СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/212/24
пр. № 2/759/291/25
28 березня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Журибеда О.М.,
за участю секретарів - Хвостенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005», третя особа: Акціонерне товарство «Страхова компанія «Інго», ОСОБА_2 про відшкодування збитків,-
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Киїтранс-2005», третя особа: АТ «СК «Інго», ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути з ТОВ «Кийтранс-2005» на користь позивача суму сплаченого після аварійного ремонту автомобіля у розмірі 48385, 49 грн.; стягнути з ТОВ «Кийтранс-2005» на користь позивачп моральну шкоду в розмірі 5000, 00 грн.; судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування позову зазначає, що 03 листопада 2021 року о 06 годині 49 хвилин в м.Києві по вул.Січових Стрільців 84 відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між автомобілем позивача Volkswagen polo державний номер НОМЕР_1 та 439 маршрутним автобусом ISUZU АТАМАN A-092H6 державний номер НОМЕР_2 . Винним у ДТП був водій маршрутного автобуса, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «КИЙТРАНС-2005», ОСОБА_2 . Страховий поліс власника пасажирського автобуса ТОВ «Кийтранс-2005» було оформлено в АТ «Страхова компанія «ІНГО» 06.06.2021 р. під №АР/1938049, позивач на той час був застрахований в страховій компанії Євроінс Україна, поліс №204719146 від 30.06.2021 р. Оскільки водій автобуса і представник власника автобуса, беззаперечно визнали свою провину в скоєнні ДТП було прийнято рішення не оформлювати протокол через поліцію, а скласти Європротокол. 03.11.2021 р. в страховій компанії винуватця ДТП (АТ «Страхова компанія «ІНГО») було порушено страхову справу №4395497 і позивач надав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. 26.11.2021 р. автомобіль Volkswagen polo державний номер НОМЕР_1 ремонтувався на СТО (ФОП ОСОБА_3 ) та згідно Рахунку на оплату №181 від 26.11.2021 р. та Акту надання послуг №28 від 18.02.2022 р. після аварійний ремонт кузова коштував НОМЕР_3 гривень. 29.11.2021 р. до страхової компанії винуватця ДТП позивачем подано заяву на виплату страхового відшкодування збитків та 01.02.2022 р. згідно платіжного доручення №1961 АТ «Страхова компанія «ІНГО» перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_3 29057 гривень 39 коп. в рахунок сплати затвердженого нею страхового відшкодування. Таким чином всього за після аварійний ремонт автомобіля позивачем сплачено 77442 грн. 88 коп., зокрема 72785 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_3 , 4120,60 на рахунок ПП ОСОБА_4 , 100 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_5 , 437,28 на рахунок АТ КБ «Приватбанк». У зв'язку з чим просить стянути різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням. Окрім цього зазначає, що йому завдано моральну шкоду, що оцінює в 5000 гривень, через завдані душевні страждання, психологічний дискомфорт та моральний тиск, що виразились у тримісячній зміні образу життя, відвідувати експертні установи, страхові компанії, станції СТО. Також при ремонті прийшлось спустити з пошкодженого балону близько 40 літрів автогазу.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.01.2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без вилику сторін.
Ухвалою Святошинського районнго суду м. Києва від 09.04.2024 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_2 та представник АТ «Страхова компанія «Інго» в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Позтвач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, направив заяву до суду про розгляд справи без його участі.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши зібрані у справі докази у їхній сукупності, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесено постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як встановленов судовому засіданні, 03.11.2021 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу мари «Volkswagen polo», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та №439 маршрутним автобусом марки «Isuzu Ataman А-092Н6», дн.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно витягу з наказу №13 від 31.01.2022 року про звільнення, вбачається, що ОСОБА_2 водій автотранспортних засобів категорії «D» працював до 31.01.2022 року у ТОВ «Кийтранс-2005».
Листом ТОВ «Кийтранс-2005» від 14.03.2023 року №101 встановлено, що ОСОБА_2 , з 03.11.2021 року працював на підприємстві на посаді водій автотранспортних засобів категорії «D».
Оскільки ОСОБА_2 на місці ДТП визнав свою вину, травмованих при дорожньо-транспортній пригоді не було, позивач і відповідач ТОВ «Кийтранс-2005» мали діючі страхові поліси цивільно-правової відповідальності, останні дійшли згоди про складання європротоколу, в якому були зафіксовані обставини ДТП.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «Киїтранс-2005» як власника автомобіля марки «Isuzu Ataman А-092Н6», д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , була застрахована в АТ «СК «Інго» за страховим полісом № АР/1938049 відповідно до якого було встановлено франшизу в розмірі 0 грн., та лімітом відповідальності за заподіяну майнову шкоду у розмірі 130 000,00 грн.
Із досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що позивач 29.11.2021 року звернувся до АТ «СК «Інго» і за його заявою було складено акт №25241 оггляду колісного транспортного засобу від 05.11.2021 року.
Окрім цього на замовлення АТ «СК «Інго» суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_7 05.11.2021 року складено звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспорного засобу, відповідно до якого: вартість відновлювального ремонту КТЗ «Volksvagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 складає 80394, 01 грн.; ринкова вартість складає 71552, 32 грн.
Разом з тим, зігідно висновку про вартість пошкодженого колісного транспорного засобу №27670, складеного на замовлення АТ «СК «Інго» ОСОБА_7 ринкова вартість КТЗ «Volksvagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 після ДТП складає 42494, 93 грн.
Судом також встановлено, та не заперечувалось сторонами, що 01.02.2022 року АТ «СК «Інго» перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_3 29057, 39 грн. страхового відшкодування.
Згідно рахунку на оплату №181 від 26.11.2021 року та акту надання послуг №28 від 18.02.2022 року ремонт пошкодженого автомобіля «Volksvagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 коштував позивачу 72785, 00 грн.
Окрім цього, зігдно акта №1237 від 19.11.2021 року за огляд та діагностику транспортного засобу позивач сплатив 100, 00 грн.
Також, згідно накладної №2002 від 20.02.2022 року за заміну блока управління газового обладнання позивач сплачено 4120, 60 грн., а також позивач витратив за послуги банку в загальній сумі 437, 28 грн.
Відповідно до ст.6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
З набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Отже, з 19 вересня 2011 року в Україні в силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» від 17.02.2011 №3045-VI запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.
Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.
На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).
Відповідно до зазначеної Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді, на спеціальному бланку, так і в електронній формі, з використанням системи «Електронний Європротокол».
Відповідно до пункту 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Отже, сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Електронний Європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В силу ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою другою ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно вимог ст. 1187 ЦК України, в разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, обов'язок по її відшкодуванню покладається на особу, яка володіє транспортним засобом, використання якого призвело до заподіяння шкоди.
Цією особою в даній справі є відповідач ТОВ №Кийтранс-2005».
Спірні цивільно-правові відносини у сфері страхування відповідальності власників транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст. 22 Закону України №1961-ІV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно до ст. 28 Закону 1961-ІV, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 року № 698, із змінами, внесеними згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 3471 від 29.12.2015 максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 01 лютого 2016 року становив 50 000 гривень потерпілому.
Отже, при оформленні Європротоколу страхове відшкодування є додатково лімітованим та граничний розмір виплати за європротоколом на момент ДТП становив 50 000 грн.
Таким чином, з викладеного вбачається, що обов'язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди. При цьому, зобов'язаною особою внаслідок заподіяних працівником ТОВ «Кийтранс-2005» - водієм ОСОБА_2 у результаті ДТП збитків, є страховик відповідача - АТ «СК «Інго».
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ді обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц зробила наступний висновок, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
З огляду на вказане суд вважає, що саме на АТ «СК «Інго» як страховика відповідача покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.
Так, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.
Встановлено, що згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власинку колісного транспортного засобу від 05.11.2021 року складеного на замовлення АТ «СК «Інго» - ОСОБА_7 , відповдіно до якого вартість відновлювального ремонту КТЗ «Volksvagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 складає 80394, 01 грн.; ринкова вартість складає 71552, 32 грн., згідно висновку про вартість пошкодженого колісного транспорного засобу №27670, складеного на замовлення АТ «СК «Інго» Береговим В.М. ринкова вартість КТЗ «Volksvagen Polo», д.н.з. НОМЕР_1 після ДТП складає 42494, 93 грн.
01.02.2022 року АТ «СК «Інго» сплатило позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 29057, 39 грн., що не заперечувалося сторонами.
Оскільки ліміт відшкодування у разі складання європротоколу на час спірних правовідносин складав 50000 грн., та не був вичерпаний виплаченою сумою страхового відшкодування, то саме страховик і мав сплатити всю суму майнової шкоди. У такому разі не можна покладати обов'язок з відшкодування цієї суми відповідно до приписів статті 1194 ЦК України на винуватця ДТП.
Окрім цього, суд зауважує на положеннями статті 30 Закону передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на встановлення факту фізичного знищення автомобіля, 17.12.2021 СОД Береговим В.М. було складено висновок про вартість пошкодженого колісного транспортного засобу № 27670 та визначено ринкову вартість пошкодженого ТЗ «Volkswagen Polo» д.р.н. НОМЕР_1 у розмірі 42 494,93 грн.
Тому, розмір заподіяної шкоди у даному випадку було визначено як різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди і він склав 29 057,39 грн. (71 8552,32 грн. - 42 494,93 грн.) що і було відшкодовано позивачу у повному обсязі страховою компанією - АТ «СК «ІНГО».
Розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ТОВ «Кийтранс-2005» моральної шкоди у розмірі 5000 грн., суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і завданою шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, «моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього, членів його сім'ї чи близьких родичів або у зв'язку з пошкодженням його майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача. Стороною позивача не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями ТОВ «Кийтранс-2005» та моральними стражданнями, який підтверджує, що ці страждання були викликані саме внаслідок протиправних дій ТОВ «Кийтранс-2005».
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задволенні позовних в повному осбязі. У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір залишається за позивачем. Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд
У задволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005», третя особа: Акціонерне товарство «Страхова компанія «Інго», ОСОБА_2 про відшкодування збитків - відмовити. Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Журибеда