СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/10147/24
пр. № 2/759/448/25
12 березня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Петренко Н.О.,
за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,
І. Зміст позовних вимог.
У травні 2024 року позивач звернувся до суду із позовом про визначення місця проживання дитини разом з батьком.
Позовну заяву мотивує тим, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2019 року розірвано. Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач повністю займається вихованням дитини, організовує відвідування шкільного навчального закладу, забезпечує дозвілля та відпочинок. Відповідач наразі участі у вихованні дитини не приймає з 2019 року, проживає окремо, фінансову допомогу на утримання дитини не надає. Просить позов задовольнити.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 травня 2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 06 листопада 2024 року відмовлено у зупиненні провадждення.
06 листопада 2024 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Позивач та представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.
Відповідач та представник відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог
Представником третьої особи подано до суду висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини разом з батьком.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права,які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.11.2019 року розірвано.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідно до характеристики учениці 4 - Г класу гімназії №178 м . Києва ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.04.2024 року зазначено, що дитина виховується лише батьком . Він займається всіма питаннями дівчинки, цікавиться успіхами в навчанні та поведінкою доньки . Стиль у сімейному вихованні ліберально - демократичний .
Відповідно до довідки про місце проживання від 15.04.2024 року ОСББ « ЖК Караваєві дачі » ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживає у квартирі , що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Інші особи в цій квартирі не проживають.
Відповідно до відповіді на адвокатський запит ФОП « ОСОБА_7 » від 24.04.2024 р. (Центр сімейної медицини «MEDFAMILY») зазначає, що супроводження пацієнтки ОСОБА_5 під час візитів до лікаря з метою отримання дитиною медичної допомоги та медичних послуг здійснює ОСОБА_1 . Мати пацієнтки ОСОБА_5 , як супроводжуюча її особа, лікаря не відвідувала та не зверталася з проханням надати відомості про стан здоров'я дитини.
Відповідно до довідки від 12.04.2024 року ОСОБА_1 працює на посаді зварювальника аргонової зварки з 01.12.2020 року і по теперішній час.
Представником третьої особи подано до суду висновок щодо доцільності визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він є співмешканцем відповідачки. Знайомі 12 років, але проживають разом з червня 2021 року . З ОСОБА_9 проводили час. За місцем проживання відповідачки дитина має окрему кімнату, облаштовану усім необхідним. Мати дбала про доньку, опікувала її.
Свідок є співмешканцем відповідача, а тому суд ставиться критично до його показань, оскільки вважає його зацікавленою особою при вирішенні даного спору сторін.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є подругою сім'ї, часто спілкувалися. ОСОБА_3 гарна матір, дбає про дитину. Позивач не дає спілкуватися матері з дитиною. Останній раз бачила спілкування дитини з матір'ю у лютому 2023 року.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно положень ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Зі змісту ст. 150 СК України вбачається, що одним із основних батьківських обов'язків є обов'язок по належному вихованню дитини, прищеплення їй моральних цінностей, духовності, культури своєї нації. Саме батьки повинні навчити дитину формувати систему пріоритетів та ні в якому разі не дати їй спотворити існуюче світосприйняття. Батьки повинні виховувати особистість, яка б із повагою ставилася б до прав та свобод інших людей, любила б свою сім'ю та родину. Принципом Конвенції існує принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до вимог ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання непонолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно стст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її для самостійного життя та праці.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» конкретизує, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
З досліджених письмових доказів судом встановлено, що більш стабільні та звичні матеріально-побутові умови та рівень комфорту для дитини забезпечує батько дитини.
Позивач та відповідач не мають мети не виконувати свої батьківські обов'язки, піклуються про дитину та її майбутнє. Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач не чинить перешкоди та не має наміру чинити перешкоди відповідачу у спілкуванні з донькою. Разом з тим, ОСОБА_11 з 2019 року проживає з батьком за його місцем проживання. Доказів протилежного суду не надано.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати неповнолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання неповнолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання неповнолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Відповідно до частин 5, 6 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З висновку Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА вбачається, що з метою забезпечення виключно прав та інтересів дитини за доцільне визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказаний висновок суд вважає обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.
Суд виходить з того, що сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їхніх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини, зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов'язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров'ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини) (статті 3, 6).
Суд дійшов висновку, що позивач надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків.
Відповідач не довела, що проживання дитини з нею відповідатиме її інтересам. З огляду на надані докази, батько забезпечує належний догляд та виховання дочки, що не оспорюється відповідачкою.
Враховуючи інтереси дитини, її вік, суд приходить до висновку, що дитина має проживати разом з батьком для забезпечення її розвитку у звичайному для неї середовищі.
Суд зазначає при цьому, що визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого його батьківських прав у вихованні, утриманні та спілкуванні з дитиною. Керуючись ст. ст. 5,6, 141,153,160,161 СК України ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко