СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/27109/24
пр. № 2/759/1824/25
04 березня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Хвостенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жерліцина Олена Володимирівна про визнання права власності у порядку спадкування, -
У грудні 2024 року позивач ОСОБА_4 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жерліцина Олена Володимирівна про визнання права власності у порядку спадкування.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина за заповітом, згідно яким остання заповіла все своє майно в рівних частках позивачу, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09.01.2024 року кладено договір про поділ спадщини, відповідного до якого: - у спадщину до відповідача ОСОБА_7 переходить квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; - ус падщину ОСОБА_1 переходить частка житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та частка в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кдастровим номером 8000000000:75:206:0037. 04.07.2024 року позивачу приватним нотаріусом КМНО Жерліциною О.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та видано постанову №50/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не виділано земельної частки померлої ОСОБА_5 у спільній сумісній власності. Відсутність визначення частки спадкодавця у праві спільної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:206:0037 позбавляє позивача, можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у позасудовому порядку.
У зв'язку з чим просить суд: - припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:75:206:0037 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площе 0,0689 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , визначивши право спільної часткової власності, що на момент смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , частка кожного із співвласників ставновить: - частки - ОСОБА_5 ; - частки - ОСОБА_8 ; - частки - ОСОБА_9 ; - частки - ОСОБА_3 .; - визнати право власності на частку земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:75:206:0037 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,0689 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.12.2024 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.02.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву до суду про розгляд справи за його відсутності та вказав, що визнає позов в повному обсязі.
В судове засідання представник Київської міської ради, представник Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, приватний нотаріус КМНО Жерліцина О.В. не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 в судовое засідання не з'явилась, про дату та місце розгляду справи повідомлась належним чином, надала заяв удо суду про розгляд справи за відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, встановленими наступні фактичні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , видане 23.10.2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина.
За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Лавриненко О.І. 11.11.2008 року за реєстровим №1404, відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла все своє майно в рівних частках позивачу ОСОБА_1 , відповідачу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
09.01.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ спадщини, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Жерліциною О.В. за реєстровим №61, відповідно до якого: - у спадщину до ОСОБА_2 переходить квартира, що знаходиться за даресою: АДРЕСА_1 ; - у спадщину до ОСОБА_1 переходить частка житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та частка в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:206:0037.
Прватним нотаріусом КМНО Жерліциною О.В. на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.12.2022 року заведено спадково справу №70064536 щодо майна померлої ОСОБА_5 .
Постановою приватного нотаіуса КМНО Жерліциної О.В, від 04.07.2024 року №50/02-31 відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не виділено розміру земельної частки померлої ОСОБА_5 у спільній сумісній власності.
Земельна ділянка загальною площею 0,0689 га, кадастровий номер 8000000000:75:206:0037, що розташована в АДРЕСА_2 , рішенням Київської міської ради народних депутатів від 07.07.1998 року №65 була передана ОСОБА_5 для будівницва та обслуговування жилого будинку ігосподарських будівель у власність з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Право власності ОСОБА_5 на частку в праві спільної власності на земельну ділянку від загальною площі 0,0689 га, кадастровий номер 8000000000:75:206:0037 підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ_КВ №150564, виданого 10.11.1999 року Київською міською радою на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.1998 року №65.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5300305802024 від 14.03.2024 року право спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0689 га, кадастровий номер 8000000000:75:206:0037, що знаходиться в АДРЕСА_2 у співвласників ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виникло 07.07.1998 року та вказана земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності.
Отже, на момент смерті ОСОБА_5 спірна земельна ділянка перебувала у спільній сумісній власності з ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 09.02.2006 року Відділом реєстрації смерті у м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_8 .
Згідно довідки, виданої 23.03.2023 року №1478/02-14 Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_8 заведене спадкову справу №2079/2005 на підставі поданої спадкоємцем заяви, а саме: рідної доньки спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка подала заяву про прийняття спадщини за законом.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 26.03.2022 року Виконавчим комітетом Боярської міської ради Фастівського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 .
Згідно з довідкою виданою 06.03.2023 року №21/02-14 приватним нотаріусом Київського міського нотаіарльного округу Жерліциною О.В., після смерті ОСОБА_9 заведено спадкову справу №12/2022 на підставі поданої заяви, а саме рідног обрата спадкодавця - ОСОБА_3 , який пода взаяву про прийняття спадщини за законом.
Як встановлено судом, житловий будинок АДРЕСА_4 належить на праві власності: - частки ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом сереї ВЕЕ №050445, видане 23.01.2007 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаіально контори Черноморченко О.В.; - частки ОСОБА_3 , на пдіставі свідцтва про право на спадщину за законом серії НБ №0634506, видане 21.10.1997 Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою; - частки ОСОБА_3 , на підсатві свідоцтва про право на спадщину за законом серії НСЕ 695833, видане 03.03.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жерліциною О.В.; - частки ОСОБА_1 , на підставі договору про поділ спадщини, посвідченого приватним нотаріусом Київського міськогоь нотаріального округу Жерліциною О.В. 09.01.2024 року за реєсстровим №61.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 41 Конституції України визначає, що право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року (Закону № 475/97- ВР), визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1226 ПК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ч. 2 ст. 1225 ПК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Частиною першою ст.1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за виданою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ст. 377 ч. 1 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до ст. 89 Земельного кодексу України, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ст. 120 ч. 1 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Відповідно до пунктів 4 та 6 глави 1 розділу II нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після визначення (виділення) частки померлого у спільному майні. Тому при спадкуванні таких часток істотне значення має встановлення їх розміру, що може бути зроблено як за життя спадкодавців, так і після відкриття спадщини.
Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Враховуючи вищевикладене , ОСОБА_5 була співвласником земельної ділянки, яка належала крім неї, ще іншим особам на праві спільної сумісної власності без визначення часток, і це право перейшло до позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають та за таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жерліцина Олена Володимирівна в частині припинення права спільної сумісної власності підлягає задоволенню .
Крім того, аналізуючи викладене, виходячи з фактичних обставин справи та норм законодавства, що регулюють виниклі правовідносини, враховуючи, що частка позивача у праві спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку за цим рішенням визначена в розмірі 1/4 частки і відповідно право власності не могло бути зареєстроване за позивачем , суд приходить до висновку про задоволення позову в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку земельної ділянки , оскільки в даному випадку спадкоємець позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину у іншій спосіб, а від так відповідно до ст.16 ЦК України цивільне право останньої підлягає захисту в судовому порядку.
Отже, враховуючи вище викладене позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі
Питання розподілу судових витрат в позові не ставиться, тому суд залишає судові витрати за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 280-284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жерліцина Олена Володимирівна про визнання права власності у порядку спадкування - задовольнити
Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:75:206:0037 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,0689 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , визначивши право спільної часткової власності, що на момент смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , частка кожного із співвласників становить:
- частки ОСОБА_5 ;
- частки - ОСОБА_8 ;
- частки - ОСОБА_9 ;
- частки - ОСОБА_3 .
Визнати право власності на частку земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:75:206:0037 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, площею 0,0689 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Журибеда