чином слід прийти до висновку, що у випадку обрання йому запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, це призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, що свідчить про високу вірогідність виникнення ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність зазначених ризиків була встановлена судом під час обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На даному етапі досудового розслідування зазначені вище ризики не зменшилися та продовжують існувати.
Так, як 30.01.2025 року слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва продовжено до підозрюваного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з встановленням розміру застави до 30.03.2025 року включно.
Строк досудового розслідування даного кримінального провадження згідно ухвали слідчого судді було встановлено до 02.11.2024 року, а 23.10.2024 року в даному кримінальному провадженні відкрито матеріали досудового розслідування для ознайомлення. Строк на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не включається до строку досудового розслідування.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 02.05.2025 року.
Захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_7 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання, або визначити інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 01.05.2024 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
02.05.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою Святошинського районного суду від 02.05.2024 щодо ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з розміром застави у розмірі 400 (чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1211200 гривень строком до 29.06.2024 включно.
24.06.2024 винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до 02.08.2024.
26.06.2024 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з розміром застави у розмірі 400 (чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1211200 гривень строком до 02.08.2024 включно.
26.07.2024 ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.
31.07.2024 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з розміром застави у розмірі 380 (триста вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1150640 гривень строком до 28.09.2024 включно.
24.09.2024 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з розміром застави у розмірі 380 (триста вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1150640 гривень строком до 02.11.2024 включно.
30.10.2024 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з розміром застави у розмірі 380 (триста вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1150640 гривень строком до 28.12.2024 включно.
23.12.2024 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з розміром застави у розмірі 380 (триста вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1150640 гривень строком до 31.01.2025 включно.
30.01.2025 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з розміром застави у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 гривень строком до 30.03.2025 включно.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження підозрюваному строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам підозрюваного переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справ іншим чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри, на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання у судовому засіданні слідчим суддею вислухано доводи прокурора щодо необхідності ознайомлення стороною захисту з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України. На даний час ознайомлення сторони захисту із матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні не завершено, необхідний час для вирішення можливих клопотань сторони захисту під час ознайомлення з ними, складання, затвердження обвинувального акту, скерування його до суду.
Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, зважаючи на продовження існування ризиків, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя робить висновок, що ці обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.196 КПК слідчий суддя зобов'язаний визначити в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. За приписами ч.3 ст.197 КПК строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
У свою чергу, досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності ( п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Строк досудового розслідування, відповідно до ст. 219 КПК України, обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (в редакції, що набрала чинності з 01.01.2024).
Відповідно до п. 20-8 розділу XI "Перехідні положення" Положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури" застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури".
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене: протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.
Частиною четвертою статті 110 КПК України передбачено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Отже, обвинувальний акт, як процесуальне рішення прокурора (в даному випадку), повинен бути складений у строки досудового розслідування.
Саме направлення до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні, а не затвердження обвинувального акта прокурором чи вручення обвинувального акта підозрюваному є датою, якою закінчується досудове розслідування.
Згідно ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Згідно ч. 10 вказаної статті, сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду, не пізніше п'яти днів з дня його надходження до суду з повідомленням сторін кримінального провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час проведення судового засідання, не перешкоджає розглядові клопотання.
З доданих до клопотання матеріалів, вбачається, що слідчий, виконуючи вимоги ст. 290 КПК України, 23.10.2024 року повідомив стороні захисту та підозрюваному про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
В судовому засіданні учасниками процесу не заперечувалось, що розпочато ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Таким чином, судом встановлено що у строк до завершення досудового розслідування скерувати справу досудове розслідування, по якій завершити неможливо, з об'єктивних причин.
Станом на день розгляду даного клопотання підозрюваний та його захисник з матеріалами справи не ознайомлені.
Частиною 5 ст.219 КПК України передбачено, що строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (див. правовий висновок Верховного Суду від 24.10.2022р. у справі №216/4805/20, пров. №51-4684).
Враховуючи, що 23.10.2024 року підозрюваному та його захиснику було повідомлено про завершення досудового розслідування та їм надано доступ до матеріалів досудового розслідування, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування триває, отже строки досудового розслідування не закінчилися, а є фактично зупиненими.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 24.03.2025 року встановлено у тому числі підозрюваному ОСОБА_7 та всій стороні захисту строк до 30.03.2025 року включно для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12023111310002897 від 25.09.2023 року.
Таким чином, в силу норм п. 5 ч. 1 ст. 3 та ст. 219 КПК України досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, однак, воно не вважається закінченим, оскільки у даному випадку обвинувальний акт до суду не направлено, у зв'язку з тим, що здійснюється виконання вимог ст.290 КПК України - ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження, на виконання яких строки досудового розслідування не поширюються.
В той час питання співвідношення понять завершення закінчення досудового розслідування виникає під час продовження строку тримання під вартою. Адже п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України встановлює додаткову вимогу до клопотання про продовження строку тримання під вартою. Таке клопотання, крім загальних відомостей, повинно містити виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Разом із тим чинний кримінальний процесуальний закон не деталізує особливості продовження тримання під вартою під час виконання вимог статті 290 КПК України, тобто в період між завершенням та закінченням досудового розслідування, який може тривати місяцями.
Стороною обвинувачення доведена наявність обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до сплину строку дії попередньої ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме необхідності ознайомлення підозрюваного та сторони захисту з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України.
Отже, слідчий суддя зауважує, що строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні визначено до 02.11.2024 року, 23.10.2024 року підозрюваного та його захисника було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування, 24.03.2025 року підозрюваному та сторні захисту встановлено строк до 30.03.2025 року включно для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
При цьому, згідно з положеннями ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею. Таким чином, законодавством передбачено, що саме з моменту відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку, визначеному ст. 290 КПК України, строки ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не включаються у загальний строк досудового розслідування.
При цьому, не включення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, у зазначені в ст. 219 КПК України строки, не свідчить про обмеження строку застосування запобіжного заходу строками досудового розслідування.
З наведеного вбачається, що строк на який до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід, КПК України не обмежує строками досудового розслідування, у рамках якого особі обирається відповідний захід, а тому ухвала про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою може лишатися чинною і після закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведених у ст. 203 КПК України.
Таким чином, факт завершення досудового розслідування не свідчить про його закінчення і у період між завершенням досудового розслідування та його закінченням судовий контроль за дотриманням прав підозрюваних осіб у кримінальному провадженні продовжує здійснювати слідчий суддя, який в тому числі може приймати рішення щодо застосування і продовження строку застосування до осіб запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно з ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням окрім обставин кримінального правопорушення, ще й майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, обвинуваченого суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначені розміру застави слідчий суддя враховує обставини вчинених кримінальних правопорушень, існуючі ризики, дані про особу підозрюваного, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а тому суд вважає доцільним визначити підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави, керуючись абзацом 5 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн та вважає, що саме такий розмір здатний забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансовує інтереси суспільства і держави та інтереси підозрюваного.
За таких обставин слідчий суддя вважає за доцільне продовжити строк запобіжного заходу до 10.04.2025 року, оскільки на переконання слідчого судді вказаний строк буде достатнім для надання підозрюваному ОСОБА_7 та стороні захисту строку на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, з врахуванням уже ознайомлених матеріалів, а також вчиненням необхідних процесуальних дій, а саме складення та вручення обвинувального акту, а також направлення його до суду.
За таких обставин клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 197-199, 219, 290, 291, 378 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.04.2025 включно та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва, (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089), після внесення якої ОСОБА_7 , підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
Покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати за викликом до слідчого, прокуратури або суду;
2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокуратури або суду;
3) повідомляти слідчого, покуратуру або суд про зміну свого місця проживання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, протягом дії цієї ухвали.
Запобіжний захід у вигляді застави, у разі внесення застави, діє до його припинення.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору, а також надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Текст ухвали складено 31.03.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1