Номер провадження 1-кс/754/1004/25
Справа № 754/4751/25
Іменем України
31 березня 2025 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100030001093 від 29 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
30 березня 2025 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100030001093 від 29 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, а саме: циліндричного механізму та ключа до нього; слідів горіння - а саме шматків обшивки вхідних дверей; змиву з поверхні вхідних дверей, здійсненого на паперову серветку; змиву з поверхні ручки вхідних дверей, здійсненого на паперову серветку, вилучених під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.
Згідно клопотання слідчого, 29 березня 2025 року, приблизно о 16 год. 40 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у тамбурі квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , побачила вхідні двері до квартири АДРЕСА_2 , що належить потерпілій ОСОБА_6 , та маючи неприязні відносини з останньою, утворені на побутовому підґрунті, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, облила невідомою горючою речовиною вхідні двері до квартири АДРЕСА_2 , після чого за допомогою стороннього джерела запалювання, а саме запальнички, яка була при ній, здійснила підпал вхідних дверей до вказаної квартири, тим самим створила відкрите джерело горіння, яке в свою чергу пошкодило вхідні двері.
29 березня 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
29 березня 2025 року проведено огляд місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: циліндричний механізм та ключ до нього; сліди горіння - а саме шматки обшивки вхідних дверей; змив з поверхні вхідних дверей, здійснений на паперову серветку; змив з поверхні ручки вхідних дверей, здійснений на паперову серветку.
29 березня 2025 року вищевказане вилучене під час огляду місця події майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025100030001093 від 29 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194.
Слідчий просить накласти арешт на вилучене в ході огляду вищевказане майно, зазначаючи в клопотанні, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, є речовими доказами у кримінальному провадженні, в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно з метою збереження речових доказів.
Слідчий судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримав, та просив його задовольнити за наведених в ньому підстав.
Власник майна в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчий суддя дослідивши клопотання та додатки до нього, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з клопотання та додатків до нього, СВ Деснянського УП ГУНП у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100030001093 від 29 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
29 березня 2025 року слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 під час проведення огляду місця події, у під'їзді №2, будинку АДРЕСА_4 на 4 поверсі у загальному коридорі виявлено двері до квартири АДРЕСА_2 , під час огляду яких було виявлено та вилучено: циліндричний механізм та ключ до нього; сліди горіння - а саме шматки обшивки вхідних дверей; змив з поверхні вхідних дверей, здійснений на паперову серветку; змив з поверхні ручки вхідних дверей, здійснений на паперову серветку.
Постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 від 29 березня 2025 року вилучене в ході огляду майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12025100030001093 від 29 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших кримінальних правопорушень, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна, зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.
Клопотання слідчого відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, подане ним в строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч.ч.1, 3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, і у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить об'єктивному встановленню обставин кримінального провадження.
Слідчий в клопотанні довів підстави вважати, що накладення арешту на вилучене в ході огляду місця події майно є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, вимоги, передбачені ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки вказане в клопотанні майно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна, що визнано речовим доказом, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 369-372 КПК України,
Клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100030001093 від 29 березня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт, з метою збереження речових доказів, на вилучені 29 березня 2025 року під час огляду місця події, а саме квартири АДРЕСА_5 :
циліндричний механізм та ключ до нього, які поміщено до спеціального пакету НПУ CRI 1010840;
сліди горіння, а саме шматки обшивки вхідних дверей, які поміщено до спеціального пакету НПУ CRI 1040839;
змив з поверхні вхідних дверей, здійснений на паперову серветку, яку поміщено до паперового конверту коричневого кольору;
змив з поверхні ручки вхідних дверей, здійснений на паперову серветку, яку поміщено до паперового конверту коричневого кольору.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не викликалась в суд протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя -