Справа №712/3518/25
Провадження по справі №1-кп/712/1439/25
28 березня 2025 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання підозрюваного ОСОБА_3 , подане його захисником адвокатом ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №22025250000000033 від 20.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,
До слідчого судді Соснівського районного суду звернувся підозрюваний ОСОБА_3 із клопотанням, поданим його захисником адвокатом ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні 22025250000000033 від 0.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що 07.10.2021 в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження за № 62021000000000861, розпочато і наразі здійснюється досудове розслідування за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 27 - ст. 209, ч. 2 ст. 362 КК та ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 212 КК.
08.11.2024 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.
20.01.2025 з кримінального провадження № 62021000000000861 від 07.10.2021 виділено в окреме кримінальне провадження № 22025000000000033 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_3 .
17.02.2025 ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси скасовано постанову прокурора про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні №2202525000000033.
Обвинувачення наполягає на тому, що заявником 11.07.2022 ОСОБА_5 під час поїздки у відрядження до м. Києва прийнято рішення заїхати попутно до центру сертифікації, знайденого за допомогою мережі Інтернет, аби зробити там сертифікат на авто, належне його знайомому, однак сума, яку зазначено для сплати за проведений огляд автомобіля видалася ОСОБА_5 надмірно високою, що, на думку заявника та сторони обвинувачення, свідчить про організацію умисного ухилення від сплати податків, що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку.
Сторона захисту намагається перевірити чи дійсно заявник ОСОБА_5 знаходився 11.07.2022 р. в приміщенні ДБР та чи дійсно подавав відповідну заяву про злочин, чи був він залучений до провокації злочину. Адвокатом ОСОБА_4 було направлено адвокатський запит до ДБР з проханням надати інформацію щодо дати та часу реєстрації прибуття гр. ОСОБА_5 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 11.07.2022 р. та вибуття його з приміщення ДБР цього ж дня, а також інформацію, чи відвідував ОСОБА_5 приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 11.06.2022 по 10.07.2022.
04.03.2025 ДБР направлено відповідь, згідно якої відомості про осіб, які відвідували, викликались, перебували тощо у службових приміщеннях та будівлях органу ДБР віднесено до відомостей що становлять службову таємницю. Роз'яснено право отримання зазначеної інформації в порядку ст. 160 КПК України шляхом тимчасового доступу до речей і документів.
З урахуванням викладеного, заявник просив зобов'язати відповідальних (уповноважених) осіб надати доступ до речей і документів - інформації (відомостей), що перебуває у володінні ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), з можливістю вилучення її копій у паперовому та електронному вигляді, а саме до «Журналу обліку відвідувачів» (який включено до Номенклатури справ ДБР за індексом 10-9-04/13) за період з 11.06.2022 по 11.07.2022 року включно.
У судове засідання заявник та представник заявника не з'явились, від представника заявника захисника ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримує та просить задовольнити.
Особа, у володінні якої перебувають документи - ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлялось про час та дату розгляду належним чином, представник до судового засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Розглянувши клопотання, вивчивши додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною шостою ст. 132 КПК України прямо передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною першою ст. 159 КПК України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Згідно з ч. 1 ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
При цьому ч. 2 ст.160 КПК України передбачено вимоги до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, серед яких (п. 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; (п. 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Відповідно до ч. 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, а саме що речі або документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи та самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, в зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, а також неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Інформація, доступ до якої просить надати слідчий є інформацією, яка захищена законом, а тому і доступ до неї має бути належним чином мотивований, а необхідність у ньому має стверджуватись належними доказами.
Згідно зі статтею 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Суд звертає увагу, що практикою Європейського Суду з прав людини встановлено, що збирання та зберігання інформації стосовно приватного життя особи, а також її розповсюдження охоплюються сферою застосування пункту 1 статті 8 Конвенції.
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1 липня 2003 року № 37801/97, пункт 36).
Зокрема, в рішенні Європейського Суду з прав людини (справа «Пантелеєнко проти України») вказано, що вираз «відповідно до закону» в пункті 2 статті 8 Конвенції значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов'язок дотримання матеріальних і процесуальних норм, а також встановлено, що при недоведеності того, що дане втручання в особисте життя певних осіб має достатнє законне обґрунтування, тягне за собою порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини.
У рішенні Європейського Суду з прав людини (справа «Заїченко проти України») Суд також наголосив, що формулювання «згідно із законом» вимагає, щоб оскаржуваний захід не тільки мав підґрунтя у національному законодавстві, але й також був сумісний з принципом верховенства права, який прямо зазначається у преамбулі Конвенції і є невід'ємною частиною мети і завдання статті 8 Конвенції.
Так, сторона захисту у своїх доводах зазначила, що документи, доступ до яких вона просить надати, дозволять підтвердити або спростувати факт провокативних дій з боку правоохоронних органів, агентом яких, на думку захисту, є ОСОБА_6 .
Відповідно до поданого клопотання ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, тобто в ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), вчинене у співучасті.
З урахуванням кваліфікації кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_3 , отримання стороною захисту доступу до «Журналу обліку відвідувачів» за період з 11.06.2022 по 11.07.2022 року, у тому числі відомостей відвідування приміщення ДБР ОСОБА_7 , не має доказового значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню, відповідно до положень ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні №22025250000000033.
Крім того, захисником належним чином не обґрунтовано, яким чином отримання доступу до вказаних відомостей дозволить довести факт штучного створення стороною обвинувачення події у вказаному кримінальному провадженні.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_3 , поданого його захисником адвокатом ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні 22025250000000033 від 20.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Керуючись ст. 131, 132, 159-166, 309 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1